Справа № 351/2405/24
Номер провадження №2/351/351/25
01 квітня 2025 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Боднарук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снятина в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомадвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
Адвокат Петричка Олександр Євгенович звернувся до Снятинського районного суду Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком позивача. 10.01.2024 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Білоконь К.С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він не надав правовстановлюючий документ на будинок, який би підтверджував право власності спадкодавця на спірний будинок. Спірний житловий будинок відносився до суспільної групи «колгоспний двір» станом на 01.01.1991 в господарстві були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 та його дружина - мати позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно кожному члену колгоспного двору належало по 1/2 частці. Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась, але крім чоловіка та сина на день її смерті інших спадкоємців першої черги не було, а тому позивач претендує на весь будинок.
У своїй позовній заяві позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Княже Снятинського району Івано-Франківської області.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, представник позивача подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області Кушик В. в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та ухвалити рішення на розсуд суду.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 06 листопада 2024 року Снятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено відповідний актовий запис № 17. Батьком дитини записаний ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_4 .
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 13 листопада 2024 року Снятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 20.
Згідно з довідкою № 1952/02-14 від 13.12.2024, виданою державним нотаріусом Першої Снятинської районної державної нотаріальної контори Білоконь К.С., згідно Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про права на спадщину) № 79543544 від 13.12.2024 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкова справа не заведена.
Згідно з довідкою № 1612 від 12.12.2024, виданою Старостинським округом № 2 Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно погосподарської книги № 10, особовий рахунок НОМЕР_3 , в господарстві АДРЕСА_1 , були зареєстровані: голова сім'ї - ОСОБА_3 , 1920 р.н.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 28 вересня 2015 року виконкомом Княженської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 17.
Відповідно до копії заповіту від 02.04.2014, посвідченого секретарем Княженської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів своєму сину ОСОБА_1 .
Згідно з копією заяви до Першої Снятинської державної нотаріальної контори № 33 від 26.01.2016, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернувся до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою № 27/02-14 від 10.01.2025, виданою державним нотаріусом Першої Снятинської районної державної нотаріальної контори Білоконь К.С., після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав у с. Княже Снятинського району Івано-Франківської області, спадкоємцем за заповітом до всього майна є син померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с. Княже Коломийського району Івано-Франківської області.
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 28/02-31 від 10 січня 2024 року, державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. відмовлено у здійсненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю с. Княже Коломийського району Івано-Франківської області, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок.
Згідно з довідкою № 512 від 01.04.2024, виданою Старостинським округом № 2 Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, станом на 01.01.1991 в господарстві в АДРЕСА_1 , були зареєстровані: голова сім'ї - ОСОБА_3 , 1920 р.н.; дружина - ОСОБА_4 , 1918 р.н. Господарство відносилось до суспільної групи - колгоспний двір.
З копії довідки про право власності, що видається в зв'язку з оформленням спадщини № 97/01-25 від 02.01.2025, виданої Княженською сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області, вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 , 1920 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований в АДРЕСА_1 , в даному будинку окрім нього ніхто не проживав.
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, правовстановлюючий документ на який відсутній. Вказані правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено судам, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;
в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім'я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;
г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.
Відповідно до ч. 1 ст. 120, ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»). Тому спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за одержанням свідоцтва в будь-який час після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Неодержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадкування.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Водночас, згідно з наведеною Постановою при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність в матеріалах спадкової справи повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР від 18.07.1963 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЦК УРСР) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З наведених матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 . Спадщину позивач прийняв відповідно до вимог закону, оскільки подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України. Однак позивач отримав від нотаріуса відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок, а тому позивач не оформив у встановленому законом порядку своїх спадкових прав та позбавлений можливості захистити своє право власності у позасудовому порядку.
Проте, суд вважає, що право позивача, у зв'язку з тим, що останній вчинив усі передбачені законом дії для прийняття спадщини, підлягає захисту, а тому позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на майно в порядку спадкування.
Як встановлено у судовому засіданні спадковий житловий будинок,розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до суспільної групи «колгоспний двір», в якому станом на 01.01.1991 були зареєстровані і проживали: голова сім'ї - ОСОБА_3 , 1920 р.н., дружина - ОСОБА_4 , 1918 р.н., а отже, їх частки у цьому майні були рівні та складали по 1/2 у кожного співвласника.
Після смерті одного із двох співвласників будинку - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкова справа не заводилась, але відповідно до ч. 1 ст. 529, ст. 549 ЦК УРСР спадкоємцем за законом став її чоловік ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, а відповідно став власником всього майна колгоспного двору.
Після смерті батька позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним спадкоємцем за заповітом усього належного йому майна став позивач, який фактично прийняв спадщину після смерті свого батька, оскільки подав заяву про прийняття спадщини за заповітом у встановлений законом строк.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що доводи, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, є достовірними, підтверджені належними та допустимими доказами, сумніву у суду не викликають, у зв'язку з чим позовні вимоги адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивача, яким судових витрат до відшкодування заявлено не було. Отже, стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в даному випадку буде несправедливим.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовадвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Княже Снятинського району Івано-Франківської області.
Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;
- відповідач: Снятинська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78301, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Снятин, пл. Незалежності, буд. 1, код ЄДРПОУ 04054240.
Суддя Іван ПОСОХОВ