Справа № 346/1026/25
Провадження № 3/346/595/25
07 травня 2025 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, яка надійшла від Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, складену відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце роботи невідомо, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №248242, 15.02.2025р. близько 23:10 год. в с. Угорники по вул. Ризи, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 , з явими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різка зміна забарвлення шкірного покриву, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження тесту на стан вживання алкоголю на місці зупинки за допомогою приладу «Алкофор 507» та в лікувальному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
06.05.2025р. захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Бежук С.М. подав до суду письмові заперечення в яких вказав, що до адміністратвиної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП підлягає зокрема водій, тобто особа, яка керує транспортним засобом, однак зібрані у даній справі докази не підтверджують керування ОСОБА_1 автомобілем «Хонда», а також його зупинення працівниками поліції. Зі слів самого ОСОБА_1 працівники поліції під'їхали до нього в той момент, коли він просто стояв на узбіччі дороги поряд з припаркованим т/з. Проте, незважаючи на відсутність факту керування, поліцейські безпідставно стали вимагати пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а після його відмови, склали протокол про адміністративне правопорушення та оформлили інші адміністративні матеріали. Зазначив, що в матеріалах справи наявні 2 файли відеозапису, жоден з яких не підтверджує факту керування ОСОБА_1 в час та місці, зазначеному в протоколі, автомобілем. Також посилався на наявність численних порушень працівниками поліції вимог КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, при роз'ясненні ОСОБА_1 його прав та врученні копії протоколу. За вказаних обставин, просив провадження у даній справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисниик не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно ст.268 ч.1 КУпАП справа про адмінправопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому суд вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та запереченнях за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов до наступного висновку.
В статті 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..
Перевіряючи наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, суд виходить з наступного.
Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, виражається у вчиненні ряду альтернативних дій, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені складові можливих протиправних дій є окремими видами адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок). За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику. Ознаками адміністративного правопорушення є: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; суб'єктивна сторона. Лише у разі наявності всіх складових адміністративного правопорушення можна стверджувати про наявність в діях особи складу того чи іншого адміністративного правопорушення.
Отже, на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення, особою уповноваженою на складання такого протоколу з'ясуванню серед іншого підлягає питання конкретних протиправних дій, які інкримінуються особі, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до cт.cт.254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер правопорушення.
У рішенні «Шмауцер проти Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у вигляді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами підпадають під визначення «кримінального обвинувачення»
З викладеного слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Отже, відповідно до викладеного, суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
В даній справі, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 ПДР.
Відповідно до вказаного п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Норма ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Отже, з викладеного слідує, що необхідними елементами для утворення складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом певною особою (водієм) та перебування цієї особи в стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів.
В свою чергу, під керуванням транспортним засобом розуміється технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, тобто зрушення його з місця і як наслідок переміщення його в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП працівником поліції надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 248242 в якому вказано дату та час вчинення правопорушення - 15 лютого 2025р. о 23:10 год., місце вчинення - с. Угорники, вул. Ризи, та суть порушення - відмова ОСОБА_1 , як водія, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. А також вказано, що огляд на стан алкогольного сп'яніння не проводився у зв'язку з відмовою.
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до КНП «Коломийська ЦРЛ», в якому вказані ті ж ознаки алкогольного сп'яніння, що і в акті огляду та зазначено, що огляд в медичному закладі не проводився.
- рапорт інспектора СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Василишина Ю.В., з якого слідує, що 15.02.2025р. близько 23:20 год. в с. Угорники по вул Ризи було виявлено транспортний засіб «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 . Під час перевірки документів у водія зазначеного автомобіля, зокрема ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. На місці зупинки водію було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу «Алкофор 507» для визначення стану алкогольного спяніння на що водій відмовився. Після чого було запропоновано проїхати в медичний заклад для проходження медичного огляду, однак водій від такого огляду відмовився. У зв'язку із зазначеним відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
- матеріали відеозапису, який складається з двох фрагментів, здійснених за допомогою портативного відеореєстратора (нагрудної відеокамери) на 1 оптичному носію (DVD-R диску).
Згідно ст.. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши та оцінивши вищевказані докази, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності належним чином не підтверджують всіх складових інкримінованого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
Так, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. п. 4, 6, 7 розділу Х «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
До протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції, на виконання вищевказаних вимог Закону, було долучено відеозапис, відповідно до якого судом встановлено наступні обставини.
Так, вказаний відеозапис розпочинається о 23.57 год. 15.02.2025р. з того, що працівник поліції перебуває на водійському сидінні в салоні службового автомобілю і на планшеті перевіряє інформацію та заповнює формуляри документів. О 00:05 год. до салону автомобіля (судячи по звуку) сідає чоловік до якого працівник поліції звертається на ім'я ОСОБА_3 та починає запитувати в нього відомості про його освіту, місце проживання, а також про те, чи буде він надавати пояснення. Після цього, поліцейський з'ясовує чи буде чоловік проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі. Чоловік відмовляється і інспектор його повідомляє, що відмова прирівнюється до фактичного перебування у стані спя'ніння, а тому відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Також роз'яснює права, передбачені ст. 63 Контистуції України та ст. 268 КУпАП. В подальшому до участі в розмові долучаються інші особи та відбувається оформлення адміністративних матеріалів.
Досліджуючи вказаний доказ, суд вважає за необхідне наголосити, що на представленому відеозаписі особи, з якими проводить спілкування працівник поліції, візуально не зафіксовані взагалі, а лише чутно розмову декількох чоловіків, окрім самого поліцейського. Весь період зйомки, портативний відеореєстратор закріплений на форменному одязі інспектора та фіксує передню частину салону аватомобіля, в той час, як особи, з якими спілкується поліцейський, знаходяться на пасажирському сидінні позаду та жодного разу не потрапляють в об'єктив камери.
Таким чином, суд зауважує, що без візуального спостереження особи, неможливо переконатися в тому, що пропозиція працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння була висловлена саме ОСОБА_1 , як водію і саме він відмовився від проходження огляду.
В звязку з зазначеним, суд вважає даний відеозапис неналежним доказом, оскільки ним в достатній мірі не підтверджується факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім цього, суд звертає свою увагу на те, що за змістом ст. 130, ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1 452/735 від 09 листопада 2015 року (Далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (Далі - Порядок), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 Розділу 1 Інструкції, п. 2 Порядку, ч. 2 ст. 266 КУпАП).
Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
У п. 3 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
На відеозаписі зафіксовано, як поліцейський запитує у чоловіка, якого називає ОСОБА_3 , чи погоджується той пройти огляд на стан сп'яніння на місці або в медичнмоу закладі. При цьому патрульний не повідомляє про наявність в останнього конкретних ознак алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що даний чоловік перебуває у стані сп'яніння.
Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке виражається у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу або медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.
За наведених обставин, у конкретному випадку, суддя виснував, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.
Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністратвине правопорушення ознак алкогольного сп'яніння.
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівником поліції пройти огляд вказаній особі не було.
Також суд бере до уваги, що матеріалами відеозапису не зафіксовано ні рух автомобілю «Хонда» 15.02.2025р. близько 23:10 год. в с. Угорники по вул. Ризи, як про те зазначено в протоколі, ні саму наявність такого автомобілю. Інші докази також жодним чином не підтверджують керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом.
Таким чином, доказів, які б спростовували твердження захисника матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже суд виснував, що протокол складено лише на припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) (п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).
Отже, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність інкримінованого працівником поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 130, 247, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.
Суддя: Третьякова І. В.