Справа № 342/286/25
Провадження № 2/342/328/2025
07 травня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Малик Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 127915 від 14.01.2024 у розмірі 8340,20 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 1.0.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 127915, у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Частиною 4 п. 5.3. договору передбачено, що позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що вся інформація надана кредитодавцю, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.
Електронний підпис відправлено на номер телефону відповідача та введено ним 14.01.2024 о 09:29:25.
Відповідно до п. 2.2.1. договору сума кредиту становить 5556 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 4000,32 грн на картку позичальника; у розмірі 1555,68 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини.
Відповідно п. 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 1555,68 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Після вчинених дій відповідача, 14.01.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_1 , що є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
Згідно п. 2.6. індивідуальної частини загальний строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 14.01.2024 (дата надання кредиту) по 24.03.2024.
Пунктом 2.3. індивідуальної частини передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 600% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8340 грн, що складається з: 4853,11 грн - заборгованість по кредиту; 3087,09 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 400 грн - комісія за кредитним договором.
12.07.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та Товариство уклали Договір факторингу № 12072024 згідно умов якого Товариству відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 127915 від 14.01.2024.
Провадження у даній справі відкрито 24.03.2025, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явились. Представник позивача просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення судом.
11.04.2025 до суду надійшла заява представника відповідача - Солинського І.С. про відкладення судового розгляду у зв'язку з підготовкою відзиву на позовну заяву. 07.05.2025 до суду надійшла заява від представника відповідача - Солинського І.С. про розгляд справи без його участі та за відсутності відповідача.
Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Суд, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 14.01.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 127915 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно п.1.2 договору позичальник засвідчує, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця, а також іншою інформацією, необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформацією та документами, розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник повинен відмовитись від підписання акцепту цієї індивідуальної частини договору.
Згідно п. 2.1. договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Відповідно п. 2.2.1 договору сума кредиту становить 5556 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 4000,32 грн на № рахунку/картки позичальника № 414962ХХХХХХ7634 у національній валюті; у розмірі 1555,68 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.
Згідно п. 2.3. Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 600% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п. 2.6. Договору.
Відповідно п. 2.5. Договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 1555,68 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Згідно п. 2.6. договору загальний строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 14.01.2024 (дата надання кредиту) по 24.03.2024.
Згідно п. 2.6.1 договору строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом: 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані у графіку платежів.
Згідно з п. 5.1 договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця.
Договір підписаний ОСОБА_1 ідентифікатором cefd439e.
Також 14.01.2024 ОСОБА_1 підписав ідентифікатором f2208486 паспорт споживчого кредиту, де зазначено суму кредиту - 5556 грн, строк кредитування - 70 днів, спосіб та строк надання кредиту - 4000,32 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 1555,68 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини, стандартну процентну ставку - 600,00% річних, загальні витрати за кредитом - 5929,93 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту - 11485,93 гривень, реальну річну процентну ставку - 723 577,27 % річних.
Договір про споживчий кредит (публічна частина), в редакції, що діє з 31.10.2023 року, що затверджений наказом ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» № 31-од від 20.10.2023 року та Правила надання коштів у позику , в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», затверджені наказом ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» № 34-од від 20.11.2023 року містяться в матеріалах справи, проте відповідачем не підписані.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 10.04.2025, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 .
З наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 10.04.2025 виписки по договору №б/н за період з 14.01.2024-19.01.2024 видно, що на картковий рахунок № НОМЕР_2 перераховано ОСОБА_1 кошти в сумі 4000,32 грн (CASH*SENSE 02 CARD, Visa Direct).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Таким чином, факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
12.07.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та Товариством укладено договір факторингу № 12072024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило Товариству право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 127915 від 14.01.2024.
Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору факторингу від 12.07.2024 № 12072024 Товариство набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором від 14.01.2024 № 127915 на загальну суму 8340,20 гривень.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
За відсутності доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог згідно вимог статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Отже, позивач має право вимоги до відповідача.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору, та всупереч умовам договору відповідач не виконав своїх зобов'язань та не погасив заборгованість за договором, тобто між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору.
Як встановлено судом кредитор, надавши обумовлені договором кошти у розмірі 4000,32 грн, свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, Товариство набуло право грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав (заборгованість по тілу кредиту сплачено 31.01.2024 у розмірі 702,89 грн, заборгованість по відсотках сплачено 31.01.2024 у розмірі 1282,16 грн, заборгованість по комісії сплачено 31.01.2024 у розмірі 1,00 грн), у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8340 грн, що складається з: 4853,11 грн - заборгованості по кредиту; 3087,09 грн - заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом; 400 грн - комісія за кредитним договором.
При цьому суд встановив, що відсотки нараховувались відповідачу за період з 15.01.2024 до 24.03.2024 року в межах погодженого строку кредитування за укладеним договором.
Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, відповідач не виконує своїх зобов'язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості та відзиву на позов стороною відповідача не надано.
Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором, яка не спростована відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 340,20 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання правової допомоги від 04.02.2025 № 04/02/25-01, укладеним між Товариством та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», копією протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 04.02.2025 № 04/02/25-01, копією додаткової угоди №1 від 04.02.2025 до договору про надання правової допомоги від 04.02.2025 № 04/02/25-01, копією свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, копією акта прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 , відповідно до якого вартість послуг складає 7000,0 гривень.
Враховуючи наведене, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, суд вважає що заявлені позивачем витрати у сумі 7 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у сумі 2422,40 гривень.
На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956; юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором №127915 від 14.01.2024 у розмірі 8 340, 20 (вісім тисяч триста сорок) гривень 20 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4853,11 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) гривні 11 копійок, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 3087,09 (три тисячі вісімдесят сім) гривень 09 копійок, комісія за кредитним договором - 400 (чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2422,40 гривень судового збору та 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 07.05.2025.
Суддя: Андріюк І.Г.