Справа № 214/1552/25
3/214/934/25
Іменем України
07 березня 2025 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Відділення поліції №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №406615, 07.02.2025 року, о 15 год. 00 хв., ОСОБА_1 , знаходячись у торговому кіоску без назви, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , здійснював провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкт господарювання, а також здійснював продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку та ліцензії на проведення даного виду господарської діяльності, продаж здійснював систематично, з метою отримання прибутку. Порушення вчинено особою, яку протягом року було піддано стягненню за таке ж порушення, у зв'язку з чим ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, заяв не надав, причини неявки суду невідомі.
Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але не з'явився без поважних причин, а також не подав заяву про відкладення розгляду справи чи необхідність особистої присутності, суд дійшов висновку, що розгляд справи може бути проведений у його відсутність.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, присутність особи, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, не є обов'язковою у судовому засіданні, якщо інше не передбачено законом або не визнано необхідним судом.
Такий підхід відповідає вимогам законодавства, спрямований на забезпечення оперативності судового процесу та виключення можливих спроб затягування розгляду справи з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи у сукупності, суд уважає наступне.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною першою ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення (проступок) це - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 2 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 164 КУпАП - провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» №3 від 25.04.2003 року передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Під господарською діяльністю, відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частиною 2 ст. 3 ГК України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Частиною 1 ст. 55 ГК України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
У відповідності до ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, є спеціальний суб'єкт - посадова особа суб'єкта господарювання, яка здійснює господарську діяльність без належного дозволу (ліцензії).
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та, відповідно, є суб'єктом інкримінованого йому правопорушення й дійсно порушив указані у протоколі про адміністративне правопорушення вимоги законодавства.
Крім цього, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 є посадовою особою чи суб'єктом господарювання.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ, а також Конституційного Суду України та порушує презумпцію невинуватості особи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо вилучених згідно квитанції №276 про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення ВАД №406615, тютюнових виробів без акцизних марок, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Враховуючи, що матеріали справи не містять жодних даних щодо наявності або відсутності на тютюнових виробах, вилучених відповідно до квитанції №276, марок акцизного податку, суд приходить до висновку, що зазначені вироби підлягають поверненню законному володільцю.
Керуючись ст.ст.7, 9, 164, 247, 268, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Вилучені згідно квитанції №276 про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення ВАД №406615, тютюнові вироби у кількості 77 штук, які зберігаються у відділенні поліції №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області - поверненути законному володільцю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.В. Попов.