06 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/817/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"
на рішення Господарського суду Запорізької області
(суддя Проскуряков К. В.)
від 19.07.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Дармін М. О., судді: Кощеєв І. М., Чус О. В.)
від 19.12.2023 (дата підписання 04.03.2024)
у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр-2007"
про стягнення 527 203,60 грн,
1. У березні 2023 року Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр-2007" в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути 527 203,60 грн.
2. Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на підставі індивідуального договору про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 72216591 від 01.11.2021 за період з листопада 2021 року по січень 2023 року.
3. 19.07.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023, яким у задоволенні позову відмовив.
4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені у рахунках та позовній заяві дані щодо площі приміщень не відповідають фактичним і рахунки по реконструйованому приміщенню № 328 відповідачу позивачем не надсилалися; з 01 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 203013, тобто саме із цього часу між сторонами і виникли договірні відносини; відповідач не вчиняв будь-яких дій, які б були направлені на акцептування умов нових публічних договорів з позивачем, а тому їх умови сторонами не погоджені; доказів того, що відповідач надав позивачу підписану заяву-приєднання або сплатив хоча б один з рахунків, виставлених позивачем за публічним договором приєднання, позивач суду не надав, а тому суд не може вважати доведеним факт отримання послуги відповідачем за публічним договором приєднання № 72216591; позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку по бул. Центральному, буд. 3 у м. Запоріжжі не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір; позивач не надав суду належних та допустимих доказів підписання відповідачем заяви-приєднання як обов'язкового додатку до типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, в якій було б конкретизовані умови постачання теплової енергії до конкретних приміщень відповідача, а тому такий публічний договір не можна вважати укладеним з урахуванням встановленого судом факту відсутності з боку вчинення відповідачем дій, які б свідчили про згоду на отримання послуги з теплопостачання за умовами такого публічного договору; враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
5. 16.04.2025 позивач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
9. Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684,00 грн.
10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
11. Предметом позову у цій справі є стягнення 527 203,60 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
13. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.
14. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
15. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
16. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
17. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій всупереч приписам Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилам надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 щодо укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії помилково дійшли висновку щодо чинності договору № 203013 від 01.10.2007.
18. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
19. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
20. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
21. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
22. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
23. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми; у касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.
24. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
25. Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
26. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
27. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 527 203,60 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/817/23 за касаційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко