22 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16379/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/16379/23
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни
про визнання недійсним договору,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Тузова В. О., відповідача - Титаренко Д. С.)
1. Постановою Верховного Суду від 08.04.2025 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни (далі - відповідачка) задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі № 910/16379/23 змінено, виклавши їх мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі № 910/16379/23 залишено без змін. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) на користь фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни 4 294,40 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
2. 14.04.2025 відповідачка звернулася до Верховного Суду із клопотанням про ухвалення додаткової постанови, в якому просила стягнути з позивача на свою користь в якості компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу 57 000 грн.
3. Розглянувши це клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення з огляду на таке.
4. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
5. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), відповідних нормах Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
7. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
8. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).
9. Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
10. Відповідно до частин 1-2 статті 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
11. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).
12. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
13. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
14. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
15. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
16. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
17. На підтвердження понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 57 000 грн фізичною особою - підприємцем Нестеренко Катериною Віталіївною надано копію договору від 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги, укладеного між відповідачкою і Адвокатським бюро "Титаренко та партнери", копію додатку № 1 від 12.01.2024 до договору від 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 12.04.2025 до договору від 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги, копію ордера на представництво інтересів відповідачки, в тому числі, у Верховному Суді, виданого на ім'я адвоката Титаренка Д. С., копію рахунка на оплату від 12.04.2025 № 2 на суму 57 000 грн, копію довіреності від 14.02.2024, виданої відповідачкою, в тому числі, на представництво її інтересів Титаренком Д. С.
18. Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 договору від 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги бюро за дорученням клієнта надає йому юридичні послуги та правову допомогу, а клієнт приймає та оплачує послуги у порядку і на умовах, передбачених цим договором. Суть конкретного доручення, розмір і порядок оплати гонорару за послуги та інші основні умови їх надання визначаються додатками до цього договору. При визначенні гонорару за послуги враховуються складність відповідного доручення клієнта та час, необхідний для його виконання.
19. Додатком № 1 від 12.01.2024 до договору від 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги сторони погодили, що клієнт доручає бюро, а бюро надає клієнту наступну правову (правничу) допомогу - супровід судової господарської справи № 910/16379/23 і представництво інтересів клієнта по ній у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді. Послуги включають, зокрема, але не виключно: представництво інтересів у судових засіданнях та підготовка до такого представництва, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз та (за потреби) збір інформації, аналіз судової практики українських судів з аналогічних судових спорів, а також практики ЄСПЛ, підготовка та подання до суду заяв по суті спору, а також заяв або клопотань з процесуальних питань, додаткових усних і письмових пояснень, заперечень, додаткових доказів та інших документів (за потреби), усне або письмове консультування клієнта і вчинення будь-яких інших дій, необхідних для надання правової (правничої) допомоги клієнту щодо питань, що виникають при наданні послуг (за потреби). За послуги клієнт зобов'язаний сплатити бюро гонорар, який, зокрема, становить 57 000 грн за ведення справи в суді касаційної інстанції.
20. В акті приймання-передачі наданих послуг від 12.04.2025 до договору від 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги наведений детальний опис наданих послуг, відповідно до якого адвокатами бюро проведено такі дії, підготовлено та подано наступні документи по справі: адвокат Титаренко Д. С. 04.02.2025 провів ознайомлення з матеріалами справи № 910/16379/23 у Північному апеляційному господарському суді з метою підготовки касаційної скарги; 16.02.2025 підготував та подав касаційну скаргу на судові рішення у справі № 910/16379/23; 07.04.2025 провів підготовку до судового засідання у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду; 08.04.2025 здійснив виїзд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та представництво інтересів клієнта у судовому засіданні; 12.04.2025 підготував документи для відшкодування судових витрат у вигляді професійної правової допомоги (проєкт акта з детальним описом наданих послуг та клопотання до Верховного Суду про ухвалення рішення про присудження судових витрат). Усього надано послуг на суму 57 000 грн.
21. Стосовно заявлених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
22. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
23. Разом з тим, за змістом частини 4 статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
24. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК).
25. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
26. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
27. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
28. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
29. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
30. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
31. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
32. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
33. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
34. Позивачем було подане клопотання про зменшення судових витрат у якому він посилається, зокрема на те, що: (1) довіреність від 14.02.2024 не надає повноважень Титаренко Дмитру на укладання з адвокатами та/або адвокатськими об'єднаннями від імені Нестренко Катерини договорів на надання правничої допомоги, а відтак відсутні у Титаренка Дмитра повноваження і на підписання акта приймання-передачі наданих послуг за таким договорами, оскільки такий акт є невід'ємною частиною договору; (2) отримання послуг за актом від 12.04.2025 фактично здійснено самим адвокатом Нестеренко К. В. - Титаренко Дмитром; (3) касаційну скаргу фізичної особи підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни задоволено частково, отже, розмір заявлених відповідачкою витрат не може бути задоволений у будь-якому випадку в повному обсязі; (4) зазначений в акті від 12.04.2025 перелік виконаних робіт адвокатом Титаренко Д. С. - не відповідає критеріям їх необхідності та доцільності. Також, зацитувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 та від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20, позивач просив відмовити повністю у задоволенні вимог відповідачки про стягнення з позивача судових витрат у розмір 57 000,00 грн з огляду на недоведеність та безпідставність таких вимог.
35. Колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).
36. Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
37. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
38. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
39. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
40. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
41. Колегія суддів зазначає, що оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
42. Стосовно доводів позивача, викладених у клопотанні про зменшення судових витрат, про відсутність у адвоката Титаренка Д. С. на підставі довіреності від 14.02.2024 повноважень на підписання акта приймання-передачі наданих послуг, колегія суддів зазначає таке.
43. Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу формальні (несуттєві) помилки, недоліки в оформленні заяви та доказів, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема, технічні помилки та описки.
44. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
45. Позивач не спростовує факт надання адвокатом Титаренком Д. С. правової (правничої) допомоги відповідачці в суді касаційної інстанції на підставі договору від 12.01.2024 № 2319. Водночас надання правничої допомоги адвокатом у справі в суді касаційної інстанції підтверджується наявними матеріалами справи, а також присутністю адвоката в судовому засіданні, що позивачем не заперечується. Звідси, посилання позивача на відсутність підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу у зв'язку із наявними (на думку позивача) недоліками акта приймання-передачі наданих послуг визнаються безпідставними і відхиляються.
46. Разом з тим, при визначенні співмірності заявлених відповідачкою витрат, колегія суддів вважає слушними врахувати те, що: (1) позиція відповідачки у контексті її заперечень проти мотивів відмови в задоволенні позовних вимог в цій справі була сформована ще в суді апеляційної інстанції; (2) доводи касаційної скарги щодо суті її заперечень проти мотивів судів у відмові в задоволенні позовних вимог є аналогічними до тих, які були наведені в суді апеляційної інстанції; (3) представництво інтересів відповідачки здійснювалося в усіх судових інстанціях Адвокатським бюро "Титаренко та партнери" на підставі договору від 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги, що не свідчить про необхідність адвокатом заново здійснювати правовий аналіз та кваліфікацію правовідносин, що склалися між учасниками цієї справи; (4) касаційна скарга фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни задоволена частково з огляду на висновки Верховного Суду в частині мотивів, з яких суд касаційної інстанції змінив мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень (так, скаржник наполягав на включенні у мотивувальну частину висновків про законність і дійсність договору, а Верховний Суд виходив з неефективності заявленого способу захисту).
47. Таким чином, оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником відповідачки роботи в суді касаційної інстанції, колегія суддів відзначає, що зміст заперечень представника відповідачки проти мотивів відмови в позові в цій справі, а також аргументів поданої касаційної скарги є подібними доводам, які наводилися у суді апеляційної інстанції, що не свідчить про здійснення адвокатом нового пошуку та аналізу судової практики при підготовці до розгляду справи в суді касаційної інстанції.
48. Також ,Суд вважає доречними доводи позивача стосовно зазначеного в акті від 12.04.2025 переліку виконаних робіт адвокатом Титаренко Д. С., а саме, що адвокатом здійснено дублювання процесу підготовки касаційної скарги як шляхом ознайомлення з матеріалами справи, так і шляхом самої підготовки касаційної скарги, а також включено до переліку робіт підготовку документів для відшкодування судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, що не відповідає критеріям їх необхідності та доцільності.
49. За таких обставин, дослідивши надані відповідачкою докази, оцінивши її витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, оскільки правова позиція відповідачки вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного розгляду не надано та з матеріалів справи не вбачається (з огляду на часткове задоволення касаційної скарги), колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених фізичною особою - підприємця Нестеренко Катериною Віталіївною витрат на професійну правничу допомогу який є співмірним з критеріями обґрунтованості, розумності та пропорційності, що визначені статтями 126, 129 ГПК, складає 20 000 грн.
50. Наведене правозастосування також не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 та від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20, на які посилається позивач.
Керуючись статтями 123, 129, 244, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Заяву фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
Г. М. Мачульський