29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"29" квітня 2025 р. Справа № 924/132/25
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Гладій С.В., при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Груп", м. Київ
до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ
про стягнення 15799,83 грн.
Представники сторін:
від позивача: Єремов М.С. - адвокат згідно ордеру
від відповідача: Мазур В.І. - згідно виписки
В судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт Груп" м. Київ звернулося з позовною заявою до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ про стягнення 15799,83 грн., з яких 15456,71 грн. інфляційних втрат, 343,12 грн. 0,3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на невиконання відповідачем обов'язку з оплати товару за договором поставки №53-124-01-24-23384 від 30.07.2024р., положення ст. ст. 193, 525, 526, 530, 598, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 265 ГК України.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.02.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.03.2025р.
Відповідач через електронний суд надіслав до суду відзив на позов від 20.02.2025, у якому повідомив, що після подання позову повністю сплатив заборгованість перед позивачем в сумі 464640,00 грн., про що подав платіжні інструкції №988 від 28.01.2025р. на суму 156000,00 грн., №1167 від 04.02.2025р. на суму 156000,00 грн. та №1541 від 11.02.2025р. на суму 152640,00 грн.
Зазначає, що відповідач не мав можливості в строк, встановлений Договором, здійснити оплату для позивача наведених у позовній заяві сум основного боргу, у зв'язку з вкрай важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей Відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України.
Звертає увагу на те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» (включно з його філією «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») було створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури і на АТ «НАЕК «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації (оператора).
Відповідно до статуту АТ «НАЕК «Енергоатом» (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420, знаходиться за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1420-2023-%D0%BF#Text), товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня його державної реєстрації. Товариство як правонаступник виконує функції: експлуатуючої організації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 №1268 «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії Енергоатом»; експлуатуючої організації (оператора) ядерних установок щодо Запорізької, Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської атомних електростанцій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 830 «Про призначення експлуатуючої організації (оператора) ядерних установок» - із змінами; експлуатуючої організації ядерної установки щодо централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій відповідно до наказу Міненерговугілля від 07.04.2014 №284 «Про покладення функцій експлуатуючої організації ядерної установки щодо централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій; експлуатуючої організації (оператора) ядерної установки з виробництва тепловидільних збірок ядерних реакторів атомних електростанцій відповідно до наказу Міненерго від 11.11.2022 №382 «Про призначення експлуатуючої організації (оператора).
Вказує на те, що товариство утворено з метою провадження господарської діяльності для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в електричній енергії; забезпечення ефективної, безпечної експлуатації атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації ядерних установок.
Згідно із ЗУ «Про ринок електричної енергії» з 01.07.2019 в Україні була запроваджена нова модель функціонування оптового ринку електроенергії. До того часу, функції єдиного покупця і продавця електроенергії в Україні виконувало ДП «Енергоринок». Проте, на момент впровадження нової моделі ринку електроенергії, заборгованість ДП «Енергоринок» перед Відповідачем становила майже 12 млрд грн.
Зауважує, що механізм погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед Відповідачем на законодавчому рівні неврегульований. Відтак, запровадження з 01.07.2019 нового ринку електричної енергії в Україні призвело до формування кризового стану енергетичної галузі, який з часом лише загострився.
Зазначає, що фінансовий стан Відповідача ускладнився зараз ще більше через зменшення грошових надходжень за відпущену на ринок електроенергію у зв'язку початком військової агресії збройних сил російської федерації проти України і введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який триває з 24.02.2022 по теперішній час, а також триваючою окупацією військовими формуваннями російської федерації значної частини виробничих потужностей відповідача, а саме Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області.
З 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» відповідача (ВП ЗАЕС) були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада, у якій розташована ВП ЗАЕС, віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 02.03.2022 згідно із переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Вказує на те, що з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 року відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами Відповідача, до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС.
Зазначає, що дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.
Вважає, що на теперішній час Відповідачем втрачено значні виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, Відповідач продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.
При цьому, вважає, що відповідач не мав можливості раніше і не має можливості на цей час оплатити вартість товару за Договором внаслідок дії об'єктивних та незалежних від Відповідача обставин, оскільки така неможливість не пов'язана із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи.
Також зазначає, що відповідач не погоджується із наданим позивачем розрахунком, вважає його неправильним, а нараховані суми безпідставними та неправомірними.
Вказує на те, що наведений позивачем у позовній заяві обрахунок сум відсотків річних та інфляційних витрат за договором за визначений позивачем безпідставно період прострочення оплати товару проведений без належного врахування висновків Верховного суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, а також у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Зауважує, що у разі визнання судом позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів повністю або частково обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, вважає, що сукупність зазначених у відзиві обставин свідчить про наявність передбачених законом підстав для зменшення на 90% розміру сум відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягатимуть стягненню з відповідача за прострочення оплати виконаних робіт за договором у разі задоволення позову.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зазначала, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вказує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Вважає, що позивачем не надано суду будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт заподіяння Позивачу будь-яких збитків або шкоди у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого за договором товару.
Ухвалою суду від 10.03.2025р. підготовче засідання призначено на 19.03.2025р.
Ухвалою суду від 19.03.2025р. заяву про зменшення позовних вимог від 10.03.2025р. прийнято, предметом спору є: стягнення 15799,83 грн., з яких 15456,71 грн. інфляційних втрат, 343,12 грн. 0,3% річних та відклакладено підготовче засідання на 10.04.2025р.
Ухвалою суду від 10.04.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/132/25 до судового розгляду по суті на 29.04.2025
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні щодо стягнення 0,3% річних та інфляційних втрат заперечує та просить в позові відмовити.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
30.07.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю "Старт Груп" (позивач, постачальник) та державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (відповідач, покупець), укладено договір поставки № 53-124-01-24-23384, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: акумулятори стартерні в асортименті код ДК 31440000-2(ДК 021:2015-Акумуляторні батареї).
Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати укладання сторонами цього договору.
Поставка товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача у м. Нетішин, Хмельницької області. Інформація про повну адресу складу Вантажоодержувача буде письмово повідомлена для Постачальника протягом 5 робочих днів з дати укладення договору, шляхом направлення з електронної адреси Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу Постачальника start_group@ukr.net відповідного листа. Постачальник зобов'язаний негайно (але не пізніше 1 робочого дня) з моменту отримання даного листа надіслати лист-підтвердження про отримання інформації щодо повної адреси складу Вантажоодержувача. (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору постачальник за 3 дні до відвантаження, направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту office@khnpp.atom.gov.ua
Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до Покупця з моменту поставки товару. (п. 3.5 договору).
Згідно п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 723914,80 грн., крім того ПДВ 20% - 144782,96 грн., всього ціна договору: 868697,76 грн.
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (Додаток 1 до договору)(п. 4.2 договору).
За умовами п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" .
Відповідно до п. 5.2 договору Постачальник зобов'язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом строку, які визначені податковим кодексом України.
Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про Торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), не вважається форс - мажорною обставиною.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом. (п. 7.2 договору).
Сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, письмово повідомляє іншу Сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу у спосіб передбачений пунктом 7.2 договору. Про закінчення форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу Сторону. (п. 7.3 договору).
Згідно п. 7.4 договору у разі невиконання / неналежного виконання Стороною умов визначених пунктом 7.3 Договору, остання втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання / неналежне виконання при вирішенні спору, що виник при виконанні Договору.
Якщо форс-мажорні обставини будуть діяти більше 3 місяців, кожна зі сторін має право розірвати Договір, уклавши про це відповідну угоду. (п. 7.5 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Згідно п. 8.4. договору у випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується. (п. 8.4 договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2025 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків. (п. 11.1 договору).
Згідно з пунктом 13.2 Умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України, відповідно до вимог Закону «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей здійснення закупівель встановлених Постановою КМУ від 12.10.22 № 1178, шляхом укладення додаткових угод.
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком № 1 до договору оформлено специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, виробник товару, країна походження товару, код УКД ЗЕД товару у порядку, передбаченому підпунктом і пунктом 201.1 ст. 201 ПК, одиниця виміру., кількість та ціну за одиницю грн.. без ПДВ. Загальна вартість товару становить 868697,76 грн. з ПДВ.
Додатком № 2 до договору оформлено технічну специфікацію, в якій визначено технічні характеристики товару.
На виконання умов договору поставки №53-124-01-24-23384 від 30.07.2024р. та специфікації №1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 868967,76 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000298 від 28.08.2024р. на суму 849227,76 грн. та №РН-0000368 від 16.09.2024 на суму 19470,00 грн. Вказані накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без будь-яких зауважень.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури за отриманий товар на підставі договору поставки, зокрема: №СФ-0000376 від 12.09.2024р. на суму 19470,00 грн. та №СФ-0000304 від 22.08.2024р. на суму 849227,76 грн.
Матеріали справи містять ярлики на придатну продукцію №Я-10-218-24 від 24.09.2024р., №Я-10-195-24 від 05.09.2024р.
Відповідач з позивачем за отриманий товар розрахувався частково на суму 404057,76 грн., що підтверджується випискою банку за період з 15.10.2024р. по 15.10.2024р. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення з позовом до суду згідно договору поставки становить 464640,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 19.12.2024р. про сплату заборгованості за договором поставки товару № 53-124-01-24-23384 від 30.07.2024р. в сумі 464640,00 грн.
Відповідач в своїй відповіді на претензію повідомив позивача про те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» та філія «ВП ХАЕС» не були належним чином профінансовані через вкрай низький рівень розрахунків споживачів за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Посилається також на те, що ситуація ускладнилася у зв'язку зі зменшенням грошових надходжень за відпущену на ринок електроенергію після початку військової агресії збройних сил російської федерації проти України, введення в Україні воєнного стану та триваючою окупацією військовими формуваннями російської федерації значної частини виробничих потужностей Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області. Зазначає , що філія «ВП ХАЕС» не має можливості нині здійснити оплату поставленого товару за вказаним Договором у повному обсязі внаслідок дії об'єктивних та незалежних від філії «ВП ХАЕС» обставин.Крім того, повідомляє, що АТ «НАЕК «Енергоатом», незважаючи на всю складність ситуації, докладає максимум зусиль та вживає всіх можливих дій та заходів для вирішення питання погашення кредиторської заборгованості та планує сплатити решту суми поставленого товару за Договором № 53-124-01-24-23384 від 30.07.2024 найближчим часом після надходження коштів за відпущену на ринок електричну енергію.
Станом на 09.03.2025р. відповідач сплатив на користь позивача 464640,00 грн. заборгованості за отриманий товар, що підтверджується платіжними інструкціями №988 від 28.01.2025р. на суму 156000,00 грн., №1167 від 04.02.2025р. на суму 156000,00 грн. та №1541 від 11.02.2025р. на суму 152640,00 грн.
У зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунку за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачу 15799,83 грн., з яких 5456,71 грн. інфляційних втрат, 343,12 грн. 0,3% річних.
Позивачем до матеріалів справи додані документи, а саме: квитанції про реєстрацію податкових накладних №1 від 11.09.2024р. до податкової накладної №64 від 28.08.2024р., №1 від 01.10.2024р. до податкової накладної №36 від 16.09.2024р.,товарно-транспортні накладні №0000000065 від 28.08.2024р.
Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки № 53-124-01-24-23384 від 30.07.2024р. та специфікації № 1 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 868697,76 грн., що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковими накладними № РН-0000298 від 28.08.2024р., №РН-0000368 від 16.09.2024 та ярликами на придатну продукцію №Я-10-218-24 від 24.09.2024р., №Я-10-195-24 від 05.09.2024р.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Поставка товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача у м. Нетішин, Хмельницької області. Інформація про повну адресу складу Вантажоодержувача буде письмово повідомлена для Постачальника протягом 5 робочих днів з дати укладення договору, шляхом направлення з електронної адреси Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу Постачальника start_group@ukr.net відповідного листа. Постачальник зобов'язаний негайно (але не пізніше 1 робочого дня) з моменту отримання даного листа надіслати лист-підтвердження про отримання інформації щодо повної адреси складу Вантажоодержувача. (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до Покупця з моменту поставки товару. (п. 3.5 договору).
За умовами п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" .
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання слід враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення відповідача щодо виконання зобов'язання з оплати перед позивачем, починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, а саме з наступного дня після оформлення ярлика на придатний товар.
Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч.5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Як вбачається із матеріалів справи, ярлик на придатну продукцію №Я-10-195-24 був оформлений 05.09.2024р., у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу кошти в сумі 849227,76 грн. за видатковою накладною № РН-0000298 від 28.08.2024р. у строк по 05.11.2023 включно.
Ярлик на придатну продукцію №Я-10-218-24 оформлений 24.09.2024, тому відповідач зобов'язаний був сплатити кошти в сумі 19470,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000368 від 16.09.2024 у строк по 25.11.2024 включно, оскільки 24.11.2024 є вихідним днем..
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором. Відповідач прийняв товар, однак обов'язку по його оплаті в строк встановлений договором виконав частково на суму 404057,76 грн., що підтверджується випискою банку за період з 15.10.2024р. по 15.10.2024р.
Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки № 53-124-01-24-23384 від 30.07.2024р. становить 464640,00 грн.
У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки становить 464640,00 грн., яка станом на 09.03.2025р. відповідачем повністю була сплачена, що підтверджується платіжними інструкціями №988 від 28.01.2025р. на суму 156000,00 грн., №1167 від 04.02.2025р. на суму 156000,00 грн. та №1541 від 11.02.2025р. на суму 152640,00 грн.
Судом констатується, що сплата коштів за Договором поставки № 53-124-01-24-23384 від 30.07.2024р., здійснена відповідачем поза межами 60 календарних днів, а відтак має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивачем на суму боргу 464640,00 грн. нараховано 15456,71 грн. інфляційних втрат за період з 05.11.2024р. по 02.02.2025р. та 343,12 грн. 0,3% річних за період з 05.11.2024р. по 02.02.2025р.
Щодо нарахування позивачем 0,3% річних судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.4 договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 0,3% річних, суд встановив, що останні нараховані в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність їх нарахування.
Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати згідно договору поставки в сумі 15456,71 грн. за період з 05.11.2024р. по 02.02.2025р.
За перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 115456,71 грн.
Щодо зменшення розміру інфляційних втрат та 0,3% річних на 90%, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договоромабо законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
При цьому, суд враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає і стаття 625 ЦК України. Нараховані суми відсотків річних та інфляційних втрат не є значними в порівнянні із сумою заборгованості, яка існувала на час прострочення.
З огляду на викладене, судом не вбачається підстав з врахуванням обставин даної справи для зменшення сум відсотків річних та інфляційних втрат, тому у задоволенні клопотання відповідача суд відмовляє.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Щодо стягнення 46000,00 грн. витрат на правову допомогу судом враховується.
Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України, унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем додано копію Договору про надання правничої (правової) допомоги №35 від 09.12.2021р., укладеного між адвокатом Єремовим М.С. (Адвокат) та ТзОВ «Старт Груп», (Клієнт), додатковий договір №1 від 05.02.2025р., акт приймання передачі наданих послуг від 11.03.2025, рахунок - фактура від 11.03.2025р., ордер серія ВК №1134983 від 03.02.2025р.
Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є: надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі.
Відповідно до п. 1.2. договору в межах повноважень, які визначені цим Договором, складання та підписання від імені Клієнта заяв, запитів, скарг, звернень, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру (позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, та ін.), спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в правоохоронних органах, органах державної влади, державної виконавчої служби (у відносинах з приватними виконавцями), місцевого самоврядування та управління, фіскальних та контролюючих органах, у відносинах з юридичними та фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності. (п. 1.3 договору).
Згідно п. 1.4.договору інші послуги за домовленістю Сторін.
Відповідно до п. 3.1 договору гонорар- це винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим Договором.
Гонорар складається із суми вартості послуг, розміри яких зазначаються у рахунках-фактури, що є невід'ємними частинами договору.(п. 3.2 договору).
Згідно п. 3.3 договору до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. (п. 3.4 договору.)
Пунктом 3.5 договору передбачено, що гонорар сплачується не пізніше трьох робочих днів з дати виставлення Адвокатом рахунку-фактури.
Сторони погодили можливість авансування (попередньої оплати) за цим Договором. У разі здійснення Клієнтом авансування (попередньої оплати) конкретний розмір витрат на правову допомогу, види правової допомоги фіксуються у акті наданих послуг. (п. 3.6 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та діє протягом 1 (одного) року. Якщо за 1 (один) календарний місяць до дати закінчення вказаного в цьому пункті строку одна із Сторін письмово не звернеться до іншої про дострокове припинення дії (розірвання) цього Договору, Сторони домовилися про те, що цей Договір є таким, що пролонгований (продовжений) на той самий строк і на таких же умовах.
Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до п. 1 додаткового договору №1 від 05.02.2025р. у зв'язку з виникненням заборгованості Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - «Енергоатом) перед Клієнтом останній (Клієнт) доручає, а Адвокат зобов'язується надати правову (правничу) допомогу, яка полягає у судовому (процесуальному) представництві Клієнта в Господарському суді Хмельницької області справі про стягнення з Енергоатому заборгованості та судових витрат.
Відповідно до п. 2 додаткового договору за правову (правничу) допомогу відповідно до п. 1 цього Додаткового договору, на підставі виставленого Адвокатом рахунку-фактури Клієнт зобов'язується сплатити на користь Адвоката фіксовану суму гонорару в розмірі 46 000,00 грн.
Згідно п. 3 додаткового договору до правової (правничої) допомоги відповідно до п. 1 цього Додаткового договору входить, зокрема: ознайомлення з позовними матеріалами, збір доказів, участь в судових засіданнях (в тому числі, в режимі відеоконференції), складання, підписання та надсилання від імені Клієнта позовної заяви з додатками, клопотань, заперечень, пояснень, заяв, відповідей на відзив, інших процесуальних документів (документів правового характеру), сплата судового збору від імені Клієнта).
Даний додатковий договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Адвокатом виставлено Клієнту рахунок - фактуру від 11.03.2025р. за надані останнім послуги, а саме: процесуальне (судове) представництво ТОB «Старт Груп» в Господарському суді Хмельницької області у справі № 924/132/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старт Груп» (Клієнт) до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості та судових витрат (з урахуванням Додаткового договору № 1 від 05.02.2025) на суму 46000,00 грн.
11.03.2025р. між сторонами укладено акт приймання - передачі послуг, згідно п. 1 якого Адвокат передав (виконав), а Клієнт прийняв наступні послуги за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 35 від 09.12.2021, а саме: процесуальне (судове) представництво Клієнта в Господарському суді Хмельницької області у справі № 924/132/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт Груп» (Клієнт) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості та судових витрат, в тому числі: ознайомлення з позовними матеріалами, збір доказів, участь в судових засіданнях (в тому числі, в режимі відеоконференції), складання, підписання та надсилання від імені Клієнта позовної заяви з додатками, клопотань, заперечень, пояснень, заяв, відповідей на відзив, інших процесуальних документів (документів правового характеру), сплата судового збору від імені Клієнта).
Відповідно до п. 2 акту Сторони погодили, що відповідно до п. 2 Додаткового договору № 1 від 05.02.2025 до Договору № 35 від 09.12.2021 за правову (правничу) допомогу, на підставі виставленого Адвокатом рахунку-фактури (згідно з п. 3.5 договору) Клієнт зобов'язується сплатити на користь Адвоката фіксовану суму гонорару в розмірі 46 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач у клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заперечив проти витрат на правову допомогу, з посиланням на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищений та не відповідає критерію реальності, що прямо вбачається із доданого до заяви акту прийому-передачі наданих послуг від 11.03.2025. Так, в пункті 1 вказаного акту наведено ряд окремих дій, які, як стверджує представник Позивача, було вчинено ним в рамках надання професійної правничої допомоги, і загальна вартість яких становить 46 000,00 грн.
Щодо описаних в акті дій зазначає що ознайомлення із позовними матеріалами. Вказана дія є частиною підготовки позовної заяви та не може розглядатись як окрема дія, яка підлягає оплаті.
- Збір доказів, що усі докази, які додано до позовної заяви наявні у сторін, не потребують додаткових зусиль для збору шляхом направлення адвокатський запитів чи витребування судом.
- Участь в судових засіданнях. Станом на дату подання цих заперечень засідань щодо розгляду справи по суті не відбулося.
- Складання, підписання та надсилання від імені Клієнта позовної заяви з додатками, клопотань, заперечень, пояснень, заяв, відповідей на відзив, інших процесуальних документів (документів правового характеру), сплата судового збору від імені Клієнта. Звертає увагу, що представник Позивача не подавав заперечень, пояснень, відповіді на відзив, а поняття «інші процесуальні документи» не конкретизовано.
Зазначає, що з усього перерахованого обсягу робіт, фактично здійсненими були лише подання позову та заяви про зменшення позовних вимог.
Також зауважує, що представник позивача брав участь у відеоконференціях за допомогою власних технічних засобів, тобто він не витрачав час на прибуття безпосередньо до приміщення суду.
Крім того, вважає, що перелік всіх інших видів робіт, вказано формально для штучного наповнення обсягу виконаних адвокатським об'єднанням послуг. Необхідності у більшій частині з них не було, а дійсність вчинення ряду інших дій викликає обґрунтовані сумніви.
Звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості знайти представника, вартість послуг якого була б меншою.
Вказує на те, що ТОВ «Старт Груп», укладаючи договір із Єремовим Михайлом Сергійовичем погодилося на вартість наданих ним послуг.
Звертає увагу на те, що представник позивача допускає помилки у найменуванні відповідача. У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу представник позивача просить стягнути із «Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Неможливість зазначення коректного найменування Відповідача, на нашу думку, свідчить про неналежний підхід представника позивача до підготовки документів.
Вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в даному випадку є завищеним, а тому, просимо зменшити їх розмір до обґрунтованого, необхідного та розумного розміру до 2000,00 грн.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 46000 грн. 00 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову, з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною відповідача у даній справі.
При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору, окрім суми позову.
Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки.
Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таке ж правило міститься у частині 1 статті 74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч наведеним процесуальним правилам заявник не навів суду жодних обґрунтувань, які однак є обов'язковими за таких умов.
За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності сторін, суд зауважує, що обов'язок обґрунтування недобросовісності дій сторони (у даному випадку дій позивача) покладено на іншу сторону (відповідача), а не на суд.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, також те, що відповідач погасив заборгованість повністю, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 10000 грн. 00 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи докази понесення судових витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.
Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов'язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат позивача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Груп" м. Київ до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ про стягнення 15799,83 грн. задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ, вул. Назарівська,3, код 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Груп" (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 90, офіс 206, код 43152106) - 343,12 грн. (триста сорок три гривні 12 коп.) 0,3% річних, 15456,71 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 71 коп.) інфляційних втрат, 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору та 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 08.05.2025р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (електронний суд)
3 - відповідачу (електронний суд)