Провадження № 11-сс/821/220/25 Справа № 712/5539/25 Категорія: ст. 183 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 травня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.04.2025, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси
громадянина України, українця, не одруженого, зареєстрованого та фактично
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше
не судимого, є інвалідом 3 групи з 01.04.2024 по 03.04.2026, підозрюваного у вчиненні
кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 24.04.2025по 22.06.2025 включно без визначення розміру застави,
зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 ,та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 24.04.2025 по 22.06.2025 включно без визначення розміру застави.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, даних про особу підозрюваного.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням слідчого судді, вважаючи його ухваленням з істотним порушенням вимог КПК України та норм європейського права, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати ухвалу слідчого судді, обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Мотивуючи апеляційну скаргу захисник зазначив, що в обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу сторона обвинувачення стверджує, що в порушення презумпції невинуватості вина підозрюваного підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що є не припустимим. Вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає повноті судового розгляду та постановлена з істотним порушенням норм КПК України, оскільки слідчим суддею застосовано найсуворіший запобіжний захід, при цьому стороною обвинувачення жодним чином не доведено та необґрунтовано можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу та не обґрунтовано того, що більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного, його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст.178 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Та згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів та встановлено слідчим суддею, у провадженні слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження №12025250310001487 від 24.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України.
24.04.2025 о 23 год 25 хв ОСОБА_7 затриманий в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
25.04.2025 ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, ч. 4 ст. 296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Обґрунтованість підозри, за даними органу досудового розслідування, наявними у матеріалах клопотання, підтверджується зібраними доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 24.04.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_10 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_13 ; протоколом огляду відеозапису від 25.04.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.04.2025.
За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри, яка підтверджується документами, наданими до клопотання, наявністю та обґрунтованістю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також особу підозрюваного, які дають підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З такими висновками слідчого судді повністю погоджується й апеляційний суд.
Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненніу період введеного в Україні воєнного стану умисних тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років позбавлення волі, не одружений, не працює, хоч і є тимчасово інвалідом 3 групи з 01.04.2024 по 03.04.2026, але є таким, що може працювати та виконувати певну роботу, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Крім того, матеріали клопотання не містять позитивних характеристик підозрюваного та, натомість, за даними аналітичного досьє ОСОБА_7 неодноразово вчиняв домашнє насильство, інші адміністративні правопорушення (а.с.30-35).
Крім того, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисних тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність матеріалів клопотання про доведеність ризиків, за ч. 1 ст. 177 КПК України, наведених стороною обвинувачення.
На противагу доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо недоведеності та необґрунтованості органом досудового розслідування у клопотанні, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, що свідчить про грубе порушення норм КПК та норм європейського права слідчим суддею, яким взято до уваги ці доводи клопотання, апеляційний суд зауважує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і встановленим в судовому засіданні. Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а доводи апеляційної скарги не нівелюють та не покривають існуючі ризики у цьому провадженні, оскільки не надають впевненості та гарантій у належній процесуальній поведінці останнього, зважаючи на тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 .
Крім того, слід зважати на наявний суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні, який полягає в охороні та недоторканості здоров'я та життя людини, що переважає повагу до особистої свободи особи, підозрюваної у даному злочині. Так, кримінальні правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_7 , вчинено останнім у громадському місці, на зупинці громадського транспорту, розташованої біля житлового будинку, у присутності інших осіб, які перебували поряд із зупинкою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства та існуючих правил поведінки у суспільстві, проявляючи особливу зухвалість, яка виразилася у зневажливому ставленні до громадського порядку, не реагуючи на заклики оточуючих припинити хуліганські дії, безпричинно тримаючи в правій руці предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень «ніж», завдавав удари потерпілим, чим створив реальну загрозу для життя та здоров'я громадян, які перебували на зупинці громадського транспорту.
Посилання захисника на формалізм при ухваленні судового рішення у даній справі не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, слідчим суддею проаналізовано зміст клопотання разом з його матеріалами, заслухані пояснення прокурора, слідчого, захисника та підозрюваного для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Отже, на переконання апеляційного суду, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 178, 194 КПК України, з урахуванням ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, оскільки кримінальне правопорушення вчинено під час дії воєнного стану, є резонансним, загрожувало життю та здоров'ю громадян.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків слідчого судді не спростовують та зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 199, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.04.2025 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 24.04.2025 по 22.06.2025 включно без визначення розміру застави - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника підозрюваного - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді