Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1894/24 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.
Номер провадження №33/4805/304/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
07 травня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - Волошина Сергія Геннадійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Волошина Леоніда Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 30.03.2024 о 17 год 36 хв на вул.Центральна в с.Брониця Звягельського району Житомирської області ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Laguna, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу чи у найближчому лікувальному закладі відмовився, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Волошин Л.С., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності зупинки транспортного засобу та складення адміністративних матеріалів у присутності ОСОБА_1 . Також вказав на інші порушення, допущені працівниками поліції під час оформлення адміністративних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №661860 від 30.03.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 30.03.2024 о 17 год 36 хв на вул. Центральна в с.Брониця Звягельського району Житомирської області керував автомобілем Renault Laguna, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння в медичному закладі КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» від 30.03.2024 (а.с.3); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних приладів (а.с.4); копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №323875 від 30.03.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.8); відеозапис обставин події (а.с.10); надані в судовому засіданні пояснення працівника поліції ОСОБА_2 .
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи наступне.
Відповідно до змісту статті ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35).
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено допустимими доказами факт порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б, відповідно до вимог закону, давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням. Наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських також не містять таких доказів - на них зафіксовано лише вимогу до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Не усуває цих суперечностей і постанова серії ББА №323875 від 30.03.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126КУпАП, яка містить відмітку «від підпису та копії відмовився». Однак у матеріалах справи відсутній відеозапис, який би підтверджував факт інформування ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу, доведення йому змісту зазначеної постанови. Окрім того, апеляційний суд не може визнати належними та допустимими доказами пояснення поліцейського Осінського О.А., допитаного в якості свідка, оскільки такі пояснення надані особою вочевидь упередженою і не підтверджені іншими доказами.
Також, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення працівниками поліції вимог ст.256 КУпАП під час складення протоколу про адміністративне правопорушення.
За змістом статті 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, особа має безумовне право ознайомитися зі змістом протоколу, а також зі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, надавати пояснення.
Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, він був складений у присутності останнього. Проте, як вбачається із відеозаписів обставин події, які покладені судом першої інстанції в основу доведеності вини ОСОБА_1 , працівники поліції не складали протокол у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, належним чином не роз'яснили суті правопорушення, яке інкримінується водію, його прав та обов'язків, а також не складали будь-яких інших процесуальних документів. Зокрема, після відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 , який був незгодний з діями працівників поліції, зачинивши автомобіль, покинув місце події. Протокол про адміністративне правопорушення, постанова, акт огляду на стан сп'яніння, направлення та інші документи містять відмітку про відмову особи від підпису чи ознайомлення. Отже, відеозапис підтверджує те, що уповноваженими особами були проігноровані вимоги глави 19 КУпАП, та в спілкуванні з ОСОБА_1 вони обмежилися лише констатуванням факту, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд не погоджується з такими діями (бездіяльністю) працівників поліції та з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 . Вимоги статей 254, 256, 259, 260 КУпАП категорично обумовлюють обов'язкову присутність особи при складенні відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення. Дані вимоги закону поліцейськими виконані не були. При цьому, уповноважені особи не скористались повноваженнями, наданими їм ст.260 КУпАП щодо затримання водія, доставлення його до поліцейського відділку для встановлення особи і складання протоколу про адміністративне правопорушення, можливого тимчасового затримання транспортного засобу, який водій залишив на місці події.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В п.39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції.
Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівниками поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були допущені істотні порушення КУпАП, за яких цей протокол не можна визнати належним та допустимим доказом. Суд першої інстанції помилково визнав такі докази допустимими, що призвело до постановлення незаконного рішення. Враховуючи вимоги закону щодо допустимості доказів, а також принцип презумпції невинуватості, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Волошина Леоніда Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич