Справа № 643/7151/24
Провадження № 1-кп/643/800/25
08.05.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відео конференції кримінальне провадження внесене 13.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024250000000043, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 111-1, ч.1 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України-
встановив:
16.04.2025 до Московського районного суду м. Харкова з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали вищевказаного кримінального провадження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2025 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
01.05.2025 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , строком на 60 днів без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у якому прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої, а тому, усвідомлюючи тяжкість та можливість реального покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, остання може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Сторона обвинувачення просить звернути увагу, що обвинувачена ОСОБА_4 проживає у м. Харкові, яке знаходиться поблизу кордону з рф, а також має родичів на території цієї країни, що може спонукати її до незаконного перетину державного кордону України та враховуючи те, що у сторони обвинувачення наявні вагомі докази здійснення обвинуваченою злочину на користь країни-агресора рф та у співпраці з представником цієї країни, що свідчить про великий ризик незаконного перетину останньою державного кордону України, з метою переховування від суду.
Також, обвинувачена ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки наразі органом досудового розслідування всі причетні особи не встановлені, а відтак вона може повідомити їм про факт виявлення злочинної діяльності та обставини, які стали їй відомі в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
При цьому, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, що в умовах оголошеного на території України воєнного стану та з огляду на постійну взаємодію обвинуваченої з російською федерацією, лише посилює ризик можливості вчинення нею інших кримінальних правопорушень та/або продовження злочинної діяльності.
Крім того, ОСОБА_4 не має постійного законного джерела доходів, що у сукупності з іншими ризиками, свідчить про можливість продовження здійснення протиправної діяльності.
Враховуючи наявність у даному кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої, а також суспільно-політичну ситуацію на даний час та повномасштабне збройне вторгнення російської федерації на територію України, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на протистояння збройним силам Російської Федерації та деокупацію окремих територій України, небезпека вчинення обвинуваченою вищезазначених дій носить підвищений характер, що в своїй сукупності з іншими характеризуючими ознаками підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки обвинуваченої.
В судовому засіданні прокурор підтримала заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , строком на 60 днів без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Прокурор вважає, що до, ОСОБА_4 не може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить виключення наведених вище ризиків та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на неї процесуальних обов'язків.
Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою стосовно неї, зазначила, ризики перелічені прокурором відсутні.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що ризики, які зазначає прокурор не є підтвердженими належними доказами. Наявні дані про особу обвинуваченої свідчать, що вона має постійне місце мешкання та реєстрації в місті Харкові; має житло в місті Харкові; має бездоганну репутацію; перебуває в офіційному шлюбі; має сім'ю - чоловіка та малолітню дитину 2021 року народження; має досить тривалий трудовий стаж; має вищу освіту та дипломи молодшого спеціаліста, бакалавра та спеціаліста; приймала активну участь в благодійній діяльності; є прихожанкою харківської єпархії; в жодних протиправних діях участі не приймала; до кримінальної відповідальності притягується вперше, судимостей не має; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Зазнане вказує на виключно позитивний облік ОСОБА_4 , її бездоганну репутацію та міцність її соціальних зв'язків.
У зв'язку із чим, у задоволенні клопотання прокурора просить відмовити.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 з огляду на таке.
За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Положеннями частині 6 статті 176 КПК визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтею 111-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Положеннями ст. 178 КПК України визначені обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
При вирішенні питання продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 у судовому засіданні суд установив, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , продовжують існувати, а саме: спроба переховуватися обвинуваченого від суду, спроба незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.
Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченій ОСОБА_4 кримінальних правопорушень свідчать про його суспільну небезпеку.
Суд, вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, суспільну небезпечність злочину, які інкримінуються обвинуваченій, а також особу обвинуваченої, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Суд бере до уваги, що характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_4 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 6 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності обставин належного виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, незаконно впливу на свідків чи продовження злочинної діяльності, які могли бути враховані судом підчас вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, і які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні.
З огляду на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується - у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, беручи до уваги, що дії, за вчинення яких вона обвинувачується, носять характер особливо тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченій, враховуючи, що обвинувачена не має офіційного місця роботи, не судима, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину, обвинувачується у вчиненні, зокрема особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 є неможливим.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується майбутніх фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яких суд вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена при застосуванні до неї більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на неї процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_4 та покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, на існування яких у поданому клопотанні посилається прокурор, доведені та продовжують існувати, виправдовують тримання особи під вартою, а тому суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Ураховуючи наведені вище обставини, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням свободи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 197, 199 , 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.6 ст. 111-1, ч.1 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 111-1, ч.1 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 6 липня 2025 року включно.
Установити строк дії ухвали до 6 липня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення, безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Для обвинуваченої строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження 8 травня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1