Справа № 450/1551/25 Провадження № 3/450/1030/25
08 травня 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 15 квітня 2025 року від ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 КУпАП,-
09 квітня 2025 року о 09 год. 05 хв. на АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_1 , будучи притягнутим 29 липня 2024 року працівниками ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу розміром 3400 грн., повторно протягом року керував автомобілем марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким, чим порушив вимоги пункту 2.1 «А» ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання 08 травня 2025 року о 09 год. 30 хв. адмінправопорушник ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином, клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення судового розгляду не подав.
Ознайомлюючись із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 294955 від 09 квітня 2025 року, підписуючи такий, адмінправопорушник ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд матеріалів адміністративної справи в Пустомитівському районному суді Львівської області.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 , який порушив вимоги пункту 2.1 «А» ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 294955 від 09 квітня 2025 року та його копією, рапортами працівника поліції від09 квітня 2025 року, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4457660 від 09 квітня 2025 року, витягом з системи «Армор» від 10 квітня 2025 року, довідками старшого інспектора САП ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області В. Чухай від 10 квітня 2025 року, згідно яких ОСОБА_1 29 липня 2024 року притягнутий працівниками ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу розміром 3400 грн., а посвідчення водія за ним не числиться, відеозаписами з СД-диску.
Оцінені судом докази доводять винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.1 «А» ПДР України.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях адмінправопорушника ОСОБА_1 , який повторно протягом року керував автомобілем марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За вчинений проступок на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення в межах ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У постанові від 04 вересня 2023 року по справі № 702/301/20 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла до висновку, що особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (14-31цс21) вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Відтак, до ОСОБА_1 підлягає застосуванню основне адміністративне стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк п'ять років.
Водночас, враховуючи те, що керований ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_1 не перебуває у приватній власності останнього, адміністративне стягнення в частині оплатного вилучення такого застосуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в доход держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Мусієвський В.Є.