Справа № 462/763/25
05 травня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Кирилюка А. І.,
за участю секретаря судового засідання Алекберової Я. Т.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Алексєєнко А. А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Скул» про захист прав споживачів,
встановив:
Короткий виклад обставин справи.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 - адвокат Змисла М. Р. 30.01.2025 року (вх. № 2410) звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовною заявою до ТзОВ «Діскавері Скул», у якій просить суд:
- визнати факт порушення ТзОВ «Діскавері Скул» права на освіту щодо малолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за Договором про надання освітніх послуг від 26.03.2024 року.
- стягнути з ТзОВ «Діскавері Скул» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень (сто тисяч) грн. 00 коп.
- стягнути з ТзОВ «Діскавері Скул» на користь, ОСОБА_1 кошти в сумі 26 000 тисяч гривень в якості оплати освітніх послуг за Договором про надання освітніх послуг від 26.03.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2024 року, ОСОБА_1 як матір в інтересах свого малолітнього сина, ОСОБА_3 уклала з ТзОВ «Діскавері Скул» договір про
надання освітніх послуг.
Відповідно до п.1.1, Договору Заклад бере на себе зобов'язання за рахунок коштів
Замовників надати дитині Замовника - ОСОБА_3 , 2018 року народження,
освітні послуги у сфері початкової/базової освіти, зарахувавши до 0 класу, а Замовник зобов'язується оплатити освітні послуги на умовах, визначених Договором та забезпечення дотримання Здобувачем освіти встановлених Закладом положень та/або правил. Так між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері освіти, які спрямовані на забезпечення здобуття дитиною освіти. На виконання умов договору ОСОБА_3 був зарахований у вересні 2024 року до 0 класу в ТзОВ «Діскавері Скул» та розпочав навчання у закладі.
01.11.2024 року за допомогою електронного ресурсу «Телеграм» ТзОВ «Діскавері Скул» повідомило ОСОБА_1 про те, що малолітній, ОСОБА_3 відрахований з навчального закладу та надання освітніх послуг з боку навчального закладу припиняється з 04.11.2024 року
В обгрунтування підстав розірвання Договору ТзОВ «Діскавері Скул» повідомило проте, що припинення надання освітніх послуг настало через порушення поведінки дитиною,
що впливає на динаміку класу і значно обмежує навчання інших дітей.
12.11.2024 року ТзОВ «Діскавері Скул» скерувало ОСОБА_1 лист в якому пославшись
на п. 2.2.5 Договору повідомило про розірвання Договору від 26.03.2024 року у зв'язку із
систематичними порушенням Здобувачем освіти ( ОСОБА_3 ) Правил закладу, чисельних фактів поведінки Здобувача освіти, які фактично унеможливлюють здійснення освітнього процесу для інших осіб, а також створюють небезпеку для його власного здоров'я. Так представник позивача зазначає, що розірвання Договору від 26.03.2024 року на підставі п. 2.2.5 Договору є незаконним, грубим порушенням умов цього Договору та відрахування малолітнього, ОСОБА_3 з навчального закладу ТзОВ «Діскавері Скул» призвело до порушення права дитини на освіту, що в результаті заподіяло моральної шкоди.
Так, п. 2.2.5. Договору передбачає, що у будь-який час освітнього року Заклад має право відрахувати Здобувача освіти із Закладу та розірвати Договір, попередивши про це Замовника за п'ять календарних днів. Разом з тим, ТзОВ «Діскавері Скул» всупереч умовам цього Договору та строкам, які встановлені у п. 2.2.5. попередило про розірвання Договору 01.11.2024 року та припинив надавати освітні послуги дитини з 04.11.2024 року, тобто із порушенням п'ятиденного строку.
Окрім цього, представник позивача зазначає, що підстав для розірвання договору не було, оскільки обставини на які посилається Заклад є не доведеними та є не підтверджені жодними доказами, скарг з боку батьків інших дітей не надходило, зазначає, що керівниця ТзОВ «Діскавері Скул» зверталася до ОСОБА_1 з приводу того, що її син є активний та потребує додаткової роботи з психологом та психіатром, однак, жодних зауважень з приводу поведінки ОСОБА_3 не було.
Адвокат Змисла М. Р., звертає увагу на те, що ТзОВ «Діскавері Скул» не довело до відома матері про скликання Педагогічної ради з приводу поведінки її дитини в навчальному закладі та її не було запрошено на засідання, які відбувались 13.09.2024 року, 04.10.2024 року, 07.10.2024 року, 21.10.2024 року, 25.10.2024 року за результатами яких були ухвалені рішення донести до матері дитини, ОСОБА_1 інформацію про поведінку в Закладі, а також вжити відповідних заходів реагування, зокрема: заповнити Опитувальник симптомів поведінкових розладів у дітей та підлітків щодо ОСОБА_4 , ініціювати можливість індивідуального супроводу для дитини тощо. Зазначає, що керівництво ТзОВ «Діскавері Скул» при комунікації з ОСОБА_1 , ніколи не згадувало про засідання Педагогічної ради та про будь-які рішення, які прийняті за результатами її роботи стосовно дитини.
Натомість 01.11.2024 року протоколом Педагогічної ради ТзОВ «Діскавері Скул» начебто повторно розглядалося питання про поведінку в закладі малолітнього, ОСОБА_3 за результатами якої було прийнято призупинити надання освітніх послуг, ОСОБА_3 . З огляду на зазначене вважають, що призупинення надання освітніх послуг малолітньому, ОСОБА_3 посередині навчального процесу без надання можливості матері дитини організувати процес переведення дитини в інший навчальний заклад грубо порушує умови Договору від 26.03.2024 року, що як наслідок порушує гарантоване Законом право на освіту. Так, ТзОВ «Діскавері Скул» не дотрималося п. 5.4 Договору, яким передбачено, що батькам Здобувачам освіти чи особам, що їх заміняють, надається термін впродовж одного місяця для узгодження питань щодо переводу дитини на навчання до іншого навчального закладу освіти та врегулювання усіх фінансових та організаційних питань.
11.11.2024 року ТзОВ «Діскавері Скул» прийняло наказ «Про розірвання договору з ОСОБА_1 про надання освітніх послуг Голуб Марку», що призвело до того, що ОСОБА_3 зазнав обмежень у доступі до освіти у зв'язку з його дискримінацією за станом здоров'я, що заборонено Конституцією України та ЗУ «Про запобігання дискримінації», оскільки адміністрація закладу неодноразово розглядала начебто на засіданнях Педагогічної ради питання поведінки малолітнього в навчальному закладі, що пов'язано із здоров'ям дитини.
З огляду на зазначене, представник позивача вбачає, що ТзОВ «Діскавері Скул» порушило умови договору з допущенням дискримінації дитини за станом здоров'я, що призвело до заподіяння моральної шкоди внаслідок незаконного відрахування з навчального закладу та супутніми обставинами, які настали в результаті цього.
Разом з цим, сторона позивача просить повернути кошти, які були оплачені позивачем за надання освітніх послуг за період вересень-жовтень 2024 року, оскільки, Договір від 26.03.2024 року розірваний за відсутності підстав.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І. (а.с. 63).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.01.2025 року позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку з її істотними недоліками. (а.с. 64-66).
05.02.2025 року (вх. № Еп-619) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 - адвоката Змислої М. Р. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. (а.с. 68).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.02.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. (а.с. 69-70).
28.03.2025 року (вх. № 6819) від уповноваженого представника відповідача ТзОВ «Діскавері Скул» - Алексеєнка А. А. на адресу суду надійшло відзив на позовну заяву у якому останній просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Представник відповідача зазначив, що між сторонами справді був укладений Договір про надання освітніх послуг № 03/0-2024/2025 від 26 березня 2024 року, відповідно до якого, ОСОБА_3 був зарахований до 0 класу (дошкільна підготовка). При укладенні договору ОСОБА_1 не повідомила жодні особливості дитини, зокрема, про її психічний стан. Однак, вже з перших днів навчання такі проявились. Зокрема, ОСОБА_5 під час перебування в закладі відмовлявся від комунікації з іншими дітьми, сідати чи знаходитися поруч, харчуватися з іншими у їдальні, не приєднувався до групових занять, під час занять видавав різні голосні звуки, бігав по класу, ходив ногами по столах, перекидав навчальні матеріали. Марко напряму заявив, що правила не для нього і дотримуватися їх він не буде. Були факти, коли ОСОБА_6 штовхав, а одного разу вдарив вчителя. Така поведінка унеможливлювала проведення навчального процесу.
Всі зазначені обставини, як з ініціативи вчителів, так і адміністрації навального закладу були предметом обговорення на численних засіданнях педагогічної ради і всі рішення педагогічних рад були направлені саме на адаптацію дитини до навчального процесу, зокрема на пом'якшення/здійснення винятків з правил поведінки для ОСОБА_7 .
Представник відповідача зазначив, що всі обставини також постійно доводилось матері дитини, щоб вона також зі свого боку вживала відповідних заходів. У зв'язку з відсутністю змін у поведінці ОСОБА_7 . Для відображення психо - емоційного стану дитини було вирішено заповнити Опитувальник симптомів поведінкових розладів у дітей та підлітків “ ОСОБА_8 », що і було зроблено керівником закладу - ОСОБА_9 (яка має відповідну освіту та сертифікована для проведення такого заходу). Результати заповнення передані батькам ОСОБА_4 для подальшого реагування, зокрема, використанні при відвідуванні психіатра. За повідомленням батьків, ОСОБА_10 був поставлений діагноз щодо певного розладу діяльності нервової системи. І батьки повідомили, що вони розпочали медикаментозне лікування. У зв'язку з подальшою відсутністю змін у поведінці ОСОБА_11 , на педагогічній раді вирішено обговорити з батьками ОСОБА_11 можливості та перспективи індивідуального тютора для дитини як єдиного ефективного формату, який вбачається на даний момент, для подальшого навчання в закладі. Оскільки матір'ю дитини неодноразово було відхилено дати зустрічі з адміністрацією закладу для обговорення вищезгаданого питання, було прийнято рішення про припинення надання освітніх послуг, оскільки такі фактично не могли надаватись внаслідок індивідуальних особливостей здобувача освіти, систематичним порушенням ним правил закладу та створення загрози для власного здоров'я. В подальшому, у зв'язку з прямою відмовою позивача від обговорення умов, за дотримання яких ОСОБА_12 зможе продовжити навчання, було направлено повідомлення про розірвання Договору про надання освітніх послуг № 03/0-2024/2025 від 26 березня 2024 року. Правовою підставою для припинення надання послуг та розірвання Договору про надання освітніх послуг № 03/0-2024/2025 від 26 березня 2024 року є п. 2.2.4 та 2.2.5 того ж договору. Так, відповідно до п.2.2.4 Договору Заклад має право відмовити Замовникові у наданні освітніх послуг, у разі недоцільності їх надання внаслідок індивідуальних особливостей дитини, фізіологічного та психологічного стану Здобувача освіти, що роблять неможливим або недоцільним надання освітніх послуг, якщо є підстави вважати, що Дитина є хворою (при цьому достатньо наявної симптоматики). А згідно п.2.2.5 Заклад має право у будь - який час освітнього року відрахувати здобувача освіти із закладу та розірвати Договір, попередивши про це Замовника в письмовій формі за 5 календарних днів, зокрема у разі: - порушення Правил Закладу; - у разі фактів поведінки здобувача освіти, які створюють перешкоди або загрози для життя та здоров'я інших дітей, за дії, які тягнуть за собою небезпеку для оточуючих та для її власного життя та здоров'я. Тобто договір передбачає як право Закладу припинити надання освітніх послуг (не розриваючи договору), так і право Закладу розірвати договір про надання освітніх послуг. І для кожного випадку договором передбачені відповідні підстави. Вищенаведені обставини доводять, що існували підстави як для припинення надання послуг так і для розірвання договору, що і було здійснено відповідачем.
Окрім цього представник відповідача зазначив, що відповідно до договору не повертаються кошти за фактичні надані освітні послуги. Здобувачем освіти ( ОСОБА_3 ) навчальний заклад відвідувався в період вересня - жовтня 2024 року. Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері Скул» повернуло ОСОБА_13 кошти, сплачені за надання послуг за листопад 2024 року в сумі 13 000 грн, а також відповідну частину вступного внеску, яка пропорційна строку, коли послуги не надавались, в сумі 6400 грн. Вищенаведене підтверджує, що закладом освіти не порушено умов договору, а також вжиття всіх можливих заходів, задля адаптації на продовження ОСОБА_14 навчання у школі. Дії ТОВ «Діскавері Скул» щодо припинення надання освітніх послуг ОСОБА_15 є вимушеними та обумовленні відповідними як правовими, так і фактичними підставами. Доводи позивача про те, що своїми діями відповідач обмежив право дитини на освіту за дискримінаційною ознакою (станом здоров'я) не відповідають дійсності. Адже підставою для відрахування ОСОБА_16 був не стан його здоров'я, а систематичне порушення ним правил закладу. Доводи позивача могли б бути обґрунтованими лише у випадку, якщо б припинення надання навчальних послуг мало місце у випадку наявності в дитини певної хвороби (стану здоров'я), і при цьому здобувачем освіти не порушувались правила навчального закладу. Тобто, підставою для припинення навчальних послуг був би тільки стан здоров'я.
31.03.2025 року (вх. № 1578) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 - адвоката Змисли М. Р. на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив. Із змісту якої вбачається, що останній вважає доводи відповідача не обґрунтованими, жодним чином не підтвердженими, тому просить суд задовольнити свої позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2025 року постановлено Призначити судове засідання за правилами спрощеного провадженняь з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті. Призначена дата судового засідання. (а.с. 98-100).
03.04.2025 року (вх. № 7350) від уповноваженого представника відповідача ТзОВ «Діскавері Скул» - Алексеєнка А. А. на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив у якому останній просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на обставини, які були викладені у відзиві.
Позиція учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 - адвокат Змисла М. Р. вимоги позовної заяви підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача ТзОВ «Діскавері Скул» - Алексеєнко А. А. у судових засіданнях заперечував щодо задоволення позовної заяви та просив у задоволенні позову відмовити з мотивів, раніше викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи за позовом, заслухавши покази свідка ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Згідно копії Договору про надання освітніх послугвід 26 березня 2024 року, ОСОБА_3 був зарахований до 0 класу. (а.с. 13-17).
Відповідно до п.1.1, Договору Заклад бере на себе зобов'язання за рахунок коштів
Замовників надати дитині Замовника - ОСОБА_3 , 2018 року народження,
освітні послуги у сфері початкової/базової освіти, зарахувавши до 0 класу, а Замовник зобов'язується оплатити освітні послуги на умовах, визначених Договором та забезпечення дотримання Здобувачем освіти встановлених Закладом положень та/або правил.
Так між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері освіти, які спрямовані на забезпечення здобуття дитиною освіти.
Відповідно до п. 1.6 Договору строк надання освітніх послуг становить один навчальний рік 2024/2025, який складається з 2 семестрів, з 1 вересня 2024 р. по 30 червня 2025 р. Форма навчання - денна.
Відповідно до п.2.2.4 Договору Заклад має право відмовити Замовникові у наданні освітніх послуг, у разі недоцільності їх надання внаслідок індивідуальних особливостей дитини, фізіологічного та психологічного стану Здобувача освіти, що роблять неможливим або недоцільним надання освітніх послуг, якщо є підстави вважати, що Дитина є хворою (при цьому достатньо наявної симптоматики).
Згідно п.2.2.5 Договору Заклад має право у будь - який час освітнього року відрахувати здобувача освіти із закладу та розірвати Договір, попередивши про це Замовника в письмовій формі за 5 календарних днів, зокрема у разі: порушення Правил Закладу; у разі фактів поведінки здобувача освіти, які створюють перешкоди або загрози для життя та здоров'я інших дітей, за дії, які тягнуть за собою небезпеку для оточуючих та для її власного життя та здоров'я.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що загальна вартість освітньої послуги визначається на навчальний рік, який триває 10 місяців.
Згідно п. п. 5.4 Договору батькам Здобувачам освіти чи особам, що їх заміняють, надається термін впродовж одного місяця для узгодження питань щодо переводу дитини на навчання до іншого навчального закладу освіти та врегулювання усіх фінансових та організаційних питань.
Відповідно до п.6.2 Договору про надання освітніх послуг № 03/0-2024/2025 від 26 березня 2024 року розірвання або закінчення договору не звільняє Сторони від проведення взаєморозрахунків та виконання зобов'язань за освітні послуги, надані до припинення Договору.
Копію повідомлення за вих. № 01 від 12.11.2024 року встановлено, що позивача було повідомлено про розірвання Договору про надання освітніх послуг № 03/0-2024/2025 від 26 березня 2024 року на підставі п.2.2.5 Договору. (а.с. 18).
Згідно копії платіжної інструкції №4Х8К-1АВС-ТВ83-НКТ6 від 18.09.2024 року та копії квитанції №9212-ТС4Р-64ТА-М18В від 19.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила 26 000 грн 00 коп. за денний догляд ОСОБА_3 (а.с. 29-30).
З копії наказу №03 від 11.11.2024 року «Про розірвання договору з ОСОБА_1 про надання освітніх послуг ОСОБА_15 » виданого ТзОВ «Діскавері СКУЛ» вбачається, що ОСОБА_3 був відрахований із ТОВ «Діскавері Скул» та розірвано договір про надання освітніх послух з ОСОБА_1 . Наказано вважати датою розірвання договору п'ятий день після отримання ОСОБА_1 рекомендованого поштового відправлення про розірвання договору. (а.с. 32).
Окрім цього, судом досліджено свідоцтво про народження ОСОБА_3 , повідомлення (про надання банківських реквізитів для повернення коштів) вих. №02 від 22.11.2024 року, наказ №05од/2024 від 02.09.2024 року про створення педагогічної ради закладу на 2024-2025 рік, протокол №03-п/2024 засідання педагогічної ради ТОВ «Діскавері Скул» від 13.09.2024 року, протокол №05-п/2024 засідання педагогічної ради ТОВ «Діскавері Скул» від 04.10.2024 року, протокол №06-п/2024 засідання педагогічної ради ТОВ «Діскавері Скул» від 07.10.2024 року, протокол №08-п/2024 засідання педагогічної ради ТОВ «Діскавері Скул» від 21.10.2024 року, протокол №11-п/2024 засідання педагогічної ради ТОВ «Діскавері Скул» від 25.10.2024 року. протокол №12-п/2024 засідання педагогічної ради ТОВ «Діскавері Скул» від 01.11.2024 року, психологічний висновок за результатами консультації дитини дошкільного віку ОСОБА_19 від 11.10.2024 року, фотоматеріали та інші документи які містяться у матеріалах справи.
Застосоване судом законодавство.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 3 ЗУ «Про освіту» Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Частиною 2 ст. 55 ЗУ "Про освіту" передбачені права батьків здобувачів освіти: захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти; обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За нормою ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про дошкільну освіту» порядок зарахування, відрахування та переведення дітей до приватних і корпоративних закладів дошкільної освіти визначається їхніми засновниками.
Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною першою, пунктами 2, 4 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ від 18.07.2006 року).
Процесуальним законодавством встановлено стандарти мотивування судових рішень, вищі та суворіші за ті базові та мінімальні, які гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції та відповідною практикою ЄСПЛ щодо порушення цієї норми. А саме, п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України імперативно зобов'язує суд цивільної юрисдикції надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «РуїзТоріха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, § 29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23, 25), у яких ЄСПЛ зауважив, що в рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Основного Закону України.
Підсумки.
За встановлених судом обставин справи порушення прав позивача не доведено.
Так твердження позивача про те, що було порушено п. 5.4 Договору згідно якого батькам Здобувачам освіти чи особам, що їх заміняють, надається термін впродовж одного місяця для узгодження питань щодо переводу дитини на навчання до іншого навчального закладу освіти та врегулювання усіх фінансових та організаційних питань, не відповідає дійсності, оскільки, як убачається із матеріалів справи, цей пункт може застосовуватись у випадках розірвання договору зі сторони відповідача, бо його застосування буде протирічить випадкам передбаченим п.п. 2.2.4, 2.2.5, 5.2 Договору.
01.11.2024 року ТзОВ «Діскавері Скул» було відмовлено ОСОБА_1 у наданні освітніх послуг у зв'язку з недоцільності їх надання внаслідок індивідуальних особливостей дитини, відповідно до п. 2.2.4 Договору, однак самого договору про надання освітніх послуг, як зазначає позивач 01.11.2024 року розірвано не було.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься наказ № 03 від 11.11.2024 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 , був відрахований із ТОВ «Діскавері Скул» та розірвано договір про надання освітніх послуг з ОСОБА_1 . Наказано вважати датою розірвання договору п'ятий день після отримання ОСОБА_1 рекомендованого поштового відправлення про розірвання договору, що підтверджує факт дотримання відповідачем п. 2.2.5. Договору.
Окрім цього, у матеріалах справи наявні фото переписки (зміст підтверджений сторонами), з яких вбачається, що позивача неодноразово інформували про те, що відбувається у закладі дошкільної освіти та їй пропонували обговорити ситуації, які виникли під час надання освітніх послух.
Доводи позивача про обмеження право дитини на освіту за дискримінаційною ознакою (станом здоров'я) не знаходять свого підтвердження за результатами розгляду справи, оскільки, підставою для відрахування ОСОБА_16 був не стан його здоров'я, а систематичне порушення ним правил закладу. Під час навчанняостанньому приділялось більше уваги, ніж іншим дітям, що було викликано виключно його бажаннями, що не може, за визначення підпадать під дискримінаційні дії.
Позивачем не зазначені, а судом не встановлені законодачо обгрунтовані підставидля стягнення з відповідача 26.000 грн. (оплата за навчання вересень та жовтень 2024 року), бо послуги за вказаний період освітнім закладом надавались відповідно до Договору.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт неправомірних дій відповідача, позивачем не було подано доказів, та не підтверджено причинний зв'язок між моральною шкодою та діями відповідача, не доведено його вини у настані моральної шкоди.
Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Враховуючи наведене, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку що у задоволені позову слід відмовити.
Судові витрати по справі.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у позові, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволені позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Скул» про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері Скул»(79018, м. Львів, вул. Городоцька, 160).
Повний текст рішення складено 08.05.2025 року.
Суддя (підпис). З оригіналом згідно.
Суддя: