Справа №461/9875/24
06 травня 2025 року м.Львів.
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Маковської Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договору кредиту та страхування №Е09.00301.009274141 укладеного 05.01.2022 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , відповідачу було надано кредит в розмірі 125131,00 грн., зі сплатою 55% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленими кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Відповідач скористався кредитними коштами, проте зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме заборгував позивачеві кошти у загальному розмірі 267754,16 грн., що складається з простроченого боргу - 17917,11 грн.; прострочених процентів - 149837,05 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та понесені судові витрати.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2025 року позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 267754,16 грн. та 4016,32 грн. сплаченого судового збору.
10.02.2025 року представник відповідача подав до суду заяву про перегляд заочного рішення суду.
24.02.2025 року представниця позивача подала до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.04.2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шерстюка Петра Петровича про перегляд заочного рішення від 13.01.2025 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. Скасовано заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2025 року винесене у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Також, зазначив у запереченні на заяву про перегляд заочного рішення суду те, що договір кредиту та страхування №Е09.00301.009274141 укладено між позивачем та відповідачем 05.01.2022, на той час ОСОБА_1 не був військовослужбовцем. Враховуючи зазначене, вбачається, що банк не має обов'язку беззастережно враховувати статус позичальника-військовослужбовця, у тому числі дружини І (чоловіка) військовослужбовця, без отримання окремої заяви та відповідних підтвердних документів та не здійснювати нарахування (штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитними коштами) за кредитними договорами». Отже, Відповідач має право на пільги у відповідний період, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців, саме у разі надання банку зазначених документів, тобто позичальник мав повідомити АТ «Ідея Банк» про те, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування вказаної пільги. Разом з тим, всупереч твердженням представника відповідача ОСОБА_1 не повідомляв АТ «Ідея Банк» про свій статус військовослужбовця та бажання
скористатись пільгою згідно вимог Закону про захист військовослужбовців, натомість лише у заяві про перегляд заочного рішення зазначив, що є військовослужбовцем.
Окрім цього, до заяви про перегляд заочного рішення представником відповідача додана копія військового квитка не в повному обсязі, додані тільки титульна сторінка та сторінки 1,2,3,6,7 (без сторінок 4-5). Однак, для безумовного, чіткого встановлення категорії військовослужбовця (виду служби) (призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) ОСОБА_1 має надати банку, в тому числі, військовий квиток (належним чином засвідчену копію) в повному обсязі, зокрема зі всіма записами, що свідчать про належність власника військового квитка до відповідного виду військової служби, чи інший документ, який буде вказувати на вид служби, яку почав проходити відповідач з 04.11.2022, та проходив у відповідний період до 04.09.2024. Бо, як вбачається із записів у військовому квитку, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 20.11.1989 по 26.11.1991, та був зарахований у запас, та фактично міг почати проходження військової служби з 04.11.2022 із числа резервістів. А відтак, як вбачається із Закону про захист військовослужбовців не за весь період служби військовослужбовця (у всіх
випадках) передбачена пільга, оскільки такий закон у відповідний період визначав види служби, та обставини проходження служби для отримання пільги військовослужбовцем. Також, у зв'язку із порушенням умов кредитного договору позивачем надіслано відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 04.09.2024, у зв'язку з чим нарахування процентів по кредитному договору з моменту надіслання вимоги припинено. Враховуючи зазначене, що також узгоджується з неодноразовими роз'ясненнями Національного банку України, Міністерства оборони України, вбачається, що Банк не має обов'язку беззастережно враховувати статус позичальника-військовослужбовця, без отримання окремої заяви та відповідних підтвердних документів та не здійснювати нарахування процентів за користування кредитними коштами за кредитними договорами у відповідний період. Окрім цього, ОСОБА_1 у будь-який час може звернутися до банку з відповідною заявою для отримання пільги, яку передбачено пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців, та у разі отримання такої з підтверджуючими документами, щодо періоду і виду проходження служби, Банком буде скорегована сума заборгованості, що
заявлена до примусового стягнення, а тому підстави для перегляду заочного рішення суду
у справі № 461/9875/24 відсутні.
Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з'явилися, однак представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його та відповідача відсутності, позовні вимоги заперечують та просять відмовити в задоволенні позову, враховуючи наступне. Позивач не повідомив суд про перебування відповідача на військовій службі з 28.08.2022 по теперішній час, про що йому було достеменно відомо. Доказами перебування відповідача на військовій службі є військовий квиток серії НОМЕР_1 та довідка Ф-5 від 26.01.2025 №1840/103. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з моменту зарахування його курсантом Відповідач є військовослужбовцем. Фактично ОСОБА_1 перестав сплачувати належним чином платежі, передбачені договором починаючи з 28 серпня 2022 року оскільки брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Таким чином, з 28 серпня 2022 року по теперішній час має статус військовослужбовця, бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у зв'язку з чим на нього поширюються відповідні пільги та до нього не може застосовуватись нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед позивачем, а також проценти за користування кредитом. Також, на думку представника відповідача, позивач при укладанні договору та подачі цього позову, який діяв несправедливо та недобросовісно по відношенню до ОСОБА_1 в частині не роз'яснення йому можливих негативних наслідків при порушені договору та створення для відповідача штучних перешкод для належного та ефективного захисту його прав у судовому порядку.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до укладеного 05.01.2022 року договору № Е09.00301.009274141 між позивачем і відповідачем, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 125131 грн. 00 коп., зі сплатою 55% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленими кредитним договором графіком щомісячних платежів /а. с. 14-20/.
Позивачем 04.09.2024 року відповідачу направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідної даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора / а. с. 25/.
Відповідач своїх договірних зобов'язань за кредитним договором не виконав. Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 становить у загальному розмірі 267754,16 грн., що складається з простроченого боргу - 117917,11 грн.; прострочених процентів - 149837,05 грн. /а. с. 24/.
З військового квитка серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 28.08.2022 року по теперішній час /а. с. 60-61/.
З довідки форми Ф5 від 26.01.2025 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 23.12.2022 року по т.ч. на посаді технік вузла зв'язку /а. с. 66/.
Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.
Стосовно нарахування заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.
Національним банком України надано роз'яснення, за змістом якого підтвердженням призову під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних є: військовий квиток; довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу; витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини.
У листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5. Будь який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 28.08.2022 по теперішній час.
Судом установлено, що за час проходження військової служби ОСОБА_1 , йому, як військовослужбовцю Збройних Сил України, не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, як договір кредиту був укладений 05.01.2022 року, а відповідач проходить військову службу з 28.08.2022 року, тому відповідно йому не повинні були з 28.08.2022 року нараховуватись проценти за кредитним договором за цей період, а тільки за період з 05.01.2022 року по 27.08.2022 року.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Разом з тим, позивачем надано документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписки по особовим рахункам позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких, з урахуванням поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 117917, 11 грн, що є розміром простроченого боргу, та 42276, 68 грн прострочених процентів за період з 05.01.2022 року по 27.08.2022 року. Доказів оплати заборгованості за кредитними договорами відповідачем у судовому засіданні не надано, нарахований борг ним не спростовано. Таким чином, відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі. Тому, виходячи із наведеного, суд вважає, позов слід задовольнити частково, оскільки відповідач грубо порушив умови договору, тому з останнього на користь банку слід стягнути заборгованість у розмірі 160193, 79 грн., що складається з простроченого боргу - 117917,11 грн та 42276, 68 грн прострочених процентів за період з 05.01.2022 року по 27.08.2022 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню сплачена сума судового збору у розмірі 2402,91 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 549, 610, 611, 1054 ЦК України суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором у розмірі 160193,79 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) 2402,91 грн. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 06.05.2025 року.
Суддя О.Р. Юрків.