Єдиний унікальний номер №943/2418/24
Провадження № 2/943/384/2025
28 квітня 2025 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.
при секретарі Пирка В.М.
за участі представника позивача Станька Т.Р.
представника відповідача Малиняка В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації. Мотивує тим, що зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 (другий поверх). Відповідач проживає в цьому ж будинку у квартирі №3 на першому поверсі. 15 вересня 2024 року відповідач розмістив на власній сторінці в соціальній мережі «Тік-ток» відеозапис, у якому, за словами позивача, публічно вживав на її адресу та на адресу її родини нецензурну та образливу лексику. Зміст образ стосувався порушень правил паркування транспортних засобів на прибудинковій території. Зокрема, у відео згадувався батько позивачки, який з 2022 року проходить військову службу та бере участь у захисті України. Крім того, на відеозаписі демонструвався автомобіль із номерним знаком НОМЕР_1 , що належить матері позивача, а також транспортний засіб її хлопця з номерним знаком НОМЕР_2 , який, на думку відповідача, був припаркований із порушенням ПДР - на заїзді до подвір'я будинку. Хоча у відео не вказано конкретних прізвищ чи імен, за сукупністю ознак - зображеними житловими будинками, інформацією про транспортні засоби, інформацією про місце проживання та обставинами - можлива ідентифікація осіб, про яких йде мова. Позивач стверджує, що відповідно до детального плану території, земельна ділянка, де перебували згадані транспортні засоби, не є заїздом. Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (кадастровий номер: 4620610100:13:024:0443), ця земельна ділянка з 25 вересня 2018 року перебуває у власності батька позивача. Позивач вважає, що поширена інформація є недостовірною, принижує її особисту гідність та ділову репутацію, а також репутацію її сім'ї. На її переконання, значна кількість переглядів відео в соціальній мережі негативно вплинула на суспільну думку щодо неї, спричинила моральні страждання та порушення її особистих немайнових прав. Просить суд визнати інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 в соціальній мережі Тік ток такою, що порушує права ОСОБА_3 на повагу до гідності, честі та ділової репутації та зобов'язати відповідача принести публічні вибачення позивачу та її сім'ї таким самим шляхом, яким було здійснено образу.
В подальшому позивач уточнила позовні вимоги, просить суд визнати недостовірною і такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем через публікацію відеозапису в соціальній мережі «Тік-Ток», найменування сторінки - «ОСОБА_4» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та зобов'язати відповідача в десятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили в порядку спростування розмістити в соціальній мережі «Тік-ток», найменування сторінки - «ОСОБА_4» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), повідомлення про те, що є недостовірною поширена ним ІНФОРМАЦІЯ_4 інформація щодо позивача.
Ухвалою судді Буського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 9 грудня 2024 року підготовче судове засідання було відкладено на 29.01.2026 року у зв'язку з поданням представником відповідача - адвокатом Малиняком В.А. - письмового клопотання щодо необхідності ознайомлення з матеріалами справи.
29 січня 2025 року представник відповідача подав письмовий відзив, у якому повністю заперечив позовні вимоги, посилаючись на те, що поширена інформація у соціальній мережі «Тік-ток» є оціночним судженням відповідача, не містить жодних конкретних персональних даних, зокрема імен чи прізвищ.
Ухвалою від 29 січня 2025 року засідання було повторно відкладено на 19 лютого 2025 року у зв'язку з клопотанням позивача про надання часу для подання заперечень на відзив.
Ухвалою від 19 лютого 2025 року закрито підготовче засідання у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 березня 2025 року
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року розгляд справи відкладено на 28 квітня 2025 року за клопотанням представника позивача, адвоката Станька Т.Р. - у зв'язку з необхідністю додаткового ознайомлення з матеріалами справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Станько Т.Р. позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 , адвокат Малиняк В.А. проти задоволення позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, а також відеозапис, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 28 Конституції України регламентовано, що кожен має право на повагу до його гідності.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, наддавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Згідно п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Відповідно до ч.4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст.ст. 16, 277 Цивільного кодексу України.
У п. 19 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, вказано, що таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Судом встановлено, що інформація відносно позивача та її сім'ї була поширена в соціальній мережі «Тік-Ток» через обліковий запис під псевдонімом профіля в соцмережі «ОСОБА_4» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який належить відповідачу ОСОБА_4 .. Представник відповідача в судовому засіданні належності цього профіля у соцмережі «Тік-Ток» відповідачу не заперечив. На вказаній сторінці у соцмережі міститься зображення особистого фото відповідача, який систематично розміщує власні відеоматеріали, обліковий запис відповідача має значну кількість читачів.
У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі N 904/4494/18 (провадження N 12-110гс19) зроблено висновок, що "належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Зі змісту відеозапису, опублікованого в соціальній мережі «Тік-ток» на сторінці відповідача під псевдонімом профіля в соцмережі «ОСОБА_4» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), фіксація якого здійснена позивачем за допомогою функції скрін відеозапису екрана на мобільному пристрої, вбачається, що зазначене відео має сім вподобань та одне поширення.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Зі змісту інформації, поширеної в соціальній мережі «Тік-ток» на сторінці відповідача під псевдонімом «ОСОБА_4» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , судом встановлено, що оприлюднений відеоматеріал містить відомості щодо, начебто, порушення правил паркування транспортних засобів на прибудинковій території житлового будинку. У відео відповідач демонструє автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить матері позивача, а також транспортний засіб її хлопця з номером НОМЕР_2 , припаркований, за твердженням відповідача, із порушенням - на заїзді до подвір'я.
Стаття 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 р. № 23-рп/2010 КСУ зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах ВП ВС від 11 лютого 2021 р. у справі № 11-1219сап19 та від 2 вересня 2021 р. у справі № 11-97сап20. Презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, недостовірною є інформація щодо сімейного стану позивача. У відеоматеріалі відповідач зазначає, що транспортний засіб Volvo з державним номерним знаком НОМЕР_2 належить чоловікові позивача.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 автомобіль Volvo V50 з номерним знаком НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 . Однак, як встановлено судом та не заперечується стороною відповідача ОСОБА_7 не є чоловіком позивачки. Позивачка ОСОБА_3 є неодруженою та не перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_7 .
Згідно з ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки й напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена в судовому порядку.
Також із відеоматеріалу вбачається, що відповідач вживав нецензурну лексику та образливі принизливі висловлювання на адресу позивача та членів її сім'ї. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив, що висловлювання (голос) на відеозаписі належать відповідачу. Зокрема, відповідач у своєму відеозаписі безпосередньо згадує батька позивача - ОСОБА_8 , який перебуває на службі у Збройних Силах України та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 є учасником бойових дій, при цьому відповідач поширював щодо нього негативну інформацію, що має зневажливий характер.
Судом також встановлено, що на момент розгляду справи опублікований відповідачем відеоматеріал на його сторінці у соцмережі «Тік-Ток» видалено. Однак, видалення публікації не усуває факту порушення прав позивача. Порушення немайнових прав позивача - честі, гідності та ділової репутації - відбулося в момент поширення образливої та недостовірної інформації в соціальній мережі. Факт видалення публікації не ліквідує наслідків такого порушення та не звільняє відповідача від відповідальності.
Факт поширення образливої та недостовірної інформації є достатньою підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, незалежно від подальших дій відповідача щодо видалення цієї інформації.
Щодо відсутності у відеоматеріалі безпосереднього згадування імені прізвища та імені позивача та членів його сім'ї, суд зазначає наступне.
Поширення інформації, яка дозволяє третім особам безпомилково ідентифікувати конкретну особу, є порушенням її прав незалежно від того, чи було вказано її ім'я.
Зі змісту відеозапису вбачається, що відповідач демонструє транспортний засіб Ford Focus з номерним знаком НОМЕР_1 , який належить матері позивачки ОСОБА_9 , яка проживає у третьому під'їзді будинку АДРЕСА_3 .
Не має значення, чи безпосередньо названо позивача та членів його сім'ї у відеоматеріалі чи ні. Достатньо, що інформація дає змогу без розумного сумніву зрозуміти, про кого йде мова. Навіть без прямого згадування імені особи, якщо з контексту можна ідентифікувати, про кого йдеться, така особа має право на судовий захист.
Судом також встановлено, що функціональний інтерфейс відеозапису вказує на факт публікації цього відеоматеріалу саме в соціальній мережі «Тік-Ток» та розцінює дану обставину як загальновідомою, що перебуває у відкритому доступі в мережі інтернет.
Відповідно до ч.3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновків, що поширений відповідачем відеоматеріал в соціальній мережі «Тік-Ток» на сторінці відповідача під псевдонімом « ОСОБА_4 » (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 містить недостовірну інформацію та має принизливий характер, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 є підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 15,16,23,277,297 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги задоволити.
Визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 через публікацію відеозапису в соціальній мережі «Тік-Ток», найменування сторінки - ОСОБА_4 (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ? ІНФОРМАЦІЯ_5 )
Зобов'язати ОСОБА_4 в десятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили, в порядку спростування, розмістити в соціальній мережі «Тік-Ток», найменування сторінки - ОСОБА_4 (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_6) повідомлення про те, що є недостовірною поширена ним ІНФОРМАЦІЯ_4 інформація щодо ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2025 року.
Суддя: Б. М. Журибіда