Провадження № 11-сс/4823/229/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06 травня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, а саме до 19 червня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, із повною загальною середньою освітою, має на утриманні малолітню доньку, без зареєстрованого місця проживання, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-07.02.2019 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 4 ст. 185, ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;
-03.12.2019 вироком Деснянського районного суду м. Чернігів за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;
-05.03.2020 вироком Деснянського районного суду м. Чернігів за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців, 30.01.2025 звільненого по відбуттю строку покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких умисних злочинів, з урахуванням доведеності існування ризиків, передбачених пп. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Не погодившись із рішенням суду, захисник в інтересах підозрюваного звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та такою, що постановлена всупереч вимогам КПК. Зазначає, що обґрунтовуючи застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя послався на показання свідка та потерпілого, які в судовому засіданні не були допитані. Показання потерпілого ОСОБА_10 та показання свідка ОСОБА_11 , надані поза залою судового засідання, вважає недопустимими доказами згідно вимог п. 2 ч. 3 ст. 184 КПК України. Звертає увагу, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, проживає зі своєю матір'ю по АДРЕСА_1 , на утриманні має малолітню доньку, свою причетність до вчинення кримінального правопорушення заперечує, переховуватися від органів досудового слідства та суду намірів не має, а має намір довести свою невинуватість. Наголошує на недоведеності прокурором ризиків по справі та на можливості застосувати більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту за місцем фактичного проживання.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні ухвали слідчого судді без змін, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів провадження, у провадженні слідчого відділу Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340001202 від 19.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
19.04.2025 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
20.04.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному із проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану.
Слідчим суддею установлено наявність ризиків того, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду у зв'язку із серйозністю висунутої підозри та тяжкості покарання, що загрожує в разі визнання його винуватим, може впливати на свідків та потерпілого шляхом залякування, підкупу з метою зміни їх показань, оскільки підозрюваному достеменно відоме місце мешкання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 , може продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого майнового злочину, а також з урахуванням особи підозрюваного, зокрема, відсутності постійного місця роботи, наявності непогашених судимостей в тому числі і за майнові злочини, який лише 30.01.2025 був звільнений з місць позбавлення і знову підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, а тому дійшов висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком правильно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги статей 178, 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також із врахуванням даних про особу підозрюваного.
Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
На основі аналізу зібраних матеріалів, судом зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що по справі не доведено існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання підозрюваного під вартою. Крім того, такі доводи не спростовують доведених стороною обвинувачення на даному етапі ризиків, не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу ОСОБА_8 .
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, обсяг повідомленої підозри та його роль у вчиненні кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , ті обставини, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу її автор.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші правопорушення, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість зміни виду запобіжного заходу, на чому наголошує апелянт.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого майнового злочину, не має постійного місця роботи, наявні непогашені судимості, в тому числі і за майнові злочини, тому колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та інкримінованих ОСОБА_8 дій, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчиненого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Стосовно наявності у підозрюваного ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, на існування яких посилається захисник, то це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту апеляційний суд до уваги не бере, адже колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження, та не установлено підстав для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. Крім того, такий запобіжний захід не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_8 не перебуватиме під контролем правоохоронних органів та матиме явну можливість впливати на свідків.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя установив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства щодо ОСОБА_8 , необґрунтованого чи недопустимого не установив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни законного та обґрунтованого судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3