Справа № 457/1535/24 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В. І.
Провадження № 22-ц/811/3972/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
06 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2024 року, -
у серпні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», на підставі якої позичальнику надано послугу кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту в розмірі 50000 грн. на споживчі потреби строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 0.22 %. Банк виконав свої зобов'язання за умовами кредитного договору в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти у спосіб, зазначений в кредитному договорі. Відповідач, в порушення умов кредитного договору, не повернув кредитні кошти та не сплачував проценти за користування коштами, внаслідок чого у нього станом на 30 липня 2024 року виникла заборгованість в розмірі 89380.42 грн., з яких 50000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 39380.42 грн. - заборгованість за процентами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства та припиняється виконанням, проведеним належним чином. У зв'язку з наявністю очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання у банку виникає право вимагати повернення суми кредиту. Зазначає, що відповідачу надіслано повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за процентами, однак така не виконана позичальником.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» кредитну заборгованість за договором №002/11697551-SP від 20 вересня 2021 року в розмірі 89380.42 грн.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2024 року позов Акціонерного Товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором №002/11697551-SР від 20.09.2021 року в сумі 89 380,42 грн., у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 50 000,00 грн.; заборгованість за процентами - 39 380,42 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Таскомбанк» 3028,00 грн.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що анкета-заява № 869458 не може бути договором №002/11697551-SP, оскільки має відмінний від нібито укладеного договору номер, а відтак висновки суду першої інстанції про укладення кредитного договору №002/11697551-SP від 20 вересня 2021 року, є безпідставними. Подана позивачем анкета-заява не містить інформації щодо розміру відсотків, які банк міг нараховувати за користування кредитними коштами, відтак у ОСОБА_1 не виник обов'язок з їх сплати, що свідчить про неправомірне нарахування та стягнення заборгованості за відсотками. Позивач не надав належних та допустимих доказів про те, що відповідач при підписанні анкети-заяви ознайомився з Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, тому такі не є складовою частиною укладеного кредитного договору. Вважає, що умова договору про встановлення комісії за надання споживчого кредиту є нікчемною. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таскомбанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував належним чином умов кредитного договору № 002/11697551-SP від 20 вересня 2021 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 89380.42 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету № 869458 щодо приєднання до публічної пропозиції Акціонерного товариства «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank, в якій просив банк надати йому наступні банківські, фінансові та інші послуги, в тому числі і відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України на його ім'я та надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в тарифах та складає 100 000 грн., з урахуванням умов, визначених в публічній пропозиції.
В заяві-анкеті № 869458 від 20 вересня 2021 року відповідач підтвердив, що перед підписанням цієї заяви-анкети ознайомився з публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті банку https//tascombank.ua та лендинговій сторінці https//sportbank.com.ua, посилання на примірник якої в мобільному додатку «Sportbank» і з якою повністю згоден, зміст якої розуміє, положення якої зобов'язується неухильно дотримуватися.
Випискою по рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 50000 грн. на виконання умов кредитного договору №002/11697551-SP від 20 вересня 2021 року.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №002/11697551-SP від 20 вересня 2021 року, укладеним між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , станом на 30.07.2024 року, вбачається, що така становить 89380.42 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50000 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 39380.42 грн.
Враховуючи те, що кредитні кошти фактично отримані та використовувалися відповідачем, який, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення банку коштів, отриманих за кредитним договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50000 грн., оскільки такі фактично отримані відповідачем.
Відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не довів належними та допустимими доказами, що кошти в сумі 50000.00 грн., він не отримував.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просив, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 39380.42 грн.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, крім самого розрахунку кредитнгої заборгованості за кредитним договором №002/11697551-SP від 20 вересня 2021 року, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , посилався на публічну пропозицію (оферту) АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», а також наповнення, тарифи та умови обслуговування, як невід'ємні частини кредитного договору.
В публічній пропозиції (оферті) АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», а також наповненнях, тарифах та умовах обслуговування, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цією публічною пропозицією (офертою) АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», а також наповненнями, тарифами та умовами обслуговування відповідач ознайомився та погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 20 вересня 2021 року містили умови, зокрема й щодо нарахування відсотків, зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловила правову позицію про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме долучені до матеріалів справи публічна пропозиція (оферта) АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», а також наповнення, тарифи та умови обслуговування, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву № 869458 від 20 вересня 2021 року про приєднання до публічної пропозиції (оферти) Акціонерного товариства «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, колегія суддів за таких обставин вважає, що надані позивачем публічна пропозиція (оферта) АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», а також наповнення, тарифи та умови обслуговування,не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 39380.42 грн. не підлягають до задоволення.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Таскомбанк» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 50000 грн., то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 1693.86 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2001.21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» підлягає стягненню 1693.86 грн. судового збору за подання позову, а з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2001.21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, то враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 307.35 грн. судового збору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2024 рокув частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» та в частині стягнення судового збору - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за договором №002/11697551-SР від 20.09.2021 року в розмірі 50000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 307.35 грн. судового збору
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 06.05.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк