Справа № 314/4298/24
Провадження № 2/314/295/2025
(заочне)
25.03.2025 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кіяшко В.О.,
секретар судового засідання Румянцева А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу № 314/4298/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛЬТО», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коциян Меружан Оганесович про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню,
стислий виклад позицій сторін.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , яка діє як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 , звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛЬТО», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коциян Меружан Оганесович про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимог обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок несення військової служби, у м. Маяки Краматорського району Донецької області, загинув ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за час життя у м. Гірське Луганської області, як ВПО з 01.02.2023 року у АДРЕСА_2 ), що підтверджується довідкою від 01.02.2023 року за №2323-5002550282 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи УСЗН Запорізької РДА.
Після смерті ОСОБА_3 у Вільнянській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за №129/2024., єдиним спадкоємцем за законом стала його донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області ПМУ МЮ (м.Одеса) від 06.09.2024 за №813/02-14/129/2024.
Рішенням Вільнянського районного суду від 18.07.2023 року по справі 314/2645/23 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 повернуто дівоче прізвище « ОСОБА_5 ». Позивач ОСОБА_1 діє як законний представник малолітньої дитини - ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 16.08.2024 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав борг на підставі документу виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружаном Оганесовичем відкрите виконавче провадження за №67980524.
У позивачки збереглась копія виконавчого напису від 14.12.2021 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за реєстровим №25420, за змістом якого із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Україна Запорізька область м.Вільнянськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , стягнуто та користь ТОВ «ФК «РІАЛЬТО», заборгованості на підставі договору №210620-42164-1 від 20.06.2021 року у розмірі 12412 грн,00 коп.
За зареєстрованим місцем проживання позивачки, на адресу загиблого ОСОБА_3 , продовжують надходити листи про необхідність погашення заборгованості.
10.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця Коцинян М.О. із заявою про зняття арешту із майна загиблого ОСОБА_3 , підставою чого було зазначено, що згідно діючого законодавства, не застосовуються до правонаступництво боргів до особи щодо якої вчинено домашнє насильство боржником.
Проте, приватним виконавцем Коцинян М.О. арешт знято не було, виконавче провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , закрито не було.
Наявність арешту накладеного на все майно ОСОБА_3 , який загинув, за ВП 67980524, що перебуває у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О. унеможливлює оформлення спадкових прав, після його смерті, що обумовлює необхідність звернення до суду.
Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, виданим з порушенням діючого законодавства з наступних підстав:
Вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус діяв у порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.13-1 Закону України «Про нотаріат», тобто здійснював нотаріальну діяльність за межами Київського міського нотаріального округу, до якого цей приватний нотаріус належить, адже майно, що належить позивачеві, знаходиться за межами міста Київ, реєстрація місця проживання ОСОБА_3 до 01.02.2023 року була у АДРЕСА_3 ; після 01.02.2023 року ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, та фактичне проживання його було АДРЕСА_2 .
Зокрема, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Гірське Первомайськ Луганської області, а не як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі - Запорізька область м.Вільнянськ.
Вказана інформація підтверджується оригіналом довідки від 01.02.2023 року №2323-5002550282 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фотографією знятої із оригіналу паспорту ОСОБА_3 , яка збереглась у позивачки, та свідоцтвом про смерть.
У зв'язку з чим позивач просила суд Виконавчий напис № 25420 від 14 грудня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, про звернення стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по загальній сумі 12412, 00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІЕЛТО», визнати таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати та витрати пов'язані із оплатою судового збору за отримання правової допомоги подання позовної заяви, про забезпечення позову, стягнути з відповідача на користь позивача.
Позивач та її законий представник надали до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Позивач та її представник надали свою згоду на заочний розгляд справи.
Представники третіх осіб також в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26.09.2024 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження; витребувано копію належним чином завірених матеріалів на підставі яких був вчинений нотаріальний напис які зберігаються у приватного нотаріуса Сазонової Олени Миколаївни, роз'яснено права та обов'язки сторін.
Ухвалою суду від 02.01.2025 суд перейшов до розгляду справи в загальне провадження, по справі признчено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 29.01.2025 року закрито підготовче провадження , справа призначена до судового розгляду.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши обставини, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,
встановив:
що ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок несення військової служби, у м.Маяки Краматорського району Донецької області, загинув ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за час життя у м.Гірське Луганської області, як ВПО з 01.02.2023 року у АДРЕСА_2 ), що підтверджується довідкою від 01.02.2023 року за №2323-5002550282 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи УСЗН Запорізької РДА.
Після смерті ОСОБА_3 у Вільнянській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за №129/2024., єдиним спадкоємцем за законом стала його донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області ПМУ МЮ (м.Одеса) від 06.09.2024 за №813/02-14/129/2024.
Рішенням Вільнянського районного суду від 18.07.2023 року по справі 314/2645/23 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 повернуто дівоче прізвище « ОСОБА_5 ». Позивач ОСОБА_1 діє як законний представник малолітньої дитини - ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 16.08.2024 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав борг на підставі документу виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружаном Оганесовичем відкрите виконавче провадження за №67980524.
У позивачки збереглась копія виконавчого напису від 14.12.2021 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за реєстровим №25420, за змістом якого із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Україна Запорізька область м.Вільнянськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , стягнуто та користь ТОВ «ФК «РІАЛЬТО», заборгованості на підставі договору №210620-42164-1 від 20.06.2021 року у розмірі 12412 грн,00 коп.
За зареєстрованим місцем проживання позивачки, на адресу загиблого ОСОБА_3 , продовжують надходити листи про необхідність погашення заборгованості.
10.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця Коцинян М.О. із заявою про зняття арешту із майна загиблого ОСОБА_3 , підставою чого було зазначено, що згідно діючого законодавства, не застосовуються до правонаступництво боргів до особи щодо якої вчинено домашнє насильство боржником.
Проте, приватним виконавцем Коцинян М.О. арешт знято не було, виконавче провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , закрито не було.
Наявність арешту накладеного на все майно ОСОБА_3 , який загинув, за ВП 67980524, що перебуває у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О. унеможливлює оформлення спадкових прав, після його смерті, що обумовлює необхідність звернення до суду.
Вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус діяв у порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.13-1 Закону України «Про нотаріат», тобто здійснював нотаріальну діяльність за межами Київського міського нотаріального округу, до якого цей приватний нотаріус належить, адже майно, що належить позивачеві, знаходиться за межами міста Київ, реєстрація місця проживання ОСОБА_3 до 01.02.2023 року була у АДРЕСА_3 ; після 01.02.2023 року ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, та фактичне проживання його було АДРЕСА_2 .
Зокрема, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Гірське Первомайськ Луганської області, а не як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі - Запорізька область м.Вільнянськ.
Вказана інформація підтверджується оригіналом довідки від 01.02.2023 року №2323-5002550282 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фотографією знятої із оригіналу паспорту ОСОБА_3 , яка збереглась у позивачки, та свідоцтвом про смерть.
Підставою для вчинення виконавчого напису є стягнення заборгованості за кредитним договором № №210620-42164-1 від 20.06.2021 року, укладеного між ТОВ ФК «РІАЛЬТО» та ОСОБА_3 заборгованість стягується за період з 20.07.2021 по 01.12.2012 року включно. Розмір заборгованості 12412,00 грн., яка складається із простороченої заборгованості за сумою кредиту та відсотків за користування кредитом.
Зазначений кредитний договір нотаріально не посвідчувався.
За приписами ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595, зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Так, згідно зі згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Із моменту прийняття цієї постанови до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі постанова № 662) даний Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно якого виконавчий напис може бути вчинено за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
А тому, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року (справа № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21).
В подальшому на підставі Постанови Кабінету міністрів України№ 480 від 19.04.2022 року Розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" у переліку документів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, виключено.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.
Виконавчий напис, за № 25420 від 14 грудня 2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , було вчинено на підставі кредитного договору № №210620-42164-1 від 20.06.2021 року, укладеного між ТОВ ФК «РІАЛЬТО» та ОСОБА_3 , який не містить інформації про нотаріальне посвідчення, а відтак із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 14 грудня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662, яка на момент вчинення виконавчого напису була визнана в судовому порядку незаконною та нечинною, чим порушив норми чинного законодавства, що є підставою для звернення до суду з позовом про визнання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки був вчинений з порушеннями вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив подані документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.
Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Після смерті ОСОБА_3 у Вільнянській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за №129/2024., єдиним спадкоємцем за законом стала його донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області ПМУ МЮ (м.Одеса) від 06.09.2024 за №813/02-14/129/2024.
Отже, позивач діє як представник її малолітнбої дитини яка є правонаступником усіх прав та обор в'язків, які залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
У разі встановлення судом обставин, які підтверджують, що фізична особа - відповідач у справі помер до пред'явлення позову, потрібно враховувати таке.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) сформульовано висновок, що якщо позов пред'явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред'явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі.
Згідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), на яку послався заявник в касаційній скарзі, викладено такі правові висновки.
Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у правовідносинах, які стали підставою для звернення до суду. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони, що не суперечить принципам цивільного судочинства.
Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з положень статей 15, 16 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом припинення дії, яка порушує право. У зв'язку з чим позивач, який має намір визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню вважає, що в нього є всі законні на це підстави, має право звернутись до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі - Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р., постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" було визнано незаконною та нечинною постанову № 662 в частині, доповнення переліку документів, на підставі яких вчинюється виконавчий напис оригіналу кредитного договору.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження по справі витребувано копію належним чином завірених матеріалів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, які зберігаються у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни,, проте станом на час ухвалення рішення суду залишається не виконаною. Тобто, доказів того, що позивач повідомлявся про вимогу кредитора та документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. на вимогу суду не надано.
Також суду не надано доказів про направлення письмової вимоги позивачу про усунення порушень, а також матеріали справи не містять доказів, як підтверджують факт отримання позивачем направлених йому документів, а неповідомлення боржника про вимогу кредитора свідчить про те, що нотаріус не переконався в безспірності заборгованості.
Крім того, безумовним фактом, який свідчить про небезспірність заборгованості за кредитним договором, є та обставина, що розмір заборгованості був визначений самостійно відповідачем і існує тільки в складених відповідачем документах, які позивачем не визнані та з ним не узгоджені.
Таким чином, оскільки відповідачем не доведена безспірність суми боргу на момент вчинення виконавчого напису та враховуючи наявні порушення процедури вчинення виконавчого напису, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні не знайшло своє підтвердження правомірність вчинення виконавчого напису № 300.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що за встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги визнавши виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд не вбачає.
Судові витрати.
Судові витрати у справі складаються із судового збору в сумі 968,96 грн., вони понесені та сплачені позивачем і в силу ст. 141 ЦПК України підлягають зарахуванню на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, суд, -
вирішив:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 25420 від 14 грудня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, про звернення стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по загальній сумі 12412, 00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІЕЛТО».
3.Стягнути із відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», ЄДРПОУ 43492595, Юридична адреса: 03124 м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4, на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов'язані із оплатою судового збору у розмірі 968,96 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 10.04.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «РІАЛЬТО», ЄДРПОУ 43492595, Юридична адреса: 03124 м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, Адреса: 6903 м. Запоріжжя пр. Сталеварів, буд.12 оф.33
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, РНОКПП невідомий, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 40/2.
Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко
10.04.2025