Іменем України
06 травня 2025 року
м. Харків
справа № 645/615/18
провадження № 22-ц/818/1537/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря Сізонової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - Лисенка Андрія Олександровича на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року, постановлене суддею Пілюгіною О.М.
У лютому 2018 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором №б/н від 24.04.2013 року у розмірі 107400,90 грн та судовий збір 1762 грн.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 101810 гривень 38 копійок. В задоволенні вимог про стягнення суми штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобовязань передбачених кредитним договором в загальному розмірі 5590,52 гривень відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк суму судового збору в розмірі 1762,00 грн.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - Лисенка Андрія Олександровича просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги практику Верховного Суду у даних правовідносинах. Вказує, що анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, та в ній не зазначені умови кредитування, а укладений між сторонами договір не містить строку повернення кредиту. Також зазначала, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути належним та допустимим доказом наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити. Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин викладених в позовній заяві, зокрема доказів надання кредиту та у якому розмірі.
07 березня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу, до якого долучено виписку до договору. Судова колегія звертає увагу, що відзив подано з пропуском строку визначеного законом, тому доводи викладені в ньому не приймають. Долучена до відзиву виписка також не приймається, оскільки подана з порушенням ст. 367 ЦПК.
Відповідно до частин 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання, встановлені договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг в матеріалах справи відсутні.
Такі висновки суду першої інстанції, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 24 квітня 2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно Анкети-заяви відповідач висловила свою згоду на те, що Анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
У відповідності до умов договору від 24.04.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та зобов'язалася здійснювати погашення заборгованості за кредитом, процентами за його користування. У подальшому відповідачка, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток, отримала картку типу Універсальна 55 днів (кредитний ліміт до 800,00 грн).
Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на 30.09.2017 року за договором від 24.04.2013 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 107400,00 грн, а саме: 4976,32 грн - заборгованість за тілом кредиту; 92404,60 грн заборгованість за простроченими відсотками; 4429,46 грн заборгованість за пенею та комісією; штрафи 500,00 грн (фіксована частина); 5090,52 грн (процентна складова).
Як на підставу позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що відповідачка звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету - заяву №б/н від 24.04.2013 року. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «умовами та правилами надання банківських послуг» та «тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5000,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором відповідачкою, станом утворилася заборгованість.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приват Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в «ПриватБанку», як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в «ПриватБанку», які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.
Анкета-заява, яка підписана ОСОБА_1 24.04.2013 року не містить домовленості сторін про сплату та розмір процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки на підставі укладеного договору від 24.04.2013 року ОСОБА_1 отримала кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив розрахунок заборгованості за договором б/н від 24.04.2013 року, укладеного між АТ КБ «Приват Банк» та клієнтом та відповідно не надав належної оцінки цьому доказу.
Відповідачем в період дії кредитного договору в рахунок погашення заборгованості за кредитом внесено кошти, що перевищують розмір отриманих коштів. Таким чином з наданого Банком розрахунку вбачається, що відповідачка виконала свої зобов'язання перед банком, повернувши у повному розмір надані Банком кредитні кошти (а.с. 6-9).
Також судова колегія звертає увагу, що картка видана відповідачці з терміном дії до 11/16 (а.с.8) при цьому Банк продовжив нараховувати відсотки і вподальшому до дати звернення до суду.
Оскільки доказів узгодження умов договору в частині сплати відсотків, пені та штрафів позивачем суду не надано, підстав для зарахування сплачених сум на їх рахунок не вбачається.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Лисенка Андрія Олександровича задовольнити.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2643,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 07.05.2025