Справа №718/1753/23
Провадження №1-кп/718/78/23
08.05.2025 року м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кіцмань, кримінальне провадження № 12023262110000041 від 17.02.2023 з обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лужани, Кіцманського району Чернівецької області, громадянина України, українця за національністю, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, із середньою - технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, військовозобов'язаного,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
16 лютого 2023 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним автомобілем марки «Subaru Legacy», номерний знак НОМЕР_1 , маючи в салоні автомобіля пасажирів - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , рухався в темну пору доби, по вул. Центральній в смт. Лужани, Чернівецького району, де наявне вуличне освітлення, зі сторони м. Снятин в напрямку м. Чернівці, із перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю (близько - 100 км/год).
Наближаючись до будинку № 44, вказаної вулиці, ОСОБА_3 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, відволікшись від керування, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та в подальшому неправильно застосувавши прийоми керування, не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого ним транспортного засобу вправо відносно свого напрямку руху, з подальшим наїздом на огорожу будинку № 23 вказаної вулиці.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажирка автомобіля марки «Subaru Legacy», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , 1997 року народження, отримала, в тому числі, перелом зовнішньої кісткової пластини правої скроневої кістки, який відповідно до висновків комісійних судово- медичних експертиз №096 від 14.11.2023 та №31-4417-2024 від 04.03.2025 відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_3 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 12.1 та 12.4, які безпосередньо перебувають у причинному зв'язку з наслідками, а також п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), які лише сприяли порушенню вищевказаних правил, встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:
- п. 2.9. Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
- п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
- п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.;
- п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 - 1 КК України, а саме порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Позиція учасників провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому суті обвинувачення від 23.04.2025, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 286-1КК України, визнав повністю, адже всі обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні відповідають дійсності. Також показав, що 16.02.2023 зустрівся із товаришем ОСОБА_7 , разом вживали алкогольні напої - горілку, на протязі декількох годин. Вирішили зателефонувати знайомій ОСОБА_6 , яка згодом приєдналась до них. Будучи в стані алкогольного сп'яніння він сів за кермо транспортного засобу Subaru Legacy, яка перебувала в його користуванні. Коли він керував автомобілем біля 21:30, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували в якості пасажирів. Керував в с.Лужанах зі швидкістю більшою ніж дозволено, дорожнє покриття було сухим. В якийсь момент він відволікся від керування, проявив неуважність, автомобіль занесло і він зіткнувся із огорожею. Припускає, що саме стан сп'яніння, в якому перебував, стало наслідком ДТП. Він та ОСОБА_7 не отримала тілесних ушкоджень, однак ОСОБА_6 скаржилась на головний біль, в подальшому вона була госпіталізована. Шкодує про вчинене, просить вибачення у потерпілої.
Крім того, ОСОБА_3 показав, що посвідчення водія вперше отримав в 2015 році, з того часу двічі відносно нього складались адмін. матеріали за порушення ПДР. В січні 2023 складено протокол за ч.1ст. 130 КУпАП, посвідчення водія було вилучено, 16 лютого 2023 керував на підставі тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами. Однак в подальшому справа відносно нього була закрита за відсутності складу правопорушення. З того часу і до сьогодні транспортними засобами не керував, посвідчення водія вилучено. З 2015 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра з діагнозом F10, однак не пам'ятає з якого приводу. Просить його суворо не карати, не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , не заперечуючи вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, просила суд призначити обвинуваченому найм'якіше покарання, що передбачено санкцією статті, без позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому обставинами, які слід врахувати при призначенні покарання захисник зазначила щире каяття, визнання вини, думку потерпілої щодо несуворого покарання ОСОБА_3 , позитивні характеристики за місцем проживання, постійне місце проживання, відсутність судимостей.
Також зазначила, що 02.05.2025 ОСОБА_3 призваний за мобілізацією , зарахований до списків особового складу військової частини в АДРЕСА_2 , призначений на посаду водія механіка майстерні технічного обслуговування автомобільної техніки роти бойового та матеріально-технічного забезпечення військової частини. А тому для виконання своїх обов'язків ОСОБА_3 є необхідним посвідчення водія, яке просить повернути.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала змінене обвинувачення за ч.1ст.286-1 КК України, яке підтримала . Надала покази про те, що 16.02.2023 близько 20 години вечора, її запросив на каву ОСОБА_10 телефонним дзвінком. Моксалюк разом з ОСОБА_8 під'їхали до неї вдвох додому легковим автомобілем, марки не пам'ятає. Випили каву на заправці «Колвік» в с.Мамаївці, вживання алкоголю не бачила. Далі ОСОБА_11 сів за кермо, а вона з ОСОБА_8 позаду як пасажири. Обставини ДТП не пам'ятає, так як в момент зіткнення втратила свідомість. Хто саме викликав швидку не пам'ятає. Від зіткнення відчувала головну біль, на голові була кров, відчувала запаморочення. Швидкою була доставлена до Кіцманської лікарні. Після чого проходила лікування на Фастівській протягом 2 тижнів, з діагнозом перелом склепіння черепа. Лікування оплачував ОСОБА_11 , і вибачення теж просив, які вона приймає. Претензій до нього не має ніяких. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду, однак вважає, що покарання може бути несуворим.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засідання, вважаючи доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України просив призначити мінімальне покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді одного року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, а також стягнути з обвинуваченого на користь держави судові витрати по кримінальному провадженню, вирішити долю речових доказів.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
В судовому засіданні судом досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме:
-Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.02.2023, розпочатий о 21:50 - смт..Лужани, вул. Центральна,23, схема ДТП щодо розташування транспортних засобів, які зосереджені на смузі руху, фото таблицею (м.к.п.16- 28 том1)
-Тимчасовий дозвіл серія DT №260454 виданий 26.01.2023 ОСОБА_3 , після складання адмін..протоколу серії ААД 386988 за ч.1 ст.130 КУпАП (м.к.п.31 том 1).
-Висновок щодо медичного огляду ОСОБА_3 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №37 від 16.02.2023, проведеного Кіцманською БЛІЛ о 22:53, згідно якого ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 1,74% проміле. Міститься підпис обстежуваної особи без застережень. (м.к.п.32 том 1)
-Висновок експерта №403 від 21.03.2023 про те, що при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_3 (забір 16.02.2023 о 23 годині) виявлено етиловий спирт в кількості 1,70 %. (м.к.п.35 том 1)
-Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 22.01.2022, транспортний засіб Subaru Legacy, НОМЕР_1 , належить ОСОБА_12 . (м.к.п.36 том 1)
-Постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 17.02.2023 року, згідно якої транспортний засіб «Subaru Legacy» номерний знак НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, поміщений на зберігання на майданчик для тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП в Чернівецької області, за адресою м.Чернівці вул Комунальників, 4-В (м.к.п.37том1)
-Ухвала слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.02.2023р. про арешт тимчасово вилученого майна, якою накладено арешт на транспортний засіб «Subaru Legacy» номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_12 , жителька АДРЕСА_3 . (м.к.п.42-43 том1)
-Постанова про визнання речовим доказом від 28.04.2023 року, згідно якої DVD-R диск із відеозаписом « IMG_2420», знятим з камер зовнішнього відео нагляду, які встановлені на приміщенні приватного будинку за адресою: АДРЕСА_4 та на яких зафіксовано момент ДТП 16.02.2023 року, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12023262110000041. (м.к.п.105-107)
- Висновок комісійної судово-медичної експертизи №31-417-2024, експертиза, проведений за матеріалами кримінального провадження на підставі ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21.03.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_6 внаслідок подій 16.02.2023 року (дорожньо - транспортна пригода, травма в салоні автомобіля) були спричинені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: синці повік та навколоповікових ділянок (локалізація не уточнена), підапоневротична гематома тімяно-потиличної ділянки справа, перелом зовнішньої кісткової пластинки луски правової скроневої кістки, струс головного мозку, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я); травма лівої нижньої кінцівки: синець в ділянці лівого колінного суглоба, відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я)
Дані ушкодження утворилися від дії тупого (-их) предмета (-ів) за механізмом удару в зазначені ділянки, або при співударянні цими ділянками об тупий (-і) предмет (-и), якими могли бути, зокрема, і виступаючі частини салону автомобіля «Subaru Legacy» (номерний знак НОМЕР_1 ) при перебуванні ОСОБА_6 в якості пасажирки заднього сидіння даного автомобіля.
Зважаючи на наявність перелому лише зовнішньої кісткової пластини правої скроневої кістки, вище зазначена закрита черепно-мозкова травма відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Синець в ділянці лівого колінного суглоба відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я). (а.с.245-252 том 2)
Відповідно до листа регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернівецькій області від 16 травня 2023 року, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру МВС України, ОСОБА_3 видавалось 16.09.2015 року посвідчення водія серії НОМЕР_3 , категорії «В,С» , термін дії посвідчення до 16.09.2045 року. (м.к.п. 168 том1 )
Таким чином, розглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України доведена повністю.
У процесі дослідження матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі зазначені вище докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта від 23.04.2025, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 286-1 КК України, оскільки останній порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення покарання
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є нетяжким злочином (с.12 КК України), вчиненим з необережності, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, з 02.05.2025 є військовослужбовцем призваним по мобілізації, зарахований до складу Національної Гвардії України, призначений на посаду водія в/ч НОМЕР_4 в АДРЕСА_2 , за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря психолога не значиться, його сімейний стан, зокрема, обвинувачений одружений, має на утриманні малолітню дитину, 2018 р.н.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відносить - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, згідно ст.67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурором не заявлено та судом не встановлено.
Разом з тим, суд також враховує ту обставину, що з 2015 року обвинувачений ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря нарколога Кіцманської БЛІЛ з діагнозом F.10.0. (м.к.п. 160 том1). Посвідчення водія категорії «В,С» ОСОБА_3 отримав 16.09.2015 року, термін їх дії до 16.09.2045 року. В 2023 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1ст.121 КУпАП.
26.01.2023 відносно ОСОБА_3 складено адміністративні матеріали за ч.1ст.130 КУпАП, видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, а матеріали скеровано до суду. (м.к.п. 162-166 том1)
В подальшому 16.02.2023 ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом на підставі тимчасового дозволу, у стані алкогольного сп'яніння (1,74 %), з двома пасажирами, порушив ПДР, здійснив зіткнення із огорожею, в результаті чого потерпіла ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
І тільки 27.04.2023 року постановою Першотравневого районного суду м.Чернівців №725/723/23, провадження відносно ОСОБА_3 за ч.1ст.130 КупАП, щодо події від 26.01.2023 року, закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (м.к.п. 172-173 том1)
Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Отже, призначаючи вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини вчинення злочину, що спричинили потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження, суспільну небезпеку скоєного, правову позицію прокурора та захисту, думку потерпілої, яка при призначенні покарання покладається на розсуд суду, претензій до обвинуваченого не заявляє, дані про особу винного, відсутність обтяжуючих та наявність пом'якшуючих обставин, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілої, та з огляду на всі обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченому належить призначити покарання у виді реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.1 ст. 286-1 КК України.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
При цьому суд враховує положення ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Разом з цим, враховуючи обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (1,74%), порушення обвинуваченим декількох пунктів Правил дорожнього руху України та наслідки які настали у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілої ОСОБА_6 , суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність застосування додаткового покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, який є мінімально можливим.
Аналізуючи доводи захисника, щодо обгрунтування наявності підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу та не застосування позбавлення права керування, суд не знаходить їх обгрунтованими з огляду на наступне.
В обґрунтування захисник зазначила, що з 02.05.2025 ОСОБА_3 призваний за мобілізацією, зарахований до списків особового складу військової частини в АДРЕСА_2 , призначений на посаду водія механіка майстерні технічного обслуговування, а дане, на її думку, є підставою для повернення ОСОБА_3 посвідчення водія. Вказувала також на наявність щирого каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність претензій з боку потерпілої.
При цьому суд враховує, що злочин, передбачений ч.1 ст.286-1 КК України належить до категорії двооб'єктних злочинів, основним безпосереднім об'єктом якого є безпека руху й експлуатація автомобільного та деяких інших видів транспорту, а додатковим об'єктом - життя і здоров'я особи, а тому думка потерпілого, яка просила суворо не карати обвинуваченого, підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, однак не має над ними пріоритету та сама по собі не є вирішальною при прийнятті рішення у даній справі.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (1,74%), на підставі тимчасового дозволу, в період вилучення посвідчення водія у зв'язку із складенням протоколу за ч.1ст.130 КУпАП, що є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки, водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та пасажирів.
При цьому, суд виходить із того, що злочин ОСОБА_3 , вчинений з необережності, однак, сідаючи за кермо транспортного засобу ОСОБА_3 не міг не розуміти значення своїх дій та міг передбачити їх негативні наслідки, тобто обвинувачений, сідаючи за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння із двома пасажирами, не міг не розуміти, що він піддає загрозі як своє життя, так і життя інших осіб, в тому числі і двох пасажирів та саме стан алкогольного сп'яніння сприяв тому, що обвинувачений не зміг обрати безпечної швидкості руху, враховувати дорожню обстановку не впорався з керування транспортним засобом, що призвело до виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди та отримання пасажиром транспортного засобу тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, тобто вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння саме по собі свідчить про зухвале відношення та злочинну самовпевненість до наслідків керування транспортним засобом в такому стані.
Суд зважає також і на поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Та обставина , що обвинувачений призваний за мобілізацією , зарахований на військову службу до в/ч в АДРЕСА_2 та призначений на посаду водія в період розгляду справи в суді , а саме з 02.05.2025 року , не є підставою для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
А тому, враховуючи всі обставини в сукупності, ретельно перевіривши доводи сторони захисту, суд приходить до переконання про призначення покарання ОСОБА_3 , як основного, так і додаткового, в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, початок строку відбування покарання, а тому строк відбуття покарання ОСОБА_3 слід рахувати з дня затримання на виконання вироку суду.
Також суд враховує, що положеннями ч. 3 ст. 55 КК України встановлено, що при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.
Раніше застосований запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту, в нічний період доби, із покладенням обов'язків за ч.5ст.194 КПК України, припинив свою дію 16.04.2024 року, як і тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом - правом керування транспортними засобами. (а.с.181-184 том1).
Після цього запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався і підстав для обрання суд не вбачає.
Цивільний позов у данному кримінальному провадженні не заявлено.
Щодо розподілу процесуальних витрат (заявлених витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні), суд керується положеннями ст.124 КПК України. У зв'язку із ухваленням обвинувального вироку у справі, витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, а саме на проведення судової авто технічної експертизи № СЕ-19/126-23/2083-ІТ від 13.03.2023 в розмірі 1510,24 грн., судової авто технічної експертизи № СЕ-19/126-23/2472-ІТ від 27.03.2023 в розмірі 755,12 гривень, всього на загальну суму 2265 гривень 36 копійок. (а.с.м.к.п.112, 126 ) А також за проведення під час судового розгляду справи повторної комісійної судово-медичної експертизи в розмірі 40 555 гривень, слід компенсувати державі за рахунок обвинуваченого.(а.с.245-252 том1)
Арешт майна, застосований в даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.02.2023 року відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати.
Питання стосовно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286- 1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один ) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Початок строку відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
Строк додаткового покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Судові витрати на залучення експертів в загальній сумі 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 36 копійок стягнути з ОСОБА_3 на користь держави. (м.к.п. 112, 126 том1)
Процесуальні витрати за проведення судово-медичної експертизи в розмірі 40 555 (сорок тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі ДСУ «Головного бюро СМЕ МОЗ України» УК у Шевченк.р-ні/Шевчен.р-н/21081100 у м.Києві, код ЄДРПОУ 37995466, р/р UA888999980314050542000026011. (а.с.245-252 том1)
Арешт майна, застосований в даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.02.2023 року відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати. (м.к.п. 42-43)
Після набрання вироком законної сили речові докази, а саме:
-Транспортний засіб «Subaru Legacy», номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на майданчик для тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП в Чернівецької області, за адресою м.Чернівці вул Комунальників, 4-В, - повернути власнику ОСОБА_12 . (м.к.п. 37-38)
-DVD-R диск із відеозаписом IMG2420, знятим з камер зовнішнього відеонагляду, які встановлені на приміщенні приватного будинку, що за адресою АДРЕСА_4 - залишити при матеріалах справи (м.к.п. 105-107)
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням лише резолютивної частини вироку.
Суддя: ОСОБА_1