18 квітня 2025 рокуСправа №160/33236/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.12.2024 засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:
- визнати незаконним рішення Пенсійного фонду України у Волинській області ЄДРПОУ: 13358826 за адресою: Волинська області м. Луцьк вул. Кравчука б. 22 В № 047050023489 від 10.07.2024, в якому відмовлено у проведено у перерахунку пенсії та до призначення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області ЄДРПОУ: 13358826 за адресою: Волинська області м. Луцьк вул. Кравчука б. 22 зарахувати в загальний трудовий стаж, період навчання згідно наданої трудової книжки та диплому про закінчення навчання від 27.10.1970 з 01.09.1968 по 20.06.1970 у Дніпродзержинському професійному торгівельно-кулінарному училищі; період роботи згідно вищезазначеної трудової книжки, з 02.01.1975 по 19.06.1978 у яслах-садку № 58 м. Дніпродзержинська згідно наданої трудової книжки та архівної довідки № 01-08/57 від 27.06.2024 року; період роботи з період з 20.09.1985 по 01.07.2008 на підприємстві «Дніпровський металургійний комбінат» за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
У зарахуванні страхового стажу позивачу було відмовлено, позивач не погодилася з відмовою в зарахуванні спірного періоду до стажу роботи та звернулася до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.01.2025 відповідач -1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки в архівній довідці №01-08/57 від 27.06.2024 зазначено « ОСОБА_2 », тобто стоять ініціали замість ім'я та по батькові, щодо врахування стажу за період навчання з 01.09.1968 по 20.06.1970 та період роботи з 20.09.1985 по 01.07.2008 на підприємстві «Дніпровський металургійний комбінат» за Списком №1 позивач не звертався.
Відповідач -2 не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Згідно зі статтею 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно зі статтею 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності необхідного страхового стажу.
Перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Згідно із матеріалами справи на час звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії за віком, з урахуванням додаткових документів.
З оскаржуваного рішення про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , що в ході розгляду заяви з доданими до неї документами було встановлено, що в наданій архівній довідці про періоди роботи з 02.01.1975 по 19.06.1978 зазначено прізвище заявниці « ОСОБА_2 », тобто не розкриті ініціали. Згідно паспортних даних прізвище значиться « ОСОБА_1 ». Свідоцтво про одруження підтверджує зміну прізвища. Для зарахування вищезазначених періодів роботи заявницею не надані будь які інші підтверджуючі документи.
Щодо спірного загального трудового стажу за період навчання у Дніпродзержинському професійному торгівельно-кулінарному училищі з 01.09.1968 по 20.06.1970.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.09.1968 по 20.06.1970 навчалась у Дніпродзержинському торгівельно-кулінарному училищі, що підтверджує Атестат №1057 та трудова книжка від 27.10.1970.
Згідно відмітці в трудовій книжці встановлено, що позивач прізвище « ОСОБА_4 » змінив на прізвище « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 26.12.1972.
Щодо спірного загального трудового стажу період роботи у яслах-садку № 58 м. Дніпродзержинська з 02.01.1975 по 19.06.1978.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді повара в яслах-садку №58 м. Дніпродзержинська з 02.01.1975 по 19.06.1978, що підтверджує архівна довідка № 01-08/57 від 27.06.2024 та трудова книжка від 27.10.1970.
Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 28.03.1981 позивач прізвище « ОСОБА_5 » змінила на прізвище « ОСОБА_6 ».
Щодо спірного трудового стажу період роботи на підприємстві «Дніпровський металургійний комбінат» за списком №1 з 20.09.1985 по 01.07.2008.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1985 по 2008 роки працювала на підприємстві «Дніпровський металургійний комбінат» за списком №1 на підставі архівних довідок Камянської міської ради Дніпропетровської області від 02.07.2024 №Г-21/2-09/987, від 02.07.2024 №Г-21/2-09/988, від 02.07.2024 №Г-21/2-09/989, від 02.07.2024 №Г-21/2-09/990, історичної довідки Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 02.07.2024 №Г-21/2-09/992 та трудової книжки від 27.10.1970
З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 4статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області протиправно не було зараховано до загального страхового стажу позивача спірний період роботи з 02.01.1975 по 19.06.1978, що на переконання суду, є безумовною підставою для його зарахування відповідачем.
Щодо зарахування спірного стажу за періоди з 01.09.1968 по 20.06.1970 та з 20.09.1985 по 01.07.2008 суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області відмовлено або зараховано позивачу, тому суд вважає за необхідне зобов'язати Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву в цій частині.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 10.07.2024, яким не зараховано до стажу позивача спірний період роботи, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога частковому задоволенню.
Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою правильності заповнення довідок про заробітну плату, належне зберігання архівної документації, або неможливості підтвердження даних зазначених у трудовій книжці через надзвичайні або непереборні події, у тому числі війни чи ведення бойових дій на території, де розташоване підприємство, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами довідок про заробітну плату, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку їх заповнення.
При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Суд звертає увагу, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду щодо врахування записів наданої трудової книжки, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню спірний період роботи позивача до його страхового стажу.
Зазначене обумовлює протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 та пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд вважає за необхідне зобов'язати пенсійний фонд зарахувати спірний період з 02.01.1975 по 19.06.1978 до загального страхового стажу.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Отже, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням предмету спору, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22в, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 10.07.2024 № 047050023489 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.01.1975 по 19.06.1978 у яслах-садку №58 м. Дніпродзержинську.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2024 в частині зарахування періодів періоди з 01.09.1968 по 20.06.1970 та з 20.09.1985 по 01.07.2008 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь позов ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез