Справа № 127/37306/24
Провадження № 2/127/5473/24
29 квітня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Врублевської О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та моральної шкоди, мотивуючи тим, що він є сином відповідача та ОСОБА_5 . Шлюб між батьками розірвано, на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2023 року. ОСОБА_5 здійснює постійний догляд за позивачем, оскільки він її потребує цілодобово та проживає в її будинку.
Також ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальноїх політики Вінницької міської ради з 14.09.2020 року та отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю 1 групи підгрупи «А». загальний розмір державної соціальної допомоги особі з іналідністю з дитинаства, який йому виплачений за період з 01.11.2020 року по 31.07.2023 року склав 197851,40 грн. Позивачем відкрито картковий рахунок в АТ «Райффайзен Банк», на який зараховуються виплати з УСЗН. Отримані кошти знімались в Україні та витрачались на власні потреби відповідача. Разом з тим, ОСОБА_4 не перебував на території України з 18.09.2020 року та не повертався в Україну, тому фактично не міг знімати ці кошти в Україні, тобто це робив його батько користуючись карткою та витрачаючи кошти на свої власні потреби.
13.08.2023 року ОСОБА_4 отримав від батька деякі документи, в тому числі карту АТ «Райффайзен Банк». Спір з приводу повернення безпідставно набутих грошових коштів підтверджується скріншотом переписки Вайбер від 22.09.2023 року, в якому міститься звернення до ОСОБА_2 про надання інформації про пін код та кодове слово до карти.
Останнім часом стан позивача ускладнився тривожністю, пов'язанною зі стресом через напружену сімейну ситуацію, включаючи, але не обмежуючись, нещодавно з'явившимися нетриманням сечі, порушеннями сну, загальним занепокоєнням. Після з'ясування обставин, що карткою позивача користувався його батько, який використав кошти на власні потреби, у ОСОБА_4 погіршився сон через хвилювання, відбулась постійна тривожність, стресс, постійний поганий настрій, що позначилось на стані його здоров'я. Розмір моральної шкоди оцінено в 300000,00 грн. Враховуючи викладене вище, ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом та просив:
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави в сумі 197851,40 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану моральну шкоду в сумі 300000,00 грн.
Ухвалою суду від 08.01.2025 року прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у справі з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.
Так, на виконання вимог ухвали суду, у визначений судом строк, представником відповідача було надіслано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 наявний судовий спір про поділ спільного майна подружжя, ініційований саме нею. Знаючи, які відносини насправді були сформовані та існували між відповідачем та сином, який страждає на тяжкі захворювання, відповідач певний, що ініціатором цього позову є саме ОСОБА_6 , яка втягнула сина у спір та використовує його з метою отримання коштів. Представник зазначає, що будинок, в якому проживає у ОСОБА_7 та його мати, є його власністю. Будинок було придбано з метою перевезення туди сина, оскільки соціальна підтримка людей з інвалідністю та можливості отримання медичної допомоги, відновлення у США набагато вищі ніж в Україні та в Європі. Будинок придбано у розстрочку, і саме відповідач є позичальником та іпотекодавцем. Так сталося, що будинок було придбано і переїзд став можливий коли ОСОБА_8 виповнилося 18 років. Оскільки останньому було встановлено першу групу інвалідності, то саме сином було відкрито у АТ «Райффайзен Банк Аваль» рахунок та отримано карту, рахунок повністю під'єднано під його номер телефону. Карту ОСОБА_8 залишив батьку, оскільки він відїжджав назавжди, тому ОСОБА_8 наддав відповідачу довіреність, посвідчену приватним нотаріусом, відповідно до якої, в тому числі наддав право підписувати будь-які договори з банківською установою - АТ «Райффайзен Банк Аваль». Наявність цієї довіреності спростовує доводи позову про безпідставність набуття коштів. Також надаються докази перерахування грошових коштів ОСОБА_8 з вересня 2020 року, на карту позивача, в загальному розмірі 143381,00 грн. В серпні 2023 року перебуваючи в США відповідач передав документи належні сину, а також 500,00 дол. США. Також під час кожного візиту в США, що мало місце два-три рази на рік, ОСОБА_2 надавав колишній дружині кошти для використання з метою задоволення побутових потреб. За погодженням із сином, в період з 28.01.2023 -15.02.2023 року відповідач купив в США ноутбук ігровий за 1100,00 дол. США, що екавівалентно 40225,46 грн. При цьому, у сина в наявності вже був ноутбук звичайної комплектації, який раніше теж придбав відповідач. Також відповідач придбав сину в Україні мобільний телефон вартістю 10500,00 грн., який передав разом з сім-картою.
Рішення залишити карту та використовувати її саме в Україні було обґрунтоване недопущенням припинення отримання соціальної допомоги. Фізично відповідач завжди кошти з карти знімав чи здійснював розрахунки лише в Україні. На іншу карту позивача, яка фізично знаходилась у нього в США здійснював переказ через іншу свою карту «mono», оскільки перекази між власниками такої карти здійснюються без стягнення комісії. Ще відповідач поповнював мобільний телефон сина, яким той користувався в США. Таким чином, фактично грошові кошти були переведені позивачу на карту, передані готівкою та придбано ноутбук. Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_8 є єдиним сином відповідача, якого він любить та бажає опікувати. Відповідач на користь сина склав заповіт та після розлучення син з матір'ю проживають у належному йому будинку. З приводу вимоги про стягнення моральної шкоди, то наявність нотаріально посвідченої довіреності спростовує неправомірність дій відповідача, тому відсутні підстави для їх стягнення. Враховуючи викладене представник відповідача у відзиві на позов просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив, згідно з якою житловий будинок у США був придбаний за сімейні кошти та наразі розглядається справа про розподіл сімейного майна в США. Крім того, на розляді у Вінницькому міському суді Вінницької області перебуває справа про поділ спільного майна подружжя. Доводи відповідача про під'єднання рахунку в АТ «Райффайзен Банк» під номер телефону ОСОБА_8 спростовується листом банку, де вказано, що фінансовим номером клієнта є 380971324700, якого в сина не було. З моменту відкриття карти у АТ «Райффайзен Банк», вона постійно знаходилась у відповідача, як і номер телефону до якого була приєднана. Позивач не мав доступу ні до онлайн банкінгу, ні до карти. ОСОБА_4 повідомляє, що його батько обманним шляхом отримав довіреність, посвідчену нотаріусом. Наразі готуються документи про скасування довіреності. З приводу перерахування коштів ОСОБА_8 на карту «mono», то карта № НОМЕР_1 перебувала в наявності відповідача та його користуванні, тому як він міг перераховувати кошти. Дані свідчення підтверджуються скрін шотом переписки з Вайбер та квитанціями з моно банку про відправлення коштів ОСОБА_8 на рахунок, який належить батьку. Також в квитанціях, наданих відповідачем, крім рахунку № НОМЕР_1 , дійсно відкритий на ім'я ОСОБА_8 , зазначено різні рахунки одержувача коштів, не зазначено прізвище одержувача ОСОБА_8 , не зазначено призначення платежу, що викликає сумнів хто отримував дані кошти та на чиє ім'я відкрито рахунки. Щодо передачі коштів в сумі 500,00 дол. США, то насправді вони були передані ОСОБА_9 (дідусем позивача) для своєї доньки ОСОБА_6 . Відносно заповіту, то він може бути скасований та спадковий будинок наразі є предметом справи про поділ майна подружжя. ОСОБА_4 користується комп'ютером, який був куплений його матір'ю. Відповідач же у лютому 2023 року забрав у позивача телефон Redmi Note 9pro, який на той момент коштував придблизно 250,00 дол. США. Прийняття участі в судовому засіданні за допомогою системи «Електронний суд» може нанести позивачу ще більшу психологічну травму, тому представник просив не залучати його до участі за допомогою системи «Електронний суд». Просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі.
Представник відповідача надіслала суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких будинок в США придбано за програмою іпотечного кредитування, за якою відповідач вносить платежі. Також він оплачує комунальні послуги за цим будинком. ОСОБА_2 не заперечує факт знаходження карти в нього. Крім того, у відповіді АТ «Райффайзен Банк» повідомляється, що з 14.09.2020 року на підставі даних, зазначених ОСОБА_4 в опитувальнику для клієнта, фінансовий номер клієнта було встановлено номер +380971324700. Відповідач не заперечує що це номер телефона перебував в його використанні. Тобто саме позивач вказав цей номер телефону як фінансовий номер клієнта, який був закріплений до вересня 2023 року. 08.09.2023 року за зверненням довіреної особи клієнта з нотаріально посвідченою довіреністю співробітником відділення «Вишенька» фінансовий номер клієнта було змінено на НОМЕР_2 та не дивлячись на зміну номера телефону, відповідач поповнював для сина вказаний номер аж до кінця 2023 року. Втративши доступ до сина, можливості з ним спілкуватися за рішенням ОСОБА_6 , він подав заяву про зміну фінансового номера клієнта, оскільки вже не мав можливості пересилати ОСОБА_8 кошти або придбавати для нього речі. Крім того, кошти, які відповідач переказував на карту сина в жовтні 2023 року, були йому повернуті, як і в лютому 2024 року. Кошти за придбання батьком ігорового комп'ютера також були повернуті позивачем. Отже, на час отримання відповідачем коштів, довіреність була чинною. Щодо посилання представника позивача на положення ст. 238 ЦК України, то відповідач не вчиняв правочини в своїх інтересах з використанням довіреності. З приводу зауважень представника позивача про відсутність у доданих квитанціях призначення платежу та даних отримувача, представник зазначає, що при переказі на карту іншого банку (зокрема з «Райффайзен Банк» на моно - інформація про отримувача не відображається). Щодо телефону, то син віддав йому для продажу за 250 дол. США, проте ціна є завищеною, тому відповідач телефон не продав та може його повернути. При цьому, ОСОБА_8 було придбано новий, більш сучасний. Заперечуючи вихід на відеоконференцію ОСОБА_10 перешкоджає можливості з'ясувати саме у позивача його дійсні наміри та факти, що мали місце до подання позовної заяви.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позові та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (Т. 1 а.с. 10). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2023 року у справі №127/16153/23 шлюб між батьками позивача був розірваний (Т.1 а.с. 11-12).
ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення (Правобережне) департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з 14.09.2020 року та отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю І групи підгрупи А, по теперішній час. Загальний розмір державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, який виплачений ОСОБА_4 за період з 01.11.2020 року по 31.07.2023 року склав 197851,40 грн. Також ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні як отримувач щоквартальної муніципальної матеріальної допомоги, яка виплачується один раз на квартал в розмірі 500,00 грн. з січня 2023 року по теперішній час (лист управлінні соціального захисту населення (Правобережне) департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 26.09.2024 року, довідка про розмір виплаченої державної допомоги №4584) (Т. 1 а.с. 15-16, 17-18). Зі змісту позовної заяви вбачається, що сума в розмірі 197851,40 грн. і є предметом розгляду в цій справі.
Відповідно до листа доктора медичних наук ОСОБА_11 від 20.09.2024 року ОСОБА_12 є пацієнтом її медичної практики. 22-річний чоловік з ДЦП. ОСОБА_8 має функціональні обмеження в основних сферах життєдіяльності: здатність до самостійного проживання, спілкування, пересування, особистого догляду. Як пацієнт з ДЦП, ОСОБА_8 потребуватиме сторонньої допомоги та нагляду протягом усього життя. Останнім часом стан ОСОБА_8 ускладнився тривожністю, пов'язаною зі стресом через напружену сімейну ситуацію, включаючи, але не обмежуючись, нещодавно з'явившимися нетриманням сечі, порушеннями сну, загальним занепокоєнням (Т.1 а.с. 27, 28). Факт проживання ОСОБА_8 з матір'ю, яка здійснює постійний догляд за ним підтверджується довідкою Ради з питань осіб з порушеннями розвитку (Т.1 а.с. 29, 30) та не заперечується відповідачем.
З відповіді АТ «Райффайзен Банк» від 26.09.2024 року вбачається, що рахунок № НОМЕР_3 відкрито банком на ім'я ОСОБА_4 , на підставі Заяви про відкриття та введення карткового рахунку № НОМЕР_3 , укладеної між банком та клієнтом 14.09.2020 року. Згідно з п.1 даної Заяви, до вказаного вище рахунку випущено платіжну картку НОМЕР_4 . До данного рахунку підв'язано фінансовий номер клієнта НОМЕР_5 (Т.1 а.с. 19).
З інформації з Державної прикордонної служби та відомостей в паспорті для виїзду за кордон позивача вбачається, що ОСОБА_4 після вчинення дій для відкриття вказаного вище рахунку 18.09.2020 року виїхав з України. Період перебування в Україні з 27.07.2020 року по 18.09.2020 року (Т. 1 а.с. 33-34, 36).
Згідно з твердженням позивача він лише 13.08.2023 року отримав свою карту АТ «Райффайзен Банк», на яку зараховується державна соціальна допомога, яка до цього часу перебувала у його батька ОСОБА_2 . Карта була доєднана до телефонного номера його батька, кодове слово також було йому не відоме. Доступ до рахунку зміг отримати після відеоконференції з представником банку. Належні йому кошти ОСОБА_2 витрачав на свої власні потреби (Т.1 а.с. 39). Разом з тим, суд звертає увагу, що картковий рахунок позивач відкрив особисто, отримав картку та пароль до неї, та вподальшому розпорядився на власний розсуд шляхом передачі картки відповідачу.
Відповідачем визнається факт зняття коштів з рахунку позивача, тому вона не підлягає доказуванню.
На спростування твердження позивача про використання його коштів відповідачем на свої власні потреби, ОСОБА_2 долучено до матеріалів ряд доказів про переказ грошових коштів відповідачем позивачу, поповнення мобільного телефона сина (Т. 1 а.с. 84-121, 137, 141, 143, 166-179, 217, 218). Крім того, з долучених доказів вбачається, що позивач неодноразово повертав грошові кошти батькові на рахунок (Т. 1 а.с. 135, 136, 138, 139, 140, 142, 144, 158-166). Тобто ОСОБА_4 діяв в інтересах позивача та на виконання повноважень, наданої йому довіреноості.
Суд не приймає до уваги скріншоти переписки з Вайбер, оскільки це не є належними та допустимим доказом у справі.
Посилання відповідача на купівлю ним в іпотеку будинку в США для проживання сина, суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору та предмету доказування у даній справі.
17.09.2020 року ОСОБА_4 була видана довіреність, якою ОСОБА_2 було уповноважено, зокрема,:
- бути представником ОСОБА_4 у стосунках зі всіма фізичними та юридичними особами та в усіх без винятку підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх форми власності та підпорядкування (у тому числі але не виключно, в будь-яких фінансових та/чи банківських установах на території України, перед АТ «Райффайзен Банк Аваль», з питань надання фінансової поруки по забезпеченню виконання зобов'язань третіх осіб, з правом підписання договору поруки №015/64695/664803/п, або іншого договору поруки, або будь-яких договорів з банківською установою - АТ «Райффайзен Банк Аваль», заяв будь-якого змісту;
- вчиняти від його імені правочини щодо розпорядження всім його майном, де б воно не знаходилось, з чого не складалось (як нерухомим майном, так і рухомим майном), а саме: укладати договори оренди, та будь-які інші договори, на його розсуд, проводити розрахунки по укладених договорах, одержувати належне йому майно, гроші (вклади), цінні папери. Для виконання цієї довіреності уповноважено ОСОБА_2 представляти інтереси позивача з усіма необхідними повноваженнями у відповідних уповноважених органах, зокрема нотаріату, в Комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації, в органах приватизації, в усіх установах (в тому числі банківських установах з питань відкриття рахунків та з питань отримання коштів по рахунках) тощо;
Позивачем було надано відповідачу право подавати від його імені заяви, отримувати необхідні довідки та документи, підписувати та одержувати необхідні документи, грошові кошти, цінні папери та інші цінності, розписуватися від його імені, проводити необхідні розрахунки, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.
Довіреність посвідчена приватним нотаріусом ВМНО Подолян О.О. 17.09.2020 року за реєстром № 2448 та чинна до 17.09.2025 року (Т.1 а.с. 82-83, 200-201). Сторона позивача не заперечує факт існування довіреності та повідомила про намір її скасувати.
Отже, позивач надав повіреному такі права: на укладання будь-яких договорів з банківською установою - АТ «Райффайзен Банк Аваль», одержувати належне йому майно та гроші, представляти його інтереси в банківських установах з питань відкриття рахунків та з питань отримання коштів по рахунках, а також розпорядження ними.
Видаючи довіреність ОСОБА_4 ні в момент її видачі, ні протягом терміну її дії ніяким чином - ні усно, ні письмово не повідомляв про будь-які обмеження щодо виконання договору доручення.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або мала право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Отже, відповідач мав правові підстави для зняття коштів з рахунку позивача та розпорядження ними. Факт видачі довіреності стороною позивача не заперечується. Слід відзначити, що відповідач вживав дій щодо перерахування отриманих грошових коштів позивачу, проте останій деякі із перерахованих сум неодноразово повертав відповідачу на його рахцунок, що сторонами не заперечується.
Таким чином, ОСОБА_4 видаючи та посвідчуючи вказану вище довіреність чітко розумів, усвідомлював та бажав настання саме тих правових насідків, які були визначені довіреністю. Надаючи повноваження на отримання коштів відповідачу, позивач залишив за ним право обирати спосіб розпорядження цими коштами. Таким чином, волевиявлення позивача, викладене ним в довіреності від 17.09.2020 року, є абсолютно чітким і зрозумілим: розпорядження, в тому числі шляхом отримання коштів по рахунку. Дана довіреність підписана ОСОБА_4 у присутності нотаріуса та посвідчена нотаріально. Будучи одностороннім правочином, дана довіреність не оспорена, не визнана недійсною, та не скасована довірителем - тобто ОСОБА_4 станом на момент звернення до суду з даним позовом.
Дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей. За результатом перевірки дійсності довіреності виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
Таким чином, підписавши довіреність від 17.09.2020 року, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Подолян О.О., реєстр № 2448, позивач письмово підтвердив наявність свого волевиявлення на отримання його грошових коштів відповідачем.
Довіреність була видана після відкриття рахунку в банку, при цьому не була відкликана позивачем, що свідчить про обізнаність та наявність у позивача волі на розпорядження відповідачем його майном. Станом на момент початку отримання державної допомоги для позивача (01.11.2020 року), видана ним довіреність була чинною і ним не відкликана, та не скасована. Також фактом, що свідчить про обізнаність та наявність у позивача волі на розпорядження відповідачем його майном слугує повернення коштів батькові. З огляду на викладене вище, наведене позивачем обґрунтування позовних вимог та надані ним докази не доводять наявності набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатньої правової підстави.
Зміна фінансового номера позивача в АТ «Райффайзен Банк» відбулася на підставі звернення довіреної особи клієнта (відповідача) з нотаріально посвідченою довіреністю (Т.1 а.с. 145).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Положенням частини першої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (провадження № 14-175цс21) вказано, що «відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зазначено, що «кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України».
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18) та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19).
Системний аналіз положень статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
На підставі викладенеого суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення грошових коштів у розмірі 197851,40 грн., оскільки відповідач отримав вказані грошові кошти на підставі довіреності, яка була належною правовою підставою для отримання цих коштів і розпоряджався ними в інтересах позивача, зокрема здійснював платежі в його інтересах, переаховував позивачу грошові кошти на його рахунок "monobank", що підтверджується матеріалами справи (Т.1 а.с. 84-121, 188-189).
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, цією нормою передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відмову в позові про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, виходячи з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від задоволення судом позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Оскільки у цій справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, то й позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв'язку із тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 181, 1167, 1212 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та моральної шкоди.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 07.05.2025 року.
Суддя: