07 травня 2025 року
м. Київ
справа №240/22352/24
провадження № К/990/16797/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
17 квітня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
21 квітня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовною заявою до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 листопада 2024 року № 69825191 про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду цієї справи є правомірність/неправомірність винесення постанов державним виконавцем.
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі № 240/22352/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська