07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 320/9448/24
адміністративне провадження № К/990/16704/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №320/9448/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 15 вересня 2023 року № 58283240207 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 825 450,45 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 15 вересня 2023 року № 58284240207 про застосування адміністративного штрафу за ненадання документів на загальну суму 1 020 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 15 вересня 2023 року № 58285240207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 713 825 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 15 вересня 2023 року № 58286240207 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 220 383,94 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 15 вересня 2023 року № 58287240207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 644 607,25 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 15 вересня 2023 року № 58288240207 про застосування штрафної санкції за несвоєчасне подання податкових декларацій про майновий стан та доходи на загальну суму 1 020 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 15 вересня 2023 року № 58289240207 про застосування штрафної санкції за несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку на загальну суму 340 грн;
- рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року про застосування штрафних санкцій № 58292240207 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» на загальну суму 340 грн;
- рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року про застосування штрафних санкцій № 58291240207 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальну суму 51 600,78 грн;
- вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15 вересня 2023 року № Ф-58290 на загальну суму 103 201,56 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №380/5630/23, від 09 жовтня 2019 року у справі №808/9397/13-а, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20, від 23 жовтня 2020 року у справі №816/2932/15, від 04 березня 2020 року у справі №0440/5658/18, від 01 квітня 2020 року у справі №640/637/19, від 08 серпня 2019 року у справі №802/1069/13-а та від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, у зв'язку з відсутністю в ній визначених законом підстав для касаційного перегляду судового рішення. У цій ухвалі надавалися вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №320/9448/24 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов