про відмову у відкритті касаційного провадження
07 травня 2025 року
м. Київ
справа №400/7849/24
адміністративне провадження № К/990/16816/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року
у справі №400/7849/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року відповідно до вимог статей 43 i 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), положень постанови Кабiнету Miністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вiд 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, пiдвищення) та премії, визначених шляхом множення розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2020 року;
- зобов'язати відповідача підготувати та надати до Головного управлiння Пенсiйного фонду України в Миколаївській областi оновлені довiдки про розмiр грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року вiдповiдно до вимог статей 43 i 63 Закону №2262-XII, положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомiсячних додаткових видiв грошового забезпечення (надбавки, доплати, пiдвищення) та премії, визначених шляхом множення розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року), на вiдповiдний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2020 року з урахуванням надбавки за особливості проходження служби в розмірі не нижче 65% та премії не нижче 95% посадового окладу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри процентної надбавки за вислугу poків, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, iз зазначенням відомостей про розмiри посадового окладу, окладу за вiйськове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розмiру пенсiї з 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року.
У задоволенні вимог про визнання протиправними дiй відповідача щодо вiдмови у пiдготовцi та наданнi до Головного управлiння Пенсiйного фонду України в Миколаївській областi довiдки про розмiр грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року та зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управлiння Пенсiйного фонду України в Миколаївській областi довiдку про розмiр грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року щодо визначення посадового окладу, окладу за вiйськове звання шляхом множення розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановленого законом на 1 січня календарного року на вiдповiдний тарифний коефіцієнт та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомiсячних додаткових видiв грошового забезпечення (надбавки, доплати, пiдвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розмiру пенсії з 01 лютого 2020 року, а також зазначення у довідках надбавки за особливості проходження служби в розмірі не нижче 65% та премії не нижче 95% посадового окладу, відмовити.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №400/7849/25 повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 07 квітня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного від 03 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.
Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу без руху, полягали у тому, що обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.
У межах строку для усунення недоліків апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На обґрунтування клопотання скаржник зазначив, що ним вживаються заходи направлені на сплату судового збору, однак, на теперішній час тимчасово відсутні бюджетні асигнування на оплату судового збору по даній справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №400/7849/25 повернуто особі, яка її подала.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд виходив з того, що до клопотання не було долучено жодних доказів на підтвердження відсутності фінансування чи вчинення активних дій з метою його отримання. При цьому скаржник не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати судового збору у встановлений судом строк. Крім того заявнику було надано достатньо часу для надання документа про сплату судового збору.
Вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції такою, що прийнято з порушенням норм процесуального права, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано повернув апеляційну скаргу, оскільки не врахував, що майновий стан відповідача, як розпорядника коштів другого рівня, не дав можливості своєчасно, у встановлений судом строк, сплатити судовий збір. Своєчасна сплата судового збору не залежить виключно від ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки можливість сплати судового збору виникає лише після надходження коштів на рахунок його від розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України. Скаржником був направлений лист помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово-економічного управління, щодо виділення додаткових коштів для сплати судового збору за подання апеляційних скарг. На думку відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 вжив всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно частини сьомої статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, обумовлено статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до статей 1 та 2 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Колегія суддів вважає, що саме на заявника клопотання про відстрочення сплати судового збору покладається обов'язок щодо доведення фактів з якими він пов'язує необхідність звернення з таким клопотанням; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, не було подано достатніх, належних та допустимих доказів, які в повній мірі обґрунтовували б таке клопотання, що й стало підставою для відмови у його задоволенні та повернення апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що відповідачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд також вважає, що обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, з огляду на обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити перерозподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення про повернення апеляційної скарги скаржнику, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений судом строк, не були усунуті недоліки апеляційної скарги, а клопотання про відстрочення сплати судового збору було необґрунтованим та таким, що не підтверджено належними і допустимими доказами.
Відтак, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення не викликає розумних сумнівів щодо правильного застосування чи тлумачення застосованих норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Подібна позиція щодо визнання за аналогічних обставин касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 06 вересня 2023 року у справі №380/10699/23 та від 07 вересня 2023 року у справі №380/5859/23.
Суд враховує положення частини другої статті 298 КАС України, якою встановлено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №400/7849/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін