07 травня 2025 року
м. Київ
справа №160/31051/23
адміністративне провадження № К/990/16468/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними рішення та бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) та просила:
- визнати протиправним рішення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса), що викладене у листі від 13 листопада 2023 року за вих. №45874/14.5-25;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась у не проведенні нарахування та виплати компенсації частини втрати доходів позивачці відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2001 року №159 у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості із заробітної плати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату компенсації частини втрати доходів позивачці відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2001 року №159 у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості із заробітної плати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21;
- стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати у розмірі 15 000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, передбаченої Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-11 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2001 року №159, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати заборгованості по заробітній платі за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21. Зобов'язано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, передбаченої Законом №2050-Ш та Порядком №159, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати заборгованості по заробітній платі за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 - судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є стягнення компенсації частини втрати доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості із заробітної плати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідач зазначає, що під нормою права, застосування якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, він розуміє статтю 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Також скаржник вказує, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції у своїх рішеннях так і не пояснили чому матеріальна допомога державному службовцю на оздоровлення та матеріальна допомога державному службовцю для вирішення соціально- побутових питань, які мають разовий характер, є такими, що на думку суду першої та апеляційної інстанції у цій справі підпадають під визначення статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» як втрачений дохід у зв'язку з порушенням строків його виплати. Разом з цим скаржник вказує, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції у своїх рішеннях так і не пояснили чому за відсутності документів, передбачених частиною четвертою статті 59 КАС України, на користь позивача було стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
Суд наголошує, що суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики та/або справа має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу. Так, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Разом з тим доводи скаржника спрямовані лише на необхідність допуску його касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Доводи скаржника є абстрактними та не місять належного обґрунтування щодо наявності підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними рішення та бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур О.Р. Радишевська