Провадження № 22-ц/803/4065/25 Справа № 243/8003/24 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
07 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 243/8003/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2025 року, яке ухвалено суддею Соловйовою О. О. у місті Слов?янську Донецької області та повне судове рішення складено 13 січня 2025 року, -
У жовтні 2024 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (надалі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та заборгованості за абонентське обслуговування.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є абонентами ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в м. Слов'янську та користуються комунальними послугами (послуги по теплопостачанню), однак, не в повному обсязі сплачують вартість спожитих послуг.
ОКП «Донецьктеплокомуненерго» надавало протягом тривалого часу в опалювальний період відповідачам теплову енергію у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі використовували послугу для задоволення власних потреб та не відмовлялися від неї. Протягом зазначеного періоду скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідачів не надходило.
Зазначає, що між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальної послуги на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 .
Станом на 01.09.2024 року, заборгованість за надання теплової енергії у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2021 року до 01 вересня 2024 року, складає 27974 грн. 94 коп.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідачів 27 974,94 грн. заборгованості за спожиті послуги, 457,35 грн. заборгованості з абонентської плати та, на підставі ст. 625 ЦК України, 113,72 грн. - втрат від інфляційних процесів та 29,32 грн. - 3 % річних.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію, за період з 01.11.2021 року до 01.09.2024 року, в сумі 27974 грн. 94 коп., за період з 01.11.2021 до 01.02.2022, втрати від інфляційних процесів в сумі 113 грн. 72 коп. та 3% річних в сумі 29 грн. 32 коп., заборгованість за абонентське обслуговування, за період з 01.11.2021 до 01.09.2024, в сумі 457 грн. 35 коп.
Стягнуто в рівних частках з кожного, а саме з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп., поштові витрати, пов'язані з поштовим відправленням кореспонденції у розмірі 90 грн. 00 коп., витрати, пов'язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у розмірі 45 грн. 00 коп., тобто по 1278,70 грн.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто судом з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки відповідачі є внутрішньо переміщеними осоабми та проживають у місті Каневі Черкаської області. З липня 2022 року відповідачі у місті Слов?янську Донецької обалсті не проживають через активні бойові дії та комунальними послугами не користуються. Зазначають, що, відповідно Постанови КМУ № 1405 від 29.12.2023, забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, отримані в зоні проведення бойових дій.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 363230342 від 25.01.2024 - квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 (1/3 частка), ОСОБА_2 (1/3 частка) та ОСОБА_3 (1/3 частка) на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 3021, виданий 07.06.2013, видавник: приватний нотаріус Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В.
Згідно довідки директора ВО ОКП «ДТКЕ» ЦППтаКО Вострецової Г.Р від 09.02.2024, станом на дату видачі даної довідки, жодних звернень споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_2 по квартирі АДРЕСА_2 , щодо не проведення стягнення з надаванням документів, відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 (зі змінами) до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» не надходило.
Згідно розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_2 , заборгованість за період з 01.11.2021 року до 31.08.2024 року включно, складає: 27974,94 грн. - заборгованість за теплову енергію; 457,35 грн. - заборгованість з абонентської плати.
З розрахунку заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат вбачається, що за період з 01.11.2021 року до 01.02.2022 року, відповідачам нараховано 3 % річних у сумі 29,32 грн. та втрати від інфляційних процесів у сумі 113,72 грн.
За відомостями відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 03.10.2024 щодо реєстрації місця проживання, відділ з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської ВА повідомляє, що згідно відомостей, які містяться у Реєстрі Слов'янської територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
За відомостями відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 03.10.2024 щодо реєстрації місця проживання, відділ з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської ВА повідомляє, що згідно відомостей, які містяться у Реєстрі Слов'янської територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, у встановлені законом строки, не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі, у встановлені законом строки, не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Суд зазначив, що, оскільки, ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_1 , суду не надано доказів на підтвердження надання ОКП «Донецьктеплокомуненерго» довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у паперовій або електронній формі, або інших документів, що підтверджують їх відсутність у житловому будинку, в якому вони є споживачами послуг, то підстави для застосування положень абз.3 п.1 Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (зі змінами згідно з постановами КМУ № 390 від 21.04.2023 та № 1405 від 29.12.2023) відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , а тому зобов'язані нести витрати по її утриманню за користування житлово-комунальними послугами, наданими ОКП «Донецьктеплокомуненерго».
При цьому, доказів про звернення до позивача із заявами та скаргами щодо неналежного надання послуг до квартири, власником якої вони є, матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023, якою встановлено мораторій на стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги під час дії воєнного стану, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Заборона стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022 року - з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих регулюється Постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (зі змінами згідно з постановами КМУ № 390 від 21.04.2023 та № 1405 від 29.12.2023).
Відповідно до абз.3 п.1 Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (зі змінами згідно з постановами КМУ № 390 від 21.04.2023 та № 1405 від 29.12.2023) забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).
Відповідно до довідки директора ВО ОКП «ДТКЕ» ЦППтаКО Вострецової Г.Р від 09.02.2024, станом на дату видачі даної довідки, жодних звернень споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_2 , щодо не проведення стягнення з надаванням документів відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 (зі змінами) до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» не надходило.
Таким чином, судом першої інстанції вірно враховано, що, оскільки, ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_1 , не надано доказів на підтвердження надання ОКП «Донецьктеплокомуненерго» довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у паперовій або електронній формі або інших документів, що підтверджують їх відсутність у житловому будинку, в якому вони є споживачами послуг, то підстави для застосування наведених вище положень Постанови КМУ № 206 відсутні. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вищенаведеною нормою встановлена заборона стягнення заборгованості для певного кола осіб, але не заборонено її нарахування.
Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши наявність порушеного права ОКП «Донецьктеплокомуненерго», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати за послуги з теплову енергію та за абонентське обслуговування.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за вказаний період оплати за теплову енергію.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги у визначеному позивачем розмірі, який відповідачами не спростовано.
Крім того, суд дійшов відного висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, та враховуючи ту обставину, що відповідачка у встановлені законом строки не вносила плату за надані позивачем послуги, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань, розмір яких в апеляційному порядку не спростовано.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом правил територіальної підсудності, оскільки позов подано за місцем знаходження нерухомого майна, у порядку ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: