Справа № 620/15139/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО
07 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просив: скасувати прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області податкове повідомлення-рішення від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10, яким застосовано штраф у сумі 340,00 грн за порушення граничного терміну подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням протиправно застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової звітності за 2021 рік - граничний строк подання 20.07.2022, дата фактичного подання 05.10.2022, спірному періоді він не мав можливості подати своєчасно податкову звітність в силу незалежних від нього форс-мажорних причин, через військову агресію Російської Федерації стосовно нашої держави.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки податковим органом не було встановлено обставин, які підтверджували наявність вини у вчиненні податкового правопорушення, та не враховано, що граничний строк для подання відповідної звітності спливав лише 20.07.2022, а відповідний Наказ про неможливість виконання платником податків своїх обов'язків прийнятий лише 29.07.2022 за №225, що вказує про безпідставність винесеного податкового повідомлення-рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою - резидентом, платником податку та перебуває на обліку в Чернігівській ДПІ Головного управління ДПС у Чернігівській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат). Податкова адреса платника податків, згідно відомостей з центральної бази даних ДРФО ДПС України: АДРЕСА_1 .
На підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт від 19.06.2024 № 8538/Ж5/25-01-24-10-04/2799504397 (а.с. 8).
У ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, чим порушив підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Граничний термін подання звітності, з урахуванням підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, - 20.07.2022.
Фактично податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до контролюючого органу подано 05.10.2022. Також ОСОБА_1 не подав заяву та документи, які передбачені Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303 (далі - Порядок № 225), який набрав чинності 06.09.2022, що підтверджують неможливість виконання платником податкових обов'язків.
Акт направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 08.07.2024 позивачем подано заперечення до акта перевірки (вх. № 20366/6/25-01 від 12.07.2024).
24 липня 2024 року постійна комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до акта перевірки Головного управління ДПС у Чернігівській області залишила акт від 19.06.2024 №8538/Ж/25-О1- 24-10-04/2799504397 без змін.
На підставі висновків акта від 19.06.2024 № 8538/Ж5/25-01-24-10-04/2799504397 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10 (форма «ПС»), яким застосовано штраф у сумі 340,00 грн за порушення граничного терміну подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
ОСОБА_1 звернувся зі скаргою від 07.08.2024 №113 (вх. ДПС № 30397/6 від 12.08.2024) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10 до ДПС України, однак рішенням ДПС України від 09.10.2024 № 30357/6/99-00-06-01-03-06 вищезазначена скарга залишена без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки можливість звільнення від відповідальності, у т.ч. за несвоєчасну подачу податкових декларацій про майновий стан і доходи, передбачено приписами підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Порядком № 225, а саме шляхом подання заяви про неможливість виконання податкових обов'язків, втім позивач зазначеним правом не скористався, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10 є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктом 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року відповідно до розд. IV Податкового кодексу України у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Платники податку на доходи фізичних осіб подають податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV Податкового кодексу України (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).
У свою чергу, форма декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджені наказом Міністерства фінансів від 02.10.2015 № 859.
Таким чином, при поданні фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зобов'язана подати податкову декларацію за звітний податковий період.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на даний час триває.
03 березня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-ІХ (далі - Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку.
Відтак, Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.
Тобто, з набранням чинності Закону України від 12.05.2022 № 2260-ІХ, врегульовано питання граничного строку подання податкової звітності, зокрема, і граничний термін подання якої припадав на період починаючи з 24.02.2022, а також звільнення від відповідальності за несвоєчасну подачу такої звітності, за умов, визначених цією статтею.
За нормами Закону від 12.05.2022 № 2260-ІХ платники податків зобов'язані забезпечити подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20.07.2022, однак саме тої звітності, про яку мова йде у підпункті 69.1 пункту 69 Податкового кодексу України.
Отже, якщо податкова звітність за 2021 рік (термін подання да 01.05.2022) подана платником податків з порушенням строку після 20.07.2022, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
З метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 затверджений Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, та переліків документів на підтвердження (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303) (далі - Порядок № 225).
Цим Порядком № 225 визначено, зокрема, підстави неможливості виконання платниками податків - фізичними особами, зокрема самозайнятими особами, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента, та правила надання заяви та документів, що доводять неможливість виконання податкових обов'язків тощо.
Згідно Порядку № 225 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку на підставі відповідної заяви платника податків.
При цьому, у силу вимог п.п. 112.8.9 п.112.8 ст. 112 ПК України до обставин, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, чим порушив підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Граничний термін подання звітності, з урахуванням підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, - 20.07.2022.
Фактично податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до контролюючого органу подано 05.10.2022.
У свою чергу, ОСОБА_1 факт несвоєчасного подання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік не заперечується.
Посилання скаржника на те, що положення пп.69 та 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України набули чинності з 27.05.2022, які звільняли платника від відповідальності у випадку неможливості виконання останнім податкових обов'язків, натомість, сам Порядок № 225, який визначав критеріїв віднесення платників до таких, що не можуть виконувати податкові обов'язки, набув чинності лише 06.09.2022, слід зазначити наступне.
Так, затвердження лише 06.09.2022 Порядку № 225 не може свідчити про порушення прав позивача у спірних відносинах, оскільки враховуючи критерії неможливості виконання платниками податкових обов'язків, визначених Порядком №225, контролюючим органом приймаються рішення щодо можливості чи неможливості виконання платником податкових обов'язків не лише починаючи з 06.09.2022, а починаючи з 24.02.2022.
Вказаний Порядок № 225 не містить обмежень стосовно податкових періодів (до набрання чинності вказаним Порядком або після), за які неможливо виконувати податкові обов'язки, або інформацію щодо обставин, пов'язаних з проведенням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), спричиненими військовою агресією Російської Федерації, тимчасовою окупацією збройними формуваннями Російської Федерації.
Тобто платник податків вправі у заяві визначити будь-який період починаючи з 24.02.2022, за який неможливо виконувати податкові обов'язки.
У свою чергу, позивачем подано звітність за 2021 рік вже після прийняття Порядку № 225, що свідчить про безпідставність вищевказаних доводів.
Разом з тим, відповідну заяву з переліком документів, що підтверджують відсутність можливості виконання позивачем податкового обов'язку відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до Головного управління ДПС у Чернігівській області позивач не подавав, що не заперечується останнім.
Посилання скаржника на сам факт запровадження воєнного стану в Україні, виїзд до іншого безпечного регіону України, не можуть безумовно вважатись поважними причинами для звільнення від відповідальності за порушення строків подання податкової звітності, оскільки норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачають звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У свою чергу, Верховний Суд в постанові від 28.02.2024 у справі № 280/6527/22 зазначив, що для звільнення платника від виконання податкових обов'язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку повинні бути реальними та об'єктивними, а не формальними. Платник податків повинен надати документи, які підтверджуються виникнення обставин, які унеможливлюють ведення господарської діяльності та виконання податкових обов'язків.
За положеннями пункту 112.8 статі 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (підпункт 112.8.9).
Окрім того, позивач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на підставу звільнення від відповідальності та доведеність настання форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану і це є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97 (далі - Закон № 671/97), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою статті 14-1 Закону № 671/97 закріплено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
За усталеною позицією Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
У постановах від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 Верховним Судом зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.
Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
За позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16, має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
Відповідно, Верховним Судом у постановах від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 28.08.2023 у справі №910/6234/22, від 16.09.2024 у справі №520/6236/23 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів, відсутні, тому кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Отже, суд доходить висновку, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для позивача у питанні звільнення від відповідальності за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Втім, позивачем не надано сертифікату ТПП, виданого у встановленому порядку у відповідності до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», щодо неможливості виконання свого податкового обов'язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Окрім того, позивачем не доведено жодними доказами втрату бухгалтерської документації, первинних документів, на підставі яких він мав здійснювати декларування майнового стану та доходів за 2021 рік.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10 є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко