справа № 361/3001/20
провадження № 2/361/81/24
27.03.2025
Іменем України
27 березня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ “ФК “ЄАПБ» або Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 9022407579 від 02 лютого 2018 року в загальному розмірі 200914 грн. 71 коп.
В обґрунтування позову зазначало, що 02 лютого 2018 року ОСОБА_1 подала до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ “ФК ФЦФР») заяву № 9022407579 на отримання кредиту, підписанням якої підтвердила згоду, що дана заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ “ФК “ЦФР» та відповідачем, як позичальником, а також, що отримала примірник кредитного договору та погодила отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця www.kreditmarket.ua умови отримання кредитів від ТОВ “ФК “ЦФР». Відповідно до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР», умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір.
За умовами вказаного кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язувалася повернути, отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених кредитним договором № 9022407579.
26 червня 2019 року між ТОВ “ФК “ЦФР» і ТОВ “ФК “ЄАПБ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 20190626, за умовами якого ТОВ “ФК “ЦФР» передає ТОВ “ФК ЄАПБ» за плату, а ТОВ “ФК “ЄАПБ» приймає належні ТОВ “ФК “ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитним договором вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ “ФК “ЦФР» і боржниками.
Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником і ТОВ “ФК “ЦФР», додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26 червня 2019 року, ТОВ “ФК “ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 200914 грн. 71 коп., з яких: 115187 грн. 75 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14616 грн. 65 коп. - сума заборгованості за відсотками, 49971 грн. 34 коп. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом), 21138 грн. 97 коп. - сума заборгованості за пенею.
У зв'язку з порушеннями відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № 9022407579, ТОВ “ФК “ЄАПБ» на адресу відповідача направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості разом вимогою про погашення загальної суми боргу.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на дане повідомлення, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунок ТОВ “ФК “ЄАПБ», ні на рахунок попереднього кредитора.
Представник позивача ТОВ “ФК “ЄАПБ» Гостєва Є.В. у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, подала до суду відзив на позов, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відсутні підстави вважати, що при укладені договору кредитор дотримав вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів» про повідомлення її як споживача про умови кредитування та узгодження з нею саме тих умов, які вважав узгодженими кредитор; матеріали справи не містять доказів, що саме умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР», у редакції від 30 березня 2015 року, роздруківка яких додана позивачем до позовної заяви, існували саме в такій редакції на момент укладення кредитного договору, вони не можуть вважатися складовою кредитного договору, з огляду на їх мінливий характер; вважає, що оскільки строк кредитування не встановлений ні в заяві позичальника від 02 лютого 2018 року про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР», ні в заяві № 9022407579 від 02 лютого 2018 року на отримання кредиту від ТОВ “ФК “ЦФР», а в паспорті споживчого кредиту він не визначений як того вимагає ст. ст. 251, 252 ЦК України, то право нараховувати відсотки за користування кредитом у позивача відсутнє; нарахування плати за управління кредитом порушує Закон України “Про захист прав споживачів», тому отримані від неї суми в загальному розмірі 22401 грн. 70 коп. мають бути зараховані у зменшення зобов'язань за основною сумою; всупереч вимогам законодавства пеня в розмірі 21138 грн. 97 коп. нарахована в період дії карантину; позивачем не доведено набуття права вимоги за кредитним договором № 9022407579 належними та допустимими доказами. Просила суд у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 02 лютого 2018 року між ТОВ “ФК “ЦФР» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9022407579, який складається із заяви на отримання кредиту та умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР».
Відповідно до умов цього кредитного договору ТОВ “ФК “ЦФР» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 115244 грн. 80 грн, строком на 36 місяців, із річною процентною ставкою 11,99 %.
Із довідки за вих. № 3485426-SG від 16 липня 2019 року ТОВ “ФК “ЦФР» вбачається, що станом на 26 червня 2019 року ОСОБА_1 має за кредитним договором № 9022407579 суму несплаченого боргу в розмірі 107259 грн. 77 коп., пеню та неустойку в розмірі 21138 грн. 97 коп., загальна сума до сплати 128398 грн. 74 коп., сума для дострокового погашення кредиту 200914 грн. 71 коп.
Позивач ТОВ “ФК “ЄАПБ», посилаючись на те, що на підставі укладеного 26 червня 2019 року із ТОВ “ФК “ЦФР» договору відступлення прав вимоги № 20190626 набуло право вимоги за кредитним договором № 9022407579 до ОСОБА_1 , звернулося до суду з цим позовом.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
За змістом ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив правовий висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).
На підтвердження зазначених обставин позивачем до позовної заяви додано, зокрема, копію 1, 2, 3, 5,10 сторінок договору відступлення прав вимоги № 20190626, витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26 червня 2019 року.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. ч. 2-5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Позивачем ТОВ “ФК “ЄАПБ» подано до суду копії окремих аркушів договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26 червня 2019 року, який у розумінні ч. 2 ст. 95 ЦПК України не є витягом з документа, не відповідає вимогам щодо оформлення витягів із документів, встановлених законодавством України, встановити в повному обсязі його зміст за відсутності усіх сторінок є неможливим. Також, належним чином засвідчені копії окремих аркушів договору не є належним чином засвідченою копією самого документа.
З огляду на вищезазначене, суд не приймає надані позивачем копії окремих аркушів договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26 червня 2019 року як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні ст. 77-79 ЦПК України.
Із долученого позивачем витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26 червня 2019 року вбачається, що він завірений представником позивача ОСОБА_2 , будь-які інші підписи, зокрема, “Від кредитора» так і “Від Нового Кредитора» у ньому відсутні.
Суд звертає увагу, що оскільки оригінальний реєстр боржників, є документом, що підписується всіма учасниками правочину, витяг з нього, як його частина, що стосується конкретного боржника, також має бути підписана як “Від кредитора» так і “Від Нового Кредитора». Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником ОСОБА_2 , такий доказ не відповідає, зокрема, вимогам щодо достовірності доказу, оскільки на підставі наданого позивачем витягу суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи, а саме, чи дійсно право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 9022407579 було передано від ТОВ “ФК “ЦФР» до ТОВ “ФК “ЄАПБ» згідно із реєстром боржників до договору відступлення прав вимоги № 20190626.
Відсутність підпису первісного кредитора ТОВ “ФК “ЦФР» на витягу з реєстру боржників не дає суду підстав вважати доведеним факт передачі права вимоги таким кредитором новому кредитору, тільки тому, що останній стверджує про таку передачу.
Також позивачем ТОВ “ФК “ЄАПБ» не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором відступлення прав вимоги № 20190626, а у разі його безоплатності обґрунтування цього у позовній заяві.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач ТОВ “ФК “ЄАПБ» не надало належних та допустимих доказів набуття ним права вимоги за кредитним договором № 9022407579 від 02 лютого 2018 року до відповідача ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача суми заборгованості за вказаним договором на користь позивача.
Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 виклав правовий висновок та зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.
Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що ТОВ “ФК “ЄАПБ» у суді не довело належними та допустимими доказами факту набуття права вимоги за кредитним договором № 9022407579 від 02 лютого 2018 року до відповідача ОСОБА_1 , тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.