справа № 702/1/19
провадження № 2/361/34/24
08.04.2025
Іменем України
08 квітня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Срібної Ю.О., Зазимко А.Ю., Панек А.С., Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дом-Гермес» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про відшкодування вартості втраченого вантажу,
У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дом-Гермес» (далі - ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» або Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (т. 2 а. с. 1-6), просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь шкоду, завдану втратою вантажу, у розмірі 420001 грн. 20 коп.
В обґрунтування позову зазначало, що 24 листопада 2017 року між ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 або ОСОБА_4 ) було укладено договір № 143.
05 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_3 у Товариства здійснено замовлення товару, а саме насіння гібриду соняшника “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (екстра) в кількості 100 шт. на суму 116667 грн. та насіння гібриду соняшника “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (екстра) в кількості 200 шт. на суму 233334 грн., загальною сумою замовлення 420001 грн. 20 коп. Того ж дня, 05 лютого 2018 року, ФОП ОСОБА_3 повідомила Товариство, що для вивезення вказаного товару зі складу ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» вона здійснює пошук автотранспорту для перевезення на свій склад за адресою: АДРЕСА_1 .
06 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_3 повідомила директора Товариства ОСОБА_5 , що транспорт для вивезення замовленого товару зі складу Товариства вона знайшла, та повідомила, що йому передзвонить водій вантажного автомобіля перевізника для уточнення адреси складу та надання даних для складання відповідних документів.
Того ж дня, 06 лютого 2018 року, директору Товариства ОСОБА_5 зателефонував чоловік, представився водієм ОСОБА_6 , запитав точну адресу місця завантаження вантажу (товару) та повідомив свої паспортні дані, дані посвідчення водія, дані свідоцтва про реєстрацію вантажного автомобіля та його номерний знак, а також повідомив паспортні дані та ідентифікаційний код власника даного вантажного автомобілю ОСОБА_2 . В той же день, в офісі ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» було підготовлено договір про перевезення вантажів № 07/02. На телефонний номер водія, засобами мобільного зв'язку, директором ОСОБА_5 відправлено фото-зображення договору № 07/02 з підписом та печаткою Товариства, для ознайомлення.
07 лютого 2018 року з телефонного номера водія, засобами мобільного зв'язку, директором Товариства ОСОБА_5 отримано фото-зображення (попередньо направленого водію) договору про перевезення вантажів № 07/02 з підписом в графі перевізника, а також повідомлення, що договір підписано. Отримавши дане повідомлення з фото-зображенням договору № 07/02, директор Кимак Я.В. був впевнений, що договір підписано водієм перевізника. Достовірно стверджувати, ким і коли поставлено підпис на вказаному договорі та ким відправлено його на мобільний телефон, директор ОСОБА_5 не може.
Також 07 лютого 2018 року на вище вказаний товар, Товариством було виставлено ФОП ОСОБА_3 рахунок на оплату вказаного товару № 92 на загальну суму 420001 грн. 20 коп.
Того ж дня, 07 лютого 2018 року вантажний автомобіль марки МАN, модель L2000 8.163, д.н.з. НОМЕР_1 , який прибув на склад Товариства (Київська область, Баришівський район, с. Гостролуччя, вул. Леніна, 34-А), завантажено замовленим ТОВ ОСОБА_3 товаром (насіння гібриду соняшника “Антей» (екстра) в кількості 100 шт. та насіння гібриду соняшника “Богдан» (екстра) в кількості 200 шт. та Товариством виписано товарно-транспортну накладну № 07/02 для супроводження цього товару. Дану товарно-транспортну накладну було підписано водієм ОСОБА_1 в графі отримав водій/експедитор та в графі прийняв водій/експедитор, оригінал якої передано водію ОСОБА_1
09 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_3 повідомила Товариству, що товар нею не отримано, а водій перевізника ОСОБА_1 , який здійснював перевезення цього товару повідомив їй про вивантаження (перевантаження) даного товару невстановленій особі зовсім за іншою адресою в м. Миколаїв, не вказаною в товарно-транспортній накладній № 07/02 від 07 лютого 2018 року.
По даному факту вивантаження (перевантаження) вантажу (товару) невстановленій особі, 12 лютого 2018 року директором ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» Кимаком Я.В. подано до Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення, за даним фактом порушено кримінальне провадження № 12018100100001963 за ч. 3 ст. 185 КК України.
Вважає, що грубо ігноруючи дані вантажоодержувача ФОП ОСОБА_3 та пункт розвантаження товару, зазначений в товарно-транспортній накладній № 07/02, водій ОСОБА_7 передав товар невстановленій особі в м. Миколаїв, не переконавшись, що передає його саме вантажоодержувачу за товарно-транспортною накладною № 07/02 від 07 лютого 2018 року, чим завдав Товариству шкоди в розмірі вартості втраченого товару на суму 420001 грн. 20 коп.
Представник позивача ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» адвокат Войтко О.В. у суді позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному вище, просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у суді заперечував проти задоволення позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому посилався на те, що сторони договору № 143, а саме ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» та ФОП ОСОБА_3 грубо порушили його умови, що і призвело до можливих спричинених збитків, за умови якщо з їх сторони не було злочинної змови, таким чином незаконно шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами в судовому порядку, пред'явивши безпідставний позов. Вказував на те, що 06 лютого 2018 року з ним ані представники позивача, ані третя особа ОСОБА_3 взагалі не спілкувалися з приводу надання транспорту для перевезення вантажу.
06 лютого 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_2 і запропонував на його автомобілі відвести вантаж із Баришівського району в Миколаївську область, на що він погодився та ОСОБА_2 надав номер мобільного телефону замовника НОМЕР_2 , з яким він контактував і надав йому свої дані, а саме номер автомобіля і дані посвідчення водія. Йому було зазначено, що 07 лютого 2018 року о 08.00 годині він має бути за адресою в с. Гостролуччя Баришівського району Київської області, де мали здійснити завантаження автомобіля. Він вважав, що за цією адресою також буде і особа, яка отримувала вантаж, та замовила автомобіль і спілкувалась зі ним по телефону, але працівники складу відразу після його приїзду, 07 лютого 2018 року, поставили автомобіль під завантаження і завантажили його зав'язаними мішками, вміст яких йому не був достеменно відомий, він їх не перевіряв у тому числі і їх кількість, вагу та інше, адже ніхто таких повноважень йому не надавав. На вимогу працівників складу ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес», він надав своє посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію автомобіля, йому було надано товарно-транспортну накладну, в якій було зазначено, що він має відвезти товар до села Криве Озеро, про що було домовлено і в телефонній розмові із замовником автомобіля, який мав приймати вантаж в тому місці, яке він визначить, адже адресу в товарно-транспортній накладній не було зазначено взагалі. Ніхто ніякого договору з ним не укладав, він ніякого договору не підписував, номерів телефону йому не надавали і він також не надавав свій номер телефону. Твердження директора Товариства, що 06 лютого 2018 року о 14 год. 23 хв., йому зателефонував водій (098-998-89-43; 068-867-81-81) та назвався ОСОБА_6 може бути достовірним, він не може це ні спростувати, ні підтвердити, адже ці номери телефонів ніякого відношення до нього не мають, за виключенням того, що з номера НОМЕР_3 з ним спілкувався замовник і власник вантажу, який він перевозив і він відвіз цей вантаж за місцем яке ця особа вказала в телефонному режимі. Що стосується іншого номера телефону, то він йому взагалі не знайомий і встановленням власників цих телефонів має зайнятись працівники правоохоронних органів.
Крім того, у договорі про перевезення вантажу, долученого позивачем на підтвердження позовних вимог, зазначено його дійсні дані, зокрема, його адресу проживання та дані паспорта, але станом на 07 лютого 2018 року в с. Гостролуччя він таких даних працівникам складу чи іншим особам не надавав і не міг надавати, Вважає, що ці дані директор ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» отримано ним і використано для підроблення цього договору з копії протоколу його допиту, який складався слідчим. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Стаднюк М.С. у суді заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те що, позивачем не надано допустимих доказів, на підставі яких можна встановити обставини (факти), що обґрунтовують вимоги позивача, а саме договору перевезення вантажу між сторонами, а також товарно-транспортної накладної щодо такого перевезення.
Третя особа: ОСОБА_2 у суді заперечував проти задоволення позову, надав суду покази свідка та суду пояснив, що 06 лютого 2018 року до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_8 , який повідомив, що до нього через сайт “ОЛХ» зателефонував невідомий чоловік та запропонував 07 лютого 2018 року здійснити перевезення вантажу з Київської області до с. Криве Озеро, але оскільки він ( ОСОБА_8 ) у цей день був зайнятий, тому запропонував йому ( ОСОБА_2 ) здійснити це перевезення, надавши номер телефону невідомого чоловіка - 0989988943. Зателефонувши за вказаним номером невідомій особі, який повідомив, що 07 лютого 2018 року потрібно прибути до с. Гостролуччя Баришівського району Київської області, де потрібно завантажити вантаж та відвезти його до с. Криве Озеро. Узгодивши з незнайомою особою в телефонному режимі всі питання, у тому числі й, що стосувалось оплати за перевезення вантажу, він зателефонував ОСОБА_1 та запропонував йому в якості водія на його ( ОСОБА_2 ) автомобілі здійснити це перевезення, на що ОСОБА_1 погодився і для контакту останнього з замовником, він надав номер телефону замовника ОСОБА_1 . Приблизно о 08 год. 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 , як і було домовлено із замовником, прибув на склад, що розташований в с. Гостролуччя в Баришівському районі Київської області, там вантажники завантажили його автомобіль наповненими мішками із достовірно невідомим їх вмістом і він виїхав в напрямку с. Криве Озеро. Близько 9 год. 10 хв., йому з того ж телефону, а саме НОМЕР_3 , зателефонував той же замовник і повідомив, що вантаж потрібно привезти до м. Миколаїв, так як виникли проблеми зі складським приміщенням у с. Криве Озеро. Домовившись із замовником про додаткову оплату, в зв'язку зі збільшенням відстані перевезення, він зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що потрібно вантаж везти до м. Миколаїв, що той і зробив, повідомивши десь о 19.30, що замовник, з яким він також контактував по тому ж номеру телефону, отримав вантаж, перевантаживши його до іншого автомобіля, розрахувався, претензій ніяких не було. Вважає, що внаслідок порушення сторонами умов договору № 143, яким передбачено отримання товару саме дилером, тобто ФОП ОСОБА_3 , доручення (довіреності) на отримання товару взагалі не було і позивач не мав ніякого права видавати будь який товар третій особі. Але директор Товариства, лише на підставі телефонного дзвінка від незнайомого, як він намагається стверджувати, для нього чоловіка з тел. 0989988943, який зателефонував йому, ніби то лише 06 лютого 2018 року о 14 год. 23 хв., розпорядився завантажити 07 лютого 2018 року автомобіль МАN, д.н.з. НОМЕР_4 , який мав заїхати під завантаження. Після завантаження автомобіля, водій ОСОБА_1 за розпорядженням того ж самого чоловіка в телефонному режимі, що дав розпорядження директору його завантажити, відвіз вантаж по його вказівці за визначеним місцем доставки м. Миколаїв. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Третя особа: ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, надала до суду пояснення, у яких посилалася на те, що у лютому 2018 року в її офісне приміщення приїхав директор ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» ОСОБА_5 та запропонував з метою перепродажу купити товар, а саме: насіння гібриду соняшника “Антей» (екстра) у кількості 100 кг та насіння гібриду соняшника “Богдан» (екстра) у кількості 200 кг. Оскільки дана пропозиція не викликала у неї зацікавленості, то вона погодилася взяти даний товар під реалізацію. На її оголошення, розміщене на сайті, про перевезення вантажу, їй зателефонував чоловік і представився ОСОБА_9 та погодився перевезти товар, який вона замовляла у ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес». У подальшому вона передала номер телефону цього чоловіка, директору Товариства ОСОБА_5 . Номер телефону, з якого їй телефонував чоловік на ім'я ОСОБА_10 , вона не пам'ятаю. 07 лютого 2018 року вона зателефонувала директору ОСОБА_5 , який повідомив, що автомобіль із товаром вибув зі складу Товариства. У подальшому, їй на електронну адресу від Товариства надійшла скан-копія рахунку на оплату № 92 від 07 лютого 2018 року та товарно-транспортна накладна № 07/02 від 07 лютого 2018 року. 08 лютого 2018 року, у день коли товар повинен був їй бути доставлений, вона намагалася додзвонитися чоловіку на ім'я ОСОБА_10 , з метою отримання інформації стосовно того де перебуває товар, але її спроби були невдалими. Після того, як товар не було доставлено, вона почала хвилюватися та попросила свого чоловіка розшукати водія, який перевозив товар. Зателефонувавши директору Товариства ОСОБА_5 та отримавши копії технічної документації на автомобіль, яким мав бути доставлений їй товар, вона довідалася місце реєстрації власника автомобіля - смт Христинівка. Її чоловік зателефонував у сільську раду і запитав чи проживає в смт Христинівка особа на прізвище ОСОБА_11 та чи можуть вони надати номер телефону особи на прізвище ОСОБА_11 , на що їм відповіли, що така, особа на прізвище ОСОБА_11 проживає в смт Христівка та надали номер телефону жінки з прізвищем ОСОБА_11 . Згодом стало відомо, що це мати власника автомобіля, в якому перевозився товар, яка дала їм телефон ОСОБА_12 . На запитання її чоловіка у ОСОБА_13 , де авто з товаром ОСОБА_14 , ОСОБА_11 відповів, що авто було вивантажено без проблем у місті Миколаєві і зараз стоїть на стоянці в м. Бровари, водій відпочиває, а коли її чоловік сказав, що хоче під'їхати поспілкуватися з водієм, ОСОБА_2 повідомив, що помилився, та водій поки ще не приїхав. Вказувала на те, що замовлений у ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» нею товар, так і не отримано.
Представник третьої особи: ФОП ОСОБА_3 адвокат Куцмида В.І. у суді позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
З'ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріалах справи, заслухавши показання свідків, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом із матеріалів справи та наданих сторонами пояснень, які узгоджуються між собою щодо обставин цієї справи, встановлено наступне.
07 лютого 2018 року близько 08.00 год. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки МАN, модель L2000 8.163, д.н.з. НОМЕР_1 , прибув до ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес», за адресою Київська область, Баришівський район, село Гостролуччя, для завантаження товару.
Того ж дня, 07 лютого 2018 року до вказаного автомобіля зі складу ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» відбулося завантаження товару та виписано товарно-транспортну накладну № 07/02, у якій зазначено замовник (платник) ФОП ОСОБА_3 , пункт навантаження: Київська область, с. Гостролуччя, пункт розвантаження: м. Криве Озеро.
12 лютого 2018 року у зв'язку з неотриманням ФОП ОСОБА_3 товару, директор ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 КК України, до якої ним долучені виписка з ЄДР ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес»; наказ № 1 від 02 жовтня 2014 року про призначення на посаду директора; копію паспорта та ідентифікаційного коду; витяг з ЄДР по ФОП ОСОБА_3 ; дилерський договір № 143 від 24 листопада 2017 року; копія рахунку № 92 від 07 лютого 2018 року; копія товарно-транспортної накладної № 07/02 від 07 лютого 2018 року; скріншот відправлених листів на електрону адресу ФОП ОСОБА_3 ; копія водійського посвідчення ОСОБА_1 та свідоцтво про реєстрацію автомобіля МАN, д.н.з. НОМЕР_1 .
15 лютого 2018 року по факту таємного викрадення невстановленою слідством особою, майна ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» правоохоронними органами порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018100100001963 за ч. 3 ст. 185 КК України.
03 квітня 2018 року у ході вказаного кримінального провадження слідчим були допитані свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зі змісту протоколу допиту свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що їх пояснення щодо подій, які відбулися з 06 по 08 лютого 2018 року щодо перевезення товару є ідентичними, наданими ними у даній цивільній справі.
Свідок ОСОБА_15 у суді підтвердив обставини щодо того, що на його оголошення, розміщене на сайті “ОЛХ» про надання послуг перевезення, зателефонував невідомий чоловік та запропонував відвести вантаж із Київської області у с. Криве Озеро, однак оскільки він не міг здійснити це перевезення, тому запропонував здійснити це перевезення своєму знайомому ОСОБА_2 .
Позивач ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес», звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 07 лютого 2018 укладено договір про перевезення вантажів № 07/02, шляхом надсилання 06 лютого 2018 року директором Товариства ОСОБА_5 на мобільний номер водія, який йому телефонував 06 лютого 2018 року та представився водієм ОСОБА_6 і повідомив свої дані, фото-зображення договору № 07/02 із підписом та печаткою Товариства, а 07 лютого 2018 року директором ОСОБА_5 отримано фото-зображення (попередньо направленого водію) договору про перевезення вантажів № 07/02, із підписом в графі перевізника, а також повідомлення, що договір підписано.
При цьому достовірно стверджувати, ким і коли було поставлено підпис на вказаному договорі у графі перевізник та ким було відправлено його на мобільний телефон, директор ОСОБА_5 не може.
Дані обставини в суді підтвердив директор ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» ОСОБА_5 , допитаний судом як свідок.
Відповідач ОСОБА_1 категорично заперечує факт того, що ним здійснювалося будь-які дії щодо підписання вказаного договору про перевезення вантажів № 07/02 у будь-який спосіб, крім того, зазначає, що свої дані, зокрема, паспортні дані, він нікому не надавав. Товар, який він перевозив, доставлений ним у м. Миколаїв, а не у с. Криве Озеро за вказівкою від замовника, яка надійшла по телефону.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.
При вирішенні цього спору, у контексті із заявленими позивачем ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» позовними вимогами та наданими відповідачем ОСОБА_1 запереченням на позовні вимоги, доказуванню підлягає, зокрема, факт укладення 07 лютого 2018 року між сторонами договору про перевезення вантажів № 07/02 та розмір вартості втраченого вантажу, заявленого позивачем до стягнення з відповідача, та лише за доведеності цих фактів можливе вирішення позовних вимог.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
За змістом ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У ч. ч. 1-3 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що договір перевезення укладається між сторонами у письмові формі та має містить підпис сторін, що буде підтверджувати досягнуті між сторонами умови, що визначені законом як істотні, права, обов'язки та відповідальність сторін.
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
У ч. 6 ст. 95 ЦПК України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Всупереч зазначеним вимогам, позивачем ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» не долучено до позовної заяви, а також не надано у ході розгляду цієї справи належним чином засвідченої копії договору перевезення вантажів № 07/02 від 07 лютого 2018 року.
Позивач ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» на вимогу суду оригіналу вказаного договору перевезення вантажів № 07/02 до суду не надав.
Крім того, один із примірників копії договору, як і копії інших поданих документів, дійсно містить печатку та підпис директора позивача, разом з тим сам представник позивача у судовому засіданні 29 січня 2020 року на запитання головуючого судді, навіщо було засвідчувати копії документів за відсутності їх оригіналу, вказав на те, що директор не зазначив на копіях напис “копія вірна».
Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що позивач ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» не довів належними доказами факт укладення 07 лютого 2018 року договору перевезення вантажів № 07/02.
Позивач ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» не скористався своїм правом заявити клопотання про проведення відповідної експертизи.
При цьому є незрозумілими обставини щодо не надання на підпис вказаного договору перевезення вантажів № 07/02 водію ОСОБА_1 07 лютого 2018 року під час відвантаження товару зі складу Товариства та не долучення цього договору перевезення 12 лютого 2018 року директором Кимаком Я.В. при зверненні до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи.
Разом з тим, як встановлено судом вище, 07 лютого 2018 року при завантаженні товаром автомобіля марки МАN, модель L2000 8.163, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого був відповідач ОСОБА_1 , співробітниками ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» виписано товарно-транспортну накладну № 07/02.
Відповідач у справі ОСОБА_1 визнає факт отримання ним за вказаною товарно-транспортною накладною № 07/02вантажу на перевезення.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 ЦК України).
У розділу 1 Правил встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до п. 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
У п. 11.4 Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Досліджуючи зміст наданої позивачем у справі товарно-транспортної накладної № 07/02 від 07 лютого 2018 року, судом встановлено, що вона містить такі відомості: автомобіль МАN, НОМЕР_1 , вид перевезення авто, водій ОСОБА_1 , ВАЕ 44240, замовник (платник) ФОП ОСОБА_16 , пункт навантаження: Київська область, с. Гостролуччя, пункт розвантаження: м. Криве Озеро, вантаж наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезення відповідних вантажів, кількість місць триста, маса брутто, т: три; у графі отримав водій/екпедитор: ОСОБА_1 та міститься підпис; у графі бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) міститься підпис, у графі відпуск дозволив: ОСОБА_17 , директор та міститься підпис. Відомості про вантаж: насіння соняшнику, 300 місць, маса нетто, т: 3,1.
У графі здав (відповідальна особа вантажовідправника) міститься підпис, у графі прийняв водій/експедитор ОСОБА_1 та міститься підпис.
Будь-яких інших відомостей зазначена товарно-транспортна накладна не містить.
Суд звертає увагу на той факт, що товарно-транспортна накладна № 07/02 від 07 лютого 2018 року вантажовідправником ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» належним чином не була заповнена, вона не містить повної адреси пункту розвантаження, графа “всього відпущено на загальну суму» ніяких відомостей не містить, її розділ “відомості про вантаж» не містять переліку переданого відповідачу для перевезення вантажу, зокрема, що саме що за даною товарно-транспортною накладною перевозився вантаж: насіння гібриду соняшника “Антей» (екстра) в кількості 100 шт. та насіння гібриду соняшника “Богдан» (екстра) в кількості 200 шт., ціни за одиницю, загальна сума товару, розділ “вантажно-розвантажувальні операції» не містять необхідних відомостей, а саме у графах, що визначать найменування вантажу, документи з вантажем, час прибуття, вибуття та підписи відповідальних осіб, враховуючи, що дана товарно-транспортна накладна повинна виписуватися в кількості не менше чотирьох екземплярів, що суперечить вимогам п. п. 11.7, 11.8 Правил, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами у даній справі.
Отже, із дослідженої товарно-транспортної накладної № 07/02 від 07 лютого 2018 року, вбачається, що вона не може підтверджувати того, який саме вантаж підлягав перевезенню та у ній відсутня вартість вантажу, що переданий для перевезення відповідачу ОСОБА_1 .
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила порушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до належних доказів на підтвердження його вартості; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Обґрунтовуючи розмір заявлених позовних вимог, позивач посилається на вартість втраченого вантажу, який перевозив відповідач ОСОБА_1 , зокрема, насіння гібриду соняшника “Антей» (екстра) в кількості 100 шт. на суму 116667 грн. та насіння гібриду соняшника “Богдан» (екстра) в кількості 200 шт. на суму 233334 грн., визначений у рахунку на оплату № 92 від 07 лютого 2018 року на загальну суму 420001 грн. 20 коп., який, на думку позивача, є розміром фактичної шкоди (реальними збитками).
Разом з тим, зазначений рахунок № 92 від 07 лютого 2018 року як належний доказ на підтвердження доказу вартості втраченого вантажу, суд до уваги не приймає, оскільки враховуючи, що товарна-транспортна накладна № 07 від 07 лютого 2018 року не містять переліку переданого відповідачу для перевезення вантажу, зокрема, насіння гібриду соняшника “Антей» (екстра) в кількості 100 шт. та насіння гібриду соняшника “Богдан» (екстра) в кількості 200 шт., а у її розділі “відомості про вантаж» міститься загальна назва “насіння соняшнику», тому такий доказ не може вважатися належним та допустимим доказом вартості даного вантажу.
Таким чином, суд вважає, що позивачем ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» не доведено належними та допустимими доказами розмір втраченого вантажу.
Надані позивачем до суду докази не підтверджують того, який саме вантаж підлягав перевезенню відповідачем, що відповідно унеможливлює доведення позивачем того, який вантаж було втрачено та його вартість, а отже й розмір заявлених позивачем вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що ТОВ “Торгівельний Дом-Гермес» у суді належними та допустимими доказами розмір вартості втраченого вантажу не доведено, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 71, 76, 81, 89, 259, 260, 263 - 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дом-Гермес» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про відшкодування вартості втраченого вантажу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.