07 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33951/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (суддя Н.Є. Калугіна) у справі № 160/33951/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача щодо безпідставного не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 18 березня 2024 по 15 квітня 2024, з 29 травня 2024 по 05 червня 2024) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 18 березня 2024 по 15 квітня 2024, з 29 травня 2024 по 05 червня 2024) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за спірний період перебування на лікуванні у зв'язку із пораненням під час захисту Батьківщини, позивачу протиправно не нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду передбачену постановою КМУ №168
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що позивач проходив стаціонарне лікування у періоди з 18.03.2024 по 15.04.2014 та з 29.05.2024 по 05.06.2024, з підстав не пов'язаних з отриманням поранення (травми) 30.12.2023, тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168, Порядку №260 за цей період.
Позивач не довів доказами причинно-наслідковий зв'язок між пораненням, отриманим 30.12.2023, та перебуванням на лікуванні у періоди з 18.03.2024 по 15.04.2014 та з 29.05.2024 по 05.06.2024.
Суд дійшов висновку про те, що під час розгляду справи не встановлено правових
підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, Порядку №260 за періоди стаціонарного лікування з 18.03.2024 по 15.04.2014 та з 29.05.2024 по 05.06.2024, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що судом першої інстанції помилково не враховано діагноз, з яким позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.03.2024 по 15.04.2024. Зазначає, що при лікуванні з 29.05.2024 по 05.06.2024 одним із діагнозів позивача було пошкодження медіального меніску правого колінного суглобу, що відповідає довідці про обставини травми від 01.02.2024 №430. Відтак, скаржник вважає, що в спірному випадку існували умови для отримання ним додаткової винагороди в збільшеному розмірі за спірний період лікування.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно довідки про обставини травми від 01.02.2024 № 430, 30 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Степове Донецької області позивач отримав поранення: акубаротравма, контузія головного мозку, забій колінного суглобу та гомілки правої ноги.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2024 №29 «Про встановлення обставин поранення під час безпосередньо участі у бойових діях 30.12.2023 солдата ОСОБА_1 », поранення позивача визнано таким, що отримано під час виконання бойового завдання та пов'язано із захистом Батьківщини.
Згідно виписки із карти амбулаторного хворого №72 з 31.12.2023 по 10.01.2024 позивач проходив лікування у медичному пункті Військової частини НОМЕР_1 з діагнозом: Постравматична цефалгія (G44.80). Забій правого колінного суглобу (S80.0).
Згідно виписки із карти амбулаторного хворого №88 з 15.01.2024 по 25.01.2024 позивач проходив лікування у медичному пункті Військової частини НОМЕР_1 з діагнозом: ВТ (30.12.2023). Акубаротравма, цефалгічний, вестибуло-атактичний синдром. (Т70.0). Інфекція сечовивідних шляхів. Хронічний цистит. Сечокам'яна хвороба. Остеоартроз правого колінного суглоба. Гіпертонічна хвороба 1 ст. 1 ст. ризик З СН 1. Аутоімунний тиреоідит, вузлова форма. Гіпотиреоз середнього ступеню, субкомпенсація.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди за січень 2024 року» від 05.02.2024 №59, позивачу виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 грн за грудень 2023 - січень 2024 за час лікування.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №817/3 з 30.01.2024 по 09.02.2024 позивач проходив лікування в КНП «Міська клінічна лікарня №4 Дніпровської міської ради» з діагнозом: Аутоімунний тиреоїдит, вузол правої частки щитоподібної залози. Гіпотиреоз, важка форма, декомпенсований на тлі замісної терапії. Стеатична хвороба печінки метаболічно асоційована. Ожиріння І ст складного генезу (ІМТ- 34). Синдром інсулінорезистентності. Обмінна міокардіодистрофія. Гіпертонічна хвороба II ст., 2 ст, гіпертензивне серце (ГЛШ), КВР-3 (високий) СН І. Наслідки МВТ. Струсу головного мозку. Акубаротравма. Виражений цефалгічний синдром. Хронічна лівобічна сенсоневральна туговухість.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди за січень 2024 року» від 05.03.2024 №104, позивачу виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 грн за січень- лютий 2024 за час лікування, перебування у відпустці.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №603 з 18.03.2024 по 15.04.2024 позивач проходив лікування у Військовій частині НОМЕР_2 . Повний діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень в стадії загострення. Супутні захворювання: Хромічний аутоімунний тиреоїдит, маніфестний гіпотиреоз, стадія декомпенсації. Гіпертонічна хвороба 1 ст., ступінь АГ2, ризик-3. СН-1 ст. Аліментарне ожиріння 1 ст. (ІМТ-34.0). Стеатична хвороба печінки метаболічно асоційована. Стан після МВТ (30.12.23р.), заритої ЧМТ, струсу головного мозку, астено-невротичний синдром, цефалгія. Хронічна вертеброгенна цервікотораколюмбалгія, зі стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4147/3 з 29.05.2024 по 05.06.2024 позивач проходив лікування в ендокринологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» з діагнозом: Аутоімунний тиреоїдит, вузол правої частки щитоподібної залози. Гіпотиреоз, важка форма, декомпенсований (на тлі замісної терапії). Статична хвороба печінки метаболічно асоційована. Ожиріння П ст складного генезу (ГМТ-36,7). Синдром інсулінорезистентності. Обмінна міокардіодистрофія. Гіпертонічна хвороба П ст., 2 ст., гіпертензивне серце (ГЛШ), КВР-3 (високий) СН І. Дисліпідемія. Хронічна лівобічна сенсоневральна туговухість. СКХ. Хронічний цистит в стані ремісії. Пошкодження медіального меніску правого колінного суглобу.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу додаткової грошової винагороди виходячи із розміру 100000,00 грн на місяць за періоди з 18.03.2024 по 15.04.2024, з 29.05.2024 по 05.06.2024, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).
Згідно приспів п.1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Згідно розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які зокрема у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
З огляду на вказані норми можливо дійти висновку про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. включаються особи, які:
- перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого);
- перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки про обставини травми від 01.02.2024 № 430, 30 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Степове Донецької області позивач отримав поранення: акубаротравма, контузія головного мозку, забій колінного суглобу та гомілки правої ноги.
Разом з тим, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2024 №29 «Про встановлення обставин поранення під час безпосередньо участі у бойових діях 30.12.2023 солдата ОСОБА_1 », поранення позивача визнано таким, що отримано під час виконання бойового завдання та пов'язано із захистом Батьківщини.
В свою чергу, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи виписки із медичної карти стаціонарного хворого №603 стосовно спірного періоду з 18.03.2024 по 15.04.2024 та виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4147/3 стосовно спірного періоду з 29.05.2024 по 05.06.2024, колегія суддів зазначає, що вони не містять відомостей про те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я саме у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зазначені в цих виписках із медичних карт стаціонарного хворого діагнози позивача не містять інформації та не дають підстав для висновку, що вони виникли через отримання позивачем поранення 30.12.2023, щодо якого складена довідка від 01.02.2024 № 430.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду щодо змісту виписок із медичної карти стаціонарного хворого №603 та №4147/3.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач проходив стаціонарне лікування у спірні періоди з підстав, не пов'язаних з отриманням поранення 30 грудня 2023 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу за спірні періоди збільшеної до 100000 грн. додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168, Порядку №260, а отже відповідачем не допущена протиправна бездіяльність. Натомість, зворотні аргументи скаржника свого підтвердження не знайшли.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 160/33951/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 07.05.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк