07 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9910/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року (суддя Семененко М.О., повне судове рішення складено 25 грудня 2024 року) в справі № 280/9910/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації громадянина України відповідно до п. 1 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 16 травня 2024 року;
зобов'язання розглянути та задовольнити заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 16 травня 2024 року та прийняти відповідне рішення про відстрочку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає цілком необґрунтованим заперечення судом першої інстанції можливості особистої подачі документа державному органу по пошті.
Крім того, зауважує, що у пункті 60 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року передбачено лише два варіанти відповіді з боку відповідача: у разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка, визначена у додатку 6 постанови, а у разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 постанови, і таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Суд першої інстанції не надав правової оцінки законності наданої позивачу відмови від відстрочки, де вказано, що заява про надання відстрочки залишена без опрацювання.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України? ?від 16 травня 2024 року №560, оскільки вважає, що на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Заяву подано засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта».
До заяви додано такі документи: копія паспорту, копія РНОКПП, посвідчення про приписку до призивної дільниці №2/132/Б-97/1, довідка Резерв +, довідка №200904, договір №132-24/К, договір №132-24.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач надав відповідь №310/11782 від 17.09.2024, в якій повідомив, що для оформлення (а не продовження дії відстрочки) відстрочки передбачена особиста подача (а не надсилання) заяви за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Враховуючи вищевикладене, заяву від 02.09.2024 про надання позивачу відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації залишено без опрацювання, оскільки невиконані вимоги п. 58 Порядку №560.
Оскільки заяву про відстрочку від мобілізації направлено позивачем засобами поштового зв'язку, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимоги щодо особистої подачі заяви про відстрочку від мобілізації, як передбачено пунктом 58 постанови №560, тому дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо не розгляду такої заяви по суті та повернення її позивачу без реалізації, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 02 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України? ? від 16 травня 2024 року №560, вважаючи, що на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №310/11782 від 17 вересня 2024 року повідомлено позивача, що для оформлення (а не продовження дії) відстрочки передбачена особиста подача (а не надсилання) заяви за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5, тому заяву від 02 вересня 2024 року про надання позивачу відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації залишено без опрацювання через невиконання вимог п. 58 Порядку №560.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).
Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені статтею 23 Закону №3543-ХІІ, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 якого призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, крім іншого, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154)).
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Пунктом 60 Порядку №560 установлено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна особисто подати на ім'я голови відповідної комісії заяву та інші документи, що підтверджують право на відстрочку, за результатами розгляду яких комісією приймається рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що формулювання «особисто подають на ім'я» вказує на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв'язку, тобто особа має особисто з'явитися до ТЦК та СП і вручити документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні.
Таким чином, оскільки позивачем при направленні заяви про відстрочку від мобілізації засобами поштового зв'язку не дотримано вимоги щодо особистої подачі заяви про відстрочку від мобілізації, як передбачено пунктом 58 Постанови №560, відповідач не мав підстав для розгляду такої заяви по суті звернення, й обґрунтовано залишив заяву позивача без опрацювання.
При цьому доводи апелянта стосовно того, що відповідач мав прийняти одне з двох рішень - або задовольнити заяву та надати відстрочку від призову, або відмовити у наданні такої відстрочки, а залишення заяви без опрацювання є бездіяльністю, суд відхиляє, адже саме позивачем не дотримано процедури подання заяви про відстрочку, тому отримавши заяву у спосіб, що не відповідає вимогам Порядку № 560, відповідач не мав підстав для розгляду такої заяви та вирішення по суті поставленого у ній питання.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність прояву з боку відповідача бездіяльності, відсутні й підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, про які просив позивач.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 280/9910/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 280/9910/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 07 травня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко