06 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34438/23
Суддя І інстанції - Захарчук-Борисенко Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року по справі №160/34438/23 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії при її перерахунку з 01.03.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 повного розміру щомісячної пенсійної виплати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» (зі змінами та доповненнями), без обмеження її максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 17.10.2024 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у справі №160/34438/23. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до статті 382 КАС України подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року по адміністративній справі №160/34438/23 в 30-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду.
08.11.2024 року до суду першої інстанції надійшов звіт від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду по справі №160/34439/23.
Ухвалою суду від 13.11.2024 року призначено звіт про виконання судового рішення у справі №160/34438/23 до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою від 26.11.2024 року відмовлено у прийнятті звіту про виконання рішення суду по справі №160/34438/23. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до статті 382 КАС України, протягом 30 днів з моменту отримання копії цієї ухвали суду, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по адміністративній справі №160/34438/23.
Ухвалою від 14.01.2025 року відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті звіту від 30.12.2024 року про виконання рішення суду по справі №160/34438/23. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до статті 382 КАС України подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по адміністративній справі №160/34438/23 до 17.02.2025 року включно. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 повного розміру щомісячної пенсійної виплати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» (зі змінами та доповненнями), без обмеження її максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023 року та з урахуванням раніше виплачених сум та виплатити заборгованість, що утворилась.
17.02.2025 року до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано звіт про виконання рішення суду,.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року відмовлено у прийнятті звіту від 17.02.2025 року про виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.03.2024 року по справі №160/34438/23.
Стягнуто з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 штраф на користь ОСОБА_1 у розмірі 30280,00 грн та штраф на користь Державного бюджету України у розмірі 30280 грн.
Встановлено новий строк для подання Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звіту про повне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року в адміністративній справі №160/34338/23 - до 10:00 год. 18.03.2025 року включно.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким прийняти звіт про виконання рішення та звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - Козака Юрія Івановича від накладення штрафу.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що ним вжито всі можливі заходи щодо фінансування виплати нарахованої доплати в сумі 200078,52 грн. на виконання рішення суду, а саме: направлено лист до Пенсійного фонду України для надання дозволу на фінансування вказаної суми від 05.12.2024 року №65258-162334/01-01/5-0400/2. Вказує на наявність підстав для прийняття звіту в частині його виконання та встановлення нового строку для подання звіту, оскільки в частині виконання рішення звіт судом не було прийнято. Посилаєтсья на те, що прийняття звіту в частині виконання рішення звільняє від накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційнаскарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено ст.ст. 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно із п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі Сорінг проти Об'єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції розглянуто звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зроблено висновок про неповне виконання рішення суду, так як відповідачем не здійснено виплату заборгованості за результатами перерахунку пенсії на підставі рішення суду у розмірі 200 078,52 грн.
Таким чином, не можна вважати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року таким, що виконано у повному обсязі.
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що наданий пенсійним органом звіт не містить даних про повне виконання судового рішення, а висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними.
Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням (п. 40).
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність встановлення нового строку для подання звіту.
Разом з тим, з приводу стягнення з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Між тим, колегія суддів роз'яснює, що накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі№ 160/13013/19.
Так, з поданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звітів вбачається, що належні позивачу пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення суду, будуть виплачені при надходженні відповідного фінансування для виплати сум нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою надбрання ними законної сили, тобто основною причиною невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості є відсутність фінансування.
Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач фактично не заперечує свого обов'язку щодо виплати суми заборгованості пенсії, яка виникла після перерахунку.
Так, суд звертає увагу, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсії, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійним фондом України. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України.
Верховний суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зверталось до Пенсійного фонду України листом з проханням розглянути питання щодо можливості фінансування виплати нарахованої позивачу доплати в сумі 200078,52 грн. для виконання рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у пенсійного фонду умислу чи вини щодо невиконання в повному обсязі рішення суду, а матеріалами справи підтверджується вчинення дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, що невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, то за таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, однак відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виплати заборгованості, а тому не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 штрафу.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича штрафу. В іншій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року - скасувати в частині стягнення з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 штраф на користь ОСОБА_1 у розмірі 30280,00 грн та штраф на користь Державного бюджету України у розмірі 30280 грн.
В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 06 травня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова