Справа № 420/3611/25
06 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за результатом якого позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не врахування до страхового стажу, ОСОБА_1 , періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1982р. серія НОМЕР_1 , а саме періоди з 15.04.1982р. по 08.07.1991р., 10.07.1991р. по 30.11.1992p., 01.12.1992р. по 29.12.1994p., 02.01.1995р. по 31.03.2000р. (записи 1-14 в трудовій книжці від 15.04.1982р. серія НОМЕР_2 );
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, врахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 , періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1982р. серія НОМЕР_2 , a саме періоди з 15.04.1982р. по 08.07.1991р., 10.07.1991р. по 30.11.1992р., 01.12.1992р. по 29.12.1994р., 02.01.1995р. по 31.03.2000р. (записи 1-14 в трудовій книжці від 15.04.1982р. серія НОМЕР_3 ), та призначити пенсію за віком;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ПФУ в Одеській області судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. на користь, ОСОБА_1 ;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ПФУ в Одеській області компенсацію за понесені витрати правничу допомогу у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень на користь, ОСОБА_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_1 при досягненні пенсійного віку звернулась до органів Пенсійного фонду України в Одеській області з метою призначення пенсії за віком. Проте, їй було відмовлено у призначенні пенсії рішенням від 02.12.2024р. № 262840023593, через те що не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1982р. серія НОМЕР_2 , оскільки запис про зміну прізвища внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974р. №162, а саме відсутня дата видачі документу на підставі якого внесені зміни.
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
До суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідно до відзиву відповідач заперечував щодо заявлених позовних вимог, вказавши, що Рішення № 262840023593 про відмову у призначенні пенсії Позивачу, прийнято у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.04.1982, оскільки запис про зміну прізвища внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 № 162, а саме: відсутня дата видачі документу на підставі якого внесено зміни.
З наведеного вбачається, що у Позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.11.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було уповноважене розглянути подану Позивачем заяву від 26.11.2024.
На підстави заяви та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 02.12.2024 винесено Рішення № 262840023593 про відмову у призначенні пенсії Позивачу, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону становить 31 рік. Страховий стаж заявниці становить 21 рік 01 місяць 16 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 15.04.1982, оскільки запис про зміну прізвища внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведения трудових книжок працівників від 20.06.1974 № 162, а саме: відсутня дата видачі документу на підставі якого внесено зміни.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо врахування до страхового стажу, ОСОБА_1 , періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1982р. серія НОМЕР_1 , а саме періоди з 15.04.1982р. по 08.07.1991р., 10.07.1991р. по 30.11.1992p., 01.12.1992р. по 29.12.1994p., 02.01.1995р. по 31.03.2000р. (записи 1-14 в трудовій книжці від 15.04.1982р. серія НОМЕР_2 ).
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч. 1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Вказане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (також Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом ч.ч.1,2,4 ст.24 до Закону №1058-ІV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт).
Пунктом 4.2 Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Ст.26 Закону № 1058 передбачено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31року.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до того, що трудовий (страховий) стаж позивачки складає 21 рік 01 місяць 16 днів.
Згідно до вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637). Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Діючою на час укладання шлюбу Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252), було передбачено, що зміна записів в трудових книжках щодо прізвища, імені, по-батькові, дати народження виконуються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові тощо) і з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 2.12).
Аналогічні правила містяться і в п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58.
З копії трудової книжки позивачки від 15.04.1982р. серія НОМЕР_1 , суд встановив, що на титульній сторінці міститься запис про зміну прізвища, а саме: « ОСОБА_2 записана неверно. ОСОБА_3 . Основание: паспорт НОМЕР_4 выданный ОВД Ленинградского РЦП», міститься підпис інспектора по кадрам та скріплено відтиском печатки підприємства. Періоди роботи внесені на підставі наказів, підписані уповноваженими особами, скріплені печатками.
Вищевказані Інструкції передбачають, що записи до трудової книжки, зокрема щодо зміни прізвища, вносить відповідальний працівник підприємства, а не працівник. Тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Позивачка не має можливості та обов'язку здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
На думку суду, вказаний недолік ведення трудової книжки позивачки не є достатньою підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки зміна прізвища підтверджується іншими наданими позивачкою документами. Таким чином, оцінюючи у сукупності надані докази, суд вважає, що відсутність дати видачі документу на підставі якого внесено зміни у трудовій книжці не спростовує факт зайнятості позивачки в період роботи з 15.04.1982р. по 08.07.1991р., 10.07.1991р. по 30.11.1992p., 01.12.1992р. по 29.12.1994p., 02.01.1995р. по 31.03.2000р. та не може бути підставою для не зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для ви значення права на пенсію.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 3.3. Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися
З аналізу викладених норм слідує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте відповідачем на підтвердження вжиття заходів щодо витребування документів до суду жодних доказів не надано.
Відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивачки.
Таким чином, оцінюючи у сукупності надані докази, суд вважає, що належним захистом прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.12.2024 № 262840023593 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Що стосується обраного позивачкою способу захисту порушеного права у вигляді вимоги зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, врахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 , періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1982р. серія НОМЕР_2 , a саме періоди з 15.04.1982р. по 08.07.1991р., 10.07.1991р. по 30.11.1992р., 01.12.1992р. по 29.12.1994р., 02.01.1995р. по 31.03.2000р. (записи 1-14 в трудовій книжці від 15.04.1982р. серія НОМЕР_3 ), та призначити пенсію за віком, то суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Пункт 4.7 Порядку №22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивачки позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 , періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1982р. серія НОМЕР_2 , a саме періоди з 15.04.1982р. по 08.07.1991р., 10.07.1991р. по 30.11.1992р., 01.12.1992р. по 29.12.1994р., 02.01.1995р. по 31.03.2000р. (записи 1-14 в трудовій книжці від 15.04.1982р. серія НОМЕР_3 ), оскільки інші періоди роботи є зарахованими відповідачем. А також з огляду на наявність дискреційних повноважень при прийнятті рішень про призначення чи відмову в призначенні пенсії, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
В той же час, вказуючи про неспівмірність та завищеність розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, не вказує та не надає жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про не співмірність цих витрат складності справи, виконаній адвокатом роботі, витраченому часу, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.12.2024 року № 262840023593 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012; ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1982р. серія НОМЕР_2 , a саме періоди з 15.04.1982р. по 08.07.1991р., 10.07.1991р. по 30.11.1992р., 01.12.1992р. по 29.12.1994р., 02.01.1995р. по 31.03.2000р. (записи 1-14 в трудовій книжці від 15.04.1982р. серія НОМЕР_3 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012; ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 26.11.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012; ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012; ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко