про закриття провадження у справi
07 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/13677/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання Апарату Верховної Ради України про закриття провадження у справі за позовом адвоката Цикалевича Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
19.05.2021 адвокат Цикалевич Володимир Миколайович, що діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач), в якому просив:
бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати при звільненні помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата 27.11.2014 року визнати протиправною;
зобов'язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі тримісячної заробітної плати при звільненні помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата 27.11.2014 року;
зобов'язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 27.11.2014 року по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України 7 скликання ОСОБА_2 з 02 грудня 2013 року по 27 листопада 2014 року.
27 листопада 2014 року достроково припинила свої повноваження Верховна Рада України VII скликання. Позивача, як помічника-консультанта народного депутата України було звільнено у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України.
При звільненні позивач подав заяву від 23 квітня 2021 року про надання довідок щодо заробітної плати та виплату одноразової грошової допомоги за дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Однак, листом від 13 травня 2021 року № 15/26-2021/157180 Апарат Верховної Ради України відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги за дострокове припинення повноважень народного депутата України, оскільки народний депутат самостійно у межах загального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів, здійснює розподіл місячного фонду оплати праці, надає матеріальну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.
Вказане рішення відповідача вважає протиправним та таким, що порушує його права, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 справу прийнято до провадження, визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 запропоновано позивачу та представнику позивача адвокату Цикалевичу Володимиру Миколайовичу надати суду витяг з трудової книжки ОСОБА_1 на підтвердження періоди роботи у якості помічника-консультанта та письмові пояснення з приводу клопотання відповідача про закриття провадження у справі, визначено усі вищевказані документи необхідно направляти на електронну пошту через офіційну електронну адресу або підсистему «Електронний суд» у строк до 06 травня 2025 року.
07.04.2025 до Луганського окружного адміністративного суду від Апарату Верховної Ради України надійшов за вхідним реєстраційним № 9072/2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог.
Разом із відзивом на позовну заяву надійшло клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване наступним.
Згідно з пунктом 15 статті З КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Помічники-консультанти народного депутата перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі до секретаріатів міських рад
На чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України «Про державну службу» (відповідно до Закону, який діяв на момент зарахування Позивача до посаду помічника-консультанта народного депутата України), їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування.
Проте зі змісту позовної заяви, а також із доданих до неї документів відомо, що Позивач працював на цій посаді без поширення на неї дії Закону України «Про державну службу».
Зазначене підтверджується документами, що надані позивачем та відповідачем (розпорядження про призначення, довідкою про з Управління кадрів Апарату Верховної Ради України, тощо.
З огляду на те, що ОСОБА_1 працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України VII скликання ОСОБА_2 без поширення дії Закону України «Про державну службу», отже позивач не перебував із відповідачем у відносинах публічної служби, тому немає підстав стверджувати, що спірні правовідносини носять публічно-правовий характер у розумінні КАС України, а це унеможливлює розгляд даного спору в адміністративному суді.
На підставі викладеного, відповідач просив закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України №9960 від 19 грудня 2013 року ОСОБА_1 було зараховано з 02 грудня 2013 року на посаду помічника - консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу». Встановлено заробітну плату в сумі 1220,00 гривень на місяць.
Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України №7212 від 26 листопада 2014 року помічників-консультантів народних депутатів України, повноваження яких достроково припинено, увільнено із займаних посад 27.11.2014 у зв'язку з закінченням строку трудового договору у тому числі й ОСОБА_1 .
Довідкою Управління кадрами Апарату Верховної Ради України № 20-17/406 від 07.05.2021 підтверджено, що ОСОБА_1 працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України сьомого скликання ОСОБА_2 без поширення дії Закону України «Про державну службу».
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 23.04.2021 щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 3-місячної заробітної плати, відповідач листом повідомив, що відповідно до статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції, що діяла по 31 грудня 2014 року, передбачено, що у випадку звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата України на підставі частини третьої статті 5 цього Закону помічнику-консультанту народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі його тримісячної заробітної плати за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України. Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» такі бюджетні призначення не були передбачені. Враховуючи викладене, здійснити виплату одноразової грошової допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати немає правових підстав.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Закон України «Про статус народного депутата України» визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Помічники-консультанти народного депутата перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі до секретаріатів міських рад. Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України. Помічник-консультант народного депутата звільняється з попереднього місця роботи в порядку переведення в зазначений у його заяві і поданні народного депутата строк. Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
На реалізацію норм статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» затверджено Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (далі по тексту - Положення, застосовується в редакції, чинній на момент звільнення позивача).
Нормами частини сьомої статті 1.1 Положення, визначено, що помічники-консультанти народного депутата України, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.
Відповідно до частини другої статті 2.2 Положення, на помічників-консультантів народного депутата України, які прикріплені для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України, поширюється дія розділів III, VI та VII Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Апарату Верховної Ради України.
Згідно із статтями 3.1, 3.2 Положення, персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень. Помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Відповідно до статті 4.1 Положення, розмір загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України встановлюється Верховною Радою України. У межах загального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів, народний депутат України самостійно: визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах; здійснює розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів, що не може бути нижчим за встановлену законом мінімальну заробітну плату; надає помічникам-консультантам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно з пунктом першим розділу І Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року №769 (далі по тексту - Положення №769) Апарат Верховної Ради України є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.
Підпунктами першим та другим пункту 10 Положення №769 передбачено, що Апарат Верховної Ради України забезпечує фінансування діяльності Верховної Ради України та її Апарату відповідно до видатків, передбачених кошторисом витрат на реалізацію повноважень Верховної Ради України; здійснює в межах наявних коштів матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України №9960 від 19 грудня 2013 року зарахований з 02 грудня 2013 року на посаду помічника - консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу». Встановлено заробітну плату в сумі 1220,00 гривень на місяць.
Зарахування на посаду здійснювалося на підставі подання народного депутата України ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_1 від 02 грудня 2013 року, якими вказані особи просили зарахувати ОСОБА_1 на посаду помічника-консультанта народного депутата України без поширення дії Закону України «Про державну службу» з 02 грудня 2013 року.
Згідно із довідкою Апарату Верховної Ради України від 07.05.2021 № 20-17/406 ОСОБА_1 з 02.12.2013 по 27.11.2014 працював на посаді помічника - консультанта народного депутата України Верховної Ради України сьомого скликання ОСОБА_2 без поширення дії Закону України «Про державну службу».
Особова картка ОСОБА_1 форми П-2ДС не містить відомостей про прийняття позивачем присяги державного службовця.
Отже, у спірний період позивач працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України Верховної Ради України без поширення дії Закону України «Про державну службу».
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що спір щодо одноразової грошової допомоги при звільненні не підлягає розгляду у порядку норм КАС України, оскільки позивач не проходив публічну службу у розумінні КАС України.
З урахуванням викладених обставин, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду у порядку норм Цивільного процесуального кодексу України.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 757/57336/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною другої статті 239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З урахуванням встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наявні підстави для закриття провадження у справі.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина перша статті 238 КАС України).
Частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (частина перша статті 28 ЦПК України).
З огляду на наведене, позивач має право звернутися в порядку цивільного судочинства до Києво-Святошинського районного суду Київської області (за місцем проживання позивача) або до Шевченківського районного суду м. Києва (за місцезнаходженням відповідача).
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 238, 239, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання Апарату Верховної Ради України про закриття провадження у справі за позовом адвоката Цикалевича Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом адвоката Цикалевича Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська