Іменем України
07 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/9995/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21 червня 2022 року за №472 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27 червня 2022 року за №966 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;
-поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста -криміналіста сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 28 червня 2022 року;
-стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 2012 року, з 2021 року на посаді спеціаліста-криміналіста сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві.
На момент вторгнення рф за сімейними обставинами перебував у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області.
На виконання наказу Національної поліції України від 10.03.2022 за №190 з метою забезпечення ефективного виконання службових обов'язків поліцейськими, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього наказом ГУНП в Хмельницькій області від 10.03.2022 за №340 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0037568), спеціаліста-криміналіста Шевченківського УП ГУНП у м. Києві з 04.03.2022 підпорядковано у розпорядження начальника Кам'янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області.
Відповідно до довідки від 29.03.2022 за №1951/171/109-22 спеціаліст-криміналіст Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві старший лейтенант поліції Романовський Дмитро Олександрович з 02.03.2022 виконує обов'язки у секторі криміналістичного забезпечення слідчого відділу Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області.
В подальшому, управління кадрового-забезпечення ГУ НП в Хмельницькій області на запит позивача повідомило, що відповідно до довідки за підписом заступника начальника управління начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві підполковника поліції Вікторії Каратаєвої старшого лейтенанта поліції Романовського Д.О. звільнено наказом ГУ НП у м. Києві від 18.03.2022 за №469 о/с згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Однак, 12.05.2022 вищевказаний наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві про звільнення ОСОБА_1 скасовано, що підтверджується листом від 16.05.2022 за №2197/125/05/67-2022, а позивачу запропоновано прибути 20.05.2022 до управління для надання дисциплінарній комісії пояснення за фактом можливого порушення службової дисципліни.
В подальшому, наказом ГУ НП у місті Києві щодо особового складу №966-о/с від 27.06.2022 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0037568), спеціаліста - криміналіста Шевченківського УП ГУНП у м.Києві звільнено зі служби в поліції згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі наказу №472 від 21.06.2022 року та довідки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення №306.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення, з цього приводу подав відзив, в якому зазначив наступне.
11.05.2022 до ГУНП у м. Києві надійшла доповідна записка начальника Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції Ігоря Падюка про те, що окремі поліцейські, у тому числі старший лейтенант поліції ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по дату складення доповідної записки - 11.05.2022 були відсутніми на службі без поважних причин.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.05.2022 № 531 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування.
Під час проведення службового розслідування, дослідженням подій і фактів можливого самоусунення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, установлено, що факти відсутності останнього на службі без поважних причин в ГУНП у м. Києві знайшли своє документальне підтвердження.
09.06.2022 начальником Головного управління Національної поліції у м.Києві затверджено висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими Головного управління.
За результатами проведення службового розслідування прийнято рішення, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію», наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 “Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до спеціаліста-криміналіста сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 № 472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію», наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 “Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до спеціаліста-криміналіста сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27.06.2022 № 966 о/с «Щодо особового складу» спеціаліста-криміналіста сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», 27 червня 2022 року.
Відповідач вважає свої дії правомірними, а тому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 справу прийнято до провадження.
Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
Витребувано від відповідача докази по справі.
14.02.2025 та 24.02.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» надав додаткові письмові пояснення, в яких серед іншого зазначив наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05.00 24.02.2022, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний стан.
На виконання зазначених організаційно-розпорядчих актів наказом Головного управління від 24.02.2022 №219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності.
З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022, о 05.00, особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом “Тривога».
По прибуттю до місць несення служби, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплексу завдань із виконання посиленого варіанту службової діяльності.
Кожен поліцейський, вступаючи на службу в поліції, склав Присягу на вірність Українському народові, а саме, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Однак, окремі поліцейські підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, до місць дислокації підрозділів за місцем проходження служби не прибули, не озброїлись та від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини та честі держави самоусунулись.
Із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану спеціаліст-криміналіст сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі без поважних причин, про що складалися акти про невихід на службу (містяться у матеріалах справи). Останній повідомив працівників відділу кадрового забезпечення Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, що він з 04.03.2022 стоїть на обліку у Камянець-Подільському районному управлінні поліції ГУНП в Хмельницькій області, на підставі наказу ГУНП в Хмельницькій області від 10.03.2022 №340, на що в телефонній розмові ОСОБА_1 було повідомлено про вимоги наказу ГУНП у м. Києві від 10.03.2022 №190 та необхідності прибути за основним місцем несення служби - до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві для подальшого виконання службових обов'язків, даний факт не заперечується ОСОБА_1 у поясненнях, які він надав під час службового розслідування. Однак останній це проігнорував та за основним місцем несення служби не з'явився та до виконання службових обов'язків не приступив.
Також відповідач зазначив, що намагання проходити службу у ГУНП в Хмельницькій області (у більш безпечному регіоні на той час), свідчать про небажання офіцера поліції повертатися до місця несення служби у м. Києві та виконання своїх функціональних обов'язків за посадою в умовах воєнного стану.
Відповідач вважає, що викладені обставини та матеріали службового розслідування містять достатньо доказів для підтвердження правових підстав щодо застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу у вигляді звільнення зі служби в поліції.
У зв'язку з цим просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
18.02.2025 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких серед іншого, зазначив таке.
На момент вторгнення рф позивач за сімейними обставинами перебував у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області.
У перші години повномасштабного вторгнення рф на Житомирській трасі вже почали утворюватися затори. Кияни намагалися виїхати зі столиці, на неї виїжджали й ті, хто рятувався від ворога з населених пунктів. На автозаправних станціях не було пального, тому 24.02.2022 позивач не міг прибути до органу поліції за місцем несення служби.
Перебуваючи тимчасово поза місцем несення служби та не маючи можливості повернутися до нього, позивач з метою виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану став на облік у Кам'янець-Подільському районному управлінні поліції ГУНП в Хмельницькій області.
У подальшому, з метою впорядкування проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану, зокрема тими, що з певних причин у перші тижні повномасштабного вторгнення опинилися поза місцем несення служби, Національною поліцією України 10.03.2022 був виданий наказ №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану».
Пунктом 1 вказаного наказу передбачено, що поліцейські, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби повинні прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме:
- поліцейські, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв'язку з об'єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення);
- поліцейські, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини), які є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби;
- поліцейські, які мають статус одинокої матері (батька).
Згідно з пунктом 3 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» поліцейським, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, наказано невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.
Пункти 1 і 3 вказаного наказу дають підстави для висновку, що стати на облік в іншому (найближчому) органі поліції могли поліцейські, які не могли прибути до місця постійного несення служби з об'єктивних причин, або які залишили місце несення служби у зв'язку з переліченими сімейними обставинами. Інші поліцейські, навіть якщо вони знаходилися за межами місця несення служби, зобов'язані були невідкладно повернутися.
З вимогами наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 позивач ознайомлений 11.03.2022.
На виконання наказу Національної поліції України від 10.03.2022 за №190, з метою забезпечення ефективного виконання службових обов'язків поліцейськими, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього наказом ГУНП в Хмельницькій області від 10.03.2022 за №340 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0037568), спеціаліста-криміналіста Шевченківського УП ГУНП у м. Києві з 04.03.2022 підпорядковано у розпорядження начальника Кам'янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області.
Як пояснено позивачем та не заперечувалось відповідачем, позивач повідомив відділ кадрового забезпечення, що 04.03.2022 став облік у Кам'янець-Подільського районному управлінні поліції ГУНП в Хмельницькій області на підставі наказу ГУНП в Хмельницькій області від 10.03.2022 за №340.
Враховуючи дату видання наказу Національною поліцією України №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», дату прибуття позивачем до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а також той факт, що позивач перебував поза місцем несення служби, так як виїхав з метою супроводу малолітньої дитини в евакуацію, то позивачем виконано приписи вказаного наказу.
Однак зазначені доводи та обставини залишилися поза межами дослідження при проведенні службового розслідування, їм не було надано належної правової оцінки.
Так, у висновку службового розслідування як на підставу для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, відповідач посилався на вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.п.1,2,6 ч.1 ст.18 Закону України «Національну поліцію», наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Позивач зазначає, що згідно фактичних обставин не покидав службу, а навпаки виконував додаткові повноваження поліцейського в умовах воєнного стану, тому в його діях відсутній склад будь-якого дисциплінарного проступку, тим більше порушення вимог п.п.1,2,6 ч.1 ст.18 Закону України «Національну поліцію», наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190, самоусунення від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Крім того, відповідачем при обранні виду дисциплінарного стягнення не досліджено обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків.
Враховуючи викладене, на думку представника позивача, відповідач належно не встановив обставин, за яких позивачем вчинявся дисциплінарний проступок, та не дослідив співмірність обраного виду стягнення складу, характеру та наслідки вчиненого дисциплінарного проступку.
На підставі викладеного позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх повністю.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Абзац другий статті 17 Конституції України визначає, що забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента продовжений та на сьогодні не відмінений.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-ІІІ «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-ІІІ), відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі статтею 3 Закону № 580-ІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Закону № 580-ІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 цього ж Закону № 580-ІІІ, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Зміст Присяги викладений в статті 64 Закону № 580-ІІІ. Так, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (частина друга статті 64 Закону № 580-ІІІ).
Основні повноваження поліції визначені в статті 23 Закону № 580-VIII, згідно до частини першої - поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед визначеного: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (пункт 2); вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (пункт 3); вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення (пункт 4); здійснює охорону об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони (пункт 19); бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24); здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями (пункт 34).
Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (частина перша статті 24 Закону № 580-VIII).
У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина друга статті 24 Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону №580-VIII).
За приписами частин першої-третьої статті 62 Закону №580-VIII поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Поліцейський під час виконання покладених на нього обов'язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.
Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов'язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.
Згідно пунктів 1-4 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179) такі є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.
Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності (п. 5 розділу І Правил №1179).
Згідно розділу ІІ Правил №1179, серед визначеного, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
За приписами частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною шостою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський має право: 1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов'язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; 3) приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов'язками, рішення або брати участь у їх підготовці; 4) на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов'язків за посадою; 5) на просування по службі, збільшення грошового забезпечення з урахуванням результатів службової діяльності та рівня кваліфікації; 6) на захист персональних даних, переданих у розпорядження Національної поліції України та її територіальних органів; 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; 8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників; 10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань; 11) на захист від переслідування у разі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, здійснених керівництвом та працівниками Національної поліції України; 12) на забезпечення спеціальними засобами безпеки з урахуванням особливостей проходження служби.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції, неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.
При цьому законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.
Разом з тим, особа, яка ступає на службу до органів поліції та приймає відповідну Присягу, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліціанта, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
Отже проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини першої та другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції (пункт 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина шоста статті 14 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).
Частинами першою та другою статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування (частина п'ята статті 15 Дисциплінарного статуту).
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин першої-сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частина восьма статті 19 Дисциплінарного статуту).
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок №893), в якому Розділом V Дисциплінарного статуту визначено особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Так, згідно статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування стосовно заступників керівника Національної поліції України чи керівників територіальних органів Національної поліції України проводиться виключно дисциплінарною комісією.
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.
Згідно положень статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника (абзац 3 частини другої статті 27 Дисциплінарного статуту).
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв'язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення (абзац другий частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту).
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень (частина четверта статті 27 Дисциплінарного статуту).
Частинами першою та другою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Згідно частини першої, четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
За правилами статті 19 Закону № 580-ІІІ, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно - правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
У частині другої вказаної статті 19 Закону № 580-ІІІ визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-ІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга, третя статті 77 Закону № 580-ІІІ).
Згідно статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Частинами першою - третьою статті 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Зі змісту наведених норм слідує, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про недотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов'язковому порядку слід відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Та, враховуючи проведення службового розслідування в умовах воєнного стану, суд має безпосередньо перевірити дотримання прав особи, відносно якої проводилось службове розслідування, обставини, які стали предметом такого розслідування, зібрані та перевірені комісією докази, врахування комісією та керівництвом мотивів вчинення дисциплінарного проступку поліцейським, характер проступку.
У справі, що розглядається, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції внаслідок порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності останнього на службі без поважних причин з 25.02.2022 по 18.03.2022 в ГУНП у м. Києві.
Відповідно обставини відсутності позивача на службі дисциплінарною комісією було визнано як самоусунення від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зафіксовано порушення позивачем Закону України «Про Національну поліцію», такі обставини визнано дисциплінарним проступком.
Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби були встановлені обставини порушення службової дисципліни, самоусуненні від виконання службових обов'язків по захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні в період з 25.02.2022 по 18.03.2022.
Суд враховує у даній справі, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб із дня набрання чинності цим указом, зокрема, на території міста Києва.
Відповідно всі держані органи були задіяні до оборони та відсічі, забезпеченню порядку та забезпеченню захисту громадян на території за місцем дислокації.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
ОСОБА_1 у вказаний період займав посаду спеціаліст-криміналіст сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві та відповідно до займаної посади повинен був реалізовувати свої повноваження виключно на території міста Києва.
Як встановлено судом, на виконання Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022, Наказом Головного управління від 24.02.2022 № 219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності, 24.02.2022 о 05.00 год особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом "Тривога".
При цьому позивач за основним місцем служби до виконання своїх обов'язків не приступив.
В подальшому, з метою впорядкування проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану, зокрема тими, що з певних причин у перші тижні повномасштабного вторгнення опинилися поза місцем несення служби, Національною поліцією України 10.03.2022 був виданий наказ №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану».
Пунктом 1 вказаного наказу передбачено, що поліцейські, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби повинні прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме:
- поліцейські, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв'язку з об'єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення);
- поліцейські, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини), які є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби;
- поліцейські, які мають статус одинокої матері (батька).
Згідно з пунктом 3 наказу поліцейським, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, наказано невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.
Пункти 1 і 3 вказаного наказу дають підстави для висновку, що стати на облік в іншому (найближчому) органі поліції могли поліцейські, які не могли прибути до місця постійного несення служби з об'єктивних причин, або які залишили місце несення служби у зв'язку з переліченими сімейними обставинами. Інші поліцейські, навіть якщо вони знаходилися за межами місця несення служби, зобов'язані були невідкладно повернутися.
Згідно наданих відповідачем до справи матеріалів судом встановлено, що:
- наказом ГУНП в Хмельницькій області від 10.03.2022 №340 «Про підпорядкування поліцейських» ОСОБА_1 на період дії воєнного стану підпорядкований у розпорядження Начальника Кам'янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області з 04.03.2022.
- наказом ГУНП у м. Києві від 12.03.2022 № 415 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування стосовно поліцейських, які з 24.02.2022 були відсутні на службі, в тому числі позивача;
- наказом ГУНП у м. Києві від 15.03.2022 № 222 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління», зокрема до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- наказом ГУНП у м. Києві від 18.03.2022 за №469 о/с позивача звільнено зі служби згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
- наказом ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 № 315 «Про скасування наказів Головного управління про застосування дисциплінарних стягнень» скасовано дисциплінарні стягнення, застосовані наказом ГУНП у м. Києві від 15.03.2022 № 222, а також висновок службового розслідування від 15.03.2022 у зв'язку із не забезпеченням в ході службового розслідування прав поліцейських визначених статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Листом ГУНП у м. Києві від 16.05.2022 №2198/125/05/67-2022 ОСОБА_1 повідомлено, що 12.05.2022 наказ ГУНП у м. Києві про його звільнення зі служби в поліції скасовано та наказом ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 № 531 розпочато нове службове розслідування та пропозиції прибути до комісії для надання пояснень за фактом можливого порушення службової дисципліни.
Проти наявності та змісту вказаних вище наказів позивач та/або його представник, а також отримання повідомлення про скасування наказу про звільнення, призначення службового розслідування та прибуття до комісії 20.05.2022 для надання пояснень, не заперечували.
Згідно пояснень позивача від 20.05.2022 судом встановлено, що 21.02.2022 у зв'язку із сімейними обставинами позивач виїхав до м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області.
24.02.2024 планував виїжджати до м.Києва на роботу. Але у зв'язку із вторгненням палива на заправках не було і він не міг заправити свій автомобіль, про що він повідомив свого керівника, який сказав йому встати на облік в найближчому відділку поліції. 02.03.2022 позивач встав на облік до у Кам'янець-Подільському районному управлінні поліції ГУНП в Хмельницькій області та з того часу проходив службу там.
10.03.2022 його ознайомили одночасно з двома наказами: наказом Національної поліції України від 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» та з наказом ГУНП в Хмельницькій області від 10.03.2022 №340 «Про підпорядкування поліцейських», яким його з 04.03.2022 на період воєнного стану підпорядковано у розпорядження начальника Кам'янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області.
Про наказ ГУНП в Хмельницькій області від 10.03.2022 №340 позивач проінформував свого безпосереднього керівника по телефону та начальника кадрового забезпечення, який надав йому рекомендацію повернутись на службу до м.Києва.
Також в поясненнях позивач зазначив, що звертався до безпосереднього керівника в Кам'янець-Подільському районному управлінні поліції ГУНП в Хмельницькій області щодо повернення на службу в м.Київ, однак йому було вказано про те, що відповідно до наказу №340 від 10.03.2022 він офіційно підпорядкований керівництву Кам'янець-Подільського РУП.
Враховуючи надані до матеріалів справи пояснення позивача від 20.05.2022, суд констатує, що позивач був відсутній на місці служби ще до початку повномасштабного вторгнення, факт невиходу на службу саме в Шевченківському управлінні поліції ГУНП у м. Києві позивачем не заперечується. Лише 02.03.2022 позивач встав на облік до іншого відділку поліції та з 04.03.2022 зарахований у розпорядження згідно наказу. Про факт супроводу малолітньої дитини в евакуацію ще до моменту повномасштабного вторгнення в письмових поясненнях не зазначав.
Отже, із наданих особистих пояснень позивача, судом встановлено, що єдиною підставою невиходу позивача на службу було відсутність пального на заправках, що не давало змогу позивачу добратись до міста Києва власним транспортом.
З цього приводу суд вважає слушними зауваження відповідача про те, що загальновідомими є факти наявності залізничного сполучення та діючого автошляху у вказаному напрямку з Хмельницької області до міста Києва, у тому числі у період часу з 25.02.2022 по 18.03.2022 (задокументований період відсутності на службі), тому за такий тривалий проміжок часу позивач мав можливість прибути до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві для виконання службових обов'язків, як за допомогою громадського автотранспорту, так і залізничного сполучення.
В період з 25.02.2022 по 18.03.2022 як територія Хмельницької області, так і територія міста Києва не були окуповані.
За таких обставин, починаючи із 25.02.2022, не існувало об'єктивних причин, у зв'язку з якими позивач не міг прибути до органу поліції за місцем несення служби у місті Києві.
Жодних доказів того, що транспортне сполучення як у межах Хмельницької області, так і між містами Кам'янець-Подільський, Хмельницький та Київ припинилося, позивач суду не надав.
Що стосується аргументу позивача про наявність в нього малолітньої дитини, то, ця обставина мала б бути підставою для постановки на облік в іншому (найближчому) органі поліції лише для поліцейських, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років […], та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини), які є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби; або поліцейські, які мають статус одинокої матері (батька).
Жодних доказів того, що позивач має статус одинокого батька, в матеріалах справи відсутні.
Також відсутні докази того, що позивач виїхав саме з метою супроводу дитини в евакуацію, а його дружина є поліцейським, військовослужбовцем або особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту та була задіяна до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби.
До того ж суд акцентує свою увагу на тому, що про факт супроводу малолітньої дитини в евакуацію в своїх письмових поясненнях позивач комісії не зазначав.
Крім того, як вже було встановлено судом, позивач виїхав з міста Києва 21.02.2022 ще до повномасштабного вторгнення, а тому розцінювати його відсутність на службі, починаючи з 25.02.2022, саме як супровід дитини в евакуацію, є недоречним.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не відноситься до жодної із категорій, визначених пунктом 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», як наслідок, зобов'язаний був невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.
Суд зазначає, що позивач мав прямий обов'язок на виконання Присяги, Указу Президента від 24.02.2022 про оголошений в країні воєнний стан, а також наказу Національної поліції України №190 від 10.03.2022 щодо прибуття за місцем несення служби.
Наявність наказу ГУНП в Хмельницькій області від 10.03.2022 №340 «Про підпорядкування поліцейських» не звільняє позивача від обов'язку виконати наказ Національної поліції України №190 від 10.03.2022 щодо прибуття за місцем несення служби.
Дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, відповідно і під час несення служби, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.
Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 червня 2021 року, від 22 вересня 2022 року та від 25 листопада 2022 року у справах № 815/2705/16, № 420/4977/20 та № 600/1167/22-а, від 31 травня 2023 року у справі №600/1542/22-а, відповідно.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.
Підлягає також врахуванню позиція Верховний Суд викладена у постановах від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 за висновками в яких слідує, що основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява№ 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).
Застосовуючи позиції сформовані в постановах Верховного Суду України від 21.12.2018 по справі № 805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16, суд приходить до висновку, що під час проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією були взяті до уваги усі істотні та суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, вбачається, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння позивача з'ясувала повно та оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння в частині самоусунення від виконання службових обов'язків, порушення службової дисципліни, кваліфікувала правильно, норми закону визначила як належні, зміст норми права витлумачила відповідно до їх дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання вимог щодо порядку проведення службового розслідування та процедури притягнення особи до відповідальності, дисциплінарною комісією було належним чином повідомлено про проведення службового розслідування, складено відповідний висновок, враховуючи положення розділу V Дисциплінарного статуту.
Відповідно суд враховує, що дисциплінарною комісією інших обставин, що свідчать про поважність причин самоусунення від несення служби під час службового розслідування не встановлено. Жодних документів на підтвердження наявності поважних причин відсутності на службі, позивач до дисциплінарної комісії не надав, як і не надано таких до суду.
Враховуючи вище зазначені норми діючого законодавства слід вказати, що дисциплінарні проступки такі, як самоусунення від несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. Не виконання наказів керівництва є грубим порушенням службової дисципліни.
В основі поведінки поліцейського закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівники поліції повинні діяти на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що визначений законодавством їх поведінка повинна зміцнювати та підтримувати довіру суспільства до Національної поліції України.
Суд зазначає, що службове розслідування проведено належним чином, зібрані усі необхідні докази та матеріали, встановлено та підтверджено склад дисциплінарного проступку позивача.
Суд наголошує, що позивач 20.05.2022 прибув до комісії та подав свої особисті письмові пояснення. Тобто, надання пояснення комісії спростовують твердження позивача щодо не дотримання дисциплінарною комісією статті 18 Дисциплінарного статуту щодо прав поліцейського в межах проведення службового розслідування, враховуючи при цьому, що означені вище судом накази про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та зокрема наказ про звільнення від 18.03.2022 був скасований саме через не дотримання комісією вказаної норми Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Суд погоджується, що позивач є насамперед поліцейським та у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Під час проведення службового розслідування, як самими матеріалами службового розслідування, так і в ході розгляду даної справи, підтверджується факт, що позивач самоусунувся від несення служби без поважних причин у період з 25.02.2022 по 18.03.2022, не виконав Наказ Національної поліції № 190 від 10.03.2022, та не прибув для виконання своїх службових обов'язків до основного місця несення служби, тим самим вчинив дисциплінарний проступок.
Суд вважає доведеними та підтвердженими порушення позивачем вимог пунктів 1,2,6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»,
Таким чином, суд приходить до висновку, що службовим розслідуванням встановлено та доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку та спірними наказами № 472 від 21.06.2022 і №966 о/с від 27.06.2022 о/с від 29.06.2022 правомірно до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Доводи представника позивача щодо порушення відповідачем вимог статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України є неприйнятними, оскільки відповідно до частини сьомої статті 20 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення, застосоване з порушенням вимог цього Статуту, скасовується як незаконне керівником, який його застосував, або прямим керівником.
Дисциплінарний статут наділяє правом керівника, який застосував дисциплінарне стягнення скасовувати накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності відносно поліцейського.
Зважаючи на факт скасування матеріалів службового розслідування, призначеного наказом ГУНП у м. Києві 12.03.2022 № 415 «Про призначення та проведення службового розслідування», відносно позивача проведено одне службове розслідування та застосовано одне дисциплінарне стягнення, яке і досліджується судом в цій справі.
Окрім того, відповідачем дотримано порядок і строки проведення службового розслідування та його реалізації.
Як вже зазначав суд раніше, згідно з вимогами частини 3 статті 26 Дисциплінарного статуту, службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
Судом встановлено, що наказом ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 № 531 «Про призначення та проведення службового розслідування» було призначено службове розслідування стосовно поліцейських, в тому числі і позивача. Враховуючи викладене, у зв'язку з виникненням необхідності у здійсненні значеного обсягу дій та обробки інформації під час проведення службового розслідування, оскільки службове розслідування проводилось стосовно значної кількості поліцейських, у дисциплінарної комісії виникла необхідність у продовженні службового розслідування.
Зважаючи на це, 25.05.2022 головою дисциплінарної комісії - начальником управління головної інспекції ГУНП у м. Києві підполковником поліції Сергієм Мащенком подана доповідна на ім'я начальника ГУНП у м. Києві генерала поліції третього рангу Івана Вигівського, який призначив службове розслідування, щодо необхідності його продовження.
Наказом ГУНП у м. Києві від 26.06.2022 № 600, термін службового розслідування було продовжено на 15 календарних днів.
Отже з урахуванням вказаних наказів, службове розслідування мало бути завершено 12.06.2022.
Вимогами частини 6 статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Висновок службового розслідування, яке призначено та проведено відповідно до наказів ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 № 531, від 26.06.2022 № 600, затверджено начальником ГУНП у м. Києві генералом поліції третього рангу Іваном Вигівським, 09 червня 2022 року, тобто у терміни, передбачені вимогами Дисциплінарного статуту.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Відтак, днем виявлення дисциплінарного проступку є 09.06.2022 - день затвердження висновку службового розслідування.
Наказ ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління» про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції видано у місячний строк з дня виявлення дисциплінарного проступку, тобто у терміни визначені вимогами частин 1, 2 статті 21 Дисциплінарного статуту.
Крім того, шестимісячний строк з дня вчинення позивачем дисциплінарного проступку на момент видання вищевказаного наказу також не сплинув.
Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що твердження позивача щодо порушення строків проведення службового розслідування та його реалізації є неприйнятними та спростовуються доказами, що містяться у справі.
Позивачем та представником не надано суду належних та достатніх доводів на спростування висновків суду та доводів відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин першої-другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 частини другої статті 77 КАС України).
За вказаною справою позивачем та його представником не наведено належних та достатніх обґрунтувань і доводів, не надано достатньо доказів щодо протиправності спірних наказів, відповідачем в свою чергу доведено правомірність та їх законність.
Відтак спірні накази ГУ НП у м. Києві № 472 від 21.06.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління» та №966 о/с від 27.06.2022 «Щодо особового складу» в частинах, що стосуються позивача, є правомірними, відповідають вимогам статті 2 КАС України та, як наслідок, не підлягають скасуванню.
За вказаними вище висновками, вирішення судом заявлених похідних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не вирішується.
Відповідно до частин першої-другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя статті 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решті доводів сторін суд не надає оцінку, оскільки вони не впливають на висновки суду та результат розгляду справи.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат по справі у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова