07 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1752/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення №935250818967 від 03 лютого 2025 року Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформоване в Централізованій підсистемі «Призначення та виплата пенсій» ІКІС ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу";
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 28.01.2025 року на пенсію державного службовця за віком, відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 21.05.1984р. по 25.11.1994р. та з 06.02.1995 року по 08.04.2014 року для обчислення розміру пенсії, відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28.01.2025 року №39 та №40.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). 28.01.2025 звернулася із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016, до якої долучила довідки Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №39 та №40 від 28.01.2025.
Вказує, що її заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 03.02.2025 №935250818967 про відмову переведенні її на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII з підстав відсутності достатнього стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки статтею 25 цього закону визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлюються ранги державних службовців, а посадовим особам органів податкової служби згідно з статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
Вважає рішення відповідача про відмову у переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII протиправним, тому що на момент звернення із відповідною заявою мала необхідний вік, страховий стаж та стаж державної служби (понад 20 років здобутий на посадах державної служби до 01.05.2016).
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначає, що заява позивача була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 03.02.2025 №935250818967 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України станом на 01.05.2016.
Вказує, що згідно записів трудової книжки позивач працювала в органах податкової служби України з 30.06.1990 по 25.11.1994 та з 06.02.1995 по 08.04.2014. Наявний запис про прийняття присяги державного службовця - 10.02.1995. Відомості про присвоєння рангу державного службовця після прийняття присяги відсутні. Протягом роботи позивачу присвоювались персональні звання «Інспектор податкової служби» різних рангів, у зв'язку з чим підстави для зарахування періодів роботи в органах податкової служби України до стажу державної служби відсутні.
Вважає передчасною вимогу про обчислення розміру пенсії з урахуванням наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28.01.2025 №39 та №40, оскільки відомості, наведені у довідках, не досліджувалися Пенсійним фондом у зв'язку з відсутністю права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Зауважує, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії, а суд не може підміняти пенсійний орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питання призначення пенсії.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
01.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, надало суду пояснення щодо позову у яких заперечило проти задоволення позовних вимог.
Вказує, що позивач 28.01.2025 звернулася до Головного управління із заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 03.02.2025 № 935250818967 про відмову в переведенні на пенсію відповідно до норм Закону України “Про державну службу».
Зазначає, що статтею 25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлюються ранги державних службовців. При цьому, позивачем, а ні до заяви про переведення на пенсію за нормами Закону України “Про державну службу», а ні до позовної заяви не додано доказів віднесення займаних ним посад до відповідної категорії державної служби. У зв'язку з відсутністю у позивача 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців до 01.05.2016 підстави для переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» відсутні.
Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.
24.03.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, визначені частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, витребувано докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
28.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградські області із заявою про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» (а.с. 71).
Разом із заявою позивач надала документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням, зокрема, довідки Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28.01.2025:
- №39 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2025 року (а.с. 75);
- №40 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за грудень 2024 року (а.с. 74).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградські області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатами чого було прийнято рішення від 03.02.2025 № 935250818967 про відмову переведенні її на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України станом на 01.05.2016 (а.с.16зв.-17).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, статтею 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, Закон №889-VIII у пункті 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" містить норму, якою встановлено, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем в основу оскаржуваного рішення покладено висновки про те, що посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343-1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII. Особи, які станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом №889-VIII) не мають необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII, права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, з урахуванням вимог, визначених у пунктах 10 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII не мають.
Згідно з інформацією, яка міститься у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 30.01.1976 (а.с. 18-22) та вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 23-27), позивач 21.05.1984 прийнята на посаду економіста Міндоходів Ленінського райфінвідділу м. Кіровограда згідно наказу №7-л від 21.05.1984. У зв'язку із зміною штатного розкладу переведена 01.11.1989 на посаду ревізора-інспектора в інспекцію держдоходів. Наказом №1-л від 02.01.1990 переведена на посаду економіста інспекції Держдоходів. 29.06.1990 позивач була звільнена у зв'язку з переводом на роботу в Державну податкову інспекцію МФ СРСР по Ленінському району за погодженням між керівниками.
З 30.06.1990 по 08.04.2014 позивач працювала на різних посадах в органах державної податкової служби України.
Отже, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посади державної служби, оскільки 08.04.2014 наказом від 08.04.2014 була звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
При цьому, наказом від 30.10.1992 їй присвоєно звання інспектора податкової служби 2 (другого) рангу. 02.10.1995 прийняла присягу державного службовця згідно статті 17 Закону України «Про державну службу». 01.02.1997 позивачу присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби І (першого) рангу. Наказом від 27.06.2001 №123 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання радника державної податкової служби ІІІ рангу, а 01.09.2003 присвоєно чергове спеціальне звання - радник податкової служби ІІ рангу. 01.01.2014 наказом від 27.12.2013 №339-о позивачу присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ(другого) рангу.
Частина перша статті 25 Закону №3723-XII визначала, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Відповідно до статті першої Закону №3723-XII, який був чинним протягом періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах податкової служби, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з абзацом другим пункту другого Порядку №283, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (чинного до набрання законної сили Законом № 889-VIII, далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) (в тому числі): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
У додатку до Порядку №283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.
Зокрема, згідно з додатком до Порядку №283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах у Міністерствах і відомствах УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств), виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів, місцевих органах державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР.
Крім того, частиною 18 статті 37 Закону України №3723-XII встановлено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020 (далі по тексту - Порядок №839).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 3 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 у справі №21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-XII дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а, від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 21.05.1984 по 25.11.1994 та з 06.02.1995 по 08.04.2014 на посадах в органах державної податкової служби неправомірно не враховано відповідачем до стажу роботи на посадах державної служби.
Також, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" - 28.01.2025, отримувала пенсію за віком відповідно до закону №1058-ІV, досягла віку 67 років, станом на 01.05.2016 мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тому суд дійшов висновку, що вона набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на підставі пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.
Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №935250818967 від 03.02.2025 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується зобов'язання провести нарахування (перерахунок) пенсії позивачу з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 28.01.2025 №39 та №40, суд зазначає, що у справі, яка розглядається спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
У свою чергу, вимоги позивача зобов'язати пенсійний орган здійснити нарахування (перерахунок) та виплату пенсії, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 28.01.2025 №39 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2025 року та №40 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за грудень 2024 року, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного суду висловленою у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.
Крім цього, суд зауважує, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №935250818967 від 03.02.2025 не містить жодних обґрунтувань щодо неможливості врахування вищевказаних довідок при здійсненні відповідного перерахунку.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії 28.01.2025, то саме з цієї дати необхідно здійснити переведення на інший вид пенсії.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Так, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
З огляду на встановлені судом обставини - надання позивачем усього переліку документів, досягненням пенсійного віку, наявністю стажу державної служби та страхового стажу, для належного та повного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 21.05.1984 по 25.11.1994 та з 06.02.1995 по 08.04.2014, та перевести її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII з 28.01.2025.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорюване рішення №935250818967 від 03.02.2025, діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №935250818967 від 03.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи в податкових органах з 21.05.1984 по 25.11.1994 та з 06.02.1995 по 08.04.2014, та перевести її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII з 28.01.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вулиця Канатна, 83, місто Одеса, Одеська область, 65012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вулиця Канатна, 83, місто Одеса, Одеська область, 65012).
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25009).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК