05 травня 2025 року Справа № 640/15967/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельстер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельстер» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0334950409 від 01.04.2020, яким нараховано штраф у розмірі 137 133,69 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві №14320507 від 09.04.2020, яким нараховано штраф у розмірі 170,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач застосував до позивача штрафні санкції у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкової накладної, що було зумовлено не укладанням зі сторони контролюючого органу договору про визнання електронних документів. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачем поданий до суду 12 серпня 2020 року відзив, у якому відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного. На підставі аналізу даних ЄРПН перевіркою встановлено, що TOB «Ельстер» зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки, на суму загальну ПДВ 75000,00 грн, із порушенням строку реєстрації до 15 календарних днів, на суму ПДВ 3 333,50 грн, із порушенням строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 3 333,50 грн, із порушенням строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів та на загальну суму ПДВ 319917,33 грн, із порушенням строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів. ГУ ДПС у м.Києві винесено ППР від 01.04.2020 № 0334950409 щодо застосування штрафу у на суму 137 133,69 грн (75 000,00 грн х 10% + 3 333,50 грн х 20% + 3 333,50 грн х 30% + 319 917,33 грн х 40%) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.10 ст. 49, п. 49.2 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання звітності. За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 08.04.2020 та винесено податкове повідомлення рішення від 09.04.2020 №14320507. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
21 серпня 2020 року позивачем подана до суду відповідь на відзив. Позивач з доводами відповідача не погоджується, просить позовну заяву задовольнити.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/15967/20 передана на розгляд та вирішення Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа № 640/15967/20 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 28 лютого 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2025 року справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Богатинського Б.В.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельстер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Призначено розгляд справи спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена камеральна TOB «Ельстер» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), якою встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та складений акт перевірки від 05.02.2020 № 3079/26-15-04-09-20/41405547.
На підставі акта перевірки від 05.02.2020 № 3079/26-15-04-09-20/41405547 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0334950409 від 01.04.2020 та нараховано штраф у розмірі 137 133,69 грн.
За результатами камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлено порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.10 ст. 49, п. 49.2 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання звітності за червень 2019 р., Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт №2328/26-15-05-07-01/41405547 від 08.04.2020 та прийнято податкове повідомлення-рішення №14320507 від 09.04.2020 нараховано штраф у розмірі 170,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Підпунктом 19-1.1.34, статті 19-1 ПК України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Позивачем не наведено доводів щодо порушення порядку проведення камеральної перевірки.
Відповідно до пункту 112.1 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2 статті 112 ПК України).
Згідно з підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
У позовній заяві позивач зазначає про неможливості своєчасної реєстрації податкової накладної та подання звітності у зв'язку з не укладанням зі сторони контролюючого органу договору про визнання електронних документів.
Позивач, з метою недопущення порушення строків реєстрації податкових накладних, здійснив декілька спроб укласти новий договір про визнання електронних документів, а саме: 31.07.2019 позивач подав заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів, 14.08.2019 позивач повторно подав заяву про приєднання.
Позивач лише у грудні 2019 отримав відповідь Державної податкової служби України на скарги, в якому зазначалось, то станом на 27.11.2019 позивач є суб'єктом електронного документообігу. Після цього позивач зареєстрував податкові накладні.
Закон України від 22 травня 2003 року №851-IV, в редакції Закону України №675-VIII від 03.09.2015 року «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон №851-IV) встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.
Статтею 2 Закону №851-IV встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.
У відповідності до ст. 17 Закону №851-IV вирішення спорів між суб'єктами електронного документообігу здійснюється в порядку, встановленому законом.
Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 р. за № 959/30827, затверджений Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами (далі - Порядок №557).
Так, пунктом 1 - 3 розділу ІІ Порядку №557 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. В інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять державні інформаційні ресурси або інформацію з обмеженим доступом, повинен забезпечуватися рівень захисту цієї інформації, який відповідно до законодавства має відповідати ступеню обмеження доступу до неї.
Автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).
Пунктами 8-10 розділу ІІ Порядку №557 визначено, що у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.
Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.
Автоматизована перевірка електронного документа включає:
перевірку правового статусу кваліфікованого електронного підпису чи печатки відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»;
перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки підписувачів у встановленому порядку;
перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
перевірку наявності обов'язкових реквізитів;
перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;
перевірку дії Договору.
Відповідно до пунктів 5, 6 розділу ІІ Порядку №557 автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів.
Електронні документи, відправлені автором після закінчення строку, встановленого законодавством для подання аналогічних документів в паперовому вигляді, вважаються поданими з порушенням строків їх подання..
Відповідно до пунктів 1, 2, 8, 9, 10 розділу ІІІ Порядку №557 юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД з дати укладення Договору, примірну форму якого визначено у додатку 1 до цього Порядку, шляхом приєднання до нього на підставі Заяви про приєднання до Договору у порядку, визначеному цим розділом.
Автор створює Заяву про приєднання до Договору в електронному вигляді. Усі реквізити Заяви про приєднання до Договору обов'язкові для заповнення. У випадку їх відсутності Заява про приєднання до Договору до розгляду не приймається, формується перша квитанція із зазначенням причини неприйняття та надсилається автору.
Контролюючий орган, яким отримано Заяву про приєднання до Договору, розглядає її протягом одного робочого дня.
Якщо до моменту спливу робочого дня, наступного за днем отримання контролюючим органом Заяви про приєднання до Договору (дата, зафіксована у першій квитанції), контролюючий орган не повідомив автора про приєднання до Договору або відмову в приєднанні до Договору, приєднання автора до Договору здійснюється автоматично у момент спливу такого строку (дата, зафіксована у другій квитанції).
Підтвердженням про приєднання автора до Договору є отримання автором другої квитанції про прийняття Заяви про приєднання до Договору, на яку накладається технологічний сертифікат контролюючого органу.
Підставами для відмови у прийнятті Заяви про приєднання до Договору та відповідно у приєднанні до Договору є: відсутність автора на обліку у контролюючому органі; невідповідність реєстраційних даних автора, зазначених у Заяві про приєднання до Договору, даним Єдиного державного реєстру та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр); наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; наявність в Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв'язку зі смертю; наявність діючого Договору.
За результатами розгляду Заяви про приєднання до Договору автор отримує другу квитанцію про приєднання до Договору або другу квитанцію про відмову в прийнятті Заяви про приєднання до Договору із зазначенням причини її неприйняття.
Судом установлено, що між позивачем та ДПІ у м. Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області укладено договір про визнання електронних документів шляхом надсилання позивачем заяви від 24.10.2017 про приєднання до договору.
ГУ ДПС у Черкаській області у відповіді від 15.11.2019 на скарги позивача повідомило його про те, що враховуючи інформацію отриману від оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області про не встановлення місцезнаходження платника податків, місцезнаходження фактичного проведення господарської діяльності, з метою унеможливлення використання сторонніми особами посиленого сертифікату відкритого ключа ЄЦП, та відповідно недопущення втрат бюджету робочою групою з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість ГУ ДФС у Черкаській області 28.01.2019 прийнято рішення про тимчасове призупинення договору про визнання електронних документів TOB «Ельстер» (протокол засідання робочої групи Головного управління ДФС у Черкаській області з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість №5 від 01.02.2019).
Суд зазначає, що ГУ ДФС у Черкаській області не є учасником спірних правовідносин, а законність його дій та рішень щодо зупинення дії договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем, не є предметом цього спору.
Таким чином позивач не довів, що ним вчинено усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що б виключало його вину у вчиненні податкового правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд вказує, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що під час винесення оскаржуваного рішення податковий орган діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельстер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельстер» (просп. Перемоги, буд. 62-Б, м.Київ, 03113; код ЄДРПОУ 41405547),
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (вул.Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 43141267).
Повне судове рішення складено 05.05.2025.
Суддя Б.В. Богатинський