05 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/2901/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (далі також Управління) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невиплаті страхових виплат за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року; зобов'язання виплатити за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року страхові виплати у розмірі 19685,45 грн.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (довідка від 30 жовтня 2014 року №3002001663) та перебуває на обліку в Управлінні, отримує страхові виплати. Як зазначила позивач, у грудні 2021 року вона звернулась до відповідача із заявою щодо виплати страхових виплат за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року, однак листом від 10 грудня 2020 року №2-07-Т-398-389 відповідач повідомив про припинення виплат з 01 травня 2018 року відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 (далі - Порядок №365). Страхові виплати продовжені в січні 2019 року з жовтня 2018 року.
ОСОБА_1 вважає відмову відповідача у виплаті їй призначеної страхової виплати за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року протиправною. Законом України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII) для внутрішньо переміщених осіб встановлено гарантії на отримання соціальних послуг. При цьому за приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова №637) встановлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою. Також відповідно до статті 47 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду; виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадиться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Позивач переконана, що оскільки норми Закону №1105-XIV (стаття 47) є пріоритетними над іншими нормативними актами та з огляду на те, що іншого порядку виплати страхових виплат не існує, то відповідач зобов'язаний здійснити виплату за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року включно.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.19-20). В обґрунтування цієї позиції вказав, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 03 листопада 2014 року Управлінням було винесено постанову про продовження раніше призначеної страхової виплати, виплата якої була проведена: з листопада 2014 року по грудень 2014 року - 1979,49 грн щомісячно; з січня 2015 року по лютий 2017 року - 2135,87 грн щомісячно; з березня 2017 року по грудень 2017 року - 2639,94 грн щомісячно; з січня 2018 року по лютий 2018 року - 3280,91 грн щомісячно; з березня 2018 року по квітень 2018 року - 3937,09 грн щомісячно. З 01 травня 2018 року виплату страхових виплат припинено з тих підстав, що Управління отримало інформацію з рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації стосовно ОСОБА_1 , в якому було зазначено про відмову в страхових виплатах на підставі підпункту 2 пункту 12 Порядку №365 (у редакції від 16 вересня 2017 року) - встановлено факт відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання. У зв'язку з отриманою інформацією та керуючись підпунктом 2 пункту 12 Порядку №365, постановою Управління також припинено страхові виплати. 22 жовтня 2018 року позивач звернулася до Управління із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат. Оскільки 03 січня 2019 року до Управління надійшов витяг з рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким виплати ОСОБА_1 було продовжено, то це слугувало підставою для продовження щомісячних страхових виплат позивачці у сумі 3937,09 грн з місяця, в якому надійшла її заява, тобто з жовтня 2018 року.
Відповідач зауважив, що відповідно до приписів Порядку №365 суми страхових виплат внутрішньо переміщених осіб, які підпадають під категорію «невиплачених за минулий період» Управлінням не обліковуються, а числяться за робочими органами виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та будуть виплачені після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку.
Станом на 15 грудня 2022 року - день набрання чинності Законом України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) адміністративну справу №640/2901/21 Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто не було.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») адміністративну справу передано на розгляд та вирішення Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/2901/21; ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово; замінено відповідача у справі - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві).
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , довідкою від 30 жовтня 2014 року №3002001663 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.7, 9).
Як слідує з листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 10 грудня 2020 року №2-07-Т-398з-389 (а.с.4), ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати припинено з 01 травня 2018 року відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку №365 після отримання інформації з рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 15 травня 2018 року. Оскільки позивач 22 жовтня 2018 року звернулася до Управління із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат (разом з копіями паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків та довідки від 22 жовтня 2018 року №1663 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), то Управлінням у січні 2019 року після надходження витягу з рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було продовжено страхові виплати з місяця, з якого надійшла заява (жовтень 2018 року).
Спірним питанням цієї справи є правомірність невиплати страхових виплат ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №1105-XIV, в редакції від 20 січня 2018 року).
Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (підпункти 1, 3 частини першої статті 3).
Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім'ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.
Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації), визначаються Кабінетом Міністрів України.
Гарантії для внутрішньо переміщених осіб закріплені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який набрав чинності з 22 листопада 2014 року (Закон №1706-VІІ, в редакції від 27 березня 2018 року).
Відповідно до положень статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина друга статті 4 Закону №1706-VII).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За приписами статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 Постанови №637 (у редакції від 16 вересня 2017 року) встановлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296).
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження соціальних виплат та пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку за місцем перебування, що підтверджується довідкою.
Як установлено частиною першою статті 4 Закону №1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Довідкою від 30 жовтня 2014 року №3002001663 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації підтверджено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та її взято на відповідний облік (а.с.9).
Натомість, як видно з листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 10 грудня 2020 року №2-07-Т-398з-389 (а.с.4), страхові виплати ОСОБА_1 припинено на підставі підпункту 2 пункту 12 Порядку №365 (встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання).
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд враховує, що згідно з пунктом 2 Постанови №365 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку №365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 46 Закону №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат, як відсутність за місцем проживання/перебування, не встановлено.
Стаття 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд вважає за необхідне зауважити, що підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункти 1, 6).
За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Тобто, закон може бути змінено виключно законом. Закон не може бути змінений підзаконним правовим актом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 02 березня 1999 року №2-рп-99 висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Отже, отримання позивачем страхових виплат не може ставитись в залежність від місця її проживання/перебування.
Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в м. Києві, припиняючи соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав, порушило право позивача на їх отримання.
Згідно з частиною сьмою статті 47 Закону №1105-ХІV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві протиправно припинено нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року (з 01 жовтня 2018 року страхові виплати виплачуються).
Суд також зауважує, що відсутність окремого порядку виплати страхових виплат за минулий період (про що зазначав відповідач у відзиві на позов) не може бути належною підставою для відмови у виплаті позивачу страхових виплат.
Оскільки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві припинено в результаті реорганізації, а його правонаступником є ГУ ПФУ в м. Києві, то позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню шляхом зобов'язання останнього здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач згідно з квитанцією від 04 лютого 2021 року сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн (а.с.1).
З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві судові витрати у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві щодо припинення ОСОБА_1 нарахування і виплату щомісячних страхових виплат за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк