Номер провадження: 22-ц/813/1733/25
Справа № 523/20639/23
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Карташов О. Ю.
13.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Верезуб Катерина Олександрівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Главацький Юрій Анатолійович
на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 травня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Верезуб К.О. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
Короткий зміст позовних вимог
У листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить: визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовна заява мотивована тим, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько, ОСОБА_5 . У жовтні 2023р. вона перебираючи його особисті папери за місцем його проживання знайшла два заповіти на своє ім'я, які були складені 18 грудня 2008р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є її дідусем та бабусею та батьками ОСОБА_5 . За вказаними заповітами заповідачі заповідали їй належні їм на праві власності частки у житловому будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка вказує, що після їх смерті спадкоємцем першої черги був ОСОБА_5 її батько, який проживав разом зі своїми батьками та був зареєстрований з ними за однією адресою.
Після того, як вона дізналась про наявність заповітів на своє ім'я, позивач звернулась до Суворовської державної нотаріальної контори де отримала лист державного нотаріуса в якому їй було роз'яснено про необхідність звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позивач вказує, що про наявність заповітів вона дізналась лише після смерті свого батька, який, на її думку, приховав від неї інформацію про наявність заповітів на її ім'я, та з цих підстав вважає, що вона з поважних причин пропустила строк на звернення із заявою про прийняття спадщини.
Крім того, після смерті свого батька, ОСОБА_5 вона звернулась із заявою про прийняття спадщини де дізналась, що під час свого життя ОСОБА_5 склав заповіт на ОСОБА_2 , який також звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на протязі трьох місяців, з дня набрання рішенням суду законної сили. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на протязі трьох місяців, з дня набрання рішенням суду законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
Рішення суду вмотивовано тим, що позивачкою були наведені підстави, які підтверджували наявні об'єктивні труднощі для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскільки вона не проживала з останніми, про існування заповіту дізналась лише у жовтні 2023 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Главацький Ю.А. подав апеляційну, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Верезуб К.О. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено доказів, які підтверджують, що позивач з дня відкриття спадщини до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини перебувала на території іншої країни (Хорватії). Крім цього, апелянт наголошує, що саме перебування спадкоємця за кордоном не може вважатися поважною причиною пропуску строку, такий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 17.04.2019 року по справі № 161/9998/17 та від 06.06.2018 року по справі № 592/9058/17-ц.
Також, в скарзі звертається увага суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які можуть підтвердити, що ОСОБА_1 дізналась про наявність заповітів тільки у жовтні 2023 року. Крім того, зазначається, що ОСОБА_1 повинна була знати про смерть її дідуся та бабусі, а отже мала можливість подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса, але вона таких заяв не подавала. ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бузова Т.Г. подала на неї відзив.
У відзиві позивачка зазначає, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивачка вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, у відзиві наголошується, що ОСОБА_1 не знала про наявність заповітів на її користь, та оскільки вона не є спадкоємцем першої черги після смерті дідуся та смерті бабусі, і тому не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після їх смерті.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Главацький Ю.А. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог позивачки відмовити у повному обсязі.
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Бузова Т.Г. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.05.2024 року, яким ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини - залишити без змін.
Від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Врезуб К.О. надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видане повторно).
Судом першої інстанції було встановлено та не оспорюється сторонами родинні відносини між вказаним вище особами, зокрема, що ОСОБА_1 , позивач по справі, є дочкою ОСОБА_5 та онучкою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 09 листопада 2004р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради, на підставі розпорядження № 186807, було посвідчено право спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на 13/50 частин домоволодіння з надвірними спорудами в буд. АДРЕСА_1 .
Під час свого життя, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали два окремі заповіти за якими, на випадок своєї смерті, заповідали ОСОБА_1 належні їм частки на праві приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Заповіти були посвідченні державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_7 , 18 грудня 2008р., реєстрові номери 3-1765, 3-1766.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .
За заявою ОСОБА_5 від 08 вересня 2022р. Суворовською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 490/2022р. до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За заявою ОСОБА_5 від 08 вересня 2022р. Суворовською державною нотаріальною конторою була зведена спадкова справа № 491/2022р. до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, звертаючись із вказаними заявами до нотаріуса, ОСОБА_5 зазначив, що ним не приховуються жодні відомості щодо осіб, права чи інтереси яких могли б бути порушені внаслідок реалізації ним прав на спадкування, вказуючи що інших спадкоємців першої черги, крім нього, немає.
Під час заведення вказаних спадкових справ державним нотаріусом, згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, була встановлена наявність заповітів від імені ОСОБА_3 та від імені ОСОБА_4 від 08.09.2008р. на ім'я їх онучки ОСОБА_1 , які на час відкриття спадкових справ №№490/2022 , 491/2022 є чинними.
Постановами державного нотаріуса Суворовської нотаріальної контори, Ільницькою Г.П., від 08 листопада 2022р., ОСОБА_5 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З вказаних спадкових справ убачається наявність заяв ОСОБА_1 від 15 листопада 2023р., які надійшли до нотаріальної контори 17 листопада 2023р., в яких вона зазначила, що приймає спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .
За заявою ОСОБА_2 від 21 червня 2023р. про прийняття спадщини за заповітом, посвідченого в нотаріальному порядку 28 листопада 2022р., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Верезуб К.О., було заведено спадкову справу № 27/2023 до майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Крім ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини за законом від 20 червня 2023р., після смерті ОСОБА_5 , звернулась ОСОБА_1 . Заява надійшла до приватного нотаріуса Верезуб К.О. 27 червня 2023р.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Відповідно до положень Закону України «Про нотаріат» нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882, довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Отже, Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17.
Судом вірно встановлено, що позивач не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, оскільки позивачка була обізнана лише про те, що після смерті діда та бабусі залишився живим її батько, який, як встановлено матеріалами справи, був спадкоємцем першої черги та прийняв спадщину в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, й відповідно не повідомлено позивачку, що вона є спадкоємцем за заповітом, що свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення її додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Одержавши інформацію про заповіт після смерті батька, який прийняв спадщину за Законом замість неї, позивачка обґрунтовано отримала інтерес здійснити спадкування саме за ним. Такий інтерес є законним, спрямований на виконання розпорядження спадкодавця, а тому суд вважає, що права позивача підлягають захисту, в незалежності від того, що вона є спадкоємцем першої черги за законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка повинна була знати про смерть її дідуся та бабусі, а отже мала можливість подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса, але вона таких заяв не подавала, апеляційний суд відхиляє, оскільки матеріалами справи не підтверджено бажання позивача здійснювати спадкування саме за законом, оскільки вона не входила до першої черги спадкування після смерті дідуся та бабусі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року справа № 686/5757/23, констатувала, що необізнаність про наявність заповіту може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту свідчить також судова практика, зокрема, про це зазначено у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №642/2539/18-ц та від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, а також від 28 жовтня 2019 року у справі №761/42165/17, від 6 червня 2018 року у справі №315/765/14-ц.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви, були предметом дослідження судом першої інстанції та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2024 року слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Главацький Юрій Анатолійович, залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 20 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький