Справа № 127/12359/25
Провадження №11-сс/801/349/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
в режимі відеоконференції:
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2025 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12025020000000584 від 20.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_11 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 18.06.2025 включно.
Своє рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вважаючи рішення слідчого судді незаконним, адвокат ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його тимчасового проживання у м. Вінниці, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст. 194 КПК України.
Апеляційну скаргу захисник мотивує тим, що застосований відносно його підзахисного запобіжний захід є занадто суворим, слідчий суддя не врахував вік підозрюваного, те, що він раніше не судимий, має сім'ю, на роботі характеризується виключно позитивно, його син уклав договір довгострокової оренди квартири у м. Вінниці, де підозрюваний міг би перебувати під цілодобовим домашнім арештом. Крім того, захисник вважає, що ризики, передбачені п.п.1.3 ч.1 ст. 177 КПК України не підтверджені, оскільки ОСОБА_9 повністю визнає свою вину, добровільно здав слідчим органам всі документи, які б давали йому право виїзду за кордон, а можливість його впливу на свідків є непідтвердженою вигадкою, також зазначає, що син підозрюваного робить все можливе для надання матеріальної допомоги потерпілим.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора ОСОБА_6 проти вимог, заявлених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Оскільки в поданій апеляційній скарзі не оспорюється обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_9 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів не наводить в цій ухвалі доказів на обґрунтування тих висновків слідчого судді, які ніким не оспорено.
ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Наведені слідчим у клопотанні наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є переконливими, і слідчий суддя, встановивши їх, обґрунтував належним чином.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_9 підтверджено наявність зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків, знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджання здійсненню належного досудового розслідування.
При цьому, ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження, ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У відповідності до ст. 178 КПК України слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, є громадянином республіки Молдова.
Наведені слідчим суддею дані доводять необхідність застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, а також доводять, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання наявним ризикам.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
При цьому відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до положень п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього ж Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Тобто, не визначення розміру застави це право суду, а не обов'язок, а тому право на не визначення розміру застави повинно бути належно обґрунтованим.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (рішення у справі "Сергій Волосюк проти України" п. 38).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею в достатній мірі не враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які в сукупності вказують на наявність підстав вважати, що у разі визначення застави підозрюваному, вона може бути достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, його обставини, внаслідок якого загинула одна людина та п'ятеро людей, серед яких малолітня дитина, отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб достатня у разі її внесення для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків й повинна утримувати його в межах належної процесуальної поведінки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 на строк до 60 днів з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) скасувати.
Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_11 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання особи, тобто з 20.04.2025 по 18.06.2025 включно.
Визначити ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.
У разі внесення застави на ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого та/або прокурора за першою вимогою;
-не відлучатись з м. Вінниці без дозволу слідчого, прокурора;
-повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
В разі невиконання ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов'язків покласти на слідчого, який провадить досудове розслідування кримінального провадження.
Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3