06 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/386/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025
(головуючий - Кропивна Л.В., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)
та рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2024
(суддя - Шевчук Н.Г.)
у справі №911/386/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп»
про стягнення 680 132,72 грн штрафних санкцій за договором № 2106000071 від 18.06.2021,
У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (далі - ТОВ «Газойлтехнопайп») про стягнення штрафних санкцій за договором №2106000071 від 18.06.2021 у розмірі 680 132,72 грн, з яких: 491 953,71 грн - пеня у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочки у виконанні підрядних робіт за період з 15.04.2022 по 14.10.2022 та передбаченого договором штрафу у розмірі 188 179,01 грн (7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за допущене прострочення більш ніж на 30 календарних днів).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням підрядником істотних умов договору в частині установленого договором строку на передання з ремонту вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Новояворівськ, ГРС Великий Любінь, ГРС Нежухів та ГРС Стинава), встановлених Графіком виконання робіт по ІІ етапу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2024 у справі № 911/386/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Газойлтехнопайп» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 340 066,35 грн, з яких пеня 245 976,85 грн, штраф 94 089,50 грн та судовий збір 5 101,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
30.04.2025 ТОВ «Газойлтехнопайп» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2024 у справі №911/386/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ «Газойлтехнопайп», Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №911/386/24 є стягнення 680 132,72 грн, тобто ціна позову є меншою за п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 1 514 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачена пп.пп. "а", "б" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що справа, незважаючи на відносно невеликий розмір позовних вимог, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Поставлені у ній правові питання виходять за межі інтересів лише сторін спору та стосуються принципів застосування преюдиційності судових рішень в умовах множинності спорів між тими самими сторонами. Зазначає, що, наразі існує розбіжність у судовій практиці: різні колегії апеляційного суду винесли протилежні за результатами рішення у двох аналогічних справах (№911/386/24 та №911/387/24). Це свідчить про неоднакове застосування норм матеріального і процесуального права (зокрема, ч.4 ст.75 ГПК України) щодо преюдиційності встановлених фактів форс-мажору та належного виконання зобов'язань. Вказує, що вирішення цієї колізії є вкрай важливим для забезпечення єдності судової практики. Якщо залишити оскаржувану постанову без змін, у правозастосуванні залишиться протиріччя: чи повинен суд враховувати попереднє рішення між тими самими сторонами, чи може його ігнорувати. Це питання матиме значення і для інших подібних спорів, пов'язаних, зокрема, з виконанням договорів в умовах воєнного стану та застосуванням форс-мажорних застережень. Крім того, у цій справі склалася ситуація, коли скаржник фактично позбавлений можливості спростувати встановлені обставини в іншій справі. Преюдиційні факти, встановлені рішеннями у справах №910/19591/23 та №910/19593/23, є обов'язковими і не можуть бути переглянуті чи переоцінені у межах інших проваджень. Це означає, що сторони пов'язані цими фактами: вони не можуть повторно доводити ні обставини форс-мажору, ні належність виконання чи порушення зобов'язань, оскільки ці питання вже вирішені судом, що набрало законної сили. З одного боку, така преюдиційність захищає сторони від повторного розгляду того, що вже встановлено, але з іншого - у разі помилкового ігнорування преюдиційних фактів судом у новій справі, сторона позбавлена процесуальної можливості знову надати докази чи заново переконати суд у тих самих обставинах. Саме це сталося у даній справі: апеляційний суд проігнорував преюдицію, а скаржник не мав засобів вплинути на встановлення вже встановлених фактів. ТОВ «Газойлтехнопайп» у справі №911/386/24 не могло заново доводити наявність форс-мажору та продовження строків виконання договору, тому що ці факти вже встановлено рішенням від 08.10.2024 у справі №910/19591/23. Єдиний спосіб захистити свої права в цій ситуації - звернутися до суду касаційної інстанції для виправлення допущеної судом помилки. В даному випадку втручання Верховного Суду необхідне, щоб підтвердити обов'язковість преюдиційних фактів і усунути розбіжності в підходах судів апеляційної інстанції. Звертає увагу, що справа №910/19591/23 (аналогічна за предметом) фактично не отримала касаційного перегляду. Касаційне провадження за скаргою ТОВ «Оператор ГТС України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №910/19591/23 було закрито ухвалою Верховного Суду. Тобто, відповідач у тій справі (ТОВ «Оператор ГТС України») не зміг домогтися перегляду преюдиційних для нього обставин у Верховному Суді, і вони залишилися незмінними. У цій же справі скаржник - вже ТОВ «Газойлтехнопайп» - опинився у ситуації, коли помилкове незастосування преюдиції апеляційним судом призвело до протилежного результату, фактично нівелюючи остаточні висновки, зроблені у попередніх рішеннях. Скаржник позбавлений можливості спростувати або повторно довести ті обставини, що вже встановлені у справі №910/19591/23, і які, як показала практика у справі №911/387/24, мали бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції. З огляду на викладене, дана справа має виключну важливість для забезпечення правильного і однакового застосування закону. Вона виходить за межі індивідуального спору, оскільки вимагає від Верховного Суду висловитися щодо застосування принципу преюдиційності та забезпечити єдність практики судів нижчих інстанцій. Відповідно до процесуального закону, навіть у малозначній справі касаційний перегляд можливий, якщо це необхідно для підтримання верховенства права та однаковості судової практики.
Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Крім того, посилання скаржника, що він позбавлений можливості спростувати встановлені обставини у справі №910/19591/23, №910/19593/23, №911/387/24 при розгляді справи №911/386/24 судом касаційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі доводи пов'язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи за результатами оцінки досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №911/386/24 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ТОВ «Газойлтехнопайп» подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Газойлтехнопайп» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2024 у справі №911/386/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2024 у справі №911/386/24.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй