Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/186/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/186/25
за позовом Акціонерного товариства “Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954)
до відповідача: Дочірнього підприємства “Харківський ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174) в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» Дочірнього підприємства “Харківський ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» (64305, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Шмідта, буд. 54А, код ЄДРПОУ ВП 03447115)
про стягнення заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 61-025 від 01.01.2019 в розмірі 73531,50 грн,
Позивач - АТ “Харківобленерго» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 73531,50 грн за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 61-025 від 01.01.2019, з яких: 68492,76 грн - заборгованість з оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії; 1500,05 грн - 3% річних, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії; 3538,69 грн - інфляційні збитки, нараховані на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії; а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00 грн, та просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії згідно договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 61-025 від 01.01.2019 (далі по тексту - Договір № 61-025), який було укладено шляхом підписання 23.11.2018 заяви-приєднання до зазначеного договору на умовах договору про постачання електричної енергії № 61-025 від 16.07.2004 за особовим рахунком № 61025 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом. Позивач у позові зазначає, що на виконання умов Договору № 61-025 ним були надані відповідачу послуги з розподілу електричної енергії, зокрема у період з березня 2023 року по жовтень 2024 року, які відповідачем оплачені лише частково та з порушенням строків, встановлених у наданих позивачем рахунках та в п. 1.17 Порядку розрахунків, що є Додатком № 4 до Договору № 61-025. Зазначені обставини стали підставою для подання позивачем до суду даного позову з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за періоди липень-грудень 2023 року та лютий-жовтень 2024 року на загальну суму 68492,76 грн, а також нарахованих станом на 01.11.2024 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 61-025 на підставі п. 1.18 Порядку розрахунків, що є додатком № 4 до зазначеного договору: інфляційних збитків у розмірі 3538,50 грн, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії за період з березня 2023 року по липень 2024 року; 3% річних в розмірі 1500,05 грн, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії за період з березня 2023 року по вересень 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/186/25 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на цей відзив та встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач - ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» в межах встановленого судом строку подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не заперечує проти заявлених позовних вимог, визнає наявність у нього обов'язку виконання рішення суду в давній справі, зазначає, що він не відмовляється та не ухиляється від виконання рішення суду. Проте, посилаючись на існування на даний час незалежних від підприємства обставин, які унеможливлюють виконання рішення найближчим часом, відповідач просить суд надати йому відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися за зобов'язаннями, які стали предметом позову по даній справі. Враховуючи, що відзив відповідача відповідає вимогам чинного законодавства та подано його в межах встановленого судом строку, судом було прийнято вказаний відзив до розгляду та долучено до матеріалів справи разом з доданими до нього доказами.
Позивач - АТ “Харківобленерго» з порушенням встановленого судом строку подав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, просить суд задовольнити позов у повному обсязі, в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення відмовити, з посиланням на те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано жодного доказу неможливості виконання рішення суду, а лише послався на введення на території України воєнного стану, наявність у нього зобов'язань за іншими договорами, зобов'язань з виплати заробітної плати та зі сплати податків, які виконанням рішення суду будуть ускладнені. Позивач зазначає, що всі ці обставини в тій же мірі існують і у нього. Наявність у підприємця зобов'язань за іншими договорами, зобов'язань з виплати заробітної плати та зі сплати податків взагалі є звичайною практикою ведення підприємницької діяльності. Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Також позивач зауважує, що відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру», АТ "Харківобленерго" віднесено до об'єктів критичної інфраструктури, оскільки Товариство здійснює надання життєво важливих послуг. Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 3 ст. 9, ч. 4 ст. 10 вищевказаного Закону віднесено розподіл електричної енергії до сектору критичної інфраструктури. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 АТ «Харківобленерго» визначено підприємством, що належить до об'єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, безперебійна робота якого має вкрай важливе значення. При цьому позивачеві, з початку повномасштабної війни, постійно завдаються руйнування належних йому об'єктів, які він весь цей час змушений відновлювати. Саме по об'єктах Товариства завдаються постійні руйнівні ракетні удари, які призводять до масштабних наслідків та вимагають невідкладного відновлення їх функціонування. В умовах значного зменшення обсягу розподілу електроенергії, оплат за розподіл, збільшення витрат кожна оплата надає можливість якнайшвидше та якнайбільше відновити пошкоджені об'єкти критичної інфраструктури. Відповідно надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення по цій справі матиме наслідком не лише шкоду позивачу, а і всій громаді Харківської області, на території якої позивач на підставі відповідної Ліцензії здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та забезпечує можливість її отримання населенням, надавачами комунальних послуг, військовими об'єктами, правоохоронними органами, закладами соціальної інфраструктури тощо. Також, у відповіді на відзив позивач просить поновити позивачу пропущений строк на надання відповіді на відзив та долучити зазначену відповідь до матеріалів справи, з посиланням на поважність причин пропуску зазначеного строку.
Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/186/25 клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на надання відповіді на відзив задоволено, поновлено строк на надання відповіді на відзив. Прийнято та долучено до матеріалів справи надану позивачем відповідь на відзив.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи станом на день ухвалення судом цього рішення на адресу суду не надходило.
Приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України визначено, що справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовна заява та відзив відповідача на позовну заяву, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем докази, суд встановив таке.
11.06.2017 набрав чинності Закон України “Про ринок електричної енергії», який розмежовує діяльність суб'єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності», діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.
Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 16.11.2018 № 1446, АТ “Харківобленерго» (позивач) є оператором системи розподілу (ОСР), який відповідно до п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем - ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» (Споживачем) підписано Заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 23.11.2018 (далі по тексту - Заява-приєднання від 23.11.2018).
Зі змісту наданої позивачем до матеріалів справи копії Заяви-приєднання від 23.11.2018 вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та з метою неперервного електрозабезпечення за об'єктом споживача: вид об'єкта - база, адреса за об'єктом споживача: м. Ізюм, вул. Шмідта, б. 54А, ЕІС код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z0311189383211, споживач (ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України») приєднується з 01.01.2019, але не раніше дати анулювання ліцензії АТ “Харківобленерго» з передачі місцевими локальними електричними мережами, до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 61-025 від 16.07.2004 за особовим рахунком № 61025 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
Відповідно до вказаної заяви-приєднання, Договір № 61-025 вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання, яка повертається споживачем на адресу АТ «Харківобленерго» та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається одночасно) із заявою-приєднанням, та/або дати, вказаної в заяві-приєднання, якщо споживач протягом указаного в цій заяві терміну не звернувся до АТ «Харківобленерго» із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом дії Договору № 61-025, зокрема у період з липня 2023 року по жовтень 2024 року, надавав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується наданими позивачем відповідними актами про обсяги розподіленої електричної енергії, актами приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, відомостями про витрати електричної енергії, виставленими позивачем рахунками на оплату за надані послуги, а саме:
- у липні 2023 року - обсягом 893 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 07.08.2023; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у серпні 2023 року - обсягом 837 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 08.09.2023; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у вересні 2023 року - обсягом 971 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 09.10.2023; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у жовтні 2023 року - обсягом 2435 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 07.11.2023; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у листопаді 2023 року - обсягом 4206 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 11.12.2023; вказаний рахунок разом з актом приймання- передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у грудні 2023 року - обсягом 4598 кВт*г, з урахуванням проведеного перерахунку за листопад 2023 року 5232 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 15.01.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання- передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у січні 2024 року - обсягом 5384 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 12.02.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання- передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у лютому 2024 року - обсягом 4651 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 11.03.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання- передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у березні 2024 року - обсягом 4445 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 15.04.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання- передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у квітні 2024 року - обсягом 1560 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 13.05.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у травні 2024 року - обсягом 1496 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 14.06.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання- передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у червні 2024 року - обсягом 970 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 15.07.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у липні 2024 року - обсягом 871 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 14.08.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у серпні 2024 року - обсягом 1002 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 12.09.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у вересні 2024 року - обсягом 1131 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 14.10.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання- передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго»;
- у жовтні 2024 року - обсягом 2523 кВт*г; строк оплати рахунку за вказаний період встановлено до 13.11.2024; вказаний рахунок разом з актом приймання-передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ «Харківобленерго».
Відповідач оплатив надані позивачем послуги лише частково та з порушенням строків, встановлених у наданих позивачем рахунках та в п. 1.17 Порядку розрахунків, що є додатком № 4 до Договору № 61-025, зокрема сплатив за березень-липень 2023 року по платіжному дорученню № 1598 від 25.12.2023 на суму 11550,58 грн та за січень 2024 року по платіжному дорученню № 7594 від 24.05.2024 на суму 11750,84 грн.
У зв'язку з цим у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії за періоди липень-грудень 2023 року та лютий-жовтень 2024 року, яка на момент звернення позивача до суду з даним позовом складала 68492,76 грн, що стало підставою для подання позивачем до суду даного позову з вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором № 61-025 на загальну суму 68492,76 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 61-025 позивач нарахував позивачу на підставі п. 1.18 Порядку розрахунків, що є додатком № 4 до зазначеного договору: 3538,50 грн інфляційних збитків на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії з березня 2023 року по липень 2024 року за період прострочення з 01.06.2023 по 31.10.2024 та 1500,05 грн 3% річних на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії з березня 2023 року по вересень 2024 року за період прострочення з 11.04.2023 по 31.10.2024.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов'язкове укладення договору в письмовій формі), для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.
Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв'язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.
Зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 цього Кодексу поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, що споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які передбачені цим Кодексом поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.) так які не передбачені Кодексом, але містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України “Про аудиторську діяльність», Законі України “Про зв'язок» тощо. Окрім цього, положення зазначеної глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між оператором системи розподілу (ОСР), електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України “Про ринок електричної енергії», Кодекс систем розподілу (КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (Постанова № 312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі по тексту - Договір), який укладається між ОСР та Споживачем, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ “Харківобленерго»: www.oblenergo.kharkov.ua.
Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення Договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ)).
Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312, з дати набрання чинності Договором ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Відповідно до п. 1.2 Договору, умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до п. 2.1.5. ПРРЕЕ, Договір в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору, Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті Споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для Споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць Споживач (його Постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку.
Відповідно до п. 5.1-5.5 Договору, ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) Споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У відповідності до пп. 5.1.1 Глави V ПРРЕЕ та п. 7.1 Договору, Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
Згідно з п. 1.1 Додатка № 4 “Порядок розрахунків» до Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця та не включаючи його.
За змістом п. 1.3 Додатка № 4 “Порядок розрахунків» до Договору, оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. Сума платежу для попередньої оплати послуг з розподілу електричної енергії визначається виходячи із фактичних обсягів розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період, величини тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та з урахуванням коштів, одержаних від Споживача за надання послуг з розподілу електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді. Якщо попередня оплата розраховується для споживача, що має фактичні обсяги споживання електричної енергії відповідного періоду попереднього календарного року, які дорівнюють 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Відповідно до п. 1.4 Додатка № 4 “Порядок розрахунків» до Договору, Споживач, що не є індивідуальним побутовим, щомісяця кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зчитування показів лічильника(ів) та надає Оператору системи протягом 3 календарних днів після закінчення розрахункового місяця звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць із зазначенням фактичної дати та часу зчитування.
Згідно з п. 1.13 Додатка № 4 “Порядок розрахунків» до Договору, за результатами розрахункового періоду Споживачем та Оператором системи визначається фактичний обсяг розподіленої електричної енергії шляхом оформлення «Акту приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії», «Акту про обсяги розподіленої електричної енергії» та визначається фактичний обсяг наданої послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, шляхом оформлення «Акту приймання-передачі за перетікання реактивної електроенергії», які Споживач зобов'язаний повернути підписаними на адресу Оператора системи або направити за допомогою Електронних сервісів, при наявності укладеної між Сторонами відповідної додаткової угоди про електронний документообіг, протягом 15 робочих днів після отримання.
Згідно з п. 1.16 Додатка № 4 “Порядок розрахунків» до Договору, для отримання рахунків в паперовому виді та іншої кореспонденції від Оператора системи Споживач зобов'язаний призначити уповноважених осіб. Копію документа, що підтверджує відповідні повноваження, необхідно надати Оператору системи. Рахунки, сформовані Оператором системи відповідно до умов Договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії (попередньої оплати, остаточного розрахунку, за перетікання реактивної електроенергії, тощо), надаються уповноваженому представнику Споживача під його підпис. У разі наявності укладеної між Сторонами відповідної додаткової угоди про електронний документообіг вказані рахунки передаються в електронному вигляді за допомогою Електронних сервісів. У разі неотримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами Договору платежів в паперовому вигляді протягом 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, або у разі відсутності додаткової угоди про електронний документообіг, відповідні рахунки направляються Споживачу Оператором системи поштовим зв'язком або завантажуються в Особистий кабінет, у разі реєстрації Споживача в Особистому кабінеті на веб-сайті Оператора системи.
Пунктом 1.17 Додатка № 4 “Порядок розрахунків» до Договору передбачено, що споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання остаточного рахунка, здійснити оплату остаточного рахунка.
За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених п. 1.17 цього Додатка, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Суми пені, 3% річних та інфляційні зазначаються у рахунку окремими рядками та повинні бути сплачені Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання (п. 1.18 Додатка № 4 “Порядок розрахунків» до Договору).
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - АТ “Харківобленерго» (Оператором системи розподілу) та відповідачем - ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» (Споживачем) на підставі укладеного між ними Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого відповідач приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії № 61-025 від 16.07.2004 за особовим рахунком № 61025 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом шляхом підписання Заяви-приєднання від 23.11.2018, суд дійшов висновку, що вказаний Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тому, враховуючи, що зазначений Договір відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, докази припинення дії Договору в матеріалах справи відсутні, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, ці договори є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач - АТ “Харківобленерго» виконав свої зобов'язання за Договором № 61-025, зокрема у період з липня 2023 року по жовтень 2024 року надав відповідачу - ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується наданими позивачем відповідними актами про обсяги розподіленої електричної енергії, актами приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, відомостями про витрати електричної енергії, виставленими позивачем рахунками на оплату за надані послуги за вказаний період.
Також факт отримання відповідачем послуг з розподілу електричної енергії підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями платіжних доручень № 1598 від 25.12.2023 на суму 11550,58 грн та № 7594 від 24.05.2024 на суму 11750,84 грн, які свідчать про здійснення оплати відповідачем наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії за Договором № 61-025.
Таким чином, здійснивши розрахунки з оплати наданих послуг з розподілу електричної енергії за Договором № 61-025, відповідач вчинив конклюдентні дії, якими підтвердив укладення з позивачем вказаного договору, а відтак підтвердив наявність у нього обов'язку належним чином виконувати всі умови вказаного Договору.
Проте відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо здійснення оплат за послуги з розподілу електричної енергії, оплатив надані позивачем послуги лише частково та з порушенням строків, встановлених у наданих позивачем рахунках та в п. 1.17 Порядку розрахунків, що є Додатком № 4 до Договору, у зв'язку з цим у нього утворилась заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії за періоди липень-грудень 2023 року та лютий-жовтень 2024 року, яка складає 68492,76 грн.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На підставі викладеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за Договором № 61-025 на загальну суму 68492,76 грн, або які б спростовували наявність у нього обов'язку зі сплати вищезазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії на суму 68492,76 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє вимоги позивача в зазначеній частині в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих на підставі п. 1.18 Порядку розрахунків, що є Додатком № 4 до Договору № 61-025, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором: 3538,50 грн інфляційних збитків на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії з березня 2023 року по липень 2024 року за період прострочення з 01.06.2023 по 31.10.2024 та 1500,05 грн 3% річних на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії з березня 2023 року по вересень 2024 року за період прострочення з 11.04.2023 по 31.10.2024, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
На підставі викладеного, враховуючи порушення відповідачем строків оплати за послуги з розподілу електричної енергії за Договором № 61-025, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних, суд встановив, що вказані розрахунки виконані вірно, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3538,50 грн інфляційних збитків, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії з березня 2023 року по липень 2024 року за період прострочення з 01.06.2023 по 31.10.2024 та 1500,05 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії з березня 2023 року по вересень 2024 року за період прострочення з 11.04.2023 по 31.10.2024, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Позивач до позовної заяви за вимоги майнового характеру на загальну суму 73531,50 грн надав належні докази про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн, тобто у мінімальному розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір. Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про відстрочення виконання рішення у даній справі суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
За приписами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Таким чином, з аналізу положень ст. 331 ГПК України, вбачається, що відстрочення виконання рішення - це право суду на відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання. Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке виконання.
При цьому, як вбачається зі змісту ст. 331 ГПК України, згоди сторін на вжиття заходів щодо відстрочення виконання рішення, зазначена стаття не вимагає.
Водночас, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21.
За таких обставин, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
За змістом ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Отже можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку залежить від наявності об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
З огляду на те, що основним принципом судочинства є відновлення прав та інтересів кредитора, суд має дослідити всю сукупність обставин потенційної можливості виконання судового рішення задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, необхідною умовою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідач - ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» у своїй господарській діяльності, окрім допоміжного обслуговування наземного транспорту (основний вид діяльності), також здійснює будівництво доріг і автострад, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, перевезення вантажним автомобільним транспортом тощо.
Своє клопотання про відстрочення виконання рішення відповідач обґрунтовує наявністю обставин, які в своїй сукупності можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 331 ГПК України, зокрема значними фінансовими труднощами підприємства у зв'язку із військовою агресією РФ проти України й понесеними внаслідок цього збитків, та, як наслідок, відсутність можливості виконання на даний час рішення суду по даній справі.
Суд зауважує, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
Так, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому був неодноразово продовжений та триває дотепер.
Очевидно, що в умовах воєнного стану суб'єкти господарювання України зазнали на собі значний влив від військової агресії. Це викликане припиненням діяльності багатьох господарюючих суб'єктів, порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами постачальниками пального, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвого матеріалу, добрив тощо. Це порушення логістичних ланцюгів внаслідок перебування частини територій України під окупацією, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення. Це руйнація виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Це неможливість обробки сільськогосподарських угідь, котрі перебували в зоні бойових дій, без їх розмінування та знешкодження інших вибухонебезпечних предметів. Це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. Це зростання цін на всі види продукції, які використовуються у виробничому сільськогосподарському циклі тощо.
Інститут відстрочення судового рішення існує для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника, з одного боку, та стягувача, з іншого боку, враховуючи пропорційність їх інтересів, об'єктивність та винятковість обставин, що можуть ускладнити або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов'язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних форс-мажорних обставин, які наразі виникли через війну.
Водночас, відповідачем - ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» не надано до матеріалів справи жодного належного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається як на підстави для відстрочення судового рішення у даній справі, зокрема не надано доказів, які б однозначно свідчили про неможливість наразі здійснення відповідачем розрахунку з позивачем - АТ “Харківобленерго» за надані на підставі Договору № 61-025 послуги з розподілу електричної енергії та виконання ухваленого судом рішення по даній справі.
Так, надані відповідачем до відзиву на позов документи (а саме: Баланси (Звіт про фінансовий стан) за 2023 рік та І-й квартал 2024 року, Звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2023 рік та І-й квартал 2024 року, Звіти про рух коштів за 2023 рік та І-й квартал 2024 року, Звіти про власний капітал за 2023 рік та І-й квартал 2024 року, Примітки до річної фінансової звітності за 2023 рік, Звіти із праці за І-ІV квартали 2023 року та І-ІІІ квартали 2024 року, довідка Шевченківського відділу ДВС у місті Харкові від 16.12.2024 № 134804 про перебування на примусовому виконанні у відділі виконавчих провадження, боржником у яких є відповідач) свідчать про наявність у відповідача збитків на момент виникнення спірної заборгованості зокрема в період з липня 2023 року по жовтень 2024 року, однак не можуть бути належними доказами на підтвердження відсутності у відповідача на момент ухвалення судом даного рішення можливості виконати свій обов'язок щодо сплати заборгованості за Договором № 61-025.
Крім того, положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. А тому, тяжке фінансове становище не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків господарської діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.
Отже, тяжке фінансове становище та відсутність у відповідача коштів не може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення, тому відповідач безпідставно посилається на недостатність коштів для оплати заборгованості за рішенням по цій справі.
Також суд враховує, що відстрочка виконання рішення суду, з огляду на інфляційні процеси в економіці держави, може призвести до негативних наслідків у діяльності позивача та порушить його матеріальні інтереси.
В обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку він здійснює на свій ризик.
Наявність у підприємця зобов'язань за іншими договорами, а також зобов'язань з виплати заробітної плати та зі сплати податків є звичайною практикою ведення підприємницької діяльності. Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16.
За таких обставин, враховуючи, що стягувач та боржник знаходяться в рівних економічних умовах, відстрочення виконання рішення суду в даному випадку призведе до надання переваг боржнику у порівнянні зі стягувачем за відсутності для цього підстав.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що стягнення з відповідача сум у розмірі, заявленому позивачем, та негайне виконання рішення суду стане непомірним тягарем для відповідача, або доказів на підтвердження інших виняткових обставин, які можуть істотно ускладнити виконання відповідачем рішення суду по даній справі, в матеріалах справи не міститься.
Щодо посилання відповідача на понесені збитки у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та те, що під час дії в Україні воєнного стану підприємство відповідача є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Харківської області в особливий період, суд зазначає таке.
Згідно Переліку підприємств, установ та організацій у Харківській області, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, який затверджено Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 315 В від 03.07.2023 «Про визначення підприємств, установ та організацій у Харківській області, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», відповідач (ДП “Харківський ОБЛАВТОДОР» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України») є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, адже на нього покладено надзвичайно важливу для держави функцію під час воєнного стану на території України - забезпечення належного стану автомобільних доріг, які є частиною критичної інфраструктури України.
Відповідно до зазначеного Переліку, критеріями, яким відповідає підприємство відповідача як критично важливе, є критерії, визначені пп. 4, 5, 6 п. 2 Порядку (включно з пп. 7 п. 1 Критеріїв), затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 27.01.2023 № 76.
Разом з тим, поза увагою суду не можуть залишитись доводи позивача, наведені у відповіді на відзив на позов, стосовно того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 3 ст. 9, ч. 4 ст. 10 Закону України «Про критичну інфраструктуру» віднесено розподіл електричної енергії до сектору критичної інфраструктури, та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 позивача - АТ «Харківобленерго» визначено підприємством, що належить до об'єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, безперебійна робота якого має вкрай важливе значення.
Загальновідомим фактом є те, що з початку повномасштабної війни і до тепер ворожими вій ськами постійно завдаються руйнівні ракетні удари по об'єктам сектору критичної інфраструктури щодо постачання та розподілу електричної енергії, що призводить до масштабних наслідків та вимагає невідкладного відновлення їх функціонування позивачем, а відтак, надходження позивачу оплат за надані послуги з розподілу електричної енергії від споживачів надає можливість якнайшвидше та якнайбільше відновити пошкоджені об'єкти критичної інфраструктури, та, відповідно надання відстрочки виконання рішення по даній справі може призвести до тяжких наслідків всій громаді Харківської області, на території якої позивач на підставі відповідної Ліцензії здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та забезпечує можливість її отримання населенням, надавачами комунальних послуг, військовими об'єктами, правоохоронними органами, закладами соціальної інфраструктури тощо.
На підставі зазначеного, з огляду на загальні засади щодо справедливості, добросовісності, розумності та необхідність дотримання балансу прав і законних інтересів обох сторін у справі, зважаючи на ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини та тривалість неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором, а також інші обставини справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів наявності на даний момент об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, які б ускладнювали або повністю виключали виконання ним рішення у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 331 ГПК України щодо відстрочення виконання судового рішення, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252, 326, 331 ГПК України, ст. 4 Закону України “Про судовий збір», суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Харківський ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174) в особі Філії “Ізюмський РАЙАВТОДОР» Дочірнього підприємства “Харківський ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» (64305, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Шмідта, буд. 54А, код ЄДРПОУ ВП 03447115) на користь Акціонерного товариства “Харківобленерго» (61037, м.Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) грошові кошти в розмірі 73531,50 грн за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 61-025 від 01.01.2019, з яких: 68492,76 грн - заборгованість з оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії; 1500,05 грн - 3% річних, нараховані на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії; 3538,69 грн - інфляційні збитки, нараховані на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії; а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 07.05.2025.
Суддя Н.А. Новікова