07 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/1420/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу позивача, Державної екологічної інспекції Центрального округу (вх.№576 П/1),
на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 року (повний текст судового рішення складений та підписаний 25.02.2025, суддя Погрібна С.В.) у справі №917/1420/24
за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава,
до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, с. Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область,
про стягнення 137 500, 00грн
Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про стягнення 137 500, 00грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства (претензія № 91/07-17/2020 від 21.05.2020).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Малоперещепинською сільською радою, правонаступником якої є Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, не вжито заходів для попередження і ліквідації шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду та не забезпечено режим охорони і збереження природно-заповідного фонду, а саме ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський", на території якого було допущено випалення сухої водно-болотної рослинності, що є порушенням статті 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відсутні докази, що саме на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області було покладено обов'язок забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський". Державним інспектором Міклушом В.І. одноособово зафіксовано, що на території ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський" загальною площею 640га виявлено випалення сухої водно-болотної рослинності загальною площею 250га. Інспекцією не надано жодних документів про межі об'єкту природно-заповідного фонду, відсутні також і картографічні оглядові матеріали меж.
Державна екологічна інспекція Центрального округу, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області 25.02.2025 у справі №917/1420/24 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в доданому до матеріалів справи акті №06-28/306 від 14.05.2020 зазначено: "Відповідно до охоронного зобов'язання, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 27.12.2011 за №531 та підписаного Малоперещепинським міським головою 05.01.2012, забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський" (природно-заповідного фонду, загальною площею 640га) покладено на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області". Як зазначає апелянт, охоронне зобов'язання є документом відповідача; інспектору воно було надано для огляду при перевірці. Відтак, на думку апелянта, саме відповідач мав надати суду охоронне зобов'язання.
Також апелянт зазначає, що інспекція має повноваження щодо здійснення державного нагляду/контролю без зазначення про неможливість одноособового проведення перевірки; в акті №27/26-22 від 29.04.2020 зазначено про проведення натурного обстеження земельної ділянки ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський" в присутності Малоперещепинського сільського голови Трояна А.Г., заміри проведено повіреною рулеткою, що має свідоцтво про повірку. Даний акт не оскаржувався до суду.
Щодо меж заповідника апелянт посилається на те, що площа заказника визначена, і позивач не має доводити цей факт.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 для розгляду справи №917/1420//24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 року у справі №917/1420/24. Встановлено учасникам справи строк до 02.04.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 02.04.2025 без повідомлення учасників справи.
Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої сторони є.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що позивачем не надано доказів не вжиття заходів по збереженню природно-заповідного фонду саме сільською радою, тому неможливо стверджувати, що спалювання сухої водно-болотної рослинності підтверджує вину Малоперещепинської сільської ради в порушенні режиму охорони та збереження території Заказника.
Відповідач вказує, що позивачем не надані картографічні оглядові матеріали, посилання на них відсутні і в акті обстеження земельної ділянки.
Як зазначає відповідач, позивачем не надано доказів, що обстеження відбувалось саме на об'єкті природно-заповідного фонду.
Відповідач також вважає недостовірними виміри площі ушкодженої земельної ділянки, що є наслідком недостовірного розміру нарахованої шкоди, заподіяної державі внаслідок спалення сухої водно-болотної рослинності на території Заказника.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 у справі №917/1420/24 - залишити без змін.
Заяв і клопотань від учасників справи не надійшло.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 , наказу № 06-27/312 від 28.04.2020 та направлення №06-28/306 від 28.04.2020 проведено позапланову перевірку Малоперещепинської сільської об'єднаної територіальної громади щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Внаслідок проведеної перевірки складено акт №06-28/306 від 14.05.2020, яким зафіксовано, що відповідно до охоронного зобов'язання, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 27.12.2011 за №531 (знаходиться у відповідача) та яке підписано Малоперещепинським міським головою 05.01.2012, забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський" (природно-заповідного фонду, загальною площею 640га) покладено на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області.
Під час натурного обстеження земельної ділянки ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський", який розташований між селами Маньківка, Мала Перещепина, на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, в присутності Малоперещепинського сільського голови ОСОБА_2 було виявлено випалення сухої водно-болотної рослинності загальною площею 250га.
Даний факт зафіксовано актом обстеження № 27/02.6-22 від 29.04.2020.
Підпис сільського голови в акті №06-28/306 від 14.05.2020 відсутній.
Акт №06-28/306 від 14.05.2020 був направлений на адресу сільської ради засобами поштового зв'язку листами: №02/6-17/1747 від 14.05.2020 та №02.6-17/2487 від 08.07.2020. Акти не отримані, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення.
На підставі акту №06-28/306 від 14.05.2020 винесено обов'язковий до виконання припис №10/02.6-23 від 19.05.2020, який направлений сільській раді.
У подальшому інспекцією складено претензію №91/07-17/2020 від 21.05.2020. Відповідно до претензії та розрахунку (постанова Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013), розмір шкоди становить 137 500, 00грн.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №721-р затверджено території територіальних громад Полтавської області та визначено адміністративні центри, зокрема, Новосанжарської територіальної громади з центром громади в смт. Нові Санжари та переліком громад, які входять до її складу, в тому числі і Малоперещепинська територіальна громада.
Підпунктом 1 пункту 6-1 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280 (зі змінами) передбачено, що у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади.
Відповідно до рішення другої позачергової сесії селищної ради восьмого скликання від 18 грудня 2020 року №32 "Про початок реорганізації сільських рад та виконавчих комітетів сільських рад шляхом приєднання їх до Новосанжарської селищної ради та її виконавчого комітету" реорганізовано Малоперещепинську сільську раду та визначено Новосанжарську селищну раду правонаступником усього майна, прав та обов'язків Малоперещепинської сільської ради.
З підстав набуття Новосанжарською селищною радою прав та обов'язків Малоперещепинської сільської ради, позивач звернувся до суду з позовом до Новосанжарської селищної ради.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду
За змістом статті 44 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 Земельного кодексу України).
Позивач посилається на те, що відповідно до охоронного зобов'язання, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 27.12.2011 за №531 (знаходиться у відповідача) та яке підписано Малоперещепинським міським головою 05.01.2012, забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський" (природно-заповідного фонду, загальною площею 640га) покладено на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області.
Копію такого охоронного зобов'язання позивач до матеріалів справи не надав.
Судова колегія зазначає, що саме по собі посилання в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на наявність такого охоронного зобов'язання не є належним і допустимим доказом його дійсного існування у зазначеній редакції.
Відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
При цьому, помилковими є доводи апелянта, що відповідач мав надати суду охоронне зобов'язання.
Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відтак, саме позивач, належним чином користуючись своїми процесуальними права, мав надати суду копію охоронного зобов'язання, посилаючись на те, що на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області покладено забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський" (природно-заповідного фонду, загальною площею 640га).
У разі ж неможливості подання відповідного доказу позивач не був позбавлений права і можливості подати клопотання про витребування доказів судом в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, однак, позивач таким своїм процесуальним правом не скористався.
В силу положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивач посилається на положення статті 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою передбачено, що охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що відповідні завдання були покладені на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд", на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд", території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Статтею 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд" встановлено порядок прийняття рішень про створення чи оголошення територій, об'єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон.
У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У матеріалах справи відсутні і позивачем, відповідно, не надані копії рішення про створення ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський", його Положення, проєкту створення території та об'єкту природно-заповідного фонду.
Апелянт вірно зазначає, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18.
Не внесення меж Заказника не є підставою для звільнення від відповідності винної особи, вина та протиправна поведінка якої доведена, у порушенні природоохоронного законодавства.
Однак, у даному випадку матеріали справи взагалі не містять відомостей щодо створення Заказника, його Положення, цільового призначення відповідної території, площі, проєкту створення території, території випалювання сухої водно-болотної рослинності загальною площею 250га.
Як вказує позивач, при проведенні перевірки були враховані відомості картографічних матеріалів, але до акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства копії таких матеріалів не додані, в акті відсутні посилання на них, відтак, суд не може надати їм оцінку.
При цьому, дії службової особи, пов'язані з включенням до акту певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків, не встановлюють відповідальність, та, відповідно, акт перевірки не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, через що не може бути оскаржений у судовому порядку.
Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що акт №27/26-22 від 29.04.2020, яким зафіксовано факт випалювання сухої водно-болотної рослинності загальною площею 250га, не був оскаржений в судовому порядку.
До того ж, за відсутності належних та допустимих доказів, що саме на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області покладено забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника "Загальнодержавного значення "Малоперещепинський" (природно-заповідного фонду, загальною площею 640га), відсутності доказів щодо проєкту створення території, відомості в акті щодо площі випалювання сухої водно-болотної рослинності не мають вирішального значення для розгляду справи.
Способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відновлення становища, яке існувало в натурі, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Однак, враховуючи, що позивачем на підтвердження своїх доводів і вимог не надано суду належних та допустимих доказів завдання шкоди Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, які, відтак, не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 у справі №917/1420/24 - без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 у справі №917/1420/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко