Справа № 463/10375/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р. Р.
Провадження № 22-ц/811/3980/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
02 травня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюк Алі Павлівни на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 09 грудня 2024 року у справі за заявою адвоката Гуменюк Алі Павлівни, яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу, виданого Личаківським районним судом м.Львова 06.11.2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей,-
адвокат Гуменюк А.П., яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу, виданого Личаківським районним судом м.Львова 06.11.2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.
Заяву обґрунтовувала тим, що Личаківським районним судом м.Львова 06.11.2024 року видано судовий наказ у справі заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, яким стягнуто з нього на користь стягувача ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05.11.2024 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вважала, що вищевказаний судовий наказ слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в розумінні ст.162 ЦПК України порушено правила підсудності встановлені цим Кодексом. Стверджувала, що заявник ОСОБА_2 фактично у м.Львові не проживає та ніколи не проживала. З 02.03.2022 року вона разом з дітьми виїхала до Федеративної Республіки Німеччини та періодично приїздила в Україну, де проживала у м.Хмельницькому.
На підставі вищевикладеного, вважала, що судовий наказ від 06.11.2024 року видано помилково, а тому просив суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 09 грудня 2024 року у задоволенні заяви адвоката Гуменюк Алі Павлівни, яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу, виданого Личаківським районним судом м.Львова 06.11.2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей - відмовлено.
Ухвалу в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк Аля Павлівна.
Вважає, що при постановленні ухвали не були з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому вона є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що місце реєстрації стягувача - АДРЕСА_1 .
При зверненні із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню на обґрунтування місця проживання Стягувача та дітей Представником стягувача було надано акт про фактичне місце проживання ОСОБА_2 та дітей на території ЛКП «Господар», складеного членами комісії ЛКП «Господар» від 30.10.2024. Однак станом на 30.10.2024 ні ОСОБА_5 , ні діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживали у м. Львові. Така інформація була підтверджена відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-84551/18/24 від 05.12.2024, де, що з 01.01.2022 по 05.12.2024 ОСОБА_5 перетинала кордон 4 рази, останній раз -14.08.2024 з напрямком «Виїзд».
Вважає, що суд відмовляючи у задоволенні заяви, не взяв до уваги ті обставини на які наголошувалися у судовому засіданні, а взяв до уваги недопустимий доказ, що призвело до ухвалення незаконного рішення. З огляду на такі обставини, враховуючи, що у судовому наказі зазначена інформація, яка не відповідає дійсності, а саме фактичне місце проживання Стягувача та дітей, в розумінні ст. 162 ЦПК України «заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом» та аналізуючи приписи ст.28 ЦІК України, вважає, що суд при розгляді заяві зобов'язаний був взяти такі обставини до уваги.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що заява про видачу судового наказу відповідає вимогам ч.1 п.4 ст.161 ЦПК України, підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачених ст.165 ЦПК України судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 05.11.2024 року представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Предместніков О.Г. звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їхніх спільних дітей.
На підтвердження викладених у заяві обставин, представником було долучено: копію паспорту заявника; РНОКПП заявника; копію свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 07.08.2024 року (виданого повторно); копії свідоцтв про народження дітей Серія НОМЕР_2 від 11.04.2007 року та Серія НОМЕР_3 від 13.10.2012 року, згідно яких батьком дітей зазначений боржник, акт про фактичне місце проживання заявниці разом із дітьми на території ЛКП «Господар» за адресою: АДРЕСА_2 від 30.10.2024 року; ксерокопію паспорта боржника; ордер на надання правничої допомоги.
06 листопада 2024 року Личаківським районним судом м.Львова видано судовий наказ у справі за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05.11.2024 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно відповідей № 886727 та № 886735 від 05.11.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,а боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Як вбачається із ксерокопії документів іноземного зразка, заявник ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають посвідки на тимчасове проживання на території Федеративної Республіки Німеччини.
Згідно з актом про фактичне місце проживання особи на території ЛКП «Господар», складеного членами комісії ЛКП «Господар», вбачається, що ОСОБА_2 , її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , станом на 30.10.2024 року фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 405064977 від 23.11.2024 року, встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншим співвласникам.
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-84551/18/24-Вих від 05.12.2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) за період часу з 01.01.2022 року по 05.12.2024 року перетинала Державний кордон України, чотири рази, останній раз 14.08.2024 року в напрямку «виїзд».
Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтями 183 та 184 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, сімейним та процесуальним законодавством визначено, що право вимоги про стягнення аліментів на підставі судового наказу належить тому з батьків або іншому законному її представнику, з яким вона проживає.
Процесуальний порядок перегляду питань за судовим наказом про стягнення аліментів для боржника визначений також статтею 173 ЦПК України, згідно із якою суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є помилка при його видачі або припинення обов'язку за правомірно виданим виконавчим документом.
При цьому подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов'язане із оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, адже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу для визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу, представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк Аля Павлівна посилається на те, що стягувач разом із дітьми протягом тривалого часу фактично проживають за кордоном, в м. Львові ніколи не проживали, а тому у стягувача не було підстав для звернення, саме до Личаківського районного суду
м. Львова із заявою про видачу судового наказу.
Проте, з огляду на положення ст.432 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені обставини не можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки, заявник фактично оспорює наявність підстав для задоволення судом заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.
Представник ОСОБА_1 у заяві не навів обставин, які б
вказували на припинення у нього обов'язку щодо сплати аліментів на утримання дітей, що був визначений судовим наказом. Крім того, боржник фактично визнає обставини проживання дітей разом із стягувачем та не заперечує свого обов'язку по утриманню дітей, а заперечення фактично зводяться лише до можливого порушення правил підсудності.
Крім того, стягувач зауважує, що утримання дитини є обов'язком заявника, як
батька дітей до досягнення дітей повноліття (ст. 180 СК України)
Судом першої інстанції у встановленому законом порядку отримав інформацію про
зареєстроване місце проживання згідно відповідей № 886727 та № 886735 від 05.11.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , а боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , що не заперечувалось ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 в заяві про видачу судового наказу зазначила той факт, що її місце
фактичного проживання є адреса АДРЕСА_2 та зазначає, що вона з дітьми виїхала з України до Німеччини саме у зв'язку із воєнним станом, що згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-84551/18/24-Вих від 05.12.2024 року, підтверджує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) за період часу з 01.01.2022 року по 05.12.2024 року перетинала Державний кордон України, чотири рази, останній раз 14.08.2024 року в напрямку «виїзд».
Вказане свідчить про дотримання судом першої інстанції правил підсудності.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що відсутні підстави визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов'язок боржника не припинений, доказів виконання ним рішення суду немає, а також відсутні обставини, які свідчили б про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERSv. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюк Алі Павлівни на - залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 09 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02.05.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.