Справа № 442/8025/24 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О. В.
Провадження № 22-ц/811/3562/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
28 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника апелянта Зазуляка Й.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зазуляка Йосипа Михайловича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення пені,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення пені.
В обгрунтування позовних вимог покликалась на те, що що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/4192/20 від 14.05.2021, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.02.2022, ухвалено: Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією, починаючи з 09.07.2020 і до досягнення дітьми повноліття.
Зважаючи на те, що присуджених аліментів не достатньо для належного утримання дітей, вона змушена звернутися до Дрогобицького міськрайонного суду з позовом про збільшення розміру стягуваних аліментів.
Окрім цього вказувала на те, що аліменти було нараховано з 09.07.2020, однак такі не були сплачені у добровільному порядку. Заборгованість по аліментах після набрання рішенням законної сили була погашена лише 28.10.2022. В подальшому заборгованість зі сплати аліментів також періодично виникала та така сплачувалася частинами, а тому просила нарахувати та стягнути пеню в розмірі 70648,42 грн.
Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2021 по цивільній справі № 442/8025/24, з 1200 грн. на 2650 грн. кожній щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішено стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 2650 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аліменти слід стягувати з моменту набрання чинності даним рішенням і до досягнення дітьми повноліття.
Виконавчий лист № 442/4192/20 виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на підставі рішення суду від 14 травня 2021 року, після його виконання повернуто в суд.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 - 1211 гривень 20 копійок судового збору на користь держави.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Зазуляка Йосип Михайлович.
Вважає, що при ухваленні рішення не були з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що суд приймаючи рішення про відмову у позові щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів не врахував, що аліменти Відповідач повинна була сплачувати до останнього дня кожного місяця. Оскільки такі платежі Відповідач не здійснював або здійснював частково, то за кожен місяць нараховується пеня на суму заборгованості до дня фактичної сплати, з врахуванням максимального розміру нені. На підтвердження розміру пені, до позовної заяви додано письмові докази, зокрема банківську виписку та розрахунок наданий виконавцем.
Просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені, скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Судом встановлено, що відповідач по справі ( ОСОБА_2 ) є мамою: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/4192/20 від 14.05.2021, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.02.2022, ухвалено: Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією, починаючи з 09.07.2020 і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, що згідно
рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/4192/20 від 14.05.2021, ОСОБА_2 має сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією, починаючи з 09.07.2020 і до досягнення дітьми повноліття.
Предметом доказування в справі (ч.2 ст.77 ЦПК України) є власне сам факт виникнення відповідної заборгованості з вини платника аліментів і, як наслідок, виникнення в отримувача аліментів права на пред'явлення відповідної вимоги, та відповідні параметри для нарахування відповідно до закону неустойки за прострочення сплати аліментів: база нарахування, період нарахування, помісячна розбивка нарахувань, платежів, заборгованості, результат обрахунку неустойки (пені), вина платника аліментів у заборгованості. Тобто, предметом доказування є підстави позову та обставини, якими позивач обґрунтовує необхідність стягнення неустойки.
Дослідивши розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим провадженням №68820992, наданий позивачкою до позовної заяви (а.с.95-97), встановлено, що починаючи з липня 2020 року з відповідача стягувались аліменти в розмірі 2400 грн. щомісячно.
Заборгованість зі сплати аліментів періодично виникала та така сплачувалась частинами. Дана обставина підтверджується вищевказаним розрахунком, та з якої вбачається наявність заборгованості зі сплати аліментів за такі періоди:
Липень-вересень 2022 року, на кінець періоду, борг в сумі 69507,65 грн.
Листопад 2022 року, на кінець періоду, борг в сумі 2475 грн.
Грудень 2022 року, на кінець періоду, борг в сумі 2833 грн.
Січень 2023 року, на кінець періоду, борг в сумі 2833 грн.
Лютий 2023 року, на кінець періоду, борг в сум 133 грн.
Квітень 2023 року, на кінець періоду, борг в сумі 333 грн.
Червень 2023 року, на кінець періоду, борг в сумі 33 грн.
Липень 2023 року, на кінець періоду, борг в сумі 2833 грн.
Серпень - жовтень 2023 року, кожного місяця борг в сумі 33 грн.
Листопад 2023 року, на кінець періоду, борг в сумі 2833 грн.
Січень 2024 року, на кінець періоду, борг в сумі 3196 грн.
З вини відповідача, яка належним чином не виконувала свій обов'язок зі сплати аліментів на утримання дітей, сплачуючи аліменти несвоєчасно, утворилася заборгованість по аліментам.
Належних доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відповідач не надала.
У той час як саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідач не надала об'єктивних даних та доказів, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів у встановлений строк.
Колегія суддів встановила, що за період з липня 2022 року по січень 2024 року відповідачем сплачувались кошти, проте щомісячно та не завжди повному розмірі, а тому заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, чого останньою не спростовано, тому позивачка має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Згідно з указаним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.
Позивачка просила стягнути пеню за період з липня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 70648, 42 грн.
Колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 70648, 42 грн,
Розрахунок заборгованості (а.с. 98-100) відповідачем не спростований.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 70 648, 42 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зазуляка Йосипа Михайловича - задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та постановити нове судове рішення, яким позов в цій частині - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 70 648 грн. 42 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28.04.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.