Справа № 299/1350/25
Закарпатський апеляційний суд
30.04.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/172/25, за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду від 07 березня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду від 07 березня 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без засобів електронного контролю, строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 06.03.2025 по 04.05.2025 включно.
На ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З цієї ухвали слідує, що слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Виноградівського районного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, здійснив сприяння незаконному переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та засобів, за попередньо домовленістю з невстановленими досудовим розслідування особами, з корисливих мотивів за наступних обставинах.
Так, ОСОБА_6 , у невстановлений до судовим розслідуванням час, діючи з корисливих мотивів, погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи, сприяти в незаконному переправленні через державний кордон України, поза пунктом пропуску, за невстановлену досудовим розслідуванням суму грошових кошт, громадянину України призовного віку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 .
В подальшому, ОСОБА_6 на виконання свого злочинного задуму, поєднано спільним умислом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, близько 07 години 15 хвилин 06 березня 2025 року, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю із невстановленою особою, зустрів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в цей час за сприянням невстановленої особи, з метою безперешкодного обходу контрольних прикордонних постів, перетнув річку Тиса з м. Виноградів до Теково, Берегівського району, на надувному матраці. Після чого, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, виконуючи вказівки невстановленої досудовим розслідуванням особи (осіб), розмістив в автомобілі яким керував, марки «ВАЗ- 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою переховування та очікування слушно моменту для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_9 , якому в подальшому роз'яснив останньому про спосіб перетину державного кордону України, а саме: способу подолання, напрямку та відстані між ними і до державного кордону України, а також способу подолання інженерних споруд на кордоні, з метою успішного перетину поза пунктом пропуску державного кордону України з можливістю потрапити до Румунії.
Після цього, 06 березня 2025 року, близько 12 години 00 хвилин. ОСОБА_6 , разом з особою призовного віку ОСОБА_9 , прибули на ґрунтову дорогу на околиці с. Хижа, Берегівського району, що знаходиться в безпосередній близькості, від державного кордону України по напрямку 110 прикордонного знаку. Вичекавши настання слушного часу для його незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_6 , віддав усну вказівку та жестом продемонстрував напрямок руху, на що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вийшов з автомобіля та розпочав рух в швидкому темпі за вказівкою та по маршруту вказаного ОСОБА_6 в напрямку державного кордону України з Румунією, однак ОСОБА_9 був затриманий військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 на напрямку 110 прикордонного знаку на відстані 50 метрів від державного кордону України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто сприянні порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод незаконного переправленню осіб через державний кордон, за попередньою змовою групою осіб, та з корисливих мотивів.
06 березня 2025 року гр. ОСОБА_6 , затримано у відповідності до ст. 208 КПК України.
07 березня 2025 року т.в.о. начальника СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 , повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Вина ОСОБА_6 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків, протоколами пред'явлення особи та т/з для впізнання за фотознімками, та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Стаття 176 КПК України визначає, що до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та невчиненням ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 , вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення золі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні досади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків щодо запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Більше того, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 , може незаконно впливати на свідків даного кримінального правопорушення, без дозволу слідчого, прокурора та суду, з метою пошуку роботи, може виїхати з місця постійного проживання, переховуючись при цьому від органів слідства, прокурора, суду та враховуючи те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, внаслідок чого не має соціальних чинників, які б прив'язували його до постійного місця проживання.
Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту, стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , так як такі ним дотримані не будуть.
В свою чергу майновий стан та відсутність будь - яких відомостей про наявність в ОСОБА_6 постійного місця роботи, позбавляють можливості обрати щодо останнього, запобіжний захід у вигляді застави.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 183 КПК України встановлено, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених Кодексів.
Разом з цим, відповідно до ст.183 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава, у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стороною захисту суду подано заперечення, згідно якого просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити та обрати відносно підозрюваного менш обтяжливий запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Доводи поданого заперечення зводяться до того, що висунута підозра у вчиненні ОСОБА_6 діянь саме за ч. 3 ст. 332 КК нічим не обґрунтована. Наявність організованої групи, в яку входить ОСОБА_11 фактами не підкріплена. Ця група є уявною, оскільки існує в уяві авторів клопотання і підозри. Підозрюваному/захисту не зрозуміло скільки суб'єктів злочину брали участь у попередній змові; час, місце її досягнення та зміст; склад суб'єктів; роль кожного співучасника і характер його дій для досягнення обумовленого/ спільного результату тощо. Необхідною умовою формулювання чіткої та зрозумілої підозри, інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення у співучасті, є саме вказівка в ній на дані обставини, однак, підозра цього не містить.
Підозра не конкретна і на сьогоднішній момент з її змісту не видно, що слідство з'ясувало те, що повинно з'ясувати (мотив, час, характер, об'єм і наслідки дій ОСОБА_6 ), які б з точки зору стороннього спостерігача свідчили, що він причетний до інкримінованого йому злочину.
Також в підозрі не деталізовано, у яких актах поведінки підозрюваного виразилось сприяння незаконному переправленню особи через державний кордон та якими саме порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод.
Сторона обвинувачення, без конкретики, обмежується загальними фразами: роз'яснив спосіб подолання, напрямку та відстані між ними і до державного кордону України, а також способу подолання інженерних споруд на кордоні», «віддав усну вказівку та жестом продемонстрував напрямок руху» і говорить про "вказівки" та "інструкції".
Це в свою чергу позбавляє захист можливості зрозуміти зміст підозри, а суд можливості прийняти законне рішення.
Відсутність в підозрі даних про місцезнаходження ОСОБА_6 в момент затримання ОСОБА_9 говорить про те, що слідство про всяк випадок включило його в коло підозрюваних і обрало частину 3 тільки для тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні.
Ризиками у кримінальному провадженні можуть бути наступні: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Жодний із цих ризиків не існує, оскільки у суспільства/держави немає законних підстав вважати, що ОСОБА_6 буде переховуватися від слідства та суду, оскільки його поведінка та репутація в суспільстві говорить про інше; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, він не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані.
Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджено належними доказами.
Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, він також не збирається, і протилежному немає жодних доказів.
Подане клопотання є необгрунтованим як з точки зору обгрунтованості підозри, так і з точки зору ризиків, наявність яких не підтверджено належними та достатніми доказами, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Майнові та соціальні зв'язки (центр життєвих інтересів) ОСОБА_6 пов'язані саме з його місцем проживання; виховує двох малолітніх дітей; жінка вагітна третьою дитиною; крім того здійснює опіку над двома неповнолітніми (сестрою та братом), які через смерть його батьків перебувають на його утриманні. Крім того ОСОБА_6 хворіє серйозним захворюванням - хвороба Бехтєрєва. ОСОБА_6 має позитивну характеристику за місцем проживання.
Захист вважає, що тримання під вартою підозрюваного під час воєнного стану, негативно вплине на життя його родини та призведе до погіршення здоров'я та матеріального стану його малолітніх дітей, вагітної дружини та опікаємих ним брата та сестри, адже завдяки праці підозрюваного відбувається їх утримання.
На погляд захисту клопотання слідчого слід задоволити частково, обравши запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час із покладенням на підозрюваного певних обов'язків: здати закордонний паспорт на зберігання, не спілкуватися з іншими особами вказаними у підозрі, не виїжджати за межі громади без дозволу слідчого, прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду на першу вимогу.
З ухвали слідчого судді слідує, що ОСОБА_12 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років з конфіскацією майна. Разом з цим, слідчий суддя врахував, що підозрюваний має постійне місце проживання, не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та вагітну дружину та ще двох молодших сестру та брата, для яких є опікуном у зв'язку із смертю батьків. Крім цього, слідчим суддею враховано наявність у ОСОБА_13 діагностованого захворювання - Хвороба Бєхтєрєва, а також те, що прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, слідчий суддя вважав, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити та постановити ухвалу про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби та покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність та необґрунтованість судового рішення, а тому вважає, що таке підлягає скасуванню. Вказує, що місцевим судом не в повній мірі враховано доводи сторони обвинувачення щодо необхідності застосування стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявні ризики та характеризуючі відомості підозрюваного. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі. Крім того, майновий стан ОСОБА_6 та відсутність будь-яких відомостей про наявність у останнього постійного місця роботи, позбавляють можливість обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді застави. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 500 тис. грн.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення задоволенню не підлягають з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_6 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_7 , а також прокурор ОСОБА_15 та слідчий ОСОБА_10 , що свідчить про дотримання слідчим суддею передбачених ст. 193 КПК України вимог, у тому числі, дотримання права особи на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Указаний висновок підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Разом з цим, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про відсутність доказів того, що обвинувачений якимось чином впливатиме на свідків, переховуватиметься від слідства чи суду або вчинятиме інші злочини.
Погоджуючись із цим висновком, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дав обґрунтовану оцінку відомостям про особу підозрюваного, зокрема те, що підозрюваний проживає за місцем реєстрації в АДРЕСА_3 , по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітній дітей: доньку ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина вагітна третьою дитиною. Крім того, у зв'язку із смертю батьків (батько ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати ОСОБА_19 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ) підозрюваний є опікуном молодших сестри та брата - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Крім цього, у підозрюваного діагностовано важке хронічне захворювання - Хвороба Бєхтєрєва. ОСОБА_6 має тісні соціальні зв'язки. Раніше не судимий.
Твердження прокурора про неможливість застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду клопотання, так і під час розгляду апеляційної скарги.
Разом з цим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_6 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема домашній арешт без засобів електронного контролю, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам. Відхиляючи ці доводи, суд апеляційної інстанції констатує, що такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без засобів електронного контролю.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, дійшов до належних висновків про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без засобів електронного контролю, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без засобів електронного контролю буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Строк дії запобіжного заходу встановлено відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , відхилити.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду від 07 березня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: