Справа № 483/1251/24
Провадження № 2/483/86/2025
Іменем України
07 травня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" (після зміни назви)) звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідачки 57 210 грн 86 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 4031045 від 21 квітня 2021 року.
В обґрунтування позову зазначив, що 21 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою був укладений вищезазначений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 11 800 грн із зобов'язанням повернути його зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 21 квітня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав відповідь на відзив та заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Представник відповідачки до судового засідання надав відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів укладення договору та зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки.
Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оглянувши оригінал електронного кредитного договору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21 квітня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір №4031045 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір укладений відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
За змістом кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту - 11 800 грн, строк кредитування - 30 днів, дата повернення кредиту - 21 травня 2021 року вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% на день та застосовується:
у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору;
у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2 договору;
у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з яким первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги, у тому числі за кредитним договором №4031045 від 21 квітня 2025 року.
З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на дату укладення договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить 38 704 грн 00 коп., з яких: 11 800 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 904 грн 00 коп. - заборгованість по відсоткам.
З вказаного розрахунку також слідує, що відповідач жодних коштів на погашення своїх боргових зобов'язань за кредитним договором не вносив.
Судом також встановлено, що відповідачкою здійснено платежів за кредитним договором на суму 5 044 грн 50 коп..
Крім того, з рахунку заборгованості слідує, що новий кредитор нарахував відповідачці 3% річних за період з 18 вересня 2021 року по 19 вересня 2024 року в розмірі 3 489 грн 72 коп., а також інфляційні витрати у розмірі 15 017 грн 14 коп.
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є: використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Зазначений договір підписано електронним підписом відповідачки, який відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.
Підписанням зазначеного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор С818294 для підписання кредитного договору № 4031045 від 21 квітня 2021 року.
Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору умовами цих правил та договором про відкриття кредитної лінії.
Таким чином судом встановлено, що між сторонами відбулося укладення кредитного договору у передбачений законом спосіб, а тому суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо відсутності доказів укладення кредитного договору.
Відповідно до частин 1-3 статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази на паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 76 ЦПК України).
З матеріалів справи слідує, що позивач на підтвердження своїх вимог надав суду електронні докази у паперовому виді, завіривши їх належним чином, відповідність їх оригіналу не викликає сумнівів.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Таким чином доводи представника відповідачки щодо відсутності доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору є неспроможними.
Суд також відхиляє доводи представника відповідачки щодо відсутності доказів переказу коштів саме ОСОБА_1 з огляду на наявність в матеріалах справи повідомлення АТ «Ощадбанк» № 46/1211/36724/2025/504 від 31 березня 2025 року про те, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 та 23 квітня 2021 року на неї було зараховано грошові кошти в сумі 11 800 грн (т. 2 а.с. 173-176).
Судом також встановлено, що відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку із чим відповідності до п. 4.3. кредитного договору його було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. Надалі відповідачка оплати за кредитним договором не здійснювала.
За змістом п. 4.3.1 кредитного договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Пунктом 4.3.2. передбачено: споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача у порядку, передбаченому п.4.2. Договору.
Аналіз наведених пунктів договору свідчить про те, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося в межах строку користування кредитом та на підставі умов кредитного договору.
Вирішуючи вимоги щодо нарахування позивачем 3% річних, а також інфляційних витрати, суд виходить з такого.
Так, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а саме його доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що періодом послаблень - є період з 24 лютого 2022 року по останній день воєнного стану +30 днів після закінчення (скасування) воєнного стану. Отже всі борги, що утворилися до 24 лютого 2022 року жодних преференцій не мають і щодо них діють закони мирного часу.
Відтак, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, за період з 24 лютого 2022 року по серпень 2024 року суперечать приписам Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, а тому не підлягають задоволенню.
При цьому, вимоги про стягнення інфляційний витрат та 3% річних за період з 01 жовтня 2021 по 23 лютого 2022 року підлягають задоволенню у розмірі 2 053 грн 61 коп. - інфляційні витрати та 464 грн 45 коп. - 3 відсотки річних.
Суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-81 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування покладається на сторони в рівній мірі.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свій процесуальний обов'язок доказування виконав - довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, перерахування коштів та наявність у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 38 704 грн 00 коп., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 422 грн 40 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Крім того, представником позивача заявлені витрати на правову допомогу у розмір 10 000 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи слідує, що представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року здійснював адвокат Городніщева Є.О..
При цьому, згідно з розрахунком вартості наданих послуг, на зустріч адвоката, збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви витрачено 2 год. вартістю 2 000 грн, на оформлення додатків до позовної заяви витрачено 3 год. вартістю - 3 000 грн, на складання позовної заяви - 4 год., що в сумі становить 4 000 грн, на підготовку до судових засідань витрачено 1 год. вартістю 1 000 грн.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що адвокатом були виготовлені позовна заява та додані до неї копії доказів згідно з додатками, подані заперечення на відзив. Вказані документи подані через підсистему «Електронний суд», особисту участь у судових засіданнях адвокат не брав. Справу розглянуто без участі сторін.
При цьому, суд враховує, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру тощо.
З урахуванням викладеного, а також принципу співмірності і розумності судових витрат, категорії справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу та визначення їх на рівні 5 000 грн.
Разом із тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 5 348 гривень 05 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в рахунок заборгованості за кредитними договором № 21 від 21 квітня 2021 року станом на 26 вересня 2024 року (дату звернення до суду з позовом) заборгованість в сумі 38 704 (тридцять вісім тисяч сімсот чотири) грн 00 коп., з яких: 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 26 904 (двадцять шість тисяч дев'ятсот чотири) грн 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 2 053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн 61 - в рахунок інфляційних витрат коп. та 464 (чотириста шістдесят чотири) грн 45 коп. - 3% річних за період з 01 жовтня 2021 по 23 лютого 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" - 5 348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн 05 копійок - в рахунок відшкодування судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Головуюча: