Справа № 489/5700/24
Номер провадження 2/489/232/25
Іменем України
06 травня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - позивач або МТСБУ ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування коди в порядку регресу
встановив
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок ДТП, яка мала місце 19.09.2022 транспортному засобу «Міцубісі» з д.н.з. НОМЕР_1 було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного авто - матеріального збитку. Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.09.2022 встановлено, що вказана ДТП сталася з вини відповідача. На дату скоєння ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно Звіту авто товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку , завданого власнику т/«Міцубісі» з д.н.з. НОМЕР_1 скала 152814, 09 грн. Позивачем здійснено виплату потерпілому у розмірі 136703,39 грн. та понесені додаткові витрати на збір документів у розмірі 1923,00 грн. З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь 138626,39 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив суд розглядати справу без їх участі.
Відповідач надав суду відзив, в якому вказав, що позивач звернувся до неналежного відповідача, оскільки він є учасником бойових дій та в момент ДТП був діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та керував т/з під час виконання своїх службових обов'язків, а сам т/з належить військовій частині.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.09.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. Встановлено, що 19.09.2022 о 19 год.20 хв. В м. Вознесенську на перехресті вулиць Київська та Кібрика, де рух регулюються сигналами світлофора, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з «Камаз 43101» , д.н.з. НОМЕР_3 , здійснив рух на заборонений сигнал світлофора, не надав переваги в русі автомобілю «Міцубісі», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався на дозволяючий сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення. В результаті ДТП т/з отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.
ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП 14.10.2022.
Відповідно до Звіту №51-22 від 19.09.2022 вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля «Міцубісі» реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату ДТП - 19.09.2022 становить 152814,09 грн.
Згідно з наказом МТС БУ від 05.12.2022 наказано виплатити ОСОБА_2 136703,39 грн. за шкоду, заподіяну в результаті ДТП.
Платіжною інструкцією №936732 від 07.12.2022 МТСБУ на рахунок ОСОБА_2 переведено суму у розмірі 136703, 39 грн.
Відповідно до Акту №49 здачі-прийняття виконаних робіт по рахунку-фактурі №49 від 27.11.2022 виконавцем були надані послуги на 1923,00 грн. , що також підтверджено платіжною інструкцією №936682 від 06.12.2022.
08.12.2022 позивачем скеровано на адресу відповідача вимогу компенсувати понесені витрати.
В силу вимог частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦКУкраїни шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 1188ЦКУкраїни шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі-Закон України від01.07.2004) зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 233/6517/16-ц від 03.10.2019 зазначено, що відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання. Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес застосовується після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди. Це положення законодавства передбачає перехід права вимоги регресу від однієї особи до іншої при виникненні деліктного (позадоговірного) зобов'язання, а саме із заподіяння шкоди. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечує, що він є належним відповідачем, оскільки він є військовослужбовцем та під час ДТП виконував службові обов'язки, на підтвердження чого надав суду копію посвідчення НОМЕР_4 , реєстраційні дані транспортного засобу НОМЕР_5 про належність його військовій частині НОМЕР_6 АДРЕСА_1 та довідку військової частини НОМЕР_6 від 12.08.2022 про те, що він перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_6 .
Відповідно до п. 13.1. статті 13 Закону 1961-IV, яка передбачає особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України, що учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його відсутність, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеним цим законом.
Згідно з під. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону №1961-IV, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у настанні ДТП та завданні шкоди автомобілю «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується, зокрема, обставинами, викладеними у постанові Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, яка відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов'язкового для суду в межах розгляду даної справи.
З огляду на зазначене, те, що сплата МТСБУ потерпілій особі страхового відшкодування, а також вартість послуг з огляду пошкодженого транспортного засобу та складання звіту про розмір завданих збитків підтверджені матеріалами справи, суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Разом з цим, з наданих суду доказів вбачається, що відповідач на момент ДТП перебував на військовій службі, що підтверджується наданою відповідачем копією довідки Військової частини, дослідженої в судовому засіданні.
Також, відповідно до відомостей, які містяться у реєстраційних даних транспортного засобу КАМАЗ НОМЕР_3 , він належить військовій частині НОМЕР_6 АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідно до ст. 14 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частина 1 ст. 48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав. На відміну від позивача відповідач це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.
Під час виплати компенсації у випадку ДТП зі службовим автомобілем треба виходити з того, що діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки (ч. 1 ст. 1187 ЦКУ). Збиток, за таких обставин, відшкодовує особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦКУ).
До того ж згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦКУ юридична особа відшкодовує шкоду, нанесену її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Тобто компенсацію збитку за винного працівника виплачує роботодавець.
Так, у п. 6 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не відповідає за збиток перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речовинне право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Таку особу роботодавець може притягнути до відповідальності лише в регресному порядку згідно зі ст. 1191 ЦКУ.
Як зазначив Касаційний Кримінальний Суд Верховного Суду у своїй постанові від 14.01.2025 по справі № 592/7961/18, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору з особою, яка володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки і шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що керував автомобілем, відшкодовується володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не винним водієм.
Таким чином, у даному випадку, відповідач ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, на відміну від Військової частини НОМЕР_6 , на обліку якої перебував автомобіль КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , водій якого, ОСОБА_1 (військовослужбовець), визнаний винним у вказаній вище ДТП.
Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Тобто, саме позивач, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Зі змісту зазначених норм права слідує, що залучення у справі співвідповідача і заміна неналежного відповідача належним можливі лише за клопотанням позивача на певній стадії процесу, а саме, до закінчення підготовчого провадження у справі.
Суд звертає увагу, що на час звернення позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду з даним позовом про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, до позовної заяви було додано копію повідомлення про ДТП від 14.10.2022, де містилися відомості про належність тз військовій частині.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача на належного в суді не заявлялось. Суд з власної ініціативи позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень.
Враховуючи, що позивач Моторного (транспортного) страхового бюро України пред'явив позов до неналежного відповідача, а клопотання про його заміну не заявляв, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Відмовити в задоволенні позову.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.05.2025.
Суддя В. В. Кокорєв