печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56293/24-ц
пр. 2-о-147/25
19 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарі - Іваненку С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У вересні 2023 року заявники звернулися до суду із вказаною заявою про розірвання шлюбу в порядку ч. 3 ст. 293 ЦПК України.
В обґрунтування заяви зазначають, що 10 вересня 2003 року вони уклали шлюб у с. Старий Мізунь Долинського відділу реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 11.
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке видане Відділом РАЦС Солом'янського РУЮ у м. Києві Серія НОМЕР_1 від 19.07.2007 р. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке видане Відділом РАЦС Печерського РУЮ у м. Києві Серія НОМЕР_2 від 23.06.2009 р.
Однак згодом стосунки між подружжям припинились. Заявники у своїй заяві зазначають, що подальше збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам дітей, у зв'язку із чим вони дійшли спільної згоди щодо необхідності розірвання шлюбу. Таким чином, зважаючи на вищезазначені обставини, вважають, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам дитини.
Додатково заявники повідомили суд про те, що між ними досягнуто згоди стосовно участі у вихованні та утримані спільних дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчить нотаріально посвідчений договір від 30.06.2021 р. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишаються проживати з ОСОБА_1 , при цьому, ОСОБА_2 має право бачитись з ними в порядку, передбаченому зазначеним договором. ОСОБА_2 сплачує аліменти на дітей в розмірі та в строки визначені вказаним договором.
Будь-які спори стосовно майна або інших питань між нами відсутні.
В судове засідання заявники не з'явилися, про розгляд заяви повідомлені належним чином, до суду надійшли заяви про розгляд заяви за їх відсутності, вимоги заяви підтримують у повному обсязі.
Суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності заявників.
Вивчивши заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 10 вересня 2003 року між заявниками було укладено шлюб у с. Старий Мізунь Долинського відділу реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 11.
У шлюбі у сторін народились діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке видане Відділом РАЦС Солом'янського РУЮ у м. Києві Серія НОМЕР_1 від 19.07.2007 р. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке видане Відділом РАЦС Печерського РУЮ у м. Києві Серія НОМЕР_2 від 23.06.2009 р.
Обґрунтовуючи свою заяву, заявники зазначають що шлюбні відносини між ними фактично припинені, відтак відновлення шлюбних відносин є неможливим.
Також судом встановлено, що між заявниками укладено нотаріально посвідчений договір від 30.06.2021 р.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишаються проживати з ОСОБА_1 , при цьому, ОСОБА_2 має право бачитись з ними в порядку, передбаченому зазначеним договором. ОСОБА_2 сплачує аліменти на дітей в розмірі та в строки визначені вказаним договором.
Згідно з ч. 3 ст. 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд приходить до висновку, що сім'я сторін існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 21, 24, 51, 55, 129 Конституції України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 81, 263, 265, 273, 293, 294, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.09.2003 р. у с. Старий Мізунь Долинського відділу реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 11.
Повне рішення суду складено 19 березня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Суддя