Постанова
Іменем України
02 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 295/19577/14-ц
провадження № 61-3715 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач-заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та Міністерства фінансів України,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оскар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскар», ОСОБА_1 ,
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар»:
-адвокат Кузьмін Дмитро Леонідович,
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар»:
-адвокат Давиденко Віктор Віталійович,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток», Богунський відділ Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції,
заінтересована особа, яка подала касаційну скаргу:
-Приватне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (в порядку самопредставництва),
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та Міністерства фінансів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток», Богунський відділ Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
за касаційними скаргами заступника керівника Житомирської обласної прокуратури та Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 травня 2023 року, ухвалене суддею Чішман Л. М., та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
Короткий зміст позову
1. У травні 2013 року заступник прокурора Житомирської області (далі - прокурор-позивач) звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») та Міністерства фінансів України, у якому, після уточнення позовних вимог у межах виділеного судового провадження, просив:
1.1. у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» (далі - ТОВ «Оскар») перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за договором кредитної лінії від 06 липня 2007 року № 060707/5 у розмірі 1 861 336,16 доларів США та 877 077,79 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2007 року - нежитлове приміщення загальною площею 1 115,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно), шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу предмета іпотеки у розмірі оціночної вартості цього майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу;
1.2. передати в управління ПАТ АБ «Укргазбанк» предмет іпотеки на період його реалізації на прилюдних торгах, у порядку передбаченому Законом України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (у актуальній редакції далі - Закон про іпотеку), шляхом надання права на отримання у будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форм власності), а також Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки), необхідних для: управління майном та/або укладення договорів найму (оренди), суборенди приміщень; здійснення дій, пов'язаних з їх управлінням (спільним управлінням) з будь-якими особами, передачі в управління (наступне управління) будь-яким особам; здійснення права отримання плати за користування приміщеннями, зміни та/або розірвання та/або укладення правочинів та/або договорів та/або угод, щодо надання послуг з електро-, водо-, тепло- та газопостачання, телефонного зв'язку, а також інших послуг, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням цього майна; здійснення права змінювати та/або розривати та/або укладати договори щодо охорони цих приміщень.
2. Позов мотивований тим, що між Акціонерним банком «Синтез» (далі - АБ «Синтез») та ТОВ «Оскар» 06 липня 2007 року був укладений договір кредитної лінії № 060707/5, відповідно до якого ТОВ «Оскар» отримало кредит у сумі 900 000,00 доларів США (з усіма його актуальними на конкретний час додатковими угодами далі - кредитний договір від 06 липня 2007 року). Строк дії кредитної лінії: із 06 липня 2007 року по 05 липня 2010 року включно.
3. Для забезпечення виконання кредитного договору від 06 липня 2007 року АБ «Синтез» та ТОВ «Оскар» 09 липня 2007 року уклали договір іпотеки (з усіма наступними актуальними на конкретний час змінами далі - договір іпотеки від 09 липня 2007 року), за яким ТОВ «Оскар» передало в іпотеку АБ «Синтез» належне йому нерухоме майно - нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (далі - предмет іпотеки). Іпотека цього нежитлового приміщення зареєстрована в Державному реєстрі іпотек того ж дня за № 5264167 (реєстраційний номер права власності на нерухоме майно: 17559698). Вартість предмета іпотеки за умовами цього договору становила 7 682 990,00 грн.
4. Згідно із договором іпотеки від 09 липня 2007 року: відчуження предмета іпотеки допускається тільки за письмовою згодою іпотекодержателя; іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його або вимагати в іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 06 липня 2007 року, зокрема, за умови невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим кредитним договором; звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким способом на вибір іпотекодержателя, зокрема, за зверненням до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.
5. 12 лютого 2009 року АБ «Синтез» відступив свої права за кредитним договором від 06 липня 2007 року Відкритому акціонерному товариству акціонерному банку «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк»), а також уклав з останнім договір про відступлення на його користь прав за договором іпотеки від 09 липня 2007 року, що передбачає за новим кредитором право вимоги виконання ТОВ «Оскар» (боржником) усіх його зобов'язань іпотекодавця за договором іпотеки від 09 липня 2007 року.
6. Банк свої зобов'язання за кредитним договором від 06 липня 2007 року виконав у повному обсязі, а ТОВ «Оскар» допустив заборгованість за цим договором. Рішенням господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2010 року у справі № 17/1918 задоволений позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Оскар» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року - вирішено стягнути з ТОВ «Оскар» 1 861 336,16 доларів США та 977 077,79 грн. Це судове рішення залишається невиконаним через дії ТОВ «Оскар» на момент звернення прокурора-позивача до суду.
7. ТОВ «Оскар» як власник предмета іпотеки провело його ремонт та реконструкцію, у результаті чого площа заставного майна збільшилася до 1 115,20 кв. м. Зокрема, цьому нерухомому майну була надана уточнена адреса: АДРЕСА_1 (також далі - спірне нерухоме майно). Також був виготовлений новий технічний паспорт на нього, а реєстраційний номер майна (предмета іпотеки) 17559698 у відповідному реєстрі прав власності на нерухоме майно змінений на номер 34202446.
8. А 10 серпня 2011 року між ТОВ «Оскар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росток» (далі - ТОВ «Росток») був укладений договір купівлі-продажу, за яким ТОВ «Оскар» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Росток» нежитлове приміщення загальною площею 1 115,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а ТОВ «Росток» зобов'язалось у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти зазначений об'єкт нерухомого майна та сплатити договірну ціну (далі - договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення). 25 серпня 2011 року була здійснена державна реєстрація відповідного права ТОВ «Росток» на спірне нерухоме майно (реєстраційний номер 34202446).
9. 16 вересня 2011 року ТОВ «Росток» продало спірне нерухоме майно ОСОБА_2 .
10. Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 11 січня 2012 року у справі № 2-1465/12 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 грн боргу за договором позики. Під час виконання цього судового рішення Богунським відділом Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладена мирова угода, затверджена ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 02 лютого 2012 року, за умовами якої погашення зазначеного боргу відбувається шляхом передачі боржником ОСОБА_1 у власність спірного нежитлового приміщення. Однак ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 листопада 2012 року ця ухвала суду першої інстанції скасована.
11. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2012 року у справі № 7/5007/711/12 визнаний недійсним зазначений договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, укладений ТОВ «Оскар» та ТОВ «Росток».
12. У листопаді 2012 року ОСОБА_1 повторно звернув до виконання виконавчий лист № 2-1465/12, виданий за відповідним рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 11 січня 2012 року. З метою його виконання виконавчою службою 04 січня 2013 року реалізоване спірне нежитлове приміщення на прилюдних торгах, переможцем яких став сам ОСОБА_1 . Це попри те, що він був позивачем у справі № 2-1465/12 про стягнення боргу з ОСОБА_2 , а тому достеменно знав із зазначеної ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 06 листопада 2012 року про те, що спірне нерухоме майно перебувало у заставі та не могло бути відчужене.
13. Отже прокурор-позивач звернувся з відповідним позовом для забезпечення фактичної реалізації згаданого судового рішення у справі № 17/1918 в інтересах держави, оскільки з'ясувались дії ТОВ «Оскар», які порушують умови договору іпотеки від 09 липня 2007 року та перешкоджають його виконанню.
14. Міністерство фінансів України у своїх письмових поясненнях від 24 жовтня 2014 року у цій справі просило задовольнити цей позов у повному обсязі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
15. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 09 грудня 2014 року справа за первинним позовом прокурора-позивача в інтересах держави з вимогамипро звернення стягнення на предмет іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володінняроз'єднана у самостійні провадження - розгляд позову у частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки виділений у самостійне провадження.
16. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 04 грудня 2018 року, зокрема залучені до справи № 295/19577/14-ц: у якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскар» (далі - ТОВ «Роскар»), оскільки воно прийняло спірне нерухоме майно у свою власність як статутний внесок; у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Росток».
17. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 11 липня 2019 року позовна заява позивача у відповідній частині вимог була залишена без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України) через те, що прокурор-позивач, нібито, не має цивільної процесуальної дієздатності на звернення з цим позовом до суду. Однак постановою Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року, зазначена ухвала суду першої інстанції була скасована - справа направлена до суду першої інстанції для продовження її розгляду, оскільки суди дійшли висновку про наявність повноважень позивача подати відповідний позов.
18. Рішенням від 10 травня 2023 року Богунський районний суд міста Житомира у задоволенні уточненого позову позивача відмовив.
19. Суд першої інстанції, приймаючи до уваги, що ПАТ АБ «Укргазбанк» підтримало позовні вимоги прокурора-позивача та просило цей позов задовольнити, виходив з того, що позивач обрав судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а у суді першої інстанції ТОВ «Роскар» була заявлена вимога про застосування наслідків спливу позовної давності.
20. Спірне нерухоме майно не є новоствореним об'єктом нерухомого майна, а створене з прив'язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням його функціональних елементів. Незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки від 09 липня 2007 року у зв'язку із перебудуванням, добудовою предмета іпотеки тощо, чи ні - іпотека поширюється і на таку реконструкцію. Зокрема, це узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 686/28888/19. Також іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна - це неодноразово підтверджував Верховний Суд України (дивитись, наприклад, постанови від 24 грудня 2014 року у справі з провадженням № 6-201 цс 14, від 05 лютого 2014 року у справі з провадженням № 6-131 цс 13).
21. Відповідно до українського законодавства реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, коли останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
22. Отже, враховуючи, що зобов'язання з повернення відповідних кредитних коштів ТОВ «Оскар» не виконані, зазначена іпотека не припинена, а заставне майно - спірне нежитлове майно оформлене на ТОВ «Роскар», позовна вимога позивача про зазначене звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 липня2007 рокує обґрунтованою.
23. Однак суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога ТОВ «Роскар» про застосування наслідків пропуску позовної давності підлягає задоволенню, керуючись наступним.
24. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, наданого за кредитним договором, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії цього договору. На час звернення з цим позовом вважається, що настав строк виконання відповідного договору у повному обсязі. У цьому випадку рішення суду про стягнення цієї заборгованості чи звернення стягнення на відповідне заставлене майно засвідчує такі зміни. Також у своїй постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення прав особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення її права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
25. У своїй постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16 Верховний Суд дійшов правового висновку, що слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо), зокрема на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Водночас, з посиланням на деякі постанови Верховного Суду, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту невиконання вимоги банку про дострокове повернення кредиту за кредитним договором у нього виникає право на звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо цей кредит забезпечений іпотекою. А відтак з моменту виникнення цього права починається й строк відповідної позовної давності.
26. У справі № 17/1918 ПАТ АБ «Укргазбанк», скориставшись правом, передбаченим кредитним договором від 06 липня 2007 року, зверталось до суду з метою дострокового повернення всієї суми кредиту. Тобто це звернення банку до суду від 22 грудня 2023 року змінило порядок виконання, умови і строк дії кредитного договору від 06 липня 2007 року, зокрема на момент цього звернення настав строк його виконання у повному обсязі. За таких обставин строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на спірне нерухоме майно щонайменше розпочався 23 грудня 2009 року (після подачі позову до Господарського суду Житомирської області у справі № 17/1918) та сплив 23 грудня 2012 року. Прокурор-позивач в інтересах держави в особі ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся з позовом у справі, що розглядається, 29 травня 2013 року, тобто з пропуском позовної давності.
27. Суд має право поновити пропущену позовну давність лише з поважних причин та лише за вмотивованою заявою позивача. Проте ані прокурор-позивач, ані ПАТ АБ «Укргазбанк» про поновлення відповідного строку не заявили.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
28. Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року апеляційні скарги прокурора-позивача та ПАТ АБ «Укргазбанк» залишені без задоволення, а апеляційна скарга ТОВ «Роскар» задоволена - рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 травня 2023 року змінене шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови апеляційного суду.
29. Щодо відмови у позові на підставі спливу позовної давності, про застосування якої заявлено у справі, апеляційний суд процитував постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, яка, у свою чергу, посилається на: 1) постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 у тому, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою і, залежно від установленого, дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог; 2) постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, у якій вказано, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
30. Однак апеляційний суд виходив з того, що позивач у позові посилався на те, що ТОВ «Оскар» здійснило низку заходів щодо протиправного виведення предмета іпотеки з-під обтяження, передбаченого договором іпотеки від 09 липня 2007 року, шляхом: зміни площі цього об'єкта нерухомості із 1 015,6 кв. м на 1 115,2 кв. м; уточнення його адреси розташування - на АДРЕСА_2 ; подальшого відчуження спірного нерухомого майна іншим особам. Позивач вважає, що спірне нерухоме майно продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2007 року, а тому в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року просить звернути стягнення на спірне нерухоме майно як предмет іпотеки за відповідним договором іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
31. Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного, наприклад, у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Цивільні права та/або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
32. Відповідно до встановлених обставин цієї справи, відомості про державну реєстрацію іпотеки існують щодо предмета іпотеки, але не щодо спірного нерухомого майна, зареєстрованого за ТОВ «Роскар» у зв'язку із утворенням цього товариства та внесенням спірного нерухомого майна до його статутного капіталу. Вимога саме про визнання права іпотеки на спірне нерухоме майно позивачем не заявлена у цій справі. Тому апеляційний суд вирішив, що позивач у цій справі мав звертатись з позовом про визнання права іпотекодержателя стосовно спірного нерухомого майна як предмета іпотеки.
33. Зазначений висновок апеляційний суд аргументував цитатами з постанов Верховного Суду. Наприклад, апеляційний суд зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 вказано, зокрема, що: запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
34. У якості додаткового підтвердження зазначеного правового висновку Верховного Суду апеляційний суд послався також на постанову Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 903/675/22, у якій Верховний Суд теж дійшов висновку, що позов з вимогою про визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки є належним способом захисту порушеного права в умовах встановлених обставин справи № 903/675/22.
35. При цьому апеляційний суд також процитував правовий висновок Верховного Суду з приводу того, що для вирішення зазначених спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження. Зокрема, відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про відповідне обтяження майна не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Тому у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.
36. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (дивитись, наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц та від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).
37. Отже, апеляційний суд вирішив, що необхідно відповідним чином змінити мотиви відмови у зазначеному позові.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи (включаючи преюдиційні та загальновідомі)
38. ТОВ «Оскар» на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28 березня 2007 року (номер у реєстрі нотаріальних дій 1442) набуло право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення АДРЕСА_3.
39. 06 липня 2007 року між АБ «Синтез» та ТОВ «Оскар» укладений договір кредитної лінії № 060707/5 з лімітом 900 000,00 доларів США, до якого укладались додаткові угоди. Зокрема, додатковими угодами до цього кредитного договору від 04 лютого 2008 року № 3 та від 15 липня 2008 року № 5 ліміт заборгованості за кредитною лінією був збільшений до 1 250 000,00 доларів США та 1 850 000,00 доларів США відповідно.
40. Пункт 1.3.2 кредитного договору від 06 липня 2007 року передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 05 липня 2010 року, якщо сторони не домовляться про інше.
41. Згідно із пунктом 3.2.7 кредитного договору від 06 липня 2007 року банк має право відмовитись від надання ТОВ «Оскар» передбаченого цим договором кредиту частково або у повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання ТОВ «Оскар» своїх зобов'язань за ним, включаючи повернення усієї суми наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами тощо, зокрема у випадку невиконання ТОВ «Оскар» своїх зобов'язань за цим кредитним договором.
42. 09 липня 2007 року з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором від 06 липня 2007 року його сторонами укладений договір іпотеки (зареєстрований нотаріусом у реєстрі за № 157), який передбачає, що ТОВ «Оскар» як іпотекодавець передає АБ «Синтез» як іпотекодержателю належне цьому позичальнику на праві власності нерухове майно, а саме - нежиле приміщення загальною площею 1051,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому до цього договору іпотеки вносились зміни, останні з яких - 15 липня 2008 року.
43. 12 лютого 2009 року між АБ «Синтез» та ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») укладений договір відступлення прав за кредитним договором від 06 липня 2007 року на користь ВАТ АБ «Укргазбанк». Цього ж дня між цими особами укладений договір відступлення прав за договором іпотеки від 09 липня 2007 року на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» (зареєстрований нотаріусом у реєстрі за № 1671).
44. Відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) від 13 лютого 2009 року № 22593691 до запису № 5264167 внесена зміна про нового іпотекодержателя - ВАТ АБ «Укргазбанк» на підставі договору відступлення прав вимоги від 12 лютого 2009 року (№ 1671).
45. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 року № 576 «Про капіталізацію публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 342 «Про додаткову капіталізацію публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», найбільшим бенефіціарним власником ПАТ АБ «Укргазбанк» є держава в особі Міністерства фінансів України, що володіє 92,9998 % статутного капіталу цього банку.
46. 22 грудня 2009 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ «Оскар», зокрема про стягнення заборгованості по кредиту за кредитним договором від 06 липня 2007 року, що підлягає достроковому стягненню. Позовні вимоги уточнювались позивачем. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2010 року у справі № 17/1918, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року, зокрема вирішено стягнути з ТОВ «Оскар» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 1 484 498,44 доларів США заборгованості по кредиту за кредитним договором від 06 липня 2007 року, 373 646,23 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 847 077,79 грн пені, 3 191,49 доларів США витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
47. Відповідно до свідоцтва про право власності від 08 липня 2011 року серії НОМЕР_1 та витягу про державну реєстрацію прав від 22 липня 2011 року № 30709264 ТОВ «Оскар» на праві приватної власності належать нежитлові приміщення (реєстраційний номер 34202446) загальною площею 1 115,20 кв. м (літера за планом земельної ділянки: «А»), які мають наступну адресу: АДРЕСА_1 . Це свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 07 липня 2011 року № 429 взамін договору купівлі-продажу від 28 березня 2007 року (реєстраційний №1442).
48. 10 серпня 2011 року ТОВ «Оскар» та ТОВ «Росток» уклали договір купівлі-продажу, за яким ТОВ «Оскар» зобов'язалося передати у власність ТОВ «Росток» нежитлові приміщення, літера «А», цегляні, загальною площею - 1 115,20 кв. м, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ «Росток» зобов'язалося прийняти цей об'єкт нерухомості та сплатити його продавцеві договірну ціну за нього.
49. 16 вересня 2011 року ТОВ «Росток» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, за яким ТОВ «Росток» зобов'язалося передати у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення, літера «А», цегляні, загальною площею - 1 115,20 кв. м, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов'язався прийняти цей об'єкт нерухомості та сплатити його продавцеві договірну ціну за нього.
50. 02 липня 2012 року рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 7/5007/711/12 задоволений позов ТОВ «Оскар» до ТОВ «Росток» про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу від 10 серпня 2011 року щодо придбання ТОВ «Росток» об'єкта нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - визнаний недійсним цей договір купівлі-продажу, оскільки відповідний об'єкт нерухомості був у іпотеці згідно із договором іпотеки від 09 липня 2007 року та відчужений без обов'язкового дозволу іпотекодержателя, передбаченого цим договором.
51. Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 02 лютого 2012 року у справі № 2-1465/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики затверджена мирова угода між стягувачем та боржником, згідно якої борг погашається шляхом передачі ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 «нежитлового приміщення площею 1 115,20 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ». Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 листопада 2012 року задоволена апеляційна скарга ТОВ «Росток» - скасована ця ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 02 лютого 2012 року і вирішено відмовити у затвердженні зазначеної мирової угоди, зокрема тому, що відповідний об'єкт нерухомого майна був предметом іпотеки та щодо нього діяли заходи забезпечення позову /накладення арешту та заборони відчуження спірного приміщення, вжиті судом по справам за позовами ТОВ «Росток» до ОСОБА_2 про оскарження договору купівлі-продажу від 16 вересня 2011 року.
52. Відповідно до публічно доступних даних Державного реєстру судових рішень рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 23 січня 2014 року у справі № 295/6126/13-ц (про яку суди попередніх інстанцій були повідомлені) за позовом ТОВ «Оскар» до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ АБ «Укргазбанк», про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно задоволений позов ТОВ «Оскар»: 1) визнані недійними проведені 04 січня 2013 року Житомирською філією ПП «СП «Юстиція» прилюдні торги з реалізації нежитлового приміщення (літ. «А») загальною площею 1 115,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) визнане недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 15 січня 2013 року, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. на ім'я ОСОБА_1 ; 3) задоволена вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 15 січня 2013 року за № 37519 про реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_1 . Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 19 травня 2014 року у справі № 295/6126/13-ц відповідне рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Оскар» відмовлено. Однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року у цій справі, яке набуло чинності та не було скасоване, зазначене рішення апеляційного суду скасоване та залишене в силі відповідне рішення суду першої інстанції.
53. Згідно із публічно доступними даними Державного реєстру судових рішень заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 17 серпня 2015 року у справі № 295/9198/15-ц (про яку суди попередніх інстанцій були повідомлені) за позовною заявою ТОВ «Росток» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ТОВ «Оскар», про повернення майна, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2016 року, ця позовна заява задоволена. Зокрема, вирішено: застосувати реституцію шляхом передачі на користь ТОВ «Росток» нежитлового приміщення літера «А» загальною площею 1 115,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначене нежитлове приміщення загальною площею 1 115,20 кв. м та внести відповідний запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
54. На підставі Протоколу установчих зборів засновників ТОВ «Роскар» від 29 лютого 2016 року та акту приймання-передачі майна від 01 березня 2016 року ТОВ «Росток» передало у якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Роскар», а ТОВ «Роскар» прийняло нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 1 115,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
55. Відповідно до публічно доступної та відомої інформації вулиця Котовського у місті Житомирі перейменована на вулицю Михайла Грушевського без зміни нумерації будівель згідно із розпорядженням Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі».
56. Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02 листопада 2017 року № 102469299 (далі - інформаційна довідка від 02 листопада 2017 року) право власності на нежитлове приміщення літ. «А» загальною площею 1 115,20 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 34202446), зареєстроване 13 квітня 2016 року за ТОВ «Роскар» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 01 березня 2016 року б/н та протоколу зборів від 29 лютого 2016 року б/н. При цьому зазначено, що відомості про державну реєстрацію іпотеки щодо цього нерухомого майна відсутні.
57. Судом першої інстанції у ході розгляду цієї справи була витребувана для огляду в судовому засіданні господарська справа № 17/1918, під час огляду матеріалів якої не встановлено прийнятих судом процесуальних рішень про припинення провадження у справі № 17/1918 у зв'язку з відмовою ПАТ АБ «Укргазбанк» від позову, зокрема у частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
58. У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Оскар», подана його представником Кузьміним Д. Л., на постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року. Ця касаційна скарга подана з підстав порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права, яка за змістом вимоги, відповідно до повноважень Верховного Суду, передбачених у статті 409 ЦПК України, зводиться до скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та залишення без змін рішення суду першої інстанції, оскільки ТОВ «Оскар» вважає його мотивацію щодо пропуску позовної давності прокурором такою, що відповідає статті 263 ЦПК України. При цьому ТОВ «Оскар» просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 27/104б (905/793/23), від 31 січня 2024 року у справі № 569/19798/20, від 11 жовтня 2023 року у справі № 345/709/20 та інших.
59. Однак 26 лютого 2025 року до Верховного Суду від ТОВ «Оскар» надійшла заява про відмову від касаційної скарги з проханням закрити відповідне касаційне провадження на підставі частини четвертої статті 398 ЦПК України. Заявою від 17 березня 2025 року ТОВ «Оскар» підтвердило Верховному Суду це клопотання та повне розуміння його наслідків відповідно до ЦПК України.
60. У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури (далі також -прокурор-позивач) на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
61. У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
62. У травні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Роскар» про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Оскар» у порядку статті 397 ЦПК України.
63. Заявою від 17 березня 2025 року ТОВ «Роскар» підтвердило Верховному Суду, що воно не має жодних заперечень щодо відмови ТОВ «Оскар» від його касаційної скарги, до якої приєдналось ТОВ «Роскар», та розуміє усі наслідки цього для ТОВ «Роскар» відповідно до ЦПК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
64. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 01 квітня 2024 рокувідкрите касаційне провадження у справі за касаційною скаргою прокурора-позивача на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року.
65. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 01 квітня 2024 рокувідкрите касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року.
66. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 рокупісля усунення недоліків касаційної скарги ТОВ «Оскар» відкрите касаційне провадження у справі за нею.
67. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2024 року задоволена заява ТОВ «Роскар» про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Оскар».
68. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2025 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
69. 17 лютого 2025 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.
70. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року задоволена заява ТОВ «Оскар» про відмову від його касаційної скарги, закрите касаційне провадження у справі № 295/19577/14-ц у цій частині.
(1) Доводи ТОВ «Роскар»
71. 23 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Роскар» на усі три касаційні скарги у справі, у якому товариство зазначило, що погоджується із цими касаційними скаргами у частині того, що позивач обрав належний спосіб захисту його порушеного права. Порушення права ПАТ АБ «Укргазбанк» полягає у невиконанні ТОВ «Оскар» основного зобов'язання - не повернуті грошові кошти, отримані у кредит. Дії ПАТ АБ «Укргазбанк» спрямовані на отримання відповідних грошових коштів. Це може бути реалізовано за рахунок реалізації предмета іпотеки. Позов про визнання права іпотекодержателя у разі його задоволення не призводить до реалізації предмета іпотеки, а призводить до необхідності звернення до суду з таким самим позовом, що заявлений у цій справі.
72. Також у своєму відзиві ТОВ «Роскар» заперечує проти аргументів касаційних скарг прокурора-позивача та ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо позовної давності. Зокрема ТОВ «Роскар» указує, що суд першої інстанції правильно застосував зазначені правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 та від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16.
73. Оскільки ТОВ «Оскар» відмовилось від касаційної скарги, до якої приєдналось ТОВ «Роскар», Верховний Суд розглядає відзив ТОВ «Роскар» щодо касаційних скарг прокурора-позивача та ПАТ АБ «Укргазбанк».
(2) Доводи прокурора-позивача
74. Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
75. Позивач вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову через обрання позивачем неналежного способу захисту своїх порушених прав, оскільки належним способом захисту мав би бути позов про визнання права іпотекодержателя на спірне нерухоме майно.
76. Зокрема, позивач вважає, що апеляційний суд безпідставно не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17 та від 04 жовтня 2021 року у справі № 686/28888/19, відповідно до якого спірний об'єкт заставленого нерухомого майна (предмет іпотеки) не є новоствореним об'єктом нерухомого майна, на який не розповсюджується обтяження заставою, якщо він створений з прив'язкою до об'єкта нерухомості, який вже перебуває у заставі, з використанням функціональних елементів останнього, оскільки, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв'язку з відповідним перебудуванням предмета іпотеки, його добудовою тощо, чи ні, встановлена іпотека поширюється і на такий реконструйований об'єкт нерухомості. Тому апеляційний суд безпідставно дійшов висновку, що іпотека за договором іпотеки від 09 липня 2007 року не розповсюджується на спірне нерухоме майно, що спричинило його помилкову оцінку у питанні належного та ефективного способу захисту порушеного права у цій справ та помилкове застосування правових висновків Верховного Суду з цього питання, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 757/44693/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.
77. Допущеній на переконання позивача помилці апеляційного суду також сприяло безпідставне залишення ним без уваги правових висновків Верховного Суду щодо застосування правового інституту преюдиції, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц та від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17. Зокрема, позивач вважає, що апеляційний суд не врахував наступне:
77.1. рішенням Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2012 року у справі № 7/5007/711/12 задоволений позов ТОВ «Оскар» до ТОВ «Росток» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10 серпня 2011 року щодо придбання ТОВ «Росток» спірного нерухомого майна, оскільки відповідний об'єкт нерухомості був у іпотеці згідно із договором іпотеки від 09 липня 2007 року та відчужений без обов'язкового дозволу іпотекодержателя, передбаченого цим договором;
77.2. ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 листопада 2012 року у справі № 2-1465/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики скасована ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 02 лютого 2012 року, якою була затверджена мирова угода між ними, згідно якої борг погашався шляхом передачі ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення, оскільки апеляційний суд встановив, що спірне нежитлове приміщення було предметом іпотеки та щодо нього діяли заходи забезпечення позову/накладення арешту та заборони відчуження.
78. Отже, апеляційний суд, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, сам зазначив, що суд має враховувати обставини, які можуть свідчити про недобросовісність у питаннях набуття майна, що перебуває у іпотеці, при визначенні чинності чи припинення цієї іпотеки, але при цьому, на думку позивача, безпідставно проігнорував ці обставини.
79. Суд першої інстанції правильно встановив розповсюдження договору іпотеки від 09 липня 2007 рокуна спірне нерухоме майно, порушення відповідного права позивача, невиконання як самого цього договору іпотеки так і судового рішення щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Оскар» у справі № 17/1918, але помилково вважав, що позовна давність прострочена.
80. У справі № 17/1918 першочергово заявлялась вимога про стягнення на предмет іпотеки, але уточнені в ході розгляду справи позовні вимоги виключили вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Але справа № 17/1918, на думку прокурора-позивача, свідчить про переривання відповідної позовної давності до моменту прийняття рішення від 08 грудня 2010 року у ній. Про порушення виконання договору іпотеки від 09 липня 2007 року стало відомо під час виконання державним виконавцем судового рішення у справі № 17/1918, зокрема 12 жовтня 2012 року, коли державним виконавцем складався акт опису та арешту предмета іпотеки, оскільки з'ясувались дії ТОВ «Оскар» з перетворення предмета іпотеки на спірне нерухоме майно з метою виведення його із під дії цього договору іпотеки.
81. Тому висновки суду першої інстанції з приводу пропуску позовної давності у справі, що розглядається, є помилковими - позивач цей строк не пропустив щодо вимоги, з якою звернувся до суду у справі, що розглядається. Апеляційний суд мав звернути увагу на неправильну оцінку судом першої інстанції встановлених обставин справи, що розглядається, та виправити його відповідну помилку щодо застосування наслідків пропущення позовної давності у цій справі.
82. 09 травня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача, відправлений 06 травня 2024 року, на касаційну скаргу ТОВ «Оскар», який по суті повторює аргументи касаційної скарги позивача. У цьому відзиві позивач вказує на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги ТОВ «Оскар», та необхідність залишити її без задоволення. Однак, оскільки ТОВ «Оскар» відмовилось від своєї касаційної скарги, а Верховний Суд прийняв цю відмову з відповідними наслідками, передбаченими ЦПК України, то він не розглядає цей відзив.
83. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Зокрема, Верховний Суд не приймає до уваги аргументи позивача щодо того, що суд першої інстанції помилково встановив припинення іпотеки, передбаченої договором іпотеки від 09 липня 2007 року, оскільки ці аргументи не відповідають змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції - наслідки спливу позовної давності не застосовуються у разі відсутності встановленого судом порушення прав позивача.
(3) Доводи ПАТ АБ «Укргазбанк»
84. Як на підставу касаційного оскарження ПАТ АБ «Укргазбанк» посилається на пункти 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
85. ПАТ АБ «Укргазбанк» звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно встановив, що зобов'язання з повернення зазначених кредитних коштів зі сторони ТОВ «Оскар» по відношенню до ПАТ АБ «Укргазбанк» не виконані, відповідна іпотека не припинена, а об'єкт цієї застави належить ТОВ «Роскар», позовна вимога про звернення стягнення на цей об'єкт в рахунок погашення заборгованості за відповідним кредитом є обґрунтованою. Водночас, на переконання банку, апеляційний суд визнав необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо спливу позовної давності щодо позову, з яким звернувся позивач у цій справі. Зокрема, ПАТ АБ «Укргазбанк» вважає, що перебіг позовної давності почався 12 жовтня 2012 року.
86. Банк теж вважає, що апеляційний суд безпідставно не застосував зазначений правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 жовтня 2021 року у справі № 686/28888/19, відповідно до якого спірний об'єкт заставленого нерухомого майна (предмет іпотеки) не є новоствореним об'єктом нерухомого майна.
87. Також ПАТ АБ «Укргазбанк» вважає, що апеляційний суд неправильно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, оскільки не врахував неподібність обставин двох судових справ - у справі, що розглядається, запис про предмет іпотеки в Державному реєстрі іпотек нікуди не зникав, а ТОВ «Оскар» здійснило недобросовісні дії з метою виведення спірного нерухомого майна із під дії договору іпотеки від 09 липня 2007 року, хоча це майно все рівно є заставою з точки зору цього договору іпотеки. Зокрема, апеляційний суд, оцінюючи обставини цієї справи, залишив поза увагою, що ТОВ «Оскар», ТОВ «Росток» та ТОВ «Роскар» є пов'язаними особами. Наприклад, у зазначеному протоколі зборів від 29 лютого 2016 року б/н ТОВ «Росток» та ТОВ «Оскар» вказані як засновники ТОВ «Роскар», а відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна від 01 березня 2016 року б/н, за яким спірне нерухоме майно прийняте як майновий внесок у статутний капітал ТОВ «Роскар», від імені останнього у якості його представника підписувала директор ТОВ «Оскар». Усі дії цих юридичних осіб щодо спірного нерухомого майна є недобросовісними, спрямованими на уникнення виконання ТОВ «Оскар» зазначених договорів кредиту та іпотеки. Як і прокурор-позивач банк у своїй касаційній скарзі звертає увагу, на те, що апеляційний суд не врахував цю недобросовісність всупереч правовому висновку Верховного Суду, на який послався.
88. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Зокрема, враховуючи, що мотиви оскаржуваних судових рішень не стосуються відсутності повноважень прокурора-позивача на звернення з відповідним позовом, Верховний Суд не розглядає аргументи касаційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо наявності цих повноважень у прокурора-позивача. А щодо вимоги передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду - дивитись далі по тексту.
(4) Позиція інших учасників справи
89. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
90. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
91. Відповідно до пунктів 1 та 7 частини третьої статті 2 ЦПК України одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права та обов'язковість судового рішення. Пункт 6 частини третьої статті 2 ЦПК України відносить до цих засад (принципів) також пропорційність, уточнену у статті 11 ЦПК України. Це передбачає, що суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
92. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України).
93. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Характер оцінки судом доказів та його підхід до цього визначені у статті 89 ЦПК України.
94. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 80 ЦПК України).
95. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України). Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частина третя статті 82 ЦПК України).
96. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта та п'ята статті 82 ЦПК України).
97. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
98. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).
99. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
100. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Або у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених, зокрема частиною третьою статті 411 ЦПК України (відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
101. Частина четверта статті 398 ЦПК України передбачає, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. Суд закриває касаційне провадження у частині цієї касаційної скарги у разі відмови від неї - за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до цієї касаційної скарги.
102. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
103. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).
104. Критерії оцінки подібності правовідносин для застосування правових висновків Верховного Суду у контексті статей 263 та 389 ЦПК України, визначені, наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.
105. ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine), заява № 4909/04, п. 58).
(1.1) Щодо аргументів учасників справи, які Верховний Суд не може прийняти до уваги
106. Оскаржуваною постановою апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Роскар» на оскаржуване рішення суду першої інстанції, одним з аргументів якої, відповідно до матеріалів справи, є обрання позивачем неналежного способу захисту своїх порушених прав, оскільки він мав би звертатись з позовом про визнання права іпотекодержателя. Тому факт приєднання ТОВ «Роскар» до касаційної скарги ТОВ «Оскар» без будь-яких пояснень підстав таких дій (кардинальної зміни поглядів на відповідне правове питання), враховуючи зміст оскаржуваних судових рішень та підстави відмови апеляційним судом у позові позивачу, Верховний Суд оцінює як такий, що порушує доктрину venire contra factum proprium(заборони суперечливої поведінки) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17) та відхиляє відповідні аргументи ТОВ «Роскар», які випливають з його відзиву, у тій його частині, яку Верховний Суд розглядає.
107. Посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року у справі з провадженням № 6-201 цс 14 та від 05 лютого 2014 року у справі з провадженням № 6-131 цс 13 у контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України з метою довести, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, є безпідставними, оскільки це правило випливає із змісту статті 23 Закону про іпотеку, і її пряма дія не залежить від зазначення її змісту Верховним Судом України у своїх постановах, оскільки таке зазначення є вказівкою конкретного змісту правової норми, а не правовим висновком щодо її застосування. Крім того, апеляційний суд не висловлювався з приводу зміни власника предмета іпотеки як фактору припинення іпотеки, він виходив із свого сумніву щодо підтвердженого права ПАТ АБ «Укргазбанк» як іпотекодержателя щодо спірного нерухомого майна, яким розпоряджалось ТОВ «Оскар». Аналогічне стосується такого самого посилання на ці постанови Верховного Суду України й у касаційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк», а також посилання на ці постанови самого суду першої інстанції.
108. Оскільки конкретно у цій справі мова не йде про вимоги витребування майна в порядку статті 388 ЦК України, то Верховний Суд не бере до уваги правовий висновок з цього питання, викладений у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17, на який посилається позивач у своїй касаційній скарзі.
109. Верховний Суд не приймає до уваги посилання ПАТ АБ «Укргазбанк» на постанови Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) та від 17 березня 2021 року у справі № 922/634/19 у той спосіб, у який вони сформульовані у контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки оцінка судами конкретних дій учасників у конкретних обставинах справи не є правовим висновком щодо застосування норми права. До того ж ПАТ АБ «Укргазбанк» саме посилається на статтю 23 Закону про іпотеку, яка передбачає, що необізнаність особи про обтяження іпотекою об'єкта нерухомого майна, що придбавається нею, не впливає на дійсність цієї іпотеки.
110. Верховний Суд також не бере до уваги вимогу ПАТ АБ «Укргазбанк» передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступити від правового висновку, викладеного у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, шляхом його уточнення, яке зводиться до того, що, з урахуванням відмінностей справи, що розглядається, та справи № 922/2416/17, у справі, що розглядається заявлені позивачем позовні вимоги є ефективним способом захисту порушеного права. Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку у справі № 922/2416/17за конкретних обставин справи та специфіки правовідносин у ній. Якщо особа, яка подає касаційну скаргу, фактично вказує на те, що посилання суду на цей правовий висновок не стосується подібних правовідносин, то це саме по собі є аргументом щодо помилкового посилання на цей правовий висновок, а не підстави для зміни існуючого правового висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду не за подібних обставин. Окрім зазначеного аргументу ПАТ АБ «Укргазбанк» не наводить жодного іншого аргументу, передбаченого статтею 403 ЦПК України.
(1.2) Щодо способу захисту порушеного права іпотекодержателя
111. Відповідно до статті 129-1 Конституції України Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
112. Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України.
113. Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб - власне такі дії особи не допускаються так само, як зловживання правом в інших формах.
114. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Згідно із пунктом 5 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
115. Частина друга статті 115 ЦК України передбачає, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
116. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
117. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
118. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частини перша та третя статті 509 ЦК України). Зокрема, договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
119. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
120. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина перша статті 572 ЦК України).
121. Відповідно до частин першої та третьої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. А окремі види застав встановлюються законом.
122. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).
123. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (згідно із частиною першою статті 627 ЦК України). Зокрема частина друга статті 6 ЦК України передбачає, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
124. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
125. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом про іпотеку (відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 Закону про іпотеку). Наступні редакції цього Закону не вносили суттєвих змін у зміст цього визначення інституту іпотеки, що стосується також й інших визначень, зазначених нижче.
126. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону про іпотеку).
127. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника (абзац восьмий частини першої статті 1 Закону про іпотеку)
128. Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням (абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону про іпотеку).
129. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону про іпотеку).
130. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону про іпотеку). Наступні редакційні зміни цих правових положень не змінюють суті їх застосування у цій справі.
131. Відповідно до частини першої статті 4 Закону про іпотеку обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
132. Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» статтю 5 Закону про іпотеку було доповнено частиною шостою, яка передбачає, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
133. Частина перша статті 9 Закону про іпотеку передбачає, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено Законом про іпотеку. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
134. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (частина третя статті 9 Закону про іпотеку).
135. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону про іпотеку). При цьому частина друга статті 12 Закону про іпотеку уточнює, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті.
136. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина тертя статті 12 Закону про іпотеку).
137. Стаття 17 Закону про іпотеку встановлює підстави припинення іпотеки. Зокрема, це припинення основного зобов'язання, реалізація предмета іпотеки відповідно до Закону про іпотеку, набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки тощо. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
138. У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону про іпотеку).
139. Відповідно до частини першої статті 33 Закону про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону про іпотеку.
140. Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду (стаття 34 Закону про іпотеку).
141. Частина перша статті 39 передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (частина друга статті 39 Закону про іпотеку).
142. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої відповідним законом, з дотриманням вимог Закону про іпотеку (згідно із частиною першою статті 41 Закону про іпотеку).
143. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні) (пункт 1); 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (пункт 2).
144. Згідно із частиною третьою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у актуальній редакції далі - Закон про виконавче провадження) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); 2) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням (пункт 8).
145. Частина четверта статті 19 Закону про виконавче провадження передбачає право боржника на повне чи часткове самостійне виконання судового рішення після відкриття виконавчого провадження по ньому.
146. У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону про виконавче провадження).
147. Порядок звернення стягнення на майно боржника врегульований у відповідному Розділі VII Закону про виконавче провадження.
148. Відповідно до пункту 1.6 договору іпотеки від 09 липня 2007 року предмет іпотеки належить ТОВ «Оскар» на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2007 року, нотаріально посвідченого за № 1442.
149. Зобов'язання, забезпечені іпотекою, вважаються виконаними з моменту фактичного погашення кредиту, повної сплати відсотків, пені, збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань ТОВ «Оскар» за кредитним договором від 06 липня 2007 року. При частковому виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання ТОВ «Оскар» за кредитним договором від 06 липня 2007 року іпотека зберігається у повному обсязі (згідно із пунктами 2.2 та 2.3 договору іпотеки від 09 липня 2007 року).
150. Пункт 2.4 договору іпотеки від 09 липня 2007 року передбачає, що відчуження предмету іпотеки допускається тільки за письмовою згодою іпотекодержателя. А пункт 2.5 цього договору іпотеки також передбачає аналогічну вимогу й до передачі предмета іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
151. З пункту 2.9 договору іпотеки від 09 липня 2007 року випливає, що змінювати предмет іпотеки, здійснювати його капітальний ремонт, вчиняти інші дії щодо предмета іпотеки, наслідком яких є зміна його правового статусу, ТОВ «Оскар» може лише за обов'язкової письмової згоди на це іпотекодержателя. Але, у будь-якому випадку, вчинення таких дій не позбавляє іпотекодержателя права отримати задоволення своїх вимог за рахунок зміненого предмета іпотеки.
152. Відповідно до пункту 3.2.4 договору іпотеки від 09 липня 2007 року іпотекодержатель може достроково звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, якщо, зокрема, ТОВ «Оскар» не виконує зобов'язання за цим договором іпотеки, наприклад щодо вжиття заходів для збереження предмету іпотеки, не виконує зобов'язання за кредитним договором від 06 липня 2007 року, відчужило у будь-який спосіб предмет іпотеки або обтяжило його зобов'язаннями на користь третіх осіб без письмової згоди на це іпотекодавця. А відповідно до умов пункту 4.1 договору іпотеки від 09 липня 2007 року у зазначеному пунктом 3.2.4 випадку іпотекодавець, у тому числі набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання ТОВ «Оскар» будь-яких зобов'язань за кредитним договором від 06 липня 2007 року.
153. Пункт 4.2 договору іпотеки від 09 липня 2007 року передбачає, що стягнення на предмет іпотеки може відбуватись будь-яким способом (передбаченим Законом) на вибір ПАТ АБ «Укргазбанк», у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом (пункт 4.2.2 з урахуванням того, що процесуальне законодавство встановлює юрисдикцію розгляду судових спорів у національних судах України, а не сторони договору). При цьому у пункті 4.2.3 договору іпотеки від 09 липня 2007 року уточнено, що за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити, зокрема свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат, понесених ним під час звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі витрати по сплаті державного мита та інші господарські витрати. Ці положення уточнені у додатковій угоді до договору іпотеки від 09 липня 2007 року, укладеній сторонами двадцять четвертого лютого 2009 року, шляхом доповнення цього договору іпотеки пунктом 4.4, який передбачає що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, зокрема витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором від 06 липня 2007 року і зверненням стягнення та реалізацією предмета іпотеки.
154. Згідно із пунктом 4.3 договору іпотеки від 09 липня 2007 року іпотекодержатель на свій розсуд може обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а ТОВ «Оскар» зобов'язане вчинити усі необхідні дії для забезпечення звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у обраний іпотекодержателем спосіб.
155. Пункт 6.1 договору іпотеки від 09 липня 2007 року передбачає, що він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором від 06 липня 2007 року або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені законодавством.
156. Суди усіх інстанцій, які розглядали цю справу, дійшли однакового висновку про порушення, зокрема ТОВ «Оскар», зазначених прав ПАТ АБ «Укргазбанк». Також встановлені відповідно до вимог ЦПК України обставини цієї справи вказують на системні багаторічні дії із зловживання правом власності на предмет іпотеки (спірне нерухоме майно) з метою уникнення виконання зобов'язань боржника як за кредитним договором від 06 липня 2007 року, так і за договором іпотеки від 09 липня 2007 року. Тому вимога позивача, пов'язана із управлінням предметом іпотеки (спірним нерухомим майном) на період до його відповідного продажу на прилюдних торгах, у разі задоволення його основної позовної вимоги є виправданою. Це створить додаткові гарантії збереження ліквідності цього майна та кращого контролю за зловживанням правом власності на це майно, якщо таке зловживання продовжиться у майбутньому. Така передача майна в управління відповідає положенням Закону про іпотеку та практиці розгляду Верховним Судом справ про звернення стягнення на предмет іпотеки (дивитись, наприклад, постанови від 26 липня 2023 року у справі № 178/1252/13-ц, від 12 вересня 2018 року у справ № 199/3679/15 тощо).
157. Спір боржника та кредитора щодо заборгованості за кредитним договором у справі № 17/1918 стосувався доведення факту невиконання ТОВ «Оскар» умов кредитного договору від 06 липня 2007 року та стягнення заборгованості, яка утворилася через це. ТОВ «Оскар» вважало, що ПАТ АБ «Укргазбанк», зокрема, не довело набуття прав вимоги по цьому кредитному договору та що частина змін до нього не відповідає вимогам законодавства. Судове рішення щодо реалізації відповідного права на звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 17/1918 не приймалось. Жодного спростування чинності як самого договору іпотеки від 09 липня 2007 року так і його окремих умов у справі № 17/1918 судом не встановлене.Покладаючись на конституційний принцип обов'язковості виконання судового рішення (стаття 129-1 Конституції України), ПАТ АБ «Укргазбанк» як позивач мав законні очікування, що відповідне судове рішення у справі № 17/1918 буде виконуватись або добровільно, або в межах виконавчого провадження. Зокрема, виконання цього рішення відповідно до частини четвертої статті 19 Закону про виконавче провадження можливе й за власної ініціативи ТОВ «Оскар» (боржника).
158. Тобто звернення до суду з вимогою стягнути з боржника заборгованість за основним зобов'язанням законодавство не пов'язує з обов'язковим здійсненням звернення стягнення на предмет іпотеки, яким основне зобов'язання забезпечене. Також Законом про іпотеку не передбачене припинення іпотеки самим лише фактом звернення до суду з вимогою виконання забезпеченого нею основного зобов'язання або ухваленням судового рішення щодо виконання цього основного зобов'язання, якщо фактично це право звернення не реалізоване або не виконане відповідне судове рішення щодо основного зобов'язання.
159. Припинення іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2007 року судами попередніх інстанцій не встановлене та учасниками справи не доведене, зокрема не надані дані про державну реєстрацію припинення цієї іпотеки, а відтак вона залишається дійсною. Більше того, усі учасники цієї справи, які подали касаційні скарги та відзиви до Верховного Суду, визнають, що суд першої інстанції правильно встановив наявність порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, відсутність припинення іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2007 року. А з урахуванням того, що аргументи цих учасників стосуються конкретних уточнених позовних вимог позивача, заявлених у суді першої інстанції, які стосуються саме звернення стягнення на спірне нерухоме майно як на предмет іпотеки, вони погоджуються й з тим, що спірне нерухоме майно продовжило бути предметом іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2007 року.
160. Верховному Суду не надані докази того, що спір про звернення стягнення на предмет іпотеки (спірне нерухоме майно) уже був вирішений судом в межах іншої судової справи.
161. Верховний Суд не бачить підстав для відступу від свого правового висновку, що зміна (реконструкція) іпотекодавцем або іншою особою предмета іпотеки, у тому числі без дозволу на це іпотекодержателя, не позбавляє відповідне нерухоме майно статусу предмета іпотеки, який випливає, наприклад, з постанов від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17 та від 04 жовтня 2021 року у справі № 686/28888/19. Це, зокрема, підтвердив і законодавець, доповнивши статтю 5 Закону про іпотеку відповідним змістом щодо реконструкції предмета іпотеки або самочинного будівництва щодо нього, про який зазначалось вище.
162. Однак сторони договору іпотеки від 09 липня 2007 року, користуючись свободою договірних стосунків, передбаченою статтями 6 та 627 ЦК України, ще до набуття чинності Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, який впровадив зазначені зміни у Закон про іпотеку, визначили аналогічні умови у пункті 2.9 цього договору, що не суперечить Закону про іпотеку та є обов'язковим для сторін цього договору. Тобто відповідно до чинних умов договору іпотеки від 09 липня 2007 року спірне нерухоме майно є предметом іпотеки.
163. У справі, що розглядається предмет іпотеки (спірне нерухоме майно) не вибував з власності ТОВ «Оскар» в межах реалізації відповідно до законодавства ліквідаційної процедури у справі про банкрутство з наступним висновком про передчасність цієї процедури та скасуванням відповідних судових рішень щодо неї. Крім того звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 922/2416/17 було здійснене не до змін статусу предмета іпотеки, як це відбулось у справі, яка розглядається, а після скасування судових рішень у справі про банкрутство та за існуючого вже зміненого статусу предмета іпотеки, який був обумовлений саме наслідками реалізації відповідної ліквідаційної процедури. При цьому позивач-кредитор у справі № 922/2416/17 приймав участь як кредитор у зазначеній процедурі банкрутства, тобто реалізував свої права на боргові зобов'язання відповідача у справі про банкрутство, ліквідаційна процедура якої припинила відповідну іпотеку.
164. Справа № 922/2416/17 передавалась на розгляд Великої Палати Верховного Суду саме для розв'язання проблеми того як захищати права іпотекодержателя на іпотеку, предмет якої набула особа, яка може бути добросовісним набувачем, внаслідок реалізації цього предмета іпотеки у зв'язку із банкрутством іпотекодавця, за умови, що судові рішення у справі про його банкрутство у подальшому скасовуються. У цьому контексті зміна правового статусу предмета іпотеки у справі № 922/2416/17 та у справі, що розглядається, відбувалась за різних обставин та різного правового регулювання (відповідно до погляду на це Великої Палати Верховного Суду), що вказує на неподібність правовідносин у цих справах у контексті правового висновку щодо найкращих способів захисту права на предмет іпотеки у них. Як вже було зазначено, у справі, що розглядається іпотека, встановлена договором іпотеки від 09 липня 2007 року, ніколи не припинялась.
165. Крім того, у справі № 922/2416/17 Верховний Суд дійшов висновку про обрання позивачем, який звернувся до суду з вимогою у судовому порядку зобов'язати боржника передати йому відповідний предмет іпотеки для реалізації у порядку статті 38 Закону про іпотеку (шляхом продажу іпотекодержателем за договором купівлі-продажу тертій особі), неналежного способу захисту, оскільки такий спосіб звернення був передбачений договором іпотеки як позасудовий спосіб стягнення. У справі, що розглядається, мова йде про стягнення спірного нерухомого майна (предмета іпотеки) у судовому порядку як реалізацію обраного іпотекодержателем варіанту, передбаченого договором іпотеки від 09 липня 2007 року, який на відміну від зазначеного позасудового способу стягнення за договором іпотеки, передбачає повноваження суду встановити добросовісність дій боржника та інших набувачів спірного нерухомого майна (предмета іпотеки) в межах цієї справи.
166. Враховуючи зазначене, аргументи щодо помилкового застосування апеляційним судом відповідного правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, підтверджуються.
167. Відповідно до змісту наведених судових рішень у інших справах, які стосуються вирішення питання права власності на спірне нерухоме майно, про які суди попередніх інстанцій були повідомлені учасниками цієї справи, випливає, на чому також наполягає позивач у касаційній скарзі, що на момент внесення ТОВ «Росток», яке є одноосібним засновником ТОВ «Роскар», спірного нерухомого майна як майнового внеску у статутний капітал ТОВ «Роскар» обидві ці юридичні особи не могли не знати про те, що на нього розповсюджуються обтяження, передбачене договором іпотеки від 09 липня 2007 року, та будь-які дії з цим майном вимагають дозволу іпотекодержателя за цим договором. Це стосується й ТОВ «Оскар».
168. Апеляційний суд мав би надати належну оцінку доказам, які містяться в матеріалах цієї справи та стосуються створення ТОВ «Роскар». Однак апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що у протоколі від 29 лютого 2016 року б/н зазначено, що ТОВ «Роскар» створюється на виконання умов договору про спільну діяльність, укладеного 01 березня 2011 року між ТОВ «Росток» та ТОВ «Оскар», що акт приймання-передачі майна від 01 березня 2016 року від імені ТОВ «Роскар» підписаний як його представником директором ТОВ «Оскар». Тому зауваження ПАТ АБ «Укргазбанк» з цього приводу є справедливим. Хоча водночас банк й не посилається прямо на пункт 4 частини другої статті 389 та частину третю статті 411 ЦПК України, але Верховний Суд не може ігнорувати чітко висловлені аргументи касаційної скарги, які підтверджуються у контексті касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій конкретній справі та є фактичним посиланням на зазначені нормативні положення за своїм змістом.
169. Наведені обставини інших відповідних судових справ є достатніми, з точки зору їх преюдиційного впливу на цю справу, для висновку про обізнаність цих юридичних осіб щодо існуючого обмеження стосовно спірного нерухомого майна. Що також вказує на неподібність правовідносин та обставин справи, що розглядається, та справ № 922/2416/17 й № 922/3537/17 (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, пункт 38 якої фактично також цитував апеляційний суд у оскаржуваній постанові).
170. Отже, дійсно - в умовах встановлених обставин конкретно цієї справи апеляційний суд надав помилкову інтерпретацію правовому висновку Верховного Суду щодо оцінки ефективності обраного способу судового захисту порушених прав та інтересів, у тому числі викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 757/44693/15-ц, на яку посилається позивач. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
171. Це не означає, що не можлива реалізація захисту прав держави в особі ПАТ АБ «Укргазбанк» у спосіб, вказаний апеляційним судом, в принципі, але наявність цього способу судового захисту не може бути підставою для відмови у позові позивачу у цій справі через неефективність обраного ним способу захисту, безпідставно обґрунтовану правовим висновком Верховного Суду у справі № 922/2416/17 щодо відмінних правовідносин та обставин справи. Задоволення позовних вимог позивача у цій справі дає можливість реалізувати ПАТ АБ «Укргазбанк» своє порушене право, передбачене договором іпотеки від 09 липня 2007 року без додаткового звернення до суду. У цьому випадку мова йде саме про реалізацію права, а не можливу необхідність захищати його від подальшого порушення боржником та/або іпотекодавцем у зв'язку із зловживанням правом власності на предмет іпотеки (спірне нерухоме майно).
(1.2) Щодо позовної давності
172. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина перша статті 251 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).
173. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Й відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.
174. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Частина п'ята статті 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
175. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (частина перша статті 262 ЦК України).
176. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частини друга та третя статті 264 ЦК України).
177. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини третя-п'ята статті 267 ЦК України).
178. Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення про відмову у позові через обраний неналежний (неефективний) спосіб захисту порушених прав можливе виключно за умови встановлення порушення права, за захистом якого особа звернулась до суду, та відсутності підстав заявленого застосування позовної давності щодо такого порушення, оскільки відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, який визначає період можливого звернення особи до суду з вимогою про захист її цивільного права або інтересу, не залежно від того у який спосіб здійснення обраний нею захист цього права або інтересу.
179. Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України у першу чергу перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
180. Однак апеляційний суд не надав правової оцінки правильності висновку суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності, а, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, обмежився загальною вказівкою на те, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Тобто зазначив що має бути зроблено судом, але сам цього не зробив - не надав реальної оцінки одному з ключових аргументів апеляційного оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції. Водночас Верховний Суд відповідно до вимог ЦПК України: по-перше, обмежений статтею 400 у праві здійснювати власне дослідження доказів та встановлювати на підставі цього обставини справи, по-друге, може переглянути у касаційному порядку рішення суду першої інстанції тільки після здійснення його апеляційного перегляду апеляційним судом. Отже це позбавляє Верховний Суд процесуальної можливості у цих конкретних обставинах здійснити касаційний перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без попереднього усунення відповідного недоліку його апеляційного перегляду апеляційним судом.
181. Однак з відповідного питання Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
182. Згідно із матеріалами справи прокурор-позивач заявляв про порушення договору іпотеки від 09 липня 2007 року шляхом описаних дій ТОВ «Оскар» із його предметом іпотеки, спрямованими на створення спірного нерухомого майна для незаконного виведення його із під дії цього договору іпотеки у всіх судових інстанціях під час розгляду цієї справи, вказував, що звернення до суду обумовлене таким порушенням та фактом невиконаності судового рішення у справі № 17/1918 щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Оскар» за кредитним договором від 06 липня 2007 року.
183. Верховний Суд не бачить підстав для відступу від своїх правових висновків щодо того, що: 1) слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem) - постанова від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, на яку посилався суд першої інстанції; 2) для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою і, залежно від установленого, дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
184. Відповідно до принципу «jura novit curia» («суд знає закони» - дивитись, наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, пункти 6.56-6.58), який полягає у тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus), суд першої інстанції мав звернути увагу на те, що реальною підставою звернення стягнення на предмет іпотеки (спірне нерухоме майно) у цій справі є окреме відповідне порушення договору іпотеки від 09 липня 2007 року, що може бути самостійною підставою для такого звернення відповідно до статей 12 та 33 Закону про іпотеку, враховуючи, що іпотека не припинена, а основне зобов'язання не виконане.
185. Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (дивитись, наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.47), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)) виконання вимог ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.
186. Усупереч умовам договору іпотеки від 09 липня 2007 року, як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ «Оскар» вдалось до дій з предметом іпотеки шляхом перетворення його на спірне нерухоме майно з подальшими змінами його власника, які спрямовані на фактичне уникнення виконання цього договору іпотеки та унеможливлення реалізації відповідної застави у спосіб, який був передбачений сторонами договору іпотеки від 09 липня 2007 року. Тобто порушення кредитного договору від 06 липня 2007 року з точки зору виникнення права дострокової вимоги за ним, за цих конкретних обставин справи, може відрізнятись від подальшого порушення умов договору іпотеки від 09 липня 2007 року, що може бути окремою підставою для звернення до суду за реалізацією відповідного права вимоги на предмет іпотеки. Моментом виникнення цього порушення стали дії ТОВ «Оскар» спрямовані на виведення спірного нерухомого майна із під дії договору іпотеки від 09 липня 2007 року як такого, що є, нібито, новим майном та не є предметом іпотеки. Зокрема, відповідно до свідоцтва про право власності ТОВ «Оскар» на спірне нерухоме майно це -08 липня 2011 року.
187. Отже момент, коли позивач або особа, в інтересах якої він діє, дізнались чи могли дізнатись про порушення умов договору іпотеки та відповідно права іпотекодержателя на задоволення власних вимог за рахунок предмета іпотеки міг розпочатися щонайраніше 09 липня 2011 року - день наступний за днем оформлення нового свідоцтва про право власності ТОВ «Оскар» на спірне нерухоме майно. Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, прокурор-позивач звернувся до суду з відповідним позовом 29 травня 2013 року.
188. Верховний Суд вважає за необхідне також зазначити, що посилання суду першої інстанції на те, що він може поновити пропущену позовну давність виключно за вмотивованою заявою позивача не відповідає дійсному змісту частини п'ятої статті 267 ЦК України. Ключовим у цьому питанні є лише наявність поважних причин пропуску позовної давності, які має дослідити суд у межах наданих йому доказів та встановлених ним обставин, незалежно від клопотань сторін щодо встановлення цих поважних причин.
189. Так у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності (п. 118). За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому, так і в позасудовому порядку (п. 121).
190. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим (п. 122).
191. Отже, встановивши наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд захищає порушене право і заяви позивача про поновлення позовної давності не вимагається.
192. Посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у якій Велика Палата Верховного Суду, передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції прямо вказала, що питання про застосування позовної давності не вирішує, та буквально процитувала зазначений правовий висновок зі своєї постановивід 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 лише з метою звернути на нього увагу апеляційного суду, який мав вирішити чи є підстави для її застосування при новому розгляді справи, є формальною помилкою. Ця помилка з правильним наведенням дійсного джерела зазначеного правового висновку у відповідності до змісту частини четвертої статті 263 ЦПК України не змінює його. Однак Верховний Суд вважає за потрібне звернути увагу на цю помилку з метою уникнення негативного впливу практики самих судів на культуру касаційного оскарження судових рішень зацікавленими особами. Аналогічне стосується й посилання апеляційним судом через цю постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року на відповідний правовий висновок, викладений у її постанові від 22 травня 2018 у справі № 369/6892/15-ц.
193. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу, що пред'являючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач обґрунтовував свої вимоги саме вчиненням відповідачами протиправних дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та укладення правочинів щодо предмета іпотеки, які унеможливили звернення стягнення на предмет іпотеки у виконавчому провадженні в порядку виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Отже моментом, з якого позивач дізнався про порушення свого права, є момент, коли він дізнався про відповідні зміни в реєстрі та вчинення зазначених правочинів.
194. Враховуючи зазначене, Верховний Суд в межах своїх процесуальних можливостей, передбачених ЦПК України, дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд апеляційному суду.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(2.1) Щодо суті касаційних скарг
195. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд (згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
196. Пункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачають, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; або суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
197. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
198. Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина п'ята статті 411 ЦПК України).
199. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційні скарги позивача та ПАТ АБ «Укргазбанк» - скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд апеляційної інстанції
200. Належним чином дослідити усі докази у справі та встановити обставини справи, надати їм належну оцінку відповідно до вимог ЦПК України. Прийняти в межах наданих доказів на їх підставі судове рішення, яке відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Здійснити розподіл судових витрат.
(2.3) Щодо судових витрат
201. Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат на цій стадії розгляду справи не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419, 452 ЦПК України,
1. Частково задовольнити касаційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратурита Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк».
2. Скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року.
3. Передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Пророк
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. М. Ситнік